 Передвиборний проект Вєрки Сердючки може виявитися успішним. У зв’язку з цим виникає закономірне питання: «Хто платить за музику?»
Трапилося те, що і мало трапитися в умовах нинішнього бардака. Пардон, поточного політичного процесу.
Андрій Данилко, тобто Вєрка Сердючка, заявив про намір балотуватися до парламенту. Його політична сила називатиметься «Проти всіх», а сам артист пояснює вибір назви втомою людей від виборів, консолідації і конфронтації.
Поява зірки-провідника в політиці – це не тільки наслідок її популярності в масах. Це явище того самого ґатунку, що і молодий Жиріновський у Росії, і «Партія любителів пива». Естетика української політики з її вічними кидками, домовленостями, консенсусами, переговорами і круглими столами стає все більш нудною і незрозумілою для нормальної людини. А основне видовище країни нудним не може бути за визначенням.
Тому поява на політичному небосхилі Вєрки Сердючки – це закономірний процес, відповідь викликам часу. Не було б Андрія Данилка – був би хтось інший. Хоча, поклавши руку на серце, для цієї ролі Вєрка Сердючка підходить якнайкраще.
Скільки б не говорили вітчизняні політологи про те, що ідея блоку «Проти всіх» стара і неефективна, з ними навряд чи можна погодитися. Так, дійсно, в 2002 році вже була зроблена безуспішна спроба протягнути такий інформаційно-політичний проект до парламенту. В результаті блок зайняв 25 місце з 0,11%. Проте, як завжди, є кілька «але».
По-перше, блок, в якому перше місце в списку посідав Микола Габер, відрізняється від сили, яку очолить Андрій Данилко, рівень впізнаваності і харизма якого, напевно, більші навіть, ніж у політичних «зірок» першої величини. Йому не треба проплачувати ефіри, інтерв’ю і думати, як підтримувати інтерес до власної персони.
По-друге, судячи з усього, Данилко проводитиме надепатажну кампанію, це його єдиний козир. І це може спрацювати. Порівняно з Вєркою Сердючкою, всі вітчизняні малосильні «гуру» цього стилю, починаючи від Дмитра Корчинського, закінчуючи Михайлом Бродським, нервово курять в стороні. До того ж Данилко ні на рівні сприйняття іміджу, ні в реальному житті не заплямований ні політикою, ні бізнесом, ні кидками» і домовленостями. А це важливо у разі використання даного стилю.
По-третє, чергові вибори 2002 року – це не перевибори 2007-го. Кількість розчарованих, утомлених, іронічних громадян збільшується з кожним актом української політичної трагікомедії. Частина традиційно аполітичного електорату центральних областей цілком може поставити «галочку» в бюлетені за «свого» по духу персонажа замість тих, що стали раптом чужими, «помаранчевих», «біло-червоних», «біло-блакитних» та інших.
Отже, передвиборний проект «Проти всіх» з Вєркою Сердючкою в головній ролі може виявитися успішним. У зв’язку з цим виникає закономірне питання: «Хто платить за музику?» «Скориночка» депутата Андрію Данилку не потрібна як така. Принаймні, не настільки, щоб витрачатися на передвиборну кампанію. Адже він поки що стабільно популярний, затребуваний і навряд чи збирається йти з шоу-бізнесу. Звичайно, можливо, що артист хоче вийти на нові горизонти в своєму житті.
Але все-таки не менш вірогідним видається чинник «чужого» втручання. Аж надто своєчасний і цікавий проект запускається на виборах, ставки на яких дуже високі. Отже, цілком імовірно, що за цим проектом стоять гроші однієї з вітчизняних ФПГ, яка вирішила спробувати погратися з електоральними технологіями. У зв’язку з цим дуже цікаво було б подивитися на передвиборний список майбутнього блоку.
Але навіть якщо списки будуть невинно чистими, як перший сніг, і складатимуться тільки з друзів і товаришів Данилка по цеху шоу-бізнесу, це ще ні про що не говорить. Адже, окрім творчої кампанії, Вєрка Сердючка може завдавати точкових і віялових ударів по конкурентах. А залежно від них напряму може знизитися рейтинг і в «епатажної» Наталії Вітренко, і у «щирої» Юлії Тимошенко, і у «гумориста» Юрія Луценка.
Ну, а пройде чи не пройде «Проти всіх» до парламенту при такому сценарії, – справа десята. Основну функцію він виконає ще в час передвиборних перегонів. |
