BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дайджест.    Точка зору.    Соціум.    Культура.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Події.    КуПол: Новини.    Реклама.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 квітня 2007 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:19 25-05-2017 -   У Львові поблизу залізничного вокзалу пограбували чоловіка  
  14:8 25-05-2017 -   За одну ніч львівські патрульні зупинили десятьох п'яних водіїв  
  14:0 25-05-2017 -   До Львова приїде німецька скрипалька Сюзанна Мате  
  13:58 25-05-2017 -   На пл. Кропивницького збудують дитячий майданчик  
  13:9 25-05-2017 -   Кримчанин організував у Львові торгівлю амфетаміном  
Україна
  15:22 25-05-2017 -   Нацполіція отримала 635 нових гібридних авто  
  14:6 25-05-2017 -   В тернопільських автоматах з продажу води виявили технічну воду замість артезіанської  
  14:5 25-05-2017 -   Береза пригрозив опозиції ніччю довгих ножів  
  14:4 25-05-2017 -   Рада визнала бойовий гопак національним видом спорту  
  14:1 25-05-2017 -   СБУ пояснила заборону соцмереж синім китом і порно  
Світ
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  
  14:3 25-05-2017 -   У Каннах показали фільм із зіркою "Сутінків"  
  13:13 25-05-2017 -   Лобода стане ведучою російської премії  
  10:27 25-05-2017 -   У Красноярському краї РФ згоріли 130 будинків  
  15:23 24-05-2017 -   У США загорівся літак у польоті, є постраждалі  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Точка зору  » 

___________________________________________________________________________

Взяти й поділити!” – про метод Шарикова для порятунку України
Олег СУПРУНЕНКО, І-РЕПОРТЕР
 
Першою справою "помаранчевих" переможців мало стати покарання всіх винних у спробі розколу держави. Пожаліли – і ось, не минуло й два роки, як сучукрпатріоти у відчаї починають волати: „А може краще нам без України?”.

Щось дивне коїться в нашій державі. Хіба не дивина – тих, кого називають „біло-блакитними”, раптом стали затятими поборниками цілісності України. На їх мітингах (принаймні, у Києві, на експропрійованому у „помаранчевих” Майдані) чути багато української мови (ну і що, що часто з папірця?), майорять блакитно-жовті прапори, періодично лунають заклики до єдності. Ніби й не було ніякого Сєвєродонецька.

Водночас все частіше доводиться чути: "А може, ну їх? Може, таки варто нам розійтись у різні боки і жити окремим один від одного життям?" Мовляв, це ЇМ потрібна єдина Україна. Бо в НИХ нерухомість у Києві, виходи на західні ринки збуту сировини та напівфабрикатів (основи нашої реальної економіки), і саме ВОНИ не хочуть до Росії – адже там норовливих олігархів не запрошують на чай, а запроторюють „куди Макар телят не ганяв”. І чи потрібні вони нам, таким євроорієнтованим? Від’єднали б той Схід і невдовзі жили б собі в омріяному Євросоюзі...

Загалом ці розмірковування про розмежування нагадують мені концепцію відомого Поліграфа Поліграфовича Шарікова. Той також мріяв „все взяти та поділити” задля загального щастя. Але те, що можна пробачити вівісекованій собаці із пролетарським нутром, тяжко пробачити людям начебто освіченим, і – головне – патріотично налаштованим. Які все частіше публічно мріють про незалежну Галичину (члена ЄС, зрозуміло), або, принаймні, усічену Україну без Донбасу.

Так, на наших очах народжується нове кредо – „Україна без Донбасу”, як свого часу було – „Україна без Москви”. Здається, після майже 20 років від початку „українського проекту”, знайшовся новий винуватець усіх наших негараздів. Не світить перспектива вступу до ЄС, прибуток більшості з громадян, попри всі завіряння влади про нестримний економічний ріст, залишаються жалюгідними, врешті – не прибираються двори біля багатоповерхівок – це все через донецьких! Ну, такі вже вони („совки”, українофоби, бандюки, бидло...), що з ними ніколи нормальну країну не збудуєш. Розділилися б на дві окремі держави, і зажили б собі щасливо – одні в омріяній Європейській Унії, інші – в лоні любої матінки-Росії, разом з братами казахами (щодо білорусів, то вони останнім часом Росії вже не такі й любі).

Ще нещодавно навіть не уявляв, що про необхідність збереження єдиної України дискутуватиму не з русифікованими-совєтизованими мешканцями Донбасу чи Криму, а з „западенцями”. Тими, хто колись любили назвати свій край, Галичину, українським П’ємонтом (подекуди називають П’ємонтом Львів, певно, не відаючи, що це назва регіону, відомого також як Сардинія, звідки почалось об’єднання різних італійських держав в єдину Італію). Останнім часом дискутувати доводиться, бо, на жаль, нині саме з Галичини можна почути міркування про куди краще життя без обтяжливого „східного” тягаря.

От на цій тезі й зупинемось. Особисто мені здається якось дивним те, що прихильники гасла „Геть від Донбасу!” (модернізованому „Геть від Москви!”) зовсім не зважають, що Галичина – це три області України, а Донбас – дві. Інших нібито не існує, або їхньою думкою (а чи хоче, наприклад, Закарпаття чи Буковина жити у країні зі столицею у Львові, а Дніпропетровщина – у Донецьку?) цікавитись є зайвим. Ще більш дивним здається погодження „нових самостійників” з їх опонентами-„пісюарівцями” у тому, що майже половина України є чужими для неї землями. Ну, прагне Придніпров’я до Росії, бо відірване від її тіла – і все тут. А насправді НЕМАЄ В УКРАЇНІ ЗЕМЕЛЬ, ЯКІ БИ ЇЙ ІСТОРИЧНО НЕ НАЛЕЖАЛИ! Чи, може, Запорізьку Січ будували московіти? Чи Гардська паланка на Бузі була не українською? Чи не українцями заселена була Таврія? Чи українці не гинули десятками тисяч під час оборони „города русскіх моряков” Севастополя?

Інша справа, що в сучасній Україні цілком дозволено робити все, що заманеться задля того, аби переконувати несвідомих громадян у зворотному. При цьому не перебуваючи у глибокому підпіллі, а займаючи чиновницькі посади, і отримуючи «жирні» зарплати з бюджету такої нелюбої країни. Згадаймо з’їзд у Сєвєродонецьку, в якому приймали участь не якісь там активісти від ПСПУ чи «Євразійського союзу молоді», а державні чиновники, на яких розповсюджується дія „Закону про державну службу”, і згідно до цього Закону вони всі мали б з вовчим квитком летіти після свого шабашу з роботи. Першою справою "помаранчевих" переможців мало стати покарання всіх винних у спробі розколу держави. Пожаліли – і ось не минуло й двох років, як сучукрпатріоти у відчаї починають волати: „А може краще нам без України?”. А „самостійники-федерасти” за цей же час перетворились на поборників соборності – і нині блакитний Майдан відбувається в тому числі і під гаслом „За єдину Україну”. Дивні справи...


Йдемо далі. А чи впевнені „нові самостійники”, що так вже не бажають жити в Україні всі мешканці лівого берегу Дніпра? Наприклад, серед моїх знайомих (а це представники природозахисного руху) таких практично немає. Проте є справжні герої, які ще на початку 90-х намагались повернути справжнє ім’я Бахмуту (замість Артемівська, названого на честь вождя комуністичного праобразу ПіСУАРу – т.зв. Донецько-Криворізької республіки), у 2004-му на свій власний ризик вели кампанію за «помаранчевих» у Горлівці, нині боронять від знищення Хортицю і національні парки Криму. Певен: кожен з „западенців” пригадає хоч одного свого знайомого там, на Сході – який хоче жити саме в Україні. Чи не буде ще однією зрадою (скільки ж їх ще буде в нашій історії?) - приректи цих людей на жалюгідне існування в моторошному утворенні з якимсь гібридним іменем на кшталт „Пріднєпровская Фєдєратівная Республіка”? Чи, може, хтось вірить у протилежне – що без Заходу на Лівобережжі можлива країна із гідним життям?

А тепер до «западенців». Здається, жителям не надто щасливого краю з умовною назвою „бандерівщина” випала доля завжди когось винити у власних негараздах. На очах зникає хвалена атмосфера старого Львова – натомість його повітря регулярно заповнює „амбре” з напівмертвої міської каналізації. Одне з найбільш зелених міст в СРСР – Ужгород, а нині його містяни називають не інакше як Сміттєград. Пішохідні доріжки навіть у центрі закарпатської столиці стерті тисячами ніг вже до щебню, годі знайти й невитоптаний газон. Моє рідне закарпатське Берегово (яке кількасот років було Берегсасом, містом з магдебурзьким правом), здається, тримає пальму першості серед найнеохайніших міст краю. Хто у цьому винен? Раніше у всьому були винні „совєти” (наприклад, місцеві берегівські мадяри, виливаючи помиї із власного двору на вулицю пояснюють це тим, що їх, колись дуже охайних, зіпсувала дика радянська влада – і змінитися вже неможливо). Та немає вже „совєтів” – але ж повинен бути хтось винуватим! Ось і знайшли собі нову відмазку: „У твоєму під’їзді **ить донецький!” Хоч насправді той „донецький”, може, західніше Києва і не був ніколи, а на території з середню європейську країну, від Волині до Поділля, від Карпат до Сумщини, у під’їздах гадять місцеві рагулі. І від них не втечеш, хай як би не фантазувати про скорий шлюб із Євросоюзом, якому дошкуляє лише наявність непід’ємного „підчерев’я”.

От і до Євросоюзу дійшли. А чи питають себе „нові самостійники” – а нащо ми там? Надто вже переоцінюємо ми свої «красоти й дива». Є відомий вислів Івана Франка про те, що вважати Україну найгарнішою стороною може тільки той, хто більше ніде не бував. Об’єктивно кажучи, краєвиди і старі міста Румунії чи Болгарії виглядають як мінімум не менш привабливими, аніж наші. То ж задля наших краєвидів бюрократи з ЄС нізащо не поступляться одним важливим принципом: в Унію не приймають країни, які не визначилися із власними кордонами. А хто із впевненістю скаже – де закінчиться „Україна без Донбасу” і де почнеться „Донбас без України”? Тому навіть про мрії щодо ЄС у випадку розколу України варто забути.

А ось єдина Україна Європу ще й як буде невдовзі цікавити. Вже нині чимало європейських країн добряче підсіли на дешеву українську електрику, що виробляється нашими атомними станціями. Але чи розвивати надалі цю вкрай небезпечну галузь енергетики – питання явно неоднозначне, особливо напередодні чергових роковин аварії на ЧАЕС та в світлі неможливості вирішити проблему утилізації відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів. Натомість є в нас і інші привабливі речі, наприклад... газ. Завдяки недолугій та зловмисній енергетичній політиці нинішня Україна прив’язана до імпортного газу. Та в перспективі вона могла б сама прив’язувати газовими трубами до себе Європу. Це не тільки запаси природного газу у шельфі Чорного моря, але й неоціненні запаси так званих газових гідратів («твердого» газу, який можна вибирати із морського дна). А ще – десятки мільярдів кубометрів шахтового метану, який поки що викидається в повітря. А ще паскудної якості вугілля, яке можна не палити в топках теплоелектростанцій, натомість отримувати з нього все той же газ. І знаходиться це багатство якраз не на Заході, а на Сході...

А як щодо ріпаку – рослини, за допомогою якої європейці мріють позбутися нафтової залежності? Для цього по всій Європі масовано засівають площі під цю культуру. Хіба не знайшлося б в Україні місця під „рослинну нафту”? До речі, ріпак – жовтого кольору. На фоні блакитного неба виглядає як наш прапор. Чим не модернізований символ нової житниці Європи – яку хлібом не годуй (ну, не їдять вони стільки хліба, як ми!), але дай чим авто заправити?

А тепер – від хліба насущного (або його бензинового еквіваленту) – до хліба духовного. Бо куди ж без них, духовних цінностей, хоч автор цих рядків у житті сповідує принцип Фаїни Ранєвської: „Краще сто разів уголос сказати „Ж*па”, ніж один раз „Духовність”? Відтак, назву ці цінності нематеріальними. Адже саме на нематеріальних цінностях держави подекуди тримаються міцніше, аніж на тих, що мають тверду таксу. Наприклад, стіни Єрусалиму, завдяки яким Ізраїль стоїть там, де стоїть – а не на африканському узбережжі, і не на океанських островах. То ж хіба нормальний українець уявляє собі Україну без Дніпра (бо в разі розколу це буде спільна водна артерія, розділена ще невідомо у якому співвідношенні)? Хіба нормальний українець не вважає якщо не святинею, то хоча б видатним місцем – без якого не можна – Хортицю? Хіба майже знищений, але ще живий Степ українцеві нічого вже не вартує?

То що, шановні прихильники методу „взять і подєліть”? Наслідуватимемо Шарікова чи будемо шукати складніших, але більш реалістичних шляхів для України?

Сєверодонецьк-2004: ганьба чи знехтуваний подарунок?









» 
Конституційний суд: одноразовий чи постійно діючий?
Ірина ПОГОРЄЛОВА, УНІАН
 
Різкі коментарі на адресу Конституційного суду щодо указу Президента про розпуск ВР, що супроводжують очікування вердикту КС, поступово готують ґрунт для висловлення йому недовіри та неадекватної реакції сторін на можливі несподіванки в цьому вердикті.

Наприклад, як після заперечення легітимності Суду опозиція прокоментує визнання указу Президента конституційним (якщо таке буде)? Заявить, що задовільне для неї рішення стало наслідком її публічного демаршу? Чи, може, приєднається до обурення коаліції?
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Президент переніс дострокові вибори до Верховної Ради на 24 червня 
  ·  УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 355/2007 (текст) 
  ·  Ющенко: освіта має стати стрижнем української політики 
Погляд
  ·  Конституційний Суд от-от винесе рішення 
Поступ у Львові
  ·  Андрій Садовий: рік на посаді міського голови Львова 
  ·  У першотравневих мітингах у Львові братимуть участь представники КПУ, СПУ, Парті 
  ·  У Львові відбудеться Форум сільських рад Львівщини 
  ·  У всіх львівських храмах пройдуть поминальні служби 
  ·  За минулий рік Львів відвідало 150 тисяч легальних туристів 
  ·  У Львові нагороджували кращих інвесторів 2006 року 
Поступ з краю
  ·  Політичні консультації коаліції та опозиції: говорили-балакали... 
  ·  Міносвіти та науки заборонило діяльність 15 навчальних установ України 
  ·  У Севастополі розпочалися переговори щодо Чорноморського Флоту 
  ·  Азаров: уряд щодня працює над покращанням добробуту громадян 
  ·  Державному гербові України - тризубу - виповнюється 15 років 
Поступ у світі
  ·  Бориса Єльцина поховано 
  ·  Екс-міністр Польщі застрелилася під час обшуку 
  ·  За межами Сонячної системи вперше знайдена планета, придатна для життя 
Дайджест
  ·  status quo влади проти суверенітету народу 
Точка зору
  ·  Взяти й поділити!” – про метод Шарикова для порятунку України 
  ·  Конституційний суд: одноразовий чи постійно діючий? 
Соціум
  ·  ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА:ДІЇ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА УРОКИ 
Культура
  ·  У Львові стартує VI театральний фестиваль 
  ·  Львівські депутати підтримають українську книжку 
  ·  У Львівському - “Веселий десант” 
Спорт-Поступ
  ·  Львів готується до ЄВРО-2012 
  ·  В.о. тренера «Карпат» знову став Юрій Дячук-Ставицький 
Пост-Factum
  ·  Священнослужителі зайняли перше місце в рейтингу щасливих професій 
Події
  ·  На Львівщині викрили конвертаційний центр 
  ·  У Львові трамвай збив 21-річну дівчину 
  ·  Зловмисники привласнили кредитні кошти банку на суму 100 тисяч доларів США 
КуПол: Новини
Реклама
  ·  Художественные натяжные потолоки. 
  ·  Шкафы купе люкс. 
  ·  На правах рекламы:
Все для мобильных
 
  ·  Рейтинг сайтов WebVita 
  ·  Теплые окна и двери. 
  ·  кредитование 
  ·  готовые фирмы ООО