BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Дайджест.    Культура.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Події.    КуПол: Новини.    Реклама.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
23 квітня 2007 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дайджест  » 

___________________________________________________________________________

Віртуальна двопартійність
Передумови для встановлення справжньої двопартійної системи в Україні швидше відсутні
Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ, Агентство моделювання ситуа
 

Партійна система сучасної України пройшла декілька етапів свого становлення. Початково Україна отримала від СРСР однопартійну систему з монополією на владу КПРС. Проте вже починаючи із 1990 р. в Україні починають реєструватися альтернативні комуністичній партії політичні об’єднання. На початку 90-х Україна вже мала, хоч і роздріблену, проте в спектральному плані повністю плюралістичну багатопартійну систему.

Сьогодні в Україні порушується дискусія щодо перспектив впровадження двопартійної системи формування влади. Нинішня політична криза може остаточно закріпити двопартійний принцип формування влади.

Становлення багатопартійності в Україні

Реальна роль політичних партій почала зростати в суспільно-політичних процесах країни із 1998 р., коли парламент почав обиратися за змішаною виборчою системою. Саме тоді, політичні партії отримали формалізоване представництво в Верховній Раді України, а парламентські фракції починають формуватись суто за партійними ознаками. Чергове посилення ролі політичних партій очікувалося із запровадженням пропорційної виборчої системи на всіх рівнях виборів від парламентських до виборів місцевих рад та внесенням змін до Конституції.

Прагнення штучно посилити вплив політичних партій на політичний процес в країні продемонструвало всі вади вітчизняної багатопартійності. З 1990 р., коли була зареєстрована перша політична партія УРП, політичні об’єднання змінилися суттєво, але в цілому партійну систему можна продовжувати називати як псевдобагатопартійну.

Ініційована сьогодні дискусія про можливість встановлення в Україні двопартійної системи, багато в чому носить віртуальний характер. Її ініціатори на зважають на реальний розвиток багатопартійності в Україні, яка продовжує боротися із рудиментами атомізованості. Навіть ознаки систем обмеженого і поляризованого плюралізму запропоновані політологом Дж.Сарторі багато в чому для України не є притаманними.

За даними Міністерства юстиції на 1 лютого 2007 р. в Україні зареєстровані 138 політичних партій, однак, мало хто із вітчизняних політологів зможуть назвати принаймні половину із цих партій. Настільки ж локальним є і вплив більшості партійних об’єднань, якщо не сказати більше – про віртуальність переважної кількості вітчизняних партій.

Більшість з них залишаються як і 15 років тому дрібними, маловпливовими, ідеологічно та соціально аморфними: відсутні чіткі механізми взаємодії політичних партій і громадянського суспільства; представництво членів партій в органах влади носить яскраво виражений особистісний характер; партії сформовані під лідерів, а не ідеологічно та є далекими від соціально-значущих проблем, оскільки реалізовують групово-кланові інтереси.

Проте суто формальні кількісні характеристики (кількість зареєстрованих партій) не можуть говорити про характер самої партійної системи. Адже в США існує за різними даними близько 300 політичних об’єднань, які вважають себе партіями, але партійна система північноамериканських штатів відноситься до класичних двопартійних систем. Якщо звичайно в контексті двопартійності можна говорити про наявність «класичних» моделей.

Особливості двопартійної системи

Двопартійна система відрізняється від багатопартійної не кількістю існуючих в країні партій, а кількістю політичних сил, які формують уряд.

Саме кількість партій, які формують уряд, і через уряд проводять власну політику на державному рівні є основною ознакою визначення типу партійної системи, а не, наприклад, кількість партій представлених в парламенті чи в суспільстві.

В Палаті Громад парламенту Великобританії представлені в залежності від виборів близько 10 політичних сил, серед них такі екзотичні для українців, як Ліберальні Демократи, Шотландська Національна Партія, Юніоністська Партія Ольстеру, Демократична Юніоністська Партія, Партія Уельсу, Шин Фейн та ін.

Однак незважаючи на такий партійний плюралізм в парламенті, в реальності уряд почергово формують лише дві політичні сили – лейбористи та консерватори, тому партійна система Великобританії, як і США вважається двопартійною. Можна було би закинути про низький електоральний вплив згаданих «третіх» політичних партій, проте це не зовсім так. За кандидатів від ліберальних демократів, які традиційно є третіми в 2001 р. проголосувало 18,3% виборців, а в 2005 22% виборців і їх партійні об’єднання в парламенті становили 52 і 62 депутати відповідно.

Подібний екскурс необхідний для демонстрації сутності двопартійної системи та проведення аналогії із вітчизняними реаліями.

Віртуальність двопартійної системи в Україні

В Україні окремі політологи вже відзначили посилення тенденцій до двопартійності, інші наполягають на двоблоковій побудові партійної системи України.

Перші, в якості аргументації наводять, перш за все посилення двох політичних партій – партії регіонів та БЮТ (якщо БЮТ звичайно коректно називати партією). Другі – говорять про наявність двох центрів тяжіння – уряд під який сформовано ліво-центристську коаліцію ПР, СПУ, КПУ (якщо звичайно ПР коректно називати ліво-центристами) та правоцентристську опозицію – «Наша Україна», БЮТ (якщо БЮТ коректно відносити до правих).

Хоча для обґрунтування двоблоковості можна застосувати іншу схему, яка є більш логічною партії Східної і Південної України – партії Західної і Центральної України.

Звідси можна і пояснити кульбіти соціалістів, які розриваються в бажанні зберегти за собою залишки впливу на центрально-українське село, звідки їх майже вибив БЮТ та переорієнтуватись на більш електорально об’ємний промисловий схід і південь.

Якщо притримуватись лише формальної точки зору, а саме кількісне представництво партій в уряді, то ми побачимо, що Кабінет міністрів В.Януковича сформований із дотриманням широкого спектру політичних думок. Адже в ньому представлені члени Партії регіонів, СПУ, висуванці КПУ, окремі представники СДПУ(о) та Республіканської партії (Ю.Бойко), навіть екзотичного «ЕКО +25%» А.Толстоухов, колишній висуванець УНП Ю.Мельник, нашоукраїнець А.Гриценко, Голова ПППУ А.Кінах та голова партії «Віче» І.Богословська — все майже як в англійському парламенті. Тобто в реальності уряд сформований не з представників лише трьох партій, які заснували Антикризову коаліцію (сьогодні Коаліцію національної єдності), а значно більшої кількості партійних утворень.

З формальної точки зору уряд формували лише три політичні партії, проте реально кадровий добір здійснювався особисто В.Януковичем. І при підборі кандидатур прем’єр керувався не лише партійною логікою, хоча певна політична заангажованість міністрів все ж таки присутня.

Зі сторони опозиції також спектр політичних партій є досить розмитим – це парламентські БЮТ і «Наша Україна», при тому БЮТ це не одна, а дві партії «Батьківщина» та УСДП, а блок «Наша Україна» складається аж із шести партій НСНУ, НРУ, КУНу, ПППУ, УРП «Собор» та ХДС, до цього списку ми ще може додати ПРП, яка вже приєдналися до БЮТ та інші праві партії УНП, ПОРА, Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та інші, які не мають представництва у ВР, проте представлені на рівні органів місцевого самоврядування.

Варто згадати ще про низку політичних партій, які також представлені в місцевих радах, але не ідентифікують себе ані з Коаліцією національної єдності, ані з парламентською опозицією – НП В.Литвина, ПСПУ Н.Вітренко та ін.

Тому об’єктивно, на сьогодні спектр політичних партій наявних в українській політиці не зводиться лише до двох і є достатньо широким. Наявним є мультипартійна основа урядової і проурядової команди, очевидна партійна розпорошеність опозиції, присутні “треті” партії, які не ідентифікують себе ані з владою, ані з парламентською опозицією та претендують на альтернативну опозиційність.

Однак важливим є насамперед аналіз перспектив становлення двопартійності в Україні. Існують об’єктивні та суб’єктивні чинники, які здатні вплинути і впливають на тенденції розвитку партійної системи України. При об’єктивному аналізі стає зрозумілим, що передумови для встановлення справжньої двопартійної системи швидше відсутні.

По-перше, в Україні існує пропорційна виборча система, і якщо йти за логікою французького соціолога М.Дюверже, то «будь-яка пропорційність веде до багатопартійності», натомість двопартійна система із гнучкими альтернативними партіями здатна встановитись за умов запровадження мажоритарної системи відносної більшості. Можна звичайно апелювати щодо некоректності «правил Дюверже», які вже не одноразово ставились під сумнів дослідниками. Проте в переважній більшості випадків ці «правила» швидше справджуються, ніж спростовуються.

По-друге, йдучи за логікою американських політологів С.Ліпсета та С.Роккана і їх «теорії розколів («clevage»)», яка зводиться до того, що в країні існує стільки політичних партій, скільки є наявних загальносуспільних суперечностей («розколів»), то в Україні також двопартійність є малоймовірною. Адже в українському соціумі існує принаймні два суттєвих вектори суспільних суперечностей, які є очевидними. Перший базується на соціальній диференціації і притаманний будь-якому суспільству (поділ на багатих, бідних, середній клас). Другий, який притаманний саме для України – геополітичний розкол – орієнтація на Росію, чи Євроатлантичний простір.

Тому ми маємо принаймні дві дихотомічні схеми та чотири очевидні електоральні ніші:
партії які сповідують ліберал-консервативні цінності та орієнтуються на Європу і США («Наша Україна»);
партії, які сповідують соціал-ліберальні та соціал-популістські цінності і орієнтуються на Захід (БЮТ);
партії, які сповідують принципи ринкової економіки і орієнтуються на Росію (Партія Регіонів, СДПУ(о));
партії, які сповідують ліві ідеї і орієнтуються на Росію, точніше цінності СРСР (КПУ, СПУ, ПСПУ).

Таким чином, наявний спектр представлених політичних сил в парламенті має об’єктивну основу, а блокування між ними носить ситуативний характер. І виникнення союзів між БЮТ і СПУ, або «Нашою Україною» і ПР обгрутовуються не лише суб’єктивними мотивами, але й наявними електоральними потребами і очікуваннями.

Сьогодні такі політичні альянси утворились за культурно-ціннісною шкалою: «Росія - Захід», проте завтра вони можуть зазнати переформатування за шкалою «праві - ліві», «неоконсерватори-ліберали – соціал-демократи та соціал-популісти». При тому остання дихотомічна схема, як показує досвід більшості європейських держав, є більш стійкою.

По-третє, різнорідність українського суспільства не обмежується двома згаданими очевидними «розколами», тому ймовірним є створення «третіх» партій, виключно за регіональною ознакою, як це існує в Бельгії, Італії та в більш спектрально радикальній формі в Іспанії та Великобританії, і як це з успіхом апробовувалось в Україні («Громада», Партія Регіонів). Тому не виключено, що в перспективі знову будуть робитися спроби відродження своєрідних партій «Дніпропетровської області», створення партій «Києва» і «Харківщини», тих регіонів, інтереси, яких сьогодні об’єктивно на рівні парламенту представлені неадекватно.

По-четверте, наявна пропонована схема двопартійності передбачає існування двох партій із жорсткою централізованою структурою – ПР та БЮТ. Однак двопартійність, в тих країнах, де вона існує і має серйозні традиції (США і Великобританія) будується на широкій децентралізованій організаційній основі та ідеологічному плюралізмі, таким чином щоб існуючі партії-лідери мали можливість охопити весь спектр наявних думок та інтересів у суспільстві. В іншому випадку інтереси і політичні погляди, які не представлені в двох вищезазначених партіях будуть намагатися зорганізуватися в альтернативні політичні проекти.

У випадку України дві політичні сили, які претендують на двопартійність не є носіями не лише всього спектру політичних ідей, але й не здатні представляти інтереси принаймні великого бізнесу, не кажучи вже про середній та малий. Тому і великі мільярдери В.Пінчук, С.Тарута, І.Коломойський, і середні, і малі будуть намагатися створити і підтримувати альтернативні політичні проекти або вимагати більш широкого представництва в наявних політичних об’єднаннях, що за умов кланової побудови українських партій є не реальним.

По-п’яте, за умов існуючої парламентсько-президентської республіки партії-лідери є самі зацікавлені в існуванні «третіх» партій. Адже чим більше менш потужних політичних партнерів потрапить до парламенту, тим існує більша ймовірність для партії-лідера сформувати уряд, а ніж якби ця партія потрапила самостійно. Тому політичні партії самі вестимуть більш гнучку та толерантну політику до «третіх» партій. Тому що в умовах парламентської республіки важливо не лише отримати перше місце на виборчих перегонах, але й домовитись із потенційними коаліціантами про формування уряду.

Двопартійна система в Україні має чіткі ознаки персоніфікованості

За наявності об’єктивних передумов, на користь двопартійної системи можуть зіграти суб’єктивні чинники.

По-перше в партій лідерів (ПР + БЮТ) існує не лише більшість для внесення змін у виборче законодавство (підняття виборчого бар’єру, штучне обмеження суб’єктів виборів) та закон «Про політичні партії», але й конституційна більшість для подолання президентського вето в разі накладення такого. При тому, що кількість мандатів, яку мають БЮТ і ПР дозволяє їм всіляким чином навіть вносити відповідні правки до Конституції України.

По-друге, двопартійна система може сформуватись не за парламентсько-урядовою дихотомією, а вектором «Президент - КМ». Таким чином, статус «влада – опозиція» буде значно більш розмитий, а політичні сили блокуватимуться навколо статусно провідних фігур української політики: президента і прем’єр-міністра. При тому суб’єктивні передумови такого розвитку подій можуть реалізуватись за умови посилення президента і навпаки розхитування урядової коаліції.

В такому випадку двопартійну систему складатимуть вже ПР і «Наша Україна». Однак навіть при умові посилення суб’єктивних чинників, які сприяють двопартійності, «треті партії» (якщо лише не будуть заборонені взагалі) не зникнуть як такі, оскільки в їх існуванні, будуть зацікавлені провідні політичні гравці країни, а такими де-факто, залишаються президент та прем’єр-міністр, адже саме вони визначають формування уряду країни.

Джерело: proUA









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко готовий призупинити дію указу про розпуск парламенту 
  ·  Тарасюк: Дату парламентських виборів перенесуть на липень 
  ·  Рахунок 55:10 на користь Януковича 
  ·  СБУ затримала виконавців убивства Курочкіна 
Погляд
  ·  Польські медіа про Чемпіонат Європи 2012: від ейфорії до кропіткої праці 
  ·  Кучма написав книжку "Після майдану". Російською мовою 
Поступ у Львові
  ·  У Львівській міськраді створять департамент підготовки Євро-2012 
  ·  882 львів’ян задекларували свої доходи 
  ·  Микола Голомша призначений на посаду прокурора Львівської області 
  ·  Від червня у Львові працюватиме агенція ревіталізації міста 
  ·  Податківці Львова попередили 46 фактів незаконного відшкодування ПДВ 
Поступ з краю
  ·  Позиція опозиції: “Заколоту – ні! Виборам – так!” 
  ·  У Януковича пропонують новий Універсал 
  ·  Мороз підготував меморандум примирення 
  ·  Президент наполягає на референдумі щодо змін до Конституції 
Поступ у світі
  ·  Саркозі і Руаяль вийшли в другий тур президентських виборів у Франції (оновлено) 
  ·  Віце-прем’єр Польщі: у польсько-російських стосунках настає "льодовий період" 
  ·  У Боснії згорів сиротинець - загинули п'ятеро немовлят 
Політика
  ·  Дострокові вибори: швидше так, аніж ні 
Дайджест
  ·  Віртуальна двопартійність 
Культура
  ·  Львівщина готується до Бойківських фестин 
Спорт-Поступ
  ·  "Карпати" удома поступилися "Таврії" 
  ·  Футбол. Чемпіонат України. Результати інших матчів 23 туру 
Пост-Factum
  ·  Британців тероризують сексуально стурбовані борсуки 
Події
  ·  На Львівщині викрито підпільний цех з розливу спирту 
  ·  У центрі Львова затримали чоловіка з пістолетом 
  ·  Мешканка Стрия потрапила під потяг, внаслідок чого їй ампутувало стопу 
КуПол: Новини
  ·  Ющенко продовжує переговори з Януковичем 
  ·  Богословська:вихід - у створенні широкої коал 
  ·  Кучма: слава Богу, що виграв Ющенко 
Реклама
  ·  Художественные натяжные потолоки. 
  ·  Рейтинг сайтов WebVita 
  ·  На правах рекламы:
Все для мобильных
 
  ·  Теплые окна и двери.