BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Інтерв'ю.    Соціум.    Дайджест.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Події.    КуПол: Новини.    Реклама.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
30 квітня 2007 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:57 11-12-2017 -   У польський автобус на Львівщині стріляли з гранатомета - ЗМІ  
  13:54 11-12-2017 -   Патріотичний потяг “Труханівська Січ” завітав на Львівщину  
  13:53 11-12-2017 -   Для допомоги вихованцям інтернату організують благодійний аукціон  
  13:52 11-12-2017 -   До кінця доби синоптики обіцяють пориви вітру 15-20 м/с  
  12:10 11-12-2017 -   У Львові чадним газом отруїлась 11-річна дівчина  
Україна
  14:2 11-12-2017 -   В Україні очікується потепління  
  13:59 11-12-2017 -   У Золотоноші впала головна ялинка міста  
  13:55 11-12-2017 -   Гройсман: В Україні на дороги виділять 47 млрд грн  
  12:13 11-12-2017 -   Півроку безвізу з ЄС: 355 тисяч українців скористалися спрощеною системою  
  11:20 11-12-2017 -   У Кабміні вітають рішення РЗ  
Світ
  14:1 11-12-2017 -   Через снігопад у Бельгії затори розтягнулися на 1200 км  
  11:10 11-12-2017 -   У французькому дитячому харчуванні «Lactalis» виявили сальмонельоз  
  10:58 11-12-2017 -   Пожежі в Каліфорнії: у Санта-Барбарі оголосили евакуацію  
  10:56 11-12-2017 -   В Індії потрапив у ДТП весільний мікроавтобус: десятки постраждалих  
  16:34 08-12-2017 -   У Брюсселя відібрали право приймати матчі футбольного Євро-2020  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв'ю  » 

___________________________________________________________________________

Тягнибок: Якщо Ющенко відкладе вибори на жовтень, на ньому можна ставити хрест
Оксана КОЗАК, «Главред»
 
Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок не опустив руки після того, як перед ним, образно кажучи, захряснулися двері «Української правиці».

З’їзд одного з членів блоку – Народного Руху України, проголосував проти входження в «УП» цієї правої націоналістичної політичної організації. Проте Тягнибок таки встиг провести через свій з’їзд рішення йти на дострокові вибори самостійно й за годину до часу «Ч» подати в ЦВК необхідні документи.

Чому українські праві, а саме Борис Тарасюк і його команда, не захотіли прийняти Тягнибока в свій блок? Побоялися сусідства з цим доволі контраверсійним політиком, який будучи членом фракції «Наша Україна» під час президентської кампанії 2004-го року прославився неоднозначним виступом на горі Яворина? Чи для цього були інші причини – квоти, місця в списку, фінансування, врешті решт? Чи, може, особисті стосунки й інтереси, які в українській політиці важать чимало, а інколи й превалюють?

«Президент мав мати гарантію, що КС буде на його стороні, гарантію від силових структур, що вони виконуватимуть його вказівки»

Пане Олеже, у зверненні «Свободи» до Президента ви, як і Юлія Тимошенко, наполягали на тому, щоб він ні за яких обставин не призупиняв свій указ про розпуск парламенту, і вибори відбулися саме 27 травня. Але ж очевидно, що це було неможливо як з технічних, так і з політичних причин...

Ми апелювали до Президента як до Гаранта Конституції уже не вперше. Тільки-но він видав свій указ, ми моментально оголосили, що ВО «Свобода» вітає нарешті рішучий крок Президента. Ми вважали, що цей крок треба було зробити набагато раніше.

Це треба було робити ще в 2005-му, коли Ющенко тільки-но став Президентом: за першої нагоди негайно розпускати попередню, обрану ще за Кучми, Верховну Раду. На хвилі підтримки народу тоді можна було обрати на 2/3 лояльний, проукраїнський парламент, і, фактично, сформувати нову політику держави. Президент цього не зробив, бо, як виявилося, він апріорі був запрограмований не садити бандитів у тюрми, як обіцяв, а домовлятися з ними.

Ющенко міг розпустити й новий парламент: і влітку 2006 року, й взимку – під час ухвалення закону «Про державний бюджет». В принципі, за ці два роки можна було знайти з десяток причин для того, щоб абсолютно законно розпустити парламент.

Те, що Президент зробив 2 квітня, очевидно, сталося під впливом емоцій чи тиску оточення, а не за своїм усвідомленим бажанням. І власне тому ми й апелювали до нього: схвалили його крок, але відразу ж сказали – якщо хтось буде заважати, треба застосовувати дуже жорсткі заходи до цих людей. Тобто відразу треба було заарештовувати заколотників!

Тому якщо Ющенко зробив, перепрошую, нарешті крок вперед, не можна робити два кроки назад – треба рішуче йти далі. До підписання указу він повинен був розуміти, що буде протидія, прорахувати, як реалізувати цей указ. Він мав мати гарантію, що КС буде на його стороні, гарантію від силових структур, що вони виконуватимуть його вказівки.

І це законно і демократично? Щоправда, сьогодні багато говориться як про захист Конституції, так і про необхідність прийняття саме політичних, а не правових рішень, які приймаються чи не всіма гілками влади.

Погоджуюся. КС зараз не є самостійним гравцем. Це не третя влада, як називають суди. На жаль, уже очевидно, що КС підтасує своє рішення під політичні підкилимні домовленості політиків. І це – катастрофа!

Так, в державі сьогодні діє не закон, а політичні торги. Але чому так сталося? Все дуже просто. Мене зараз вже не цікавить, що робить Ющенко, Тимошенко, «Наша Україна»... Мене цікавить, що вони повинні були зробити впродовж цих двох років. І те, що є сьогодні – наслідок їхньої захланної боротьби за посади, їх цинізму, коли вони обмінювали інтереси держави на свої власні.

Саме тоді, коли Ющенко став Президентом, маючи шалену підтримку народу, треба було проводити швидкі реформи. Він стільки говорив про Помаранчеву революцію, але ж революція – це швидка та кардинальна зміна системи влади. От і виходить, що ніякої революції у нас не було, бо система влади не змінилася.

Ще одна наша проблема полягала в тому, що громада, по суті, мовчазно спостерігала, як Ющенко з перших кроків робив помилки – призначення нового уряду, рекомендація призначити Піскуна на посаду Генпрокурора, призначення старих кучмівських кадрів на посади заступників міністрів та губернаторів, домовленості з олігархами, сприяння конфлікту всередині команди... Що мав робити народ? Зразу після цих помилок Ющенка і його оточення люди не повинні були жити рік в ейфорії, а реагувати моментально – виходити на вулиці й казати: «Хлопе! Ми не для того тебе вибрали!» Громада завжди повинна реагувати на помилки своїх кумирів, а не пояснювати й виправдовувати ці помилки: «Якщо Ющенко призначає Піскуна, то собі щось там знає, він мудріший»... Голосує Юля за закон «Про Кабмін» – «вона знає, що робить». Так «помаранчеві» відчули власну безкарність...

Ви говорите про те, що мало б бути. Але сьогодні ситуація така, яка є: хочеш не хочеш, але треба домовлятися...

У 2005 році ні з ким домовлятися не треба було! Кучмістів треба було просто, як і обіцяли, пересадити. Тим більше вони вже зафрахтували літаки і готові були втікати з України, вони, вибачте, по халявах пісяли від страху! Арештували би п'ять чоловік, провели показові суди – і зараз би такої ситуації не було, ми би вже Чехію наздоганяли за своїм розвитком! Своїми безглуздими кроками «помаранчеві» довели ситуацію до теперішнього абсурду – їм тепер у відставку йти, а не домовлятися треба!

Ви ж розумієте, що добровільно ніхто у відставку не піде – з жодної сторони. Але туди можуть послати: зокрема йдеться про претензії до законності, наприклад, указів Президента чи постанов ВР...

А що, в секретаріаті немає юристів навіть для того, щоб підготувати нормальний указ Президента? Там, що, дебіли зібралися?

Знаєте, в чому була сила колишньої влади – Медведчука й компанії? При всьому моєму несприйнятті Медведчука, він, маючи необмежену владу в державі, всі юридичні рішення намагався проводити досконало. І ніхто навіть зараз ні до чого не може прискіпатися.

То чому «помаранчеві» лабухи дозволяли й дозволяють собі робити те, що вони роблять? Чому на допити запрошували на прес-конференціях у телеефірі? Чому не доведена до суду жодна справа? Я як народний депутат ще при старій владі подав дві теки документів щодо справ Бакая і Курочкіна, щодо діяльності колишнього голови львівської податкової Сергія Медведчука. Ці документи лягли на стіл «помаранчевій владі». І що?

Ви питали про це у екс-міністра МВС Юрія Луценка?

Питав. Але відповіді я не отримав.

«Ми політично підтримали указ Президента, адже розуміємо, що це можливо останній шанс витягнути державу з болота»

Як ви гадаєте, вибори дійсно можуть відбутися у червні чи слід очікувати ще низки указів Президента про поступове їх відкладання?

Думаю, більше указів про дострокові вибори бути не повинно й вони мають відбутися не пізніше кінця червня. Якщо ж Ющенко піде на домовленості й відкладе вибори на жовтень місяць, на ньому можна вже ставити хрест.

Так, новий указ Президента спробували виписати більш юридично грамотно: цей указ про розпуск парламенту базується на термінів формування більшості у Верховній Раді.

Але все це свідчить про одне: якщо одні хитро придумали, як це все зробити, то де гарантія, що інші не придумають, як все це хитро розмотати назад. Не треба думати, що у Януковича сидять дурні люди – він і його команда прогресують! І сьогодні вони набагато небезпечніші вороги, ніж три роки тому! Тоді вони були занадто зарозумілі й думали, що схопили Бога за бороду, а тепер вони мають хороших радників і роблять майже безпомильні кроки.

Ви кажете, що Президент не повинен домовлятися з коаліціантами. А як він може не йти на домовленості, якщо потрібно внести зміни до виборчого законодавства, щось робити з ЦВК і т.ін.?

Ще раз хочу сказати: а чим він думав тоді, коли підписував указ? Взявся, як то кажуть, за гуж, не кажи, що не дуж. У таких випадках готується ґрунт, прораховуються наслідки, ризики. Я так розумію, цього не було зроблено. Ну, що ж, хай ідуть у відставку. А що їм залишається робити?

Але ж ви сприйняли цей указ Президента, закликали не призупиняти його...

Ми політично підтримали цей указ, адже розуміємо, що це можливо останній шанс витягнути державу з болота, в яке її заштовхала керівна лжееліта усіх кольорів. Відтак, нечесно робити висновки, виходячи з сьогоднішнього дня, треба проаналізувати, що було впродовж двох років. А були суцільні помилки, на які наша партія, до речі, постійно вказувала.

Крім того, є таке поняття як політична відповідальність, правда ж? Тому ми наполягаємо, що «помаранчеві» також повинні нести відповідальність на всі 100% за провал їхньої влади впродовж двох років і доведення ситуації до масового розчарування людей.

Ви поділяєте ідею коаліції, що в разі дострокових парламентських повинні відбутися й дострокові президентські вибори?

Можливо, як політичний діяч, я був би навіть зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше відбулися дострокові президентські вибори. Так само, як і «Свобода» – позапарламентська партія, зацікавлена в дострокових парламентських виборах. І, звичайно, ми однозначно підтримуємо дострокові вибори в місцеві ради.

Так би мало бути. Але для України як держави це небезпечно. Тому, незважаючи на те, що Ющенко – повний бездара і нерішучий політик, разом зі своєю командою, я вважаю, що сьогодні не можна допустити дострокових президентських виборів, тим більше імпічменту Президента. Це я кажу як патріот.

Взагалі ж кроки Ющенка нагадують мені ситуацію, коли людина прийшла грати в футбол у якусь професійну команду, але навіть м’яча футбольного в житті не бачила. Якщо ти не вмієш, не знаєш, не бачиш хоча б на кілька кроків вперед, чого ти туди ліз? Чого ти ті укази тоді підписував? Оте хронічне недоведення справ до кінця не просто дискредитує Президента особисто, воно підриває довіру громадян до самого інституту держави.

А Юля бачить на кілька кроків вперед?

О-о, Юля – це окрема розмова! Юля тут виступає в ролі такого собі підбурювача. Вона веде свою гру, і ця гра зовсім не є паралельною грі Президента. І, незважаючи ні на що, вона свою лінію тягне, вона постійно «вставляє» Президента і його команду. А вони такі садомазохісти, що їм це, напевно, вже й подобається: кожен раз вона їх «вставляє», а вони далі з нею домовляються.

Я вже навіть не дивуюся! От Юля заявляє, що «ми з «Нашою Україною» поділили списки 50/50», «йдемо єдиним списком»... Президент підписує указ. Вони виходять на майдан: стоїть Луценко, стоїть Кириленко, стоїть Юля і кричать: «Народ! Ви ж два роки хотіли, щоб ми об’єдналися!» «Та-а-ак! Хотіли!» – відповідає народ (наполовину проплачений, до речі). «Так от, ми вам заявляємо – ми, нарешті, об’єдналися!» Всі: «Ура-а-а!!!»

На другий день прес-конференція: Луценко йде сам, Юля йде сама, Кириленко з «Нашою Україною» йде сам. Браво!

Проходить три дні, у них знову щось там не склалося, вони знову виходять на прес-конференцію і безсоромно брешуть людям: «Ми об’єдналися!» Хоча всі провели з’їзди, оголосили, що йдуть окремо, і от – «ми, нарешті, об’єдналися»! А народ сидить і то все слухає.

Я пригадую, до речі, ще один цікавий момент. У вересні 2004 року я побачив одне внутрішнє опитування членів виборчих штабів Ющенка: 76% опитаних сказали, що вони не вірять в перемогу Ющенка. Це означало тільки одне: вони не готові були прийти до влади, не знали, що з нею потім робити. Вони просто-напросто скористалися ненавистю до Кучми, несприйняттям тієї брехливої бандитської системи, яка була. От Ющенко й виступив тим, хто може це змінити.

Але ж ми знаємо, як все було насправді! Його ж за руки тягли, щоб він перед третім туром прийняв присягу! Він же впирався, а його тягли – «Йди присягу дай!» А тоді ж потрібно було мінімум рішучості! Нічого особливого не треба було робити – просто рішучо виступити, як мав би робити лідер нації! А він сидів і трясся весь!

То може йому не дуже цього й хотілося?

Не хотілося, правильно! Але якщо ти йдеш у владу, ти повинен розуміти, чого ти туди йдеш, і брати на себе всю відповідальність. Тим більше в такій ситуації, в якій зараз перебуває Україна і в якій вона була у 2004 році. А команда Ющенка не вірила в перемогу, не знала, що робити з владою, яка впала з неба, і, відповідно, не зробила того, що зробив би будь хто інший – той же Янукович, наприклад. «Помаранчевим» треба було скрутити шию всім своїм колишнім опонентам! Перше ж, що зробили вони – почали ділити владу.

Якби Ющенко мав 99% голосів або хоча б такий результат, як Саакашвілі, він ще міг би собі дозволити місяцями ділити владу і бавитися в демократію. А в цій ситуації Ющенку треба було жорстко навести порядок.

Який сенс, на вашу думку, у цих виборах? Бо ж очевидно, що виграє від усього цього хіба що Тимошенко і, може, Вітренко, яка дістає шанс потрапити в парламент...

«Свобода» оголосила, що сенс іти на вибори є тільки в тому випадку, коли ці вибори зможуть реально очистити владу. Тепер я хочу констатувати: списки і «Нашої України», і БЮТ залишилися ті самі. Ми ж завжди виступали за люстрацію і за чисті списки: без колишніх кучмістів, комуністів, соціалістів, есдеків, регіоналів та «помаранчевих» корупціонерів, які аж кишать у списках «Нашої України» й БЮТ.

«УНП і Рух – це ще гірше, ніж мельниківці й бандерівці»

Як так сталося, що «Свободу» таки не взяли в «Українську правицю»?

Знаєте, це для нас не удар і не відкриття. Розповім передісторію епопеї з «Правицею», щоб було зрозуміло, що це таке і чим, найшвидше, закінчиться.

Взагалі-то у нас була вже не одна «правиця» – і в 2001-му, й у 2005-му. В 2001-му «правиця» включила близько 50 партій і громадських організацій, серед яких була й наша партія. Але Костенко вирішив використати її для входження УНП у блок «Наша Україна» на вибори 2002 року як крутий політик і лідер «Правиці»: тільки-но уенпісти були включені в список «Нашої України», УНП відразу ж забуло про всі ці 50 партій з «Правиці» – вони їм стали уже непотрібними. Та сама історія повторилася в 2005-му.

Тому, звичайно, коли у 2006-му Костенко сказав слово «Правиця», у членів «Свободи» спрацював вже набутий рефлекс. Але, незважаючи на все це ми пішли на переговори, і у вересні 2006-го «Свобода» ухвалила рішення про формування національної опозиції.

Як це зробити? Мусить бути спільна ідеологія – це дуже важливо. Окрім того, таке об’єднання могло відбутися тільки через одночасний саморозпуск партій, внутрішню люстрацію і відсів тих, хто себе скомпрометував. Критерії відсіву ми теж запропонували: без комуністів, кадебістів, кучмістів і корупціонерів.

Ідеологічними союзниками ми визначили тоді КУН і УНП, ймовірними – «Пору» й НРУ, ситуативними – БЮТ і «Нашу Україну». Переговори з УНП були найбільш активними, а з КУН ніяких переговорів не було взагалі за однієї причини, яка називається Івченко.

30 листопада у нас із УНП відбулася спільна політрада. Але ця розмова ні до чого не привела.

Ви знали, що тоді ж Костенко вів переговори з Тарасюком?

Так. І спитав у нього: «Юрію Івановичу, про що ви разом з Тарасюком говорили у Президента? Він давав вам якісь вказівки чи ні?» Відповіді я не отримав, як не було відповіді на дуже прагматичне запитання: кого ви будете підтримувати на наступних президентських виборах? Бо якщо Ющенка – тоді одна розмова, Юлю – інша. Якщо це буде третя кандидатура, яку запропонує Ющенко, а у той період якраз вималювався Луценко – третя розмова. Якщо ж ви, Юрію Івановичу, хочете самі балотуватися – четверта...

Ми дуже скептично ставилися до переговорів УНП з Рухом із дуже простої причини: УНП і Рух – це ще гірше, ніж мельниківці й бандерівці. Я ніколи не повірю, що вони коли-небудь створять єдину партію. Я з цими людьми вісім років працював у парламенті: вони один одного, не хочу сказати, ненавидять... Але це війна не на життя, а на смерть! І от вони за три хвилини перед розстрілом об’єдналися! Але це не є переможним об’єднанням – це об’єднання для рятування, а не для перемоги.

Чому ви вели переговори лише з Костенком й не зустрічалися з Тарасюком?  

Тому що УНП за своєю ідеологією ще має певні національні нотки, а Рух, особливо за останній час, повністю перетворився на номенклатурну партію без визначеної ідеології. Це наслідок того, що вони вже 15 років при владі. До речі, до УНП у нас в цьому плані теж були претензії, бо вони ж як флюгер – дають їм крихту влади, вони її хвалять, забирають – вони владу критикують...

І все-таки в квітні, коли було оголошено про дострокові вибори, ви вирішили повернутися до переговорів з Костенком...

Так, нам надійшла ще одна пропозиція про об’єднання. І ми запропонували УНП створити блок «УНП-«Свобода» і сформувати чистий список за принципом: №1 – Костенко, №2 – Тягнибок, а далі в пропорції 2/1, тобто УНП – 2/3 списку, ВО «Свобода» – третина. Ми навіть не пішли на те, на що могли б, враховуючи теперішні соціологічні опитування, і зарядити їм 50/50: бо, наприклад, у Львові «Свобода» має понад 12%, а УНП лише 0,75%. І така ж ситуація по всій західній Україні.

Чому ж не «зарядили»?

Ну, вони ж «найпотужніші», так? Добре, заради справи ми поставили мінімальні умови, щоб не торгуватися і не тратити час.

Що стосується назви, ми запропонували «УНП-«Свобода» з чисто прагматичних міркувань: ці назви вже знають, а слово «Правиця» – не розкручене. І якщо виборча кампанія триває місяць, донести до людей, особливо в селах, що це таке, нереально.

Але УНП не згодилася з нашою концепцією й настояла на тому, що треба робити «Правицю» з комсомольцем Матвієнком, Рухом і т.д. І ми згодилися, оскільки ситуація вимагала дуже швидкого рішення. Тоді навіть про квоти не йшлося. Були попередні розмови, про які навіть говорити не варто. Наприклад, спочатку Костенко і Матвієнко запропонували таку схему: обидва Рухи – по 34%, Матвієнко сказав, що він не буде себе поважати, якщо йому не дадуть 25%. В результаті лишилося 7% на «Свободу», Партію відродження села і РХП. Тобто «Свободі» припадало 2,3% – 1 місце в п'ятдесятці. Після такого проговорення я мав би встати і послати їх «в Інтернет», як тепер модно «посилати» в Києві. Але не зробив цього.

І от в останній день, коли можна було подати документи в ЦВК, мені подзвонили від Костенка, щоб я прийшов підписати угоду про «Українську правицю». Було запропоновано створити блок чотирма партіями – Рух, УНП, «Собор» і «Свобода» у пропорції 35-35-15-15. Я згодився й на це, хоча, не хочу бахвалитися, але рейтинг «Свободи» сьогодні вищий, ніж сумарний рейтинг трьох інших партій. Ну, добре.

Для чого тоді вам це було?

З однієї простої причини – ми ж теж прораховували ситуацію. Якщо буде блок «Правиця», а ми йдемо окремо – почнемо ділити голоси і ніхто з нас не пройде. Ми розуміли, що виборча кампанія буде дуже швидка й це будуть вибори медіа – більшість голосуватиме за тих, хто буде в «ящику».

Крім того, народу втовкмачили в голову, що треба об'єднуватися, – неважливо з ким. Народ зазомбований зараз темою про необхідність об'єднання. І ми вимушені були враховувати й це. Начебто будь-яке об’єднання панацея від безпринципності і політичних зрад.

Але, незважаючи на все це, я сказав: поговоримо про ідеологію, програму, квоти на міжпартійному з'їзді, зараз на це немає часу. І от, коли до закінчення терміну подання документів у ЦВК залишилося пару годин, з’являється інформація, що Рух на своєму з'їзді проголосував проти того, щоб «Свобода» була в «Правиці». А згідно статті 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України», блок може створитися тільки тоді, коли партії, які до нього входять, на своїх з’їздах проголосують список всіх інших членів блоку.

«Мені невідомо, що стало головною причиною рішення РУХу - особиста неприязнь, чиєсь нашіптування чи ідеологічна несумісність»

Це пов’язано з особливим ставленням до вас Тарасюка чи побоюванням вашого певного радикалізму?

Я з Тарасюком ніколи не перетинався. У мене не було з ним особистих конфліктів, ніколи не було ніяких справ, ніяких дискусій. За весь час перебування в парламенті наші стосунки зводилися до «добрий день» і «до побачення». Можливо, в нього якесь суб'єктивне враження й ставлення до мене...

То це пов’язано з вашим скандальним виступом на Яворині?

Так, можливо. Ясно, що у всіх є страх перед націоналістами – тими хто відстоює захист і права саме українців як титульної нації. По-друге, ми все-таки дуже жорстко ставили питання люстрації і чистих списків. Можливо, Тарасюк як колишній інструктор Комуністичної партії і працівник МЗС СРСР для себе розумів, що й до нього можуть бути питання, що й він під ту люстрацію може попасти.

Окрім іншого, процитую вам один текст – відповідь лідера «Всеукраїнського Єврейського Конгресу» і «Об’єднаної Єврейської общини» України Рабиновича на запитання читачів сайту jewish.kiev.ua: «Также у нас очень серьезная тревога по отношению к деятельности партии Тягнибока, который никогда не отрекался от возмутительных слов, сказанных им. И то, что мы знаем о возможном его политическом блокировании с различными правыми партиями, вызывает у нас тревогу. Я лично разговаривал в свое время и с Тарасюком, и с Костенко об опасности деятельности подобных организаций. Надеюсь на то (и у меня есть такие данные), что например, «Украинская правица» не приняла все-таки в свои ряды такого маргинального человека. Если это все же произойдет, мы будем делать свои выводы».

Хочете сказати, що не обійшлося без впливу єврейського лобі?

Я нічого не хочу сказати. Я цитую те, що я прочитав на офіційній сторінці «Всеукраїнського Єврейського Конгресу» в Інтернеті. Мені не відомо, що стало головною причиною рішення РУХу: особиста неприязнь, чиєсь нашіптування чи ідеологічна несумісність.

Але це було зроблено підло. І якби ми випадково не довідалися про це рішення, ми би, фактично, пролетіли. Але в той же день ми все-таки встигли в ЦВК: буквально в 23.00 подали заявку про проведення надзвичайного позачергового з'їзду.

«Ми вистрілимо так, що вони навіть не зчуються»

Свого часу ви говорили, що, можливо, на Сході за вас будуть голосувати навіть більше, ніж на Заході...

Розумієте, ми на Сході набагато слабше працюємо. Якби там у нас були такі можливості і потуги, як у західних областях, наші показники дійсно були б набагато кращими.

То чому ви не працюєте?

Ми поки що є партією, яка дуже обмежена в фінансуванні, – ніхто у нас зарплати не отримує, всі працюють на громадських засадах. І я в тому числі.

Другим фактором є місцеві лідери: там, де вони є, наші організації розвиваються й міцніють.

Чому я сказав, що на Східній Україні наші позиції сприйматимуться навіть краще, ніж на Заході? З однієї простої причини: тому що сьогодні українців там найжорстокіше утискають. Західна ж Україна для нас плацдарм.

Чи значить, що сьогодні немає зацікавлення в тому, щоб фінансувати таку партію, як ваша? Чому, зважаючи на те, що праві політичні сили в Європі сьогодні популярні?

Відповідаю: у нас буде те саме. І швидше, ніж хтось розраховує. Ми зараз чи не найдинамічніша політична сила в Україні. Не зважайте, що у нас сьогодні, може, немає таких потуг, як в інших. Ми вистрілимо так, що вони навіть не зчуються. І гроші віднайдуться – я на 100% в цьому переконаний.

Чому зараз такого немає? Бо ми ставимо питання люстрації, ми ставимо питання чистих списків, оскільки не хочемо зв'язуватися з тими, через кого ми можемо мати купу проблем. Ми ніколи не будемо брати ніяких брудних грошей. Я ніколи не візьму ніяких олігархів чи одіозних осіб до в партійні списки, навіть якщо вони захочуть нас фінансувати. Думаєте, не було пропозицій? Були, й не одна.

Так, зараз у наших фракціях у міських і обласних радах є підприємці – це українці, патріоти, люди, які сповідують націоналістичну ідеологію і є членами нашої партії. Так, при цьому вони успішні підприємці, але не олігархи. Сподіваюся, з часом їх буде більше. Ми опираємось не на олігархію, а на український середній клас.

Чи значить, що у вашій партії можуть бути тільки етнічні українці?

В нашій партії можуть бути ті, хто сповідує нашу програму і наш статут. Так, сьогодні у нашій партії немає представників інших національностей. Націю ми розуміємо як кровно-духовну спільноту. Це поняття для нас має етнічний, а не політичний зміст. Українцями вважаємо тих, у чиїх жилах хоча б наполовину тече українська кров, і хто вважає себе українцем. Це наше право. В багатьох країнах світу є політичні партії, які сповідують саме такі позиції, і це вважається прийнятним.

Але це не означає, що ми якось по-інакшому ставимося до представників інших національностей, які є громадянами України. Просто ми розділяємо поняття національність і громадянство. І вважаємо, що маємо право відстоювати інтереси саме українців.

Луценко вас не кликав?

Не кликав і кликати не буде.

Чому?

А ви у нього запитайте. Може він і назве вам якусь причину. Мені теж хотілося б у нього дещо спитати. Наприклад, чи дійсно він посварився з Морозом, чи то так – соціалістичні шури-мури для обдурювання людей? Спитав би про фінансування – про Жванію, Клюєва і «любих друзів», і чи часом ноги цих грошей не ростуть з інших країн, де Жванія співпрацює з різними одіозними фігурами. Спитав би про його інтерв’ю в 2003-му в «Московском комсомольце в Донбассе», де він розповідав про своє бачення політичних процесів і, зокрема, про питання ОУН-УПА – що ветерани ОУН-УПА повинні отримувати свою пенсію в Берліні. Правда, потім він відхрещувався від того, але головний редактор засвідчив автентичність цього інтерв’ю, яке брав у Луценка особисто.


 


Ще я спитав би його про отой червоний прапор і кулак – це Рот Фронт, «Венсеремос!», Соцінтерн і таке інше? Тобто, якщо Луценко – інтернаціоналіст і сповідує всі ці ротфронтівські комсомольські штучки, то нам з ним не по дорозі...

Ви не боїтеся маргіналізації?

Ні, не боюся. З однієї простої причини – діалектика розвитку українського суспільства показує, що політичні сили такого напрямку як наша, в перспективі будуть мати тільки прогрес.


Коли?

Це може бути й за місяць. Політика – настільки непередбачувана річ! Якби хтось на початку серпня 1991 року сказав, що Радянського Союзу не буде існувати, напевно, крутили б біля скроні. Але ж це сталося! Менше ніж через місяць!

Тому в політиці не можна говорити, що для того чи цього треба рік чи десять років. Ви подивіться на Європу: праві приходять до влади всюди – від Скандинавії до Піренеїв! А те, що Ле Пен на минулих виборах мало не став президентом Франції? Хто міг собі це уявити?

Хто, крім нас, піднімає сьогодні тему нелегальної міграції, люстрації, соціального і національного захисту українців? Зараз політична активність є низькою, але коли людям це остогидне, коли їх ще раз і ще раз обдурять політичними «кольоровими фантиками», їх погляд звернеться до нас.

Чому вас не покликала Юля? Чому вас взагалі ніхто не покликав до себе?

Ну, Юля, напевно, на мене ображена за Львів – ми не підтримали її позицію по тарифах. І вона, бідачка, поїхала зі Львова з опущеною головою, без перемоги (сміється).










» 
Винничук: Або ми живемо в демократичній країні, або хай відокремлюються
Розмовляла Аня ДАНЬКО, І-РЕПОРТЕР
 
"Мені цікаво вишукувати та воскрешати із забуття письменників. Я думаю, що вони на тому світі мені вдячні", - про політику, літературу та еротику, лише для І-Репортера розповідав український письменник Юрій Винничук.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко відкинув "нульовий варіант" і розповів про злочинців 
  ·  ЦВК готується до дострокових виборів 
  ·  Конституційний Суд продовжує роботу над першим Указом Ющенка 
  ·  Богословська переконана в "силових" планах Президента 
Погляд
  ·  Десять заповідей для українського політика 
Поступ у Львові
  ·  Ющенко закликав у Львові остаточно засудити комуністичний режим 
  ·  У Палаці мистецтв представлять невідомі документи ОУН і УПА 
  ·  Нові готелі до Євро-2012 у Львові будуватимуть на околицях 
  ·  У Львові встановлюють пристрої звукового супроводження світлофорів 
  ·  Міська влада Львова візьметься за місцеві „хрущівки” 
Поступ з краю
  ·  Янукович майже готовий до дострокових виборів 
  ·  На Миколаївщині 16-річні учениці ПТУ друкували гроші 
  ·  Андрій Данилко образився на Вітренко 
  ·  Євросуд зобов’язав Україну виплатити 15 українцям 14,7 тис. євро 
Поступ у світі
  ·  Конституційний суд Туреччини вирішує долю президентських виборів 
  ·  Саркозі та Руаяль поділилися планами на майбутнє 
  ·  Росія закликає ПАРЄ до термінових дебатів стосовно подій у Таллінні 
  ·  Стала відома дата відставки Тоні Блера 
Політика
  ·  Другий указ Ющенка: атака відчаю чи холодний розрахунок? 
Інтерв'ю
  ·  Тягнибок: Якщо Ющенко відкладе вибори на жовтень, на ньому можна ставити хрест 
  ·  Винничук: Або ми живемо в демократичній країні, або хай відокремлюються 
Соціум
  ·  Проблема нелегальної роботи українців у Польщі 
Дайджест
  ·  Естонсько-російська «холодна» війна 
Спорт-Поступ
  ·  Хокей. Чемпіонат світу-2007. П`ять шайб від фінів 
  ·  Дячук-Ставицький з молодими гравцями у складі «Карпат» не програв «Дніпру» 
Пост-Factum
  ·  Змія, яка з’їла щеня, визнана жертвою насильства 
Події
  ·  На Львівщині перекинувся потяг 
  ·  Бійка біля нічого клубу у Львові: темношкірі порізали двох місцевих 
  ·  Викрито лікарів, які привласнили 120 тисяч 
  ·  На Львівщині ліквідована лісова пожежа на площі 1,5 гектари 
КуПол: Новини
  ·  "Наша Україна" створює мегаблок 
  ·  ЦВК знову не набрала кворуму 
Реклама
  ·  кредитование 
  ·  готовые фирмы ООО 
  ·  Теплые окна и двери. 
  ·  На правах рекламы:
Все для мобильных
 
  ·  Рейтинг сайтов WebVita 
  ·  Шкафы купе люкс. 
  ·  Художественные натяжные потолоки.