|
|
|
|
Арт-Поступ »
МЕД ПОЕЗІЇ |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Наза-раки в пошуках віднайденого часу |
|
Віртуальна подорож митців на гору Назарову |
| Марта ГАРТЕН |
| |
Мистецька акція, яка мала на меті не привернути увагу громадськості до "хатоскрайнього" стану українського суспільства, а тільки до таких украй химерних речей, як час, мед поезії та іменини Назаріїв, відбулася у дуже вже (ну так, що далі нікуди) крайній хаті -- суперзашифрованій кнайпі "Під синьою пляшкою" о 00 годині того дня, коли відбувся перехід на зимовий час.
Ця крапка захована в самому серці Львова -- у кам'яниці, що загубилася в одному з тісних довколаринкових двориків, як обмовився Андрухович, "десь між ренесансом і бароко", хоча її склепіння цілком можуть мати й більш раннє датування. Один із засновників "Під синьою пляшкою" -- відомий львівський просто гарний хлопець Андрій Білоус -- повідомив тісну когорту своїх колег, прибулих на опівнічну акцію для висвітлення перебігу віртуальної подорожі, що цей чарівний закуток працював два з половиною роки як приміщення, де суботніми вечорами здибалося тісне коло дійсних і таємних членів Клюбу галицьких сепаратистів. (Журналісти могли побачити змовників на власні очі: на терористів не схоже, радше на масонську ложу). Але вже від листопада "Під синьою пляшкою" функціонуватиме як відкрита кнайпа. Новий власник -- КМЦ "Дзиґа" -- вже заходилася обладнувати своїми улюбленими старовинними креденсами під кав'ярню два зали, вигадливо оформлені до цього художником Володимиром Костирком.
І от у цій суцільній концептуальній синяві під награння турецького кларнета Войтека Мрозека, "Танці світу" якого то притишував то угучнював Андрій Білоус, стоячи за шинквасом як справжнісінький ді-джей, і відбулася дивовижна подорож у просторі й часі. Здійснили її на відзначення своїх спільних іменин двоє львівських поетів -- Назар Гончар та Назар Федорак.
Кінцевим пунктом віртуальної мандрівки цих "назореїв" мусила бути вершина гори під назвою Назарова, розташована в природному заповіднику Медобори поблизу таких населених пунктів, як Вікно, Паївка, Лежанівка, Монастириха, Гримайлів, Буцики, Зелене, Красне. І вони зійшли на цю гору, позначену на мапі, щиро потоптавшись на ксерокопії картографічного аркуша.
Була й символічна гора на столі (банка меду, запорпана у медові пряники, -- бо ж Медобори!). Були й інші меди, зокрема мед поезії обох Назарів і мед-горілка, звісно... Поети по черзі читали власні твори, запиваючи кожен опус дозою натхнення. Назар Гончар навіть вигадав один небувалий паліндромний гібрид "наза-раки", а кожен фрагмент його виступу (зокрема й славнозвісний "Перебендя", виконаний на прохання прозаїка Ярослава Павлюка) завершувався на літеру "Я". Окільцювати концептуально віртуозного Го літерою "Аз" Назарові Федораку вдавалося не завжди, але слухачі йому не мали то за зле, отримавши справжню насолоду від авторської рецитації "Поеми про Жадана".
Під час віртуальної застільної мандрівки марсельопрустівська ностальгія за втраченим часом не обійняла нікого. Адже вся магія цієї ночі поезії полягала в тому, що до неї додалася декретна година "зимового часу". До речі, від шанувальників свого поетичного таланту іменинники Назар Гончар і Назар Федорак отримали в подарунок точний прилад для вимірювання втраченого/віднайденого часу -- "двоназарну клепсидру" із аква вітою, яку тепер можуть розпити за крайньої потреби в добрій дозі натхнення. Бо ж кому не відомо, що верітас -- ін спірітус?!! |
|
|
|
|
Феномен національної культури |
|
|
| |
| |
|
Коли у Львові зокрема, й в Україні загалом , до спроб українських режисерів подолати рустикальність вітчизняного театру ставляться із підозрою у замаху на засадничі підвалини театру корифеїв чи місцевих авторитетів, то за кордоном пошуки адекватної сучасності сценічної образності, не те що не викликають роздратування, а навпаки - стають предметом захоплення. Одна з таких естетичних лабораторій театральної практики під керівництвом режисера Ірини Волицької вже здобула визнання на європейських теренах своїх гастрольних маршрутів. Однак остання перемога цього творчого обєднання зі Львова - нагорода московського фестивалю "За краще втілення національного феномену"-- примушує визнати, що цьому більш ніж камерному колективу таки вдалося самотужки подолати комплекси меншовартості української культури на міжнародній арені. Про парадокси сприйняття високих зразків українського модерного мистецтdа за кордоном і в нас -- інтервю Ірини Волицької. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Акція проти байдужості |
|
|
| Мар'яна П'ЄЦУХ |
| |
|
У межах мистецького проекту "Історія хвороби" Львівська обласна організація "Молода Просвіта" у неділю провела першу акцію "Створи своє майбутнє". У дворику біля "Дзиґи" "молоді просвітяни" розклеїли близько сотні старих фотографій, афіш, агіток, які відображали зневагу до українського народу впродовж минулого століття. Присутні, які водночас стали учасниками перфоменсу, запалили свічки і протягом години слухали цікавий підбір творів поетів розстріляного відродження, дисидентів та сучасників -- Андруховича, Жадана, "молодого просвітянина" Андрія Шевціва. Прозвучали також витяги з документів ЦК, НКВД, а також промов Кучми та його політичної опозиції. Цим каламбуром організатори хотіли продемонструвати той цинізм, з яким до нас зверталися і досі звертаються ті, хто керує нами чи ж прагне цього. |
| Детальніше>> |
|
|
|
