BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дати Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дати Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Слово Патріарха Йосифа Сліпого про Митрополита Андрея Шептицького
 
Андрей ШЕПТИЦЬКИЙ
У вступі до книги Der Christliche Osten ("Християнський Схід") Митрополит Андрей, говорячи про важливість і довговічність ідей знатних людей, зазначував, що "дуже часто такі ідеї приносять свої плоди далеко після смерті їх автора чи носія". Таке сталося зі самим Митрополитом. Усе, що Він старався розбудувати, організувати, здавалося, -- загинуло, пропало в хуртовині воєн та переслідувань. Але Його світлі, далекосяглі ідеї збереглися і здійснюються знову, десятки років після Його смерті.

Митрополит Андрей -- святитель Патріарха Йосифа (30.09.1917 р., Унів),-- цінуючи його глибокі знання і помітивши великі організаційні здібності, працю для добра Української Церкви і народу, призначає тоді ще отця-ректора Йосифа Сліпого своїм наслідником". "Коли в 1939 році, -- пише Патріарх Йосиф у своєму "Заповіті", -- почався новий "хресний ход" нашої Церкви, і Великий Святець та Геній-Мислитель, Слуга Божий Андрей покликав мене до архипастирського служіння, іменуючи мене Екзархом Великої України в жовтні 1939 року, а в грудні цього самого року, враз із єпископською хіротонією, призначуючи мене своїм наступником, сприймав я ці покликання, як поклик таємного Голосу Божого, що словами Христа кликав: "Гряди по мні..."(Йо.1, 44).

Митрополит Андрей помер першого листопада 1944 року. "Жахлива і важка це була хвилина, -- згадує патріарх Йосиф. -- Після заупокійних відправ і послідного цілованя я виголосив пращальне слово на архикатедральній площі, тому що було велике число вірних".



Слово Патріарха Йосифа Сліпого про Митрополита Андрея Шептицького


СЛОВО
над могилою блаженної пам'яті Митрополита Кир Андрея, виголошене Високопреосвященним Митрополитом Кир Йосифом дня 5 листопада 1944 року.

Пророк Єремія, співець народної недолі і пророк печалі та смутку, характеризуючи одного провідника народу, записав у своїх видіннях оці знамениті слова: "Ось він орлом здіймається й ширяє..." (Єр. 49,22).

І так наш Митрополит, князь і проповідник народу, підносився щораз вище і вище своїми ділами і подвигами, поривав нас, захоплював, а ми, затаївши дух у собі, гляділи на Його ревну і жертвенну працю та радувалися Його велетенськими успіхами. Забули ми, сердеги, що Він, ширяючи щораз вище і вище, віддалюється від нас і відлетить у кінці в небесні простори та лишить нас сиротами.

Немов апостоли з громадою вірних на Оливній горі, стоїмо ми, дивлячись у небо, і не можемо отямитися та сповнити те, що нам остало, а саме похоронити Його тлінні останки. Стоїмо, а думка думку здоганяє, спомини линуть за споминами про минуле Покійного. 80 літ життя і 45 літ єпископства і митрополитування! Хоч життя Його нам усім відоме, та нині немов на екрані пересувається перед очима душі нашої силует монументальної Його постаті. І так сунеться картина за картиною, хвилина за хвилиною Його життя... і бачимо, як Він колись, як малий ще хлопчина, зложивши руки до молитви, повторяє за матір'ю молитви. Пізніше, як побожний учень, запитаний, ким хотів би бути, відповів, що священиком. І це початок Його покликання і митрополитування. А кілька літ пізніше, бажання стати священиком об'являється ще виразніше: Він заявляє своє рішення посвятитися чернечому станові. Без надуми вибрав тернистий шлях, відвернувшись від вигід і утіх світського життя. Уже тоді поставив як гасло свого життя: "Великого бажайте". Його батьки, граф Іван і Софія з Фредрів Шептицькі боялися, чи це не молодечий порив, і зажадали, щоб Він скінчив наперед правничі студії, зробив докторат і щойно тоді вступив до монастиря ОО. Василіян. Була це зворушлива сцена, коли батьки відвозили Покійного до Добромиля як жертву роду Шептицьких для Бога. Десь тоді мав Він також сказати, співчуваючи з тим болем, який завдавав своїм батькам, а зокрема матері: "Не бажав би я собі, моя нене, щоб ти була при моїй смерти". Як зразковий монах, сповняв Він покірно всі прикази чернечого життя. Покінчив філософічні студії та завершив їх другим і третім докторатом. Прийшла хвилина пресвітерських свячень з рук єпископа (Юліана) Пелеша в Перемишлі. З якою ніжністю і радістю описувала їх рідна мати в своїх споминах!

Як священик, із запалом кинувся у вир місійного життя, переміряв своїми стопами вздовж і поперек Західну Україну, виголошуючи проповіді, закликаючи вірних до покаяння. А де вже не міг живим словом досягнути слухачів, там як редактор "Місіонаря" посилав їм своє печатане слово. Ревною працею звернув на себе увагу всіх, а передовсім Апостольського Престолу, який іменував Його Станиславівським владикою. Ширший горизонт розкрився Його творчому духові і знову ще більше зросла Його апостольська праця. Канонічні візитації, проповіді, пастирські посланія чергувалися у дбалого про добро душ своєї пастви єпископа. За тим пішло підготування до оснування Духовної Семінарії, створення великої бібліотеки і передусім віднова і прегарне мистецьке розмалювання катедри (Св. Юра). Ця коротка й успішна діяльність виявила Його як найкращого кандидата на митрополита.

Хто ж не пам'ятає, хто ж не пригадує собі Його пастирського посланія "До моїх любих гуцулів", писаного в їх таки говорі. Та й та Його єпископська діяльність не тривала довго. Боже Провидіння піднесло Його на ще вищий щабель духовної єрархії, бо покликало Його на Галицького митрополита.
Хоч як боронився Він, і перед єпископством і перед митрополичою гідністю, та одначе мусів підчинитися приказові Апостольського Престолу. І була це спасенна хвилина -- благодатна для нашої Церкви і нашого народу.

Найвидніше становище в нашому народі дало Йому змогу обняти вповні не лише церковну ділянку, але й ціле народне життя. І знову висилав Він повчаючі, змістовні Посланія, щоб піднести духове життя, будував церкви і посвячував їх при величезних здвигах народу. Усі візитації мали притягаючу силу і розбуджували народну свідомість.

Завжди вмів Він десь винайти спосіб, щоб допомогти чи то площею під церкву, чи дарами в матеріалах, чи грошах, і тим причинитися до ктиторства Божих храмів. Щедро вивіновував монастирі ОО. Василіян, ОО. Редемнтористів, ОО. Студитів, Василіянок, Служебниць, Бельгійських Вінкентинок та інших. Висилав на студії молодих студентів богословії, з яких тут на похороні є нас велика громада. При тому всьому обіймав усі стани, молодь і старших, селян, робітників, інтелігенцію.

Велику увагу присвятив Покійний письменницькій діяльності. Згадані численні Посланія, переклади аскетичних творів св. Василія Великого, зокрема оригінальні аскетичні праці -- проповіді, численні статті, розміщені майже у всіх часописах, краєвих і заграничних, між якими згадую насамперед твори "Про Божу мудрість", про митрополита Рутського та інші праці. Не диво тому, що Він, як учений, енциклопедист, історик, мовознавець, філософ, суспільник і митець, зазначився в тих ділянках поважними працями.

Не підрядну роль Його діяльності займають гуманітарні фундації, засновані порадні, вакаційні оселі, опіка над вдовами і сиротами, немічними, гуртожитки, бурси, захисти й інтернати. Між ними, як свідок Його великого співчуття зі страждаючими, красується "Народна Лічниця", що тисячі і тисячі немічних повертала їх родинам спосібними до праці.

А хто ж з вас, мої дорогі, не знає про Його культурно-освітню акцію, про підтримування княжими дарами нашої "Просвіти", фундування бібліотек та архівів. "Національний музей" -- це многомовний свідок нашого великого минулого і вияв великого духа фундатора.

Золотими буквами записав Він себе і в економічно-господарському житті. Оснування школи в Милованю, піддержування кооперативів, випосадження ботанічних заповідників і т.д. говорять самі про себе. А відомі пожертви, -- це лиш стотисячна частина того, що давала правиця, а не знала лівиця. Словом, Він був у нас найбільшим громадянином, що на кожному кроці заступався за права народу і боронив покривджених у Соймі та в Палаті Панів. Боронив Він і справу університету, справу виборів та всіх інших життєвих інтересів народу. Меценатом науки і мистецтва назвав Його з вдячності народ. Нагадує Він Мойсея своєю палкістю, великим практичним розумом, провідницьким хистом. Від св. Павла перейняв Він розмах і вдумливість, оригінальні помисли. Справді перелляв на Нього Господь з великих дарувань обох Мужів св. Павла і Мойсея частину тих харизм.

У всій тій многогранній діяльності та подвигах висувається на перше місце Ідея з'єднання Церкви.
Для неї Він і горів і палав, жив і страждав, і вона займає у всьому Його житті найчільніше місце.
Уже як студент права вибрався Він на Велику Україну і в Москву, щоби, як казав Його покійний батько, пізнати терен майбутньої праці. Тоді то познайомився з найвизначнійшими громадянами -- професором Антоновичем в Києві, а філософом В. Соловйовим у Москві. А коли став архиєреєм, то боровся, як лев, за з'єдинення Церкви. Ні суші, ні моря не спиняли Його в починаннях і трудах. І Петроград і Київ, і Вильно, і Лондон, і Париж, і Америка, і Канада, і Аргентина, і Бразилія, і Палестина -- всюди Він хотів бути, всюди щось здобути і придбати для Унії. Був душею Велеградських З'їздів. А як імпозантно виглядав перший унійний собор у Петрограді з покійним екзархом Фйодоровим! Якою до глибини серця переймаючою була сцена, коли в одному місті в Бразилії, задля браку мощів при посвячені церкви, виняв митрополит з Панагії мощі свщм. Йосафата і зложив їх, щоб мученик був і там присутній серед наших поселенців -- не лише духом, але й тілом.
А навіть пізніше, коли прикований із-за недуги до крісла не міг уже подорожувати, то своїми письмами старався вдержати зв'язок зі всіма, щоб бодай таким способом почули Його могутній голос.
Кому ж з нас невідомий Його недавній заклик до православних єпископів в Україні, щоб вони злучилися з Вселенською Церквою? Справді, це був залізний робітник, якому ніхто з нас не міг дорівняти. Не диво тому, що один французький єпископ, визначний римський церковний діяч, назвав Його un grand travailleur -- "великим працівником". До останньої хвилини Свого життя був чинний і вів усі агенди не лише церковні, але й світські, які мимоволі опинювалися в Його руках. Найкраще про це свідчить кількалітній архиєпархіальний собор, яким Покійний провадив і якого був творцем.

Упродовж півстолітньої діяльності ми так зжилися з блаженної пам'яті Митрополитом Андреєм, що творили одну душу, і один народній моноліт. Переживали ми з Ним гіркі хвилі недолі, смутку, страждань, широку скалу сумних і радісних хвилин. Переживали ми з Ним і боротьбу за університет, і війни, і знищення, і царську тюрму в Суздалі, і пацифікацію. Але не щадив Йому Господь і світлих хвилин радості і веселості, і ювілейних обходів, аж до тріумфального повороту з заслання (1917) і здвигу "Українська молодь Христові" (1933).

Ми завжди були спокійні -- чи добре чи зле нам було, бо провід спочивав у певних, досвідчених руках. Був Він вірним сином Вселенської католицької Церкви, великим Українцем, ученим, мистецтвознавцем, покірним богомольцем і митрополитом, якому рівного не легко знайдемо не лише в нашій історії, але й загалом в останньому столітті в католицькій Церкві.

У кожній ділянці чинний і письмом, і словом, і ділом буквально до останнього віддиху життя. Словом, був Він честю й окрасою нашої Церкви і народу. І так роздумували б ми над Його життям і далі, і далі -- наче б читали історію нашого народу останнього півстоліття.

Але ось з домовини дається чути Його пронизуючий душу тремтливий голос: "Простіть і прощайте! -- Яке тверде і болюче слово, як гірко почути його дітям від свого батька! -- Дякую вам за останню прислугу, Любі Архиєреї і Вам, Преосвященні Владики, Йосафате і Григоріє, що, не лякаючись нинішніх небезпек, прибули, щоб віддати мені останню прислугу. І Вам, сердечний Архиєрею Николаю і Пресвящений Кир Никито, що як рідні сини до останньої хвилини помагали двигати тягарі управи архиєпархії. Дякую Вам, Отці з капітули, протоігумени, декани і все чернече і світське духовенство, Сестри-черниці та всі вірні, що так численно зійшлися, щоб в останнє зі мною попрощатися"!

Що ж маємо Тобі прощати, наш Батьку, хоч Ти не раз з казковою покорою звертався до нас прилюдно за прощення своїх провин. Хіба дякувати Тобі можемо за Твою працю, за Твою науку, за добре, шляхотне і благородне серце. Одного лиш прохаємо Тебе, вимоли у Господа святости і премудрости для нашого народу, про які Ти за життя так щиро молився.

Та з-поміж тих голосів чуємо зворушливий до сліз дрожачий і проймаючий до глибини серця голос, яким Він звертається до своїх кревних двох братів, генерала Станислава та Ігумена Климентія, тих, що остали ще в живих. "Зокрема Тобі, брате Климентію, я складаю мою подяку, що пішов моїми слідами, полишив всі земські багатства тай тоді, коли обновлених ченців не мав я кому поручити, тоді саме Ти взяв на себе той тягар, який мені так дуже лежав на серці. Тай пізніше впродовж мого архиєрейства Ти вірно стояв при мені і зносив долю і недолю аж до останньої хвилини та двигав зі мною тягар моїх хрестів. Молити буду Всевишнього, щоб благословив Тебе ще довгими літами, виляв Свою благодать та уділяв обильної помочі в розвитку монастирів Студитського Уставу, щоб вони розсіялися по широкій Україні, в Москві, Петрограді, Сибіру, Казахстані та ген далеко аж до Зеленого Клину. Велике спасибі Тобі за це"!

Та оце мовкне голос Покійниго, нам лишається зложити на вічний спокій Його тлінні останки. Серце крається з болю, грудь роздирає печаль. Боже, скільки жертв Ти забрав від нас! Ріки крови течуть по нашій землі, а численні могили свідчать про перенесене горе. Нема родини, щоб не втратила батька чи матері, нема батька, ані матері, щоб не плакала за дітьми, нема братів і сестер, щоб не плакали за своїми, за рідними, за свояками.

Як прорідилися ряди нашого духовенства, наших громадських діячів, лікарів, науковців, скільки то буйних голів лягло в боротьбі, скільки цвіту віку зложили ми вже на жертівнику Твоєму Господи! А тепер те найкраще і найцінніше, що дав Ти нам, нашого Батька і Провідника, -- Митрополита Андрея, -- береш Його, бо вже більше не маємо що дати. Коли така Твоя Воля -- бери й ту найбільшу та найболючішу жертву за кращу долю Українського Народу. А Ти, Пречиста, занеси її перед престол Всевишнього, Амінь.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Криза обласної ради 
  ·  НАТО без Кучми 
Погляд
  ·  "Львівсвітло" просить порятунку 
  ·  Папа занепокоєний проектом конституції ЄС 
Поступ у Львові
  ·  Трудові митні подвиги 
  ·  Буняк у Ратуші відігрівається 
  ·  Святкування річниці ЗУНР 
  ·  Жертв Скнилова може збільшитись 
  ·  Фестиваль аматорського спорту 
  ·  Владі зась до фермерів 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Бюджетні несподіванки 
  ·  Потенційні прем'єри в очікуванні 
  ·  Суд заступився за адвоката 
  ·  Автономія Криму під загрозою 
  ·  Цензура без кордонів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Штурму можна було запобігти 
  ·  Чергова криза ізраїльського уряду 
  ·  Штати завойовують любов 
  ·  Бразилія рятує Англію від снігу 
  ·  "Аль-Джазіра" на межі банкрутства 
  ·  Землетрус у Італії 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дати Поступу
  ·  Слово Патріарха Йосифа Сліпого про Митрополита Андрея Шептицького 
Арт-Поступ
  ·  Колір виноградної тіні 
  ·  Духовні співи: спіричуелси & орган 
  ·  Пам'ятаючи музикою 
Пост-Factum
  ·  Свято футболу 
  ·  Українці серед фаворитів 
  ·  КАЛЕНДАР