BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Економіка.    Тема.    Теле-Поступ.    Пост-Factum.    Спорт-Поступ.    Кримінал.    КуПол: Новини.    zaxid.net.    Реклама.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
11 червня 2007 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Політика  » 

___________________________________________________________________________

Євроінтеграція України крізь призму російсько-європейських відносин
Віталій МАРТИНЮК, УНЦПД
 
Росія і Європейський Союз стоять на порозі переговорного процесу з укладання нової угоди, яка має замінити чинну сьогодні Угоду про партнерство і співробітництво, термін дії якої спливає в грудні 2007 року. Саме ця тема була основною на саміті "Європейський Союз – Росія", який пройшов 17–18 травня в Самарі. Проте ця зустріч вищого рівня виявилася найменш результативною за всю історію російсько-європейських відносин. Саміт не приніс плодів у вигляді конкретних документів і домовленостей, натомість заплановані до розгляду на ньому питання про укладання нової угоди ЄС–Росія, енергетичне співробітництво, ратифікацію Протоколу Кіото, шляхи поліпшення міжнародної обстановки і дотримання прав людини вилились у велемовні декларації, які лише проанонсували наміри сторін посилювати стратегічне партнерство (див. детальніше: Материалы совместной пресс-конференции после завершения работы саммита "Европейский Союз – Россия". Самара, 2007).

Ці події не можуть не цікавити й Україну, яка, опинившись разом із Білоруссю в "нейтральній" геополітичній смузі, що географічно розділяє, але економічно поєднує Росію і ЄС, Азію і Європу, Північ і Південь як важливий транзитний коридор, чітко заявила про свій курс на поглиблене співробітництво з ЄС і перспективу євроінтеграції, а відтак завжди уважно стежить за перебігом подій у відносинах між Росією і Євросоюзом.

Економічні відносини Росія–ЄС

Сьогодні відносини ЄС і Росії позначаються в першу чергу інтенсивним економічним обміном. Обсяг товарообігу між країнами ЄС та РФ сягнув у 2005 році 121 млрд. євро, тоді як товарообіг між ЄС і Україною становить 16,7 млрд. євро на рік (див. підготовлене департаментом Комітету європейської інтеграції Польщі видання “Україна на шляху до Європейського Союзу”, що вийшло у Варшаві 2006 року). Європейський Союз є найбільшим економічним партнером для Росії, а Росія для ЄС – третім після США і Китаю, що вказує на зацікавленість обох сторін у підтриманні міцних двосторонніх відносин. Вагомими обставинами є також залежність ЄС від поставок енергоносіїв із Росії та належність РФ до клубу постійних членів Ради Безпеки ООН.

Відносини між ЄС і Росією базуються на розрахованій на десятирічний період Угоді про партнерство і співробітництво, яка була підписана в 1994 році і ввійшла в дію 1 грудня 1997 року. Результати її дії виявилися, проте, неоднозначними. Значний прогрес у відносинах був зафіксований після ухвалення ЄС у 1999 році "спільної стратегії" стосовно Росії та узгодження фінансування в рамках програми TACIS з допомоги колишнім республікам Радянського Союзу. В період з 1991 року по 2006 рік у рамках цієї програми на розвиток Росії було витрачено 2,7 млрд. євро із загальної суми 7,3 млрд. (тобто близько 200 млн. євро щорічно). Однак, як було відзначено в звіті Рахункової палати європейського співтовариства в березні 2006 року, програма виявилася недостатньо ефективною. Тому, за словами Надзвичайного і Повноважного Посла ФРН в Україні Райнгарда Шеферса, сказаними під час міжнародного круглого столу "Україна в європейській політичній і безпековій системі: українсько-німецька дискусія" 31 травня 2007 року в Києві, з 1 січня 2007 року в рамках політики сусідства діє новий фінансовий інструмент, який надаватиме Росії щорічну допомогу в розмірі 30 млн. євро для розвитку спільних зон: спільного економічного простору, простору свободи, безпеки і правосуддя, простору співробітництва в сфері зовнішньої безпеки та простору досліджень, освіти й культури. (Для порівняння: якщо в період 2004–2006 років фінансова допомога ЄС Україні складала 70,7 млн. євро на рік, то в 2007–2010 роки її щорічний розмір сягне 123,5 млн. євро, що свідчить про зростання фінансової довіри з боку ЄС саме до нашої країни.) На сьогодні найактивнішими сферами європейсько-російського співробітництва є сільське господарство, транспорт, енергетика, охорона довкілля, космічні технології (особливо з розробки європейської системи супутникової навігації "Галілео"). Економічне співробітництво між ЄС і Росією було насправді асиметричним: як зазначено в доповіді делегації Сенату Франції в Європейському Союзі від 10 травня 2007 року № 307 "Відносини між Європейським Союзом і Російською Федерацією" (Rapport d'information № 307 (2006–2007), якщо до ЄС було експортовано в 2005 році російських товарів і послуг на 56,4 млрд. дол., то вартість експорту європейських товарів у Росію становила 106,7 млрд. дол.

Водночас інвестиції європейців в економіку Росії постійно ростуть. Наразі вони становлять понад 76% усього обсягу іноземних інвестицій. Тим часом і Росія намагається завоювати нові ринки ЄС. У вересні минулого року велику стурбованість у ЄС викликало повідомлення про купівлю російським "Внешторгбанком" 5,02% акцій європейського авіакосмічного холдингу EADS. Франція і Німеччина, які мають право приймати рішення в холдингу, розцінили такий крок як агресію з боку Росії. Щоправда, Президент РФ Володимир Путін завірив, що цей крок є не агресією, а виключно грою на ринку цінних паперів, принагідно пообіцявши, що Росія не використовуватиме свій пакет акцій для зміни політики EADS. За цього він наголосив, що Росія готова до співробітництва з європейськими компаніями. Росіяни також постійно заявляють про готовність сприяти європейським інвестиціям у розробку нових російських родовищ нафти і газу, але в обмін на це хотіли би контролювати поставки енергоносіїв споживачам безпосередньо в Європі. Подібні плани виношуються і стосовно енерготранспортної системи України.

Енергетичні суперечки між Росією і ЄС

Іншим аспектом російсько-європейських відносин, які тісно переплітаються з інтересами України, є поставки російських енергоресурсів до країн ЄС. Росія є першим поставником природного газу в країни Європейського Союзу (40% імпорту) і другим поставником нафти (20% імпорту). Європейські експерти відмічають, що енергетична залежність Європи від Росії повинна в найближчі роки значно зрости. За оцінкою Європейської комісії, через 20–30 років 70% енергетичних потреб ЄС будуть задовольнятися за рахунок імпорту російських енергоносіїв проти 50% на сьогоднішній день.

Газові кризи у відносинах між Росією і Україною, а потім і Росії і Білорусі порушили питання про надійність Росії як основного поставника енергоносіїв. Усі експерти ЄС в один голос твердять, що гіпотезу щодо енергетичного шантажу з боку Росії слід відкинути, оскільки залежність є взаємною. Якщо ЄС залежить від свого першого поставника енергоресурсів, то так само й Росія залежить від свого принципового клієнта. Щоправда, ця взаємозалежність у дійсності є несталою, оскільки РФ активно шукає нові ринки збуту енергоносіїв, спрямовуючи свої погляди на таких крупних азіатських споживачів, як Китай та Індія.

Відтак існує реальне занепокоєння стосовно здатності Росії виконати свої зобов’язання перед Європейським Союзом в сфері постачання енергоносіїв, ураховуючи зростаючі потреби внутрішньоросійського споживання і недостатню кількість інвестицій. Останнім часом РФ має значні проблеми із забезпеченням поставок нафти і газу до Європи, індикаторами яких є пропозиція "Газпрому" до уряду РФ збільшити використання мазуту і вугілля для потреб електроенергетики, активізація діяльності з транспортування енергоресурсів Каспійського моря і Центральної Азії, звернення РАО "ЄЕС Росії" до України про розширення експорту електроенергії в РФ в зимовий період, періодичне висування претензій до України і Білорусі з приводу неналежного виконання угод про транзит російського газу до Європи. У листопаді минулого року російські урядові аналітики підготували доповідь, яка вказує на зростання дефіциту газу починаючи з 2007 року. За їхнім прогнозом, цей показник зросте з 4,2 млрд. куб. м у 2007 році до 46,6 4,2 млрд. куб. м у 2015-му (Гончар М. Російська енергетична політика в контексті диверсифікації ринків і виникаючих поточних ресурсних дефіцитів: висновки для ЄС і України. К., 2007).

Отже, Росія потребує значних інвестицій у власну енергетичну сферу. Найактивніше на російському енергетичному ринку діють німецькі компанії. Але й вони не можуть брати участь в проектах, які йдуть урозріз з інтересами "Газпрому". І якщо європейська компанія починає вторгатись у сферу інтересів російських енергетичних компаній, то вона отримує від російської сторони чіткий сигнал про те, що у неї можуть виникнути проблеми з інвестиціями. Прикладом може слугувати ускладнення ситуації довкола проекту "Сахалін–2", який інвестувався компанією “Shell” (Гончар М. Російська енергетична політика в контексті диверсифікації ринків і виникаючих поточних ресурсних дефіцитів: висновки для ЄС і України. К., 2007).

Енергетичні відносини між ЄС і Росією ускладнюються ще й тому, що на сьогоднішній день не існує спільної європейської енергетичної політики, а відтак ЄС не в змозі говорити із зовнішніми партнерами як єдиний суб’єкт відносин в енергетичній сфері. Насправді спільний підхід чітко продемонстрував свою обмеженість, отож відносини в сфері енергетики залишаються виключно двосторонніми: країна-постачальник домовляється напряму з країною-споживачем. Яскравою ілюстрацією такого стану справ є проект Німеччини і Росії з будівництва газопроводу по дну Балтійського моря, що його колишній міністр оборони Польщі Радек Сікорські порівняв у квітні 2006 року з німецько-російським пактом 1939 року.

Росія прагне не тільки здійснювати поставки до ЄС азійської нафти і газу, але й контролювати розгалужену систему нафтопроводів і газопроводів та розширювати її. На противагу існуючим з радянських часів транспортним магістралям отримують життя проекти транзиту енергоресурсів в обхід України. До них належать діючі і перспективні газопроводи (Північноєвропейський, що має бути прокладений по дну Балтійського моря, Баку–Тбілісі–Ерзурум, "Набукко", "Bluestream–2", який поставляє туркменський газ через Чорне море) та нафтопровідні системи (Баку–Тбілісі–Джейхан, Самсун–Джейран, Новоросійськ–Бургас–Олександрополіс, Новоросійськ–Констанца–Омішаль–Трієст). Російський “Газпром” прагне встановити монополію на поставки газу до країн Європи шляхом здобуття контролю за газопроводами “Блакитний потік”, Північноєвропейський та "Набукко".

З огляду на намір Росії знайти інші ринки збуту енергоносіїв, зокрема в Азії, і створити картель країн-поставників природного газу на зразок ОПЕК ЄС змушений зміцнювати зв’язки з іншими країнами-виробниками і сприяти будівництву альтернативних шляхів для поставки газу, як, наприклад, магістралі для доставки скрапленого газу чи газопроводу Набукко (Nabucco). Диверсифікація джерел є козирем для України, яка активно просуває свої проекти – із поставки каспійської нафти через Чорне море і нафтопровід Одеса–Броди–Гданськ і далі до Європи. За результатами грудневого 2006 року засідання Європейської Ради було відзначено, що Україна і Туреччина є основними транзитними державами для поставки кавказької нафти на Захід, що є пріоритетом енергетичної політики ЄС у І півріччі 2007 року.

Розвиток обхідних шляхів поставки в Європу енергоносіїв із Росії, Каспію і Центральної Азії применшує роль України як основної транспортної держави. Виступаючи на міжнародній конференції "Через політику сусідства до нових транзитних можливостей в Каспійсько–Чорноморсько–Балтійському просторі", що відбулася у Києві 18 травня 2007 року, Хільмар Енке, представник в Україні німецької компанії "Рургаз", яка сьогодні транспортує весь об’єм російського газу через українську територію, заявив, що до 2012 року все додаткове споживання газу в ЄС піде в обхід території України. Відтак наша країна активізує діяльність організації ГУАМ, прискорює розробку проектів для транспортування каспійської нафти переважно за рахунок використання нафтопроводу Одеса–Броди–Гданськ та інтенсифікує розвиток співробітництва країн Балтійського, Чорноморського і Каспійського регіонів.

Проблеми розвитку демократії в Росії

Каменями спотикання в російсько-європейських відносинах є питання демократії та дотримання прав людини в Росії. Як відзначають у ЄС, два терміни перебування Володимира Путіна в президентському кріслі позначилися падінням рівня демократії, плюралізму засобів масової інформації і індивідуальних свобод. Як зазначається в доповіді делегації Сенату Франції в Європейському Союзі від 10 травня 2007 року "Відносини між Європейським Союзом і Російською Федерацією", за результатами соціологічного дослідження, проведеного в Росії Інститутом Левада та центром Європейський Союз–Росія в лютому 2007 року, понад 40% респондентів вважають рівень демократії і політичної системи в країні недостатнім, 35% указують на подібність політичної системи РФ до радянської, 26% – до існуючої (власної російської моделі демократії) і лише 16% – до демократії західного типу (Rapport d'information № 307 (2006 –2007).

Дві війни в Чечні та поточні події на Північному Кавказі продовжують викликати занепокоєння з приводу стану демократії і дотримання прав людини в Росії. Актуальним залишається й скандал довкола вбивства колишнього офіцера російської ФСБ Олександра Литвиненка та відмови видати Великобританії осіб, які підозрюються в його скоєнні. Відтак, виступаючи на саміті "ЄС–Росія", президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозо, згадавши про вбивство в жовтні минулого року журналістки Анни Політковської, яка займалася розслідуванням фактів порушення прав людини в Чечні, висловив стурбованість неналежним дотриманням прав людини в Російській Федерації. Відповідаючи на запитання західних журналістів стосовно перешкоджання вильоту російських опозиційних лідерів на саміт у Самару, Володимир Путін згадав, що й західні правоохоронні органи постійно арештовують учасників акцій протесту, з чим не погодилась Ангела Меркель.

Наполягання Європейського Союзу на "спільних цінностях" далеко не завжди помічаються російським урядом, та й громадська думка Росії ставиться до них із відносною байдужістю. Тому ЄС визначив, що більш ефективним буде тверда й однозначна постановка цих питань у рамках офіційного діалогу з російським урядом від початку переговорного процесу.

Політика ЄС стосовно України та вплив на неї російського фактора

Від стану і напрямку розвитку російсько-європейських відносин певною мірою залежать і європейські перспективи нашої держави, оскільки деякі політики в ЄС усе ще не полишили звички дивитися на процес української євроінтеграції з озиранням на Росію.

14–15 грудня 2006 року в Брюсселі відбулося засідання Європейської ради глав держав і урядів Європейського Союзу, за результатами якого Україну, на відміну від Хорватії, Македонії і Туреччини, не було визначено ні як офіційного кандидата на членство в ЄС, ні навіть як потенційного кандидата, якими є Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія і Сербія. Делегація Франції, держави-засновника ЄС, у своїй доповіді відзначила, що європейська політика сусідства складає конкуренцію російській політиці стосовно сусідніх країн, що породило запитання: "В якому ступені повинен Європейський Союз ураховувати своє партнерство з Росією для визначення природи своїх відносин з Україною, Молдовою, Білоруссю і трьома кавказькими державами?". Це питання сьогодні надзвичайно актуальним, оскільки ЄС вже має не вигідні для себе ускладнення у відносинах з основним стратегічним партнером у вигляді заблокованого початку переговорів щодо нової угоди.

Наразі відносини між ЄС і Росією можна назвати натягнутими. Причинами цього стали низка чинників: питання про демократію і повагу до прав людини в Росії, ситуація в Чечні, відмова РФ ратифікувати Енергетичну хартію, її різка реакція на оголошення про розгортання елементів системи американської протиракетної оборони в Польщі і Чеській Республіці, останні газові кризи між Росією і Україною, а пізніше – між Росією і Білоруссю, які, як наголошувалось у доповіді делегації Сенату Франції в Європейському Союзі від 10 травня 2007 року "Відносини між Європейським Союзом і Російською Федерацією", заодно увиразнили й сильну енергетичну залежність ЄС від свого основного поставника. До того ж Польща відмовилася надати згоду на початок переговорного процесу ЄС з Росією через заборону експорту в РФ польського м’яса. Однозначну позицію Європейського Союзу під час саміту в Самарі висловив президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозо: "Польська проблема є європейською проблемою. Якщо ви хочете мати тісне співробітництво, дуже важливо зрозуміти, що ЄС базується на принципах солідарності".

У ЄС визнають, що Росія є передусім незалежною державою, яка буде обіймати непохитну і навіть брутальну позицію в міжнародних відносинах, а Європейський Союз для Росії не є очевидним єдиним партнером. Та й самій Європейській комісії бракує координації між численними провідними напрямками, в яких належить вести переговори з Росією, а до того ж існує розкол між країнами-членами з приводу ставлення до Росії. Тим часом РФ чітко усвідомлює всі переваги, що їх вона може здобути завдяки цьому розколу. У цьому зв’язку Надзвичайний і Повноважний Посол ФРН в Україні Райнгард Шеферс у своїй промові на засіданні міжнародного форуму "Україна в європейській політичній і безпековій системі: українсько-німецька дискусія", проведеного 31 травня 2007 року в Києві, заявив: "Я не думаю, що Росія може продовжувати діяти так, як впродовж двох останніх років". Отже, слід очікувати на певні зміни в двосторонніх європейсько-російських стосунках. На відміну від 90-х років, коли Росія була ослаблена, сьогодні вона виступає з позиції сили перед Європейським Союзом. І зрозуміло, що РФ буде завжди категорично проти вступу України до європейського співтовариства.

Якими ж є перспективи відносин між Європейським Союзом і Росією?

Варіант вступу Росії в Європейський Союз видається неможливим і навіть не розглядається. До того ж російський уряд раз-у-раз підтверджує, що Росія не має наміру бути членом ЄС. ЄС також не припускає, що Росія тим чи іншим чином може брати участь у процесі вироблення рішень у рамках ЄС. Відтак єдино можливим сценарієм майбутніх відносин ЄС–Росія є стратегічне партнерство. Для його розвитку сторони повинні укласти нову угоду, яка передбачить посилення політичного діалогу і співробітництва в певних областях, таких як енергетика чи зовнішня політика й оборона. Обов’язковими умовами укладання нової стратегічної угоди є згода всіх країн-членів ЄС, ратифікація Росією Енергетичної хартії і дотримання нею принципів демократії і прав людини. В інтерв’ю 4 червня 2007 року Жозе Сократ, прем’єр-міністр Португалії, яка з 1 липня цього року головуватиме в ЄС, висловив таку позицію: "Я думаю, що можливо і бажано досягти угоди з Росією – стратегічної угоди з погляду надання відповіді на проблеми Європи і Росії".

На думку політиків ЄС, необхідно продовжувати реалізацію спільних із Росією проектів у чотирьох сферах: створити діючий "спільний економічний простір" і сприяти вступу Росії до СОТ, створити "простір вільного пересування осіб" з урахуванням ризиків нелегальної міграції, розвивати університетські і культурні обміни, а також наукову і технічну співпрацю, поглибити співробітництво в сфері закордонної політики і безпеки. Остання сфера необхідна Європейському Союзові для зростання його ролі на міжнародній арені. Щодо сфери безпеки й оборони, то в ЄС виникла ідея створити Раду Європейський Союз–Росія за моделлю Ради НАТО–Росія і приступити до проведення спільних зарубіжних операцій, наприклад в Африці чи на Балканах.

Звісно, Україна повинна враховувати стан і перспективи розвитку відносин між ЄС і Росією, адже наша держава має реальний шанс стати членом ЄС. На підтвердження цієї думки можна навести цитату з доповіді делегації Національної асамблеї Франції в ЄС стосовно європейської політики сусідства від 2006 року: "Насправді видається необґрунтованим говорити зараз чітко ні Україні, якщо Європейський Союз збирається сказати Туреччині так через десять років". ЄС не пожертвує своїми стосунками з Росією на користь будь-якої іншої держави, але Україна може вигідно скористатися прогалинами в російсько-європейських відносинах, як, наприклад, в області енергетичного забезпечення ЄС. Зважаючи на це, під час українсько-німецької дискусії 31 травня 2007 року директор політичного департаменту МЗС України Олександр Цвєтков зазначив: "Україна – матеріал зміцнення відносин між Російською Федерацією і Європейським Союзом" (див.: Матеріали міжнародного круглого столу "Україна в європейській політичній і безпековій системі: українсько-німецька дискусія". К., 2007).

Отже, за реалізації будь-якого сценарію розвитку відносин між Європейським Союзом і Росією Україна повинна здійснювати проекти власної національної політики, яка має вивести її на рівень конкурентоспроможного і рівноправного партнера як із країнами-членами ЄС, так і з Росією та іншими сусідніми державами, що дозволить їй наблизитися до вступу в ЄС та уникнути низки проблем під час вступу.









» 
На старті великої битви... електоральної
Тарас РАДЬ, Генеза
 
За усією сукупністю останніх подій, динамічних і не завжди прогнозованих, лежить тверезий розрахунок передвиборчої боротьби. Незаперечний факт дострокових виборів зумовлює зміну акцентів політичних сил в сторону вибору тактик і стратегій на фоні спроб передбачити майбутню конфігурацію парламенту.

Через це вихідним (важливим для самих партій – в плані агітації, а для виборців – підтримки) фактом подальшої політичної боротьби виступає можливий склад і формат учасників виборчого процесу.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко зустрівся з Путіним 
  ·  Буш може приїхати в Україну, але після виборів 
  ·  В Україні подорожчали хабарі 
  ·  Шаповал: Цетрвиборчком не може ”обнулити” списки” 
Погляд
  ·  Якими будуть наслідки створення помаранчевого мегаблоку 
Поступ у Львові
  ·  Мер Львова представив плани підготовки міста до «Євро-2012» 
  ·  Свобода» хоче пройти в парламент за рахунок голосів галичан 
  ·  Продовження "Мушкетерів" буде лайном 
  ·  Львів – восьме місто за рейтингом 50–ти кращих міст України 
Поступ з краю
  ·  Мороз розповів, що буде далі 
  ·  Ющенко: Діалог демократичних сил повинен бути плідним 
  ·  Мартинюк не виключає, що у фракцій БЮТ і НУ незабаром будуть нові керівники 
  ·  Мороз пояснив Пайферу, що питання виборів ще не закрите 
  ·  Генсек РЄ: Майбутні вибори будуть перевіркою для українських лідерів 
Поступ у світі
  ·  Парламентські вибори у Франції: перемогла партія президента 
  ·  Саміт країн G8: підсумки 
  ·  Буш: мета Косово - незалежність 
Політика
  ·  На старті великої битви... електоральної 
  ·  Євроінтеграція України крізь призму російсько-європейських відносин 
Економіка
  ·  Банківські кредити найближчим часом дешевшими не стануть 
Тема
  ·  Навколо персон нон грата 
Теле-Поступ
  ·  Гість програми - Любомир Буняк, колишній міський голова Львова 
Пост-Factum
  ·  Австралійці грають у гольф з отруйними жабами 
Спорт-Поступ
  ·  "Динамо" – чемпіон! Кияни виграли від "Карпат" 3:1 
Кримінал
  ·  На Львівщині затримали ЗІЛ, який перевозив різані кузови іномарок 
  ·  Мешканця Львівщини засудили до 3 років в'язниці за контрабанду ікон 
КуПол: Новини
zaxid.net
Реклама