BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ України у світ.    Інтерв''ю Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Спорт-Поступ.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
24 жовтня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Микола Рябчук: Треба розбудовувати не державу, а суспільство
 
Микола Рябчук
-- Пане Миколо, члени Капітули українсько-польського поєднання з-поміж сотні претендентів обрали саме вас, уважаючи вашу працю внеском до такого порозуміння між нашими країнами.

-- Те, що я робив, ніколи не робив спеціально ані для Польщі, ані навіть для України, радше робив для себе. Тільки в тому сенсі, що хотів зробити той світ, що є обіч мене, людськішим. Так сталося, що то вийшло на добре і для поляків, і для українців. Мені йшлося про те, аби якимсь чином того свинства, яке існувало довкола, стало менше. Тому ще від студентських років мав непорозуміння з совєтською владою -- вона мені завжди була огидною. Правда в той час у Львові єдиною альтернативою для совєтизму була Польща, контакти з Польщею, польська література, польська культура і музика. Отож, ця орієнтація виникла якось стихійно, мене це цікавило, а потім так сталося, що я почав писати літературну критику, перекладати, працював тривалий час редактором у "Всесвіті", "Сучасності", в "Критиці" останнім часом. Всюди, де працював, намагався промувати, популяризувати польську літературу, польську культуру, польський досвід, який мені видається дуже важливим. Бо завжди вірив, що Польща для нас -- це, може, остання ниточка, яка нас пов'язує з Європою, яка ще нас рятує від того євразійського болота, в якому потопаємо. Ми повинні триматися за ту соломинку, бо інакше булькнемо і будемо там, де Білорусь, де Казахтан, Киргизтан. І тут не йдеться про мене особисто, не вважаю, що зробив так багато -- може моя перевага в тому, що я робив це достатньо послідовно. Бо ніколи не сповідував багатовекторної політики, вона була в мене завжди одновекторною і, може, навіть тут не стільки йдеться про Польщу, як взагалі про Європу. Польща -- це для нас найближча Європа, та, з якою ми стикаємось постійно і яка на нас звертає увагу. Польща -- це та країна в Європі, яка нами цікавиться, вважаючи, що в України ще є шанс.

-- Нагороду Капітули здобув польський громадський діяч та політик Яцек Куронь, який відгукнувся на переживання України та Львова, зокрема, саме в момент максимального напруження, найбільших емоцій як з боку Польщі, так і з боку України -- йдеться про військові поховання на Личакові. Ви, вочевидь, знайомі з паном Куронем?

-- Яцека Куроня, великого поляка, пізнав особисто у 1989 році перший раз, коли приїхав уперше до Польщі - тобто вперше мене пустили сюди. Було то дуже холодного березня і в буквальному розумінні холодного і в переносному. Мене гостили молоді українці і поляки, і комусь увечері спала думка навідати Куроня. Запитали мене, чи хотів би поїхати, чи маю відвагу на такий візит. Куронь прийняв нас, розмовляли довго, я зауважив, що вікна були навстіж відчинені, здивувала мене така кепська конспірація. І я був свідком того, як вже готувались поляки до перших демократичних виборів, справа йшла до порозуміння з комуністичною владою, і злетіло питання з уст Яцека Куроня до молодих українців, які були зі мною: "Мусимо мати в новому сеймі демократичному бодай одного посланця українця, когось з діаспори української". Досі пам'ятаю те враження, що це був помисел поляка, то була думка Яцека Куроня, аби бодай один українець був у польському сеймі.

-- На церемонії нагородження Капітули українсько-польського поєднання є доволі представницькою польська сторона -- тут радник президента Станіслав Цьосек і воєвода Підкарпатський, посол Польщі в Україні, натомість із нашого боку мало представників влади. Можливо, це свідчить про активність України і в інших аспектах...

-- Безумовно, що Україна мала б бути активнішою. Але ж ви розумієте, якою є Україна, хто її представляє. На жаль, ми маємо Україну як державу, державу старого совєтського типу, номенклатурну державу -- з одного боку. І з іншого -- ми маємо громадянське суспільство дуже слабке, яке поки що тільки будується, яке нищиться систематично тою ж таки державою. Тобто ми маємо те, що з'явилося в часи перестройки і не завершилося досі. Ми досі живемо в стані тої перестройки, коли авторитарна держава не здає своїх позицій, вона все ще намагається підкорити собі суспільство, і суспільство ще не є тим суспільством, яке могло б опанувати цю державу, зробити її цивілізованою, нормальною. І тому, ми живемо на такому роздоріжжі.

-- Пане Миколо, нагорода Капітули -- це скільки років праці, переслідувань, послідовне відстоювання своїх переконань, зрештою опонування суспільству, яке не завжди готове до таких принципів, які відстоюєте ви.

-- Це було приємністю, нема нічого такого, за чим би я жалкував. Нічого такого, що для мене було б якоюсь трагедією, попри те, що мав якісь певні клопоти з совєтскою владою, якої ніколи не любив. Пригадую вигнання з Політехніки за антисовєтську діяльність, потім таке саме вигнання з літературного інституту за самвидав. Але врешті я заочно закінчив і політехніку, і літературний інститут, тобто завжди намагався, як кіт, падати на чотири ноги, і поки що мені це вдавалося. Богу дякувати, не вступив, не вліз в жодні державні партійні структури, ані в Совєтському союзі, ані в постсовєтській Україні, яка, на моє переконання, досі залишилась совєтською. Не жалкую, що я зробив такий, а не інший вибір. Уважаю, що ми забагато уваги приділяємо так званій розбудові держави -- державу є кому розбудовувати, ці люди, які її розбудовують, роблять дуже успішно, під себе звичайно, а нам, гуманітаріям, треба думати про розбудову суспільства, держава в нас занадто сильна, особливо в своїх репресивних органах, не заважало б їй бути підконтрольною суспільству.

-- Коли ж йдеться власне про польсько-українське порозуміння, на часі дві болісні проблеми, з якими не можемо собі дати ради -- "Цвинтар орлят" і відзначення 60-річчям УПА на Волині наступного року.

-- Польсько-українські стосунки були складні і залишаються складними, гадаю ще довго вони будуть такими. Не тільки тому, що ми маємо дуже палючу історію, це можна забути, пом'якшити, пояснити, але, на жаль, українці поки що не можуть адекватно реагувати на проблеми, які виникають, бо не мають певності у своїй державі, в своєму майбутньому, не мають певності в тому, що ми як нація, як культура, як мова збережемося, звідси виникає певний комплекс меншовартості. Ми почуваємося обложеними в фортеці, тому виникає оборонна, надто емоційна реакція. Стереотипи будуть ще довго існувати з обох боків, але важливо в цій ситуації, щоб ці стереотипи не поширювали люди освічені, щоб на рівні еліти принаймні виникло порозуміння. Тоді є шанс, цей освічений клас поширить цей погляд на іншу частину населення.

-- А як бути з "Цвинтарем орлят", проблемою, яка стала притчею во язицех і водночас уже набила оскому не лише представникам мас-медіа?

-- Це окрема тема, про яку можна було б довго говорити. Вважаю, що вона абсолютно штучно роздута. 99 відсотків людей, навіть у Львові, вже не кажу в Україні до пуття не знали і навіть не чули про цей "Цвинтар орлят". У Львові певні люди роздули цю проблему до неймовірних розмірів. Наполегливість на такому написі з польського боку теж є нерозумною, тобто я б тут поступився на місці польських колег. Адже там йдеться про конкретних людей з певною впертістю. Мені неприємна метушня довкола цього, вона ганьбить і Україну, і Львів -- хоч розумію, що підливають олії з різних боків. Абсолютно немудрим було рішення президента вирішувати щось поза спиною львівської міської ради, це ображає людей, тому вони зреагували емоційно, бо без них їх женили. Все це ускладнює ситуацію, але повинно бути велике прагнення вирішити цю проблему, і найкраще -- зібратися разом і вшанувати і польські, і українські поховання. Ці люди в якийсь час були нашими ворогами, але вони вже лежать в землі. І поляки вже не відберуть Львова -- це страхи на ляхи, нонсенс, якого я досі не можу збагнути.

Розмовляла Парасковія Дворянин

Довідка

Микола Рябчук -- критик, перекладач, публіцист. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) та Літературний інститут ім. Горького у Москві (1988). Працював редактором, завідувачем відділу та заступником головного редактора журналу "Всесвіт", оглядачем відділу культури газети "День", відповідальним редактором часопису "Критика". У 1994-1996 та 1999 роках перебував на викладацькій та дослідницькій роботі у США. Опублікував кілька книжок та десятки статей в українських і зарубіжних журналах та наукових збірниках. Поряд із літературними та культурологічними темами, активно досліджує проблеми становлення національної ідентичності, формування громадянського суспільства та державо-націєтворення.

Автор зб. літ.-критич. статей "Потреба слова" (1985), зб. поезії "Зима у Львові" (1989), зб. політологічних нарисів "Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення" (2000), "Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і розбудова держави" (2000); численних літ.-крит., політологічних статей.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Більшість дискутує з опозицією 
  ·  Доказ земного життя Христа 
  ·  КАЛЕНДАР 
Погляд
  ·  Підприємців убивають, правоохоронців звільняють 
  ·  Найбагатші посткомуністи 
Поступ у Львові
  ·  Янків хоче відпрацювати п'ятирічку 
  ·  Мерія вказує прокуратурі на "Світоч" 
  ·  Міліція працює, як може 
  ·  Німці нам збудують каналізацію 
  ·  Між рівними рівні 
  ·  Справа Буняка 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко стає багатовекторним 
  ·  Справи Кучми не закрили 
  ·  Прокуратура цілиться на лідерів БЮТ 
  ·  Конституційний cуд обрав голову 
  ·  Україна знову в "чорному списку" 
  ·  Україна -- Македонія: разом до НАТО 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Снайпер хоче 10 мільйонів доларів 
  ·  Тимчасовий спокій закінчився 
  ·  Проблеми розширення на Схід 
  ·  КДБ розірвав спілку з Росією 
  ·  Спортивний мер олімпійської столиці 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Поступ України у світ
  ·  Варшавська спроба Кучми 
  ·  Кучма платив Путіну? 
  ·  Кучма -- перешкода для євроінтеграції України 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Микола Рябчук: Треба розбудовувати не державу, а суспільство 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  unreal 2003: гра, на яку ми так чекали 
  ·  Зовсім недитячі ігри 
Спорт-Поступ
  ·  Момент футбольної істини 
  ·  Чудова німецька дівчина 
  ·  Формула-1: Великий цирк 
  ·  СМЕРТЬ У БАСЕЙНІ