BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю в Поступі.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
14 листопада 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

Львівські обсервації
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Лист

Вельмишановний пане Обсерваторе! Хочу звернути Вашу увагу на статтю, що була надрукована в "Українському слові" (№ 44 за 31 жовтня-6 листопада) під заголовком "Привид блукає Україною".

Автор Олександр Маслак для початку обзиває газету "Поступ" рептилькою, а думки пана Костирка маячнею. Такий стиль дискусії притаманний багатьом малотиражкам. Автор статті в органі мельниківської ОУН мовби заповзявся принизити чи образити саме тих, хто вважає, що галичани мають право на якусь певну ідентичність. Поступово автор взявся і за галичан загалом, вважаючи, що ані Галичина, ані Львів не мають жодних ознак європейськості і все то лише "міфологема", а роздуми про цю ж галицьку ідентичність -- пропаганда іноземних спецслужб.

Автор вважає, що ідея галицького федералізму повна самозаперечень, водночас базуючи свою ж статтю на самозапереченнях. Наприклад, він пише, що європейськими галичани були лише під час правління Австрії чи Польщі, а тепер усі зовнішні ознаки цієї європейськості "лежать в руїнах". Тим самим констатуючи, що Галичина втратила свою європейськість уже після австрійської та польської окупації під "мудрим" владарюванням Москви та Києва. Особливо Києва, бо найбільше руїн Львів зазнав саме за останніх 10 років.

На його думку, галичан за кордоном мають лише за дешеву робочу силу, а не за партнерів чи конкурентів. Хоча насправді їх там якраз і не сприймають окремо від решти українців, а дешевою робочою силою вони стали знову ж таки через економічне становище в Україні, через політику київських лідерів, через що й саму Україну не сприймають як партнера.

Маслак також насміхається з потуг галичан підняти національну свідомість східних українців, вважаючи ці потуги марними і такими, що лише укріпили в свідомості "східняків" стереотип "самостійника-западенця". Та марність цих потуг якраз і свідчить на користь галицької ідентичності, яку не сприймає решта українців. Бо ж, незважаючи ні на що, сотні дітей зі Сходу продовжують прибувати на Різдво та Великдень до Львова, набираючись культури, релігійності, та захоплюватись життям галичан, їхнім ставленням до людей, їхнім сервісом, чого, очевидно, немає на Сході, що знову ж таки свідчить про якусь унікальність галицьких рис.

Утворення "галицького українського гетто" відбулося не через діяльність іноземних спецслужб чи через цілеспрямовану політику комуністичної верхівки, як твердить автор статті, а, насамперед, через неналежне сприйняття рештою населення України національної ідеї, і саме тому стала можливою локалізація націоналізму лише в межах Західної України, саме тому решта України стала заповідником комунізму. Це, звичайно, не означає, що слід огульно критикувати політичні погляди більшості населення України, більше того, їх треба поважати, а от що слід зробити, так це вказати на відмінність цих поглядів із поглядами меншості, тобто галичан. Маслак сам неодноразово підкреслює цю відмінність, водночас стверджуючи, що її немає, або, що вона витворена штучно імперською політикою Росії та Заходу.

Тепер дозвольте навести кілька контраргументів. По-перше, головним винуватцем тенденції до усвідомлення галицької окремішності є Київ, і тільки Київ. Інша справа, що ця окремішність з'явилася завдяки згубному поділу України протягом минулих віків, однак вона могла б бути ліквідована в незалежній Україні. Поки що ж вона лише підсилюється політикою української центральної влади. А якщо оцінити історичні події, то стане зрозуміло, що вже декілька десятиліть східноукраїнські діячі послідовно і цілеспрямовано ігнорують соборницькі потуги західноукраїнських політиків. Не забуваймо, що ідея Української Соборної Самостійної Держави була виплекана саме на Заході України, що галичани склали величезні жертви на цю ідею, однак ще з часів Драгоманова ці жертви були ігноровані. Особливо це було відчутно в часі УНР та ЗУНР, коли Українська галицька армія стала жертвою нерішучості Директорії УНР (яка сама прийшла до влади завдяки куреню галицьких січових стрільців, очолюваному Євгеном Коновальцем), а Галичина розмінною монетою у воєнній політиці Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського.

Це також було помітно в час Другої світової війни, коли УПА, керівництво якої неодноразово наголошувало на тому, що армія бореться за свободу єдиної України, була сприйнята східноукраїнським населенням як банда, більше того, вона так сприймається і тепер. Згадаймо силу образ, які линуть з трибун органів влади на адресу УПА. Як на це мають реагувати в Галичині, де більше половини сімей є тим чи іншим чином пов'язані з УПА? А що говорити про теперішній стан відносин, коли мовні, релігійні, політичні і навіть економічні інтереси Галичини взагалі не є предметом турботи Києва. Чи може пан Маслак назвати прізвища галичан, які були на найвищих щаблях української влади? Чи може автор статті довести, що останнє зменшення газу Львову не є цілеспрямованою політикою? Чи знає пан Маслак, що за останніх два місяці до Львова прибуло дев'ять російськомовних естрадних співаків і лише один україномовний? Чи відомо йому, що в FM-ефірі Львова звучать чотири російськомовні радіо? Чи може меншість назвати державу своєю, якщо ця держава так ігнорує її інтереси?

Цікавий факт, що тепер у Галичині не звучить жодних серйозних закликів, немає жодних політичних сил, які можна було б назвати сепаратистськими. Тому мені видається, що пан Олександр Маслак дійсно побачив привид, чи, радше, галюцинацію. Можливо, такі писання якраз і підштовхують до ідей так критикованих автором статті. А може, він опублікував її навмисно, щоб започаткувати дискусію? Мусимо, однак, констатувати, що сьогодні в Галичині можна зауважити процес ламання стереотипів. Довгий час західні українці вважали себе месіями, рятівниками України, однак Києву це месіанство виявилося без потреби. Більше того, на нього відреагували вороже. А останній його прояв виявився незрозумілим навіть самим галичанам (мається на увазі те, що Захід України масово проголосував за Леоніда Кучму, щоб "порятувати" Україну від комуністів). Тому тепер у їхній ментальності можна зауважити цікавий і складний процес переходу до нового розуміння інтересів. Цей процес може відбуватися в умах майже всіх західних українців, але він не є усвідомленим. Голосуючи на виборах, відвідуючи мітинги, підтримуючи ті чи інші акції, галичани підсвідомо шукають у них щось своє, щось їм близьке. Можливо, саме тому їм так імпонує Віктор Ющенко, який, як і вони, говорить українською, як і вони, налаштований прозахідно, який навіть має так зване "галицьке виховання". Рішучість чи, скоріше, задерикуватість Юлії Тимошенко теж видається однією з галицьких рис, яка виділяється на тлі української всетерплячості.

Очевидно, сучасна низька політична активність галичан може бути пояснена не тільки негараздами в державі, але і відсутністю ідеї, яка б виражала інтереси Західної України.

Звичайно, у всі часи на Великій Україні знаходилися люди, які розуміли винятковість галичан, їхньої роль у формуванні національної ідеї й активно співпрацювали з ними. Якщо б сучасна українська влада пішла за їхнім прикладом, українська унітарність, національна культура, мова були б збережені спочатку на Заході, а потім і на решті території України. Однак Київ цього не усвідомлює і продовжує вести політику, що поглиблює розкол, який уже існує на рівні свідомості.

Іван Федик, доцент кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка

Можна багато говорити про те, чим відрізняються східняки від західняків, про відмінність у ментальності, побуті і світогляді, але я про це вже не раз писав. Скажу лише як поміркований галицький сепаратист. Якщо Київ буде провадити й надалі таку згубну для нас політику і не зачне українізації, а понадто якщо проголосить російську мову другою державною, то я з поміркованого сепаратиста перетворюся на зденервованого екстреміста. І є така тиха підозра, що не один я.

Кримські ігри

Кримські депутати раптом розродилися зверненням до депутатів київських, аби ті нарешті надали російській мові державний статус. Чесно кажучи, для Криму цей статус настільки ж необхідний, наскільки рибі необхідний акваланг. Адже у Криму російська мова такий статус має вже років дев'ять.

Але їм, як істинним патріотам і представітєлям єдіной і нєдєлімой на наших теренах, цього виявилося замало. Мус, аби вся Україна цей статус прийняла і благословила. Бо ж Україна -- багатонаціональна країна, в якій проживає понад сотню різних народів, рахуючи китайців, афганців і представників африканського народу суахілі.

Тому якщо вже надавати цей статус москалям, то чому б і всі решта мордвини не отримала такого ж самого щастя? А українською най си говорять по галицьких селах.

Насправді російська мова має той державний статус уже віддавна, бо ж говорить і показує Україна переважно однією -- недержавною мовою. І не тільки говорить і показує, але і вся королівська рать на чолі з Татуськом, міністерствами, посольствами, армією, міліцією, всіма силовими відомствами, злодіями в законі і поза законом, курвами і путанами, вся ця весела компанія теж не володіє державною мовою.

Телебачення уже не просто глаголить російською, воно настільки дебільне, що не годне створити свого шоу і запрошує москалів. Їхній відпрацьований матеріал, усе те, що вже там не продається, увесь московський шмельц летить до нас.

Я не розумію, які такі проблеми в російської мови в Україні. Якщо хтось звернеться у Львові російською, він почує ввічливу відповідь і в багатьох трафунках навіть на тій же мові. А що буде, коли українською запитати в Харкові, як пройти туди й туди? Вас просто нахабно не зрозуміють, або вдадуть, що зрозуміли і покажуть протилежний напрямок. У цьому переконалася Юльця. Жінки, в яких вона запитувала потрібну вулицю, спрямовували її куди-інде, і тільки чоловіки проявляли галантність, вказуючи правильний напрямок. При цьому один навіть намагався щось зліпити українською.

Одне слово, маємо давно вже двомовність, але далеко не рівноцінну.

Бумажка

Жиємо в країні чудес. Колись за совітів усі знали народну мудрість "Бєз бумажкі ти букашка, а з бумажкой чалавек". Зараз ніби ми пхаємося до Європи, а тота приказка і далі актуальна.

Ось арештували донецького журналіста і постійного автора інтернет-газети "Обком" Володимира Бойка і протримали його в арешті десять днів. І коли почали його долею цікавитися з-за кордону, то наші силовики дохідливо пояснили заїжджим правозахисникам, що Володимир Бойко -- зовсім не журналіст. Чому? Та тому, що -- не член Союзу журналістів! Те, що він працював у редакції, отримував платню, публікувався у безлічі видань -- усе це ніц не варта, коли не член!

І во я такво си думаю про Юзя. Я ж так само не член! Ані великий, ані маленький. Просто ніякий. Може мене й нема насправді? Я навіть замислився, чи є якісь такі поважні причини, аби мене "взяти за жопу", як каже Татусько. Бо, так виглядає, на кожного щось можна знайти, вистачить тільки пошукати. Адже кожен, наприклад, кому вкрадено авто, замішаний у крадіжці авта. А вже чи то йому вкрали, чи він, це не таке важливе, нє?

Старість не радість

Недавно Мінський міський суд відмовився індексувати пенсію колишнього президента Білорусі Станіслава Шушкевича. За законом, йому мало б належати двісті долярів на місяць. Для Білорусі то страшні гроші. То вже вважай новий білорус. То вже хлоп може складати пальці віялом. Але бацька Лукашенко хлоп господарний. Де би він такво грошима ся розкидав, нє? І спеціяльним указом заборонив індексувати Шушкевичу пенсію. Таким чином, теперішня пенсія колишнього Татуська всієї Білорусі складає аж... півтора доляра. І то теж, я вам скажу, немалі гроші для Білорусі. За них при великому бажанні можна протриматися на хлібі і молоці цілий тиждень! Але решту три тижні доведеться хіба по смітниках порпатися.

Тим часом наш Татусько, отримавши від судді Василенка більше десятка кримінальних звинувачень, навіть на таку пенсію не може розраховувати від Юльці з Морозом. Тоті йому й півтора доляра на місяць не вділять. Все, що вони йому можуть запропонувати, -- це колонія суворого режиму. І цілком можливо, що Татусько пішов би вже врешті таки геть. Але не може. І що бідному Татуськові ся лишає, як не продовжувати керувати країною?

Хоча є одне джерело, яке могло б забезпечити Татуськову старість. Але -- заважають пірати. Від сучасного виду піратства страждають не тільки споживачі, але й власники інтелектуальної власності. Ані копійки не отримав президент України за численні тиражі популярної касети с записами своїх бесід. А вже ж йде до пенсії, нє?

Казино-Спліт

Ну і врешті про приємне. Були-сьмо з Юльцьою в колишній ресторації "Люкс", котра тепер стала казином. Думав, ну, курди молі, ще їдну нашу стару ресторацію вгробили! Аж нє -- інтер'єр перша кляса, в старому львівському стилі, всюди фотки давнього Львова. Їдне, що мене троха вразило, -- то манекен шотландця з чаркою коло бару. Ну, бо ніби то шотландський бар. Для тих, котрі виграли і конче хочуть свою вигру пробанячити. І коштував сей манекен, напевно, немалі гроші, бо виглядає, як живий. Але що таке манекен -- як хтось нап'ється і дасть му гальбою по голові, то й по манекенові. Та ліпше би ту мого вуйця Зеня поставили, він би за добі гроші три роки капелюха скидав і ше й цокався.

В казині Юльця поставила штири гривні на червоне, виграла сороківку і зафундувала "Секс на пляжі". Мається на увазі коктейль під такою назвою. Більше я їй грати не дав, бо ше сі втягне, до холєри, та й повиносить ми з хати манатки.

Потім ми ще си подивили на стриптизик. Їдна паночка потрусила мені перед носом цицьками і заким я зорієнтувався, що маю з цим вгощенням робити, хутенько зникла і вже далі танцювала на безпечній відстані. Ну, що вам вповідати? Розбираються вони іно до майточок. Мене цим не здивуєш. Та я, вибачайте, такі стриптизи видів масово на болгарських пляжах. Там всі кобіти цицюлі наживо смажать. І то забездурно. Мацати, правда, ні там, ні там не вольно. А ту вони по їдній виходять і танцюють, тримаючись сталевого слупа. Таке вражіння, жи як сі від того слупа відорве, то зара хляпне.

Але є там ше такий маленький кабінетик, де ви зі стриптизерков можете усамітнитися і вона вам задемонструє індивідуальний танок. Тілько ви і вона. За окрему платню. І навіть, вповідают, можна тоді ціхутко за шось її помнєцкати. Але то вже тре з нею ся домовляти, за котре місце можна мнєцкати, а котре щипати і кілько то буде коштувало. Може, обійдеться коктейльом "Дикі джунглі", а може, й таньше.

Рекляма в Юзя

Інтернет -- сила! Телєвізор -- могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1), тел. 76-84-05, 76-84-01. Увага для матолків -- то є телєфони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати.

Моя елєктронна адреса: observator@ukr.net









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Емісія в подарунок 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Погляд
  ·  Анатолій МАТВІЄНКО: Влада ініціює урядову кризу 
  ·  Добровільно-примусова відставка 
Поступ у Львові
  ·  Енергетиків наслідки не лякають 
  ·  Учителі їдуть у парламент 
  ·  Маршруткам видадуть жовті номери 
  ·  Мерія розприділяє гуманітарну допомогу 
  ·  Німцям бракує грошей на Львів 
  ·  Житлові метри дорожчають 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Сюрпризи від президента 
  ·  Глуха оборона 
  ·  Російський вибір Ющенка 
  ·  Прем'єріада: розв'язка наближається 
  ·  Ще один кримінал на Кучму 
  ·  Онопенко проти голови Верховного Суду 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Викрадення колумбійського архієпископа 
  ·  Ефіопія: "Кольчуги" замість хліба 
  ·  Віктор Ющенко в Ізраїлі 
  ·  Транспортна проблема в Іспанії 
  ·  У багатих свої забаганки 
  ·  Підводні скарби Бразилії 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю в Поступі
  ·  Георгій Касьянов: Україні потрібні російські шовіністи 
Арт-Поступ у світ
  ·  Рисунки Ходовецького зворушили Сопот 
  ·  Друзі німецьких музеїв святкують свої ювілеї 
  ·  521 нова сторінка про Бруно Шульца 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
  ·  "Чудеса і шкода" у LAKMA 
  ·  Мистецтво Дебори Оропалло 
  ·  Чуттєвий і священний 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Що таке ґаджети, і з чим їх їсти 
Спорт-Поступ
  ·  Сенсацію створив лише "Базель" 
  ·  КОРОЛІВСЬКІ ПЕРЕГОНИ 
  ·  Залізні чоловіки у Львові 
  ·  ТРЕТЬЯК 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР