BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Аналітика.    Культура.    Пост-Factum.    Події.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 грудня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:32 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:57 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:53 21-07-2017 -   У Львові за розкрадання 8 млн гривень бюджетних коштів арештували директора підприємства  
  14:50 21-07-2017 -   Знайдені ручні гранати мешканець Жидачівщини передав у шкільний музей  
  14:46 21-07-2017 -   Вулицю Замарстинівську відремонтують на ділянці від вул. Гайдамацької до вул. Липинського  
Україна
  14:44 21-07-2017 -   Полторак заявив про небезпеку російсько-білоруських навчань  
  14:39 21-07-2017 -   Суд закрив кримінальну справу проти Ляшка  
  14:38 21-07-2017 -   В Україні надзвичайна пожежна небезпека  
  14:35 21-07-2017 -   На нардепа Розенблата одягли електронний браслет  
  14:27 21-07-2017 -   ГПУ: На заводі Мотор Січ розікрали 350 млн грн  
Світ
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  
  14:37 21-07-2017 -   У Техасі дозволили пороти учнів палицею  
  13:3 21-07-2017 -   Зірку американського футболу помилували після 9 років в'язниці  
  11:33 21-07-2017 -   У Греції від землетрусу постраждали понад 120 людей  
  10:14 21-07-2017 -   У Монако на аукціоні за мільйон євро продали годинник Путіна  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Аналітика  » 

___________________________________________________________________________

Глобальна енергетична гра та постніязовский Туркменістан
Віталій КУЛИК
 
APСмерть Туркменбаші стала несподіванкою для української дипломатії й уряду. На цей випадок у нас не виявилося плану «Б». Ми потрапили в ту ж пастку, що й самі туркмени, вважаючи «вічного» президента Туркменістану дійсно безсмертним. І це при тому, що ми маємо більш ніж гіркий досвід «культів особистості», їхнього розвінчування, зміни авторитарної влади й багато чого іншого. Є ще одна небезпека для України – це те, що газові домовленості між Україною й Туркменістаном є особистими домовленостями керівництва української нафтогазової галузі й Туркменбаші. На особистих контактах трималася вся наша туркменська політика протягом останніх 10 років. Тепер ситуація кардинально змінилася й Києву доведеться шукати нові форми впливу на Ашхабад.

З ким нам доведеться мати справа в Ашхабаді, який буде постніязовский режим у Туркменістані, наскільки Києву вдасться впливати на політичний розклад? Ці й інші питання поки не мають однозначних відповідей. Природно, що основна сутичка за «спадщину Туркменбаші» відбуватиметься в трикутнику Росія - США (Захід) - Китай. Але також свій вплив будуть здійснювати й регіональні гравці: Іран, Казахстан і Узбекистан. Розглянемо деякі сценарії розвитку ситуації

Що принесе вітер із Заходу?

Захід зацікавлений у кардинальних політичних перетвореннях у Туркменістані. Але це не значить, що Захід з кавалерійського наскоку спробує провести кольорову революцію в Туркменістані.

За словами Аріеля Коена, «американські інтереси в Середній Азії вкладаються в три простих слова: безпека, енергія й демократія» Він вважає, що. Вашингтонові варто зробити «більш дієвою свою регіональну політику, продовжуючи диверсифікованість поставок енергоносіїв у США, забезпечуючи безпеку країни й просування демократичних цінностей та принципів вільного ринку».

Так у відносинах з Туркменістаном – країні, що сьогодні найменш схильна до тісного співробітництва, американська влада повинна «підкреслювати спільні інтереси у сфері безпеки. Міністерству енергетики слід в той же час розвивати співробітництво в енергетичній сфері, у тому числі інвестиційні проекти й проекти транспортування в приватному секторі, націлені на збільшення поставок вуглеводнів на світові ринки». Хоча ці тези були написані до смерті Туркменбаші, вони актуальні й зараз.

У тім же руслі працюють і в Євросоюзі. Так, 18 грудня під час зустрічі спецпредставника ЄС по країнах Центральної Азії Пьєра Мореля й тимчасового повіреного в справах Німеччини в Туркменістані Астрида Вольфа в Ашгабаді з Туркменбаші, західні дипломати знову піднімали тему Транскаспійского газопроводу.

За інформацією щотижневика «Дзеркало тижня», Брюссель планував підготувати з Ашгабадом спеціальний меморандум про стратегічне співробітництво в енергетичній сфері, такий же як з Баку, Астаною і Києвом - сторонами, що володіють енергоресурсним або транзитним потенціалом, здатним впливати на енергетичну безпеку ЄС. Тепер це під сумнівом.

Характерно, що навіть на рівні заяв і політичних декларацій Захід проявляє завидну витримку, обмежуючись надією в тому, що нове керівництво країни вибере демократичний шлях розвитку країни.

Але все-таки не слід скидати з рахунків і перспективи стрімкої дестабілізації ситуації в країні. Ще на початку грудня в Туркменістані відзначали перебої із хлібом і продуктами харчування. Загострилася ситуація в сільських районах. Все це має вибухонебезпечний потенціал, що при певному зовнішньому стимулюванні може вибухнути.

Але для того, щоб розуміти суть питань, які намагається вирішити Захід у Туркменістані варто зробити невеликий історичний екскурс. Нагадаємо, що на даний момент видобуток нафти й газу в Туркменістані перебуває в руках держави.

На початку 2000-х рр.. Туркменбаші викинув із країни західні нафтогазові компанії. Причиною такого рішення керівництва країни стали очевидні збитки від спільних нафтових проектів. Так, у жовтні 2000 р. "Туркменнафта" самостійно приступила до робіт на родовищах Барсагелмез і Готурдепе, що входять у контрактну зону міжнародного консорціуму "Гарашсизлик-2". Партнерами "Туркменнафти" по проекті є американська Екссонмобіл (ExxonMobil) і англійська Ласмо (Lasmo). Ще в червні 2000 р. Ашхабад розірвав контракти з Екссонмобіл, Ласмо й англійської Буррен Енерджі (Burren Energy) на спільну розробку родовища Гумдаг. Також у жовтні 2000 р. Туркменський уряд повідомило аргентинську компанію Брідас (Bridas) про намір власними силами вести видобуток нафти на родовищах, ліцензію на розробку яких на початку 90-х років одержало туркмено-аргентинське СП "Кеймир". Останньою західною компанією, що пішла з туркменського ринку була ірландська Драгон Ойл (Dragon Oil), що працювала в межах СП " Лармаг-Челекен".

У всіх випадках у Туркменістані одна претензія до іноземців - низькі темпи нарощування видобутку нафти. Від початку спільних проектів провідні західні нафтові компанії вселяли Туркменбаші думку про те, що його країна от-от перетвориться в Каспійський Кувейт. Однак протягом декількох останнього років стало ясно, що ніхто не збирається будувати Туркменістану газопроводи - ні в Європу, ні в Китай, ні навіть у Туреччину.

З початку 1990-х років Ашхабад висував ідеї спорудження газопроводів у Туреччину (потужністю в 30 млрд. кубометрів газу в рік і вартістю більше $2 млрд.), у Китай (відповідно 30 млрд. кубометрів і більше $6 млрд.), у Пакистан (20 млрд. кубометрів і $2 млрд.), в Іран (два трубопроводи потужністю 15 і 20 млрд. кубометрів з невизначеною вартістю) - усе в якості альтернативи експорту газу по російських трубопроводах. Тепер перераховані проекти представляють тільки історичну цінність.

Одним із самих перспективних туркменських експортних проектів був Транскаспійский газопровід (ТКГ), відповідно до якого Туркменістан збирався доставляти 30 млрд. кубометрів газу через Азербайджан у Туреччину. Під час офіційного візиту в США у квітні 1998 року Сапармурат Ніязов заявив про переваги транспортування газу за допомогою трубопроводу, прокладеного по дну Каспію. У серпні 1998 року грант на проведення дослідницьких робіт із цього проекту був виділений американській фірмі Enron Engineering & Construction Company. Однак у жовтні один з іноземних учасників проекту - американська компанія PSG - закрила свій офіс в Ашхабаді.

У наступні роки Туркменістан, разом з Іраном, побудував газопровідну трубу й натякнув про свій твердий намір продовжити трубопровід до Пакистану. Цими діями офіційний Ашхабад недвозначно заявив про те, що надалі він має намір проводити свою цілком самостійну політичну й економічну лінію. Відзначимо, що сьогодні Туркменістан стабільно поставляє на іранський ринок 8 млрд. куб. метрів природного газу, обсяги поставок якого він має намір збільшити вже в найближчий час до 13 млрд. куб. метрів.

Другим важливим для Туркменістан проектом був Трансафгансий газопровід. За інформацією інтернет-ресурсу "Транскаспий", передбачалося, що його реалізація буде ефективною для всіх сторін: Туркменістан одержить більший ринок, Афганістан - доходи від транзиту й часткове вирішення проблеми зайнятості, Пакистан - надійне й гарантоване на великий термін забезпечення енергоносіями. 27 жовтня 1997 р. президент Сапармурат Ніязов підписав протокол з американською нафтовою компанією "Unocal", відповідно до цього протоколу остання одержала ексклюзивні повноваження на формування консорціуму для будівництва газопроводу Туркменія-Афганістан-Пакистан.

Приймалося в розрахунок і те, що творча програма по прокладанні газопроводу може допомогти вирішенню внутрішньоафганського конфлікту. Ставка робилася на талібів і Пакистан, що їм допомагає. Але й після скинення режиму талібів, Туркменбаші не залишав ідею реалізувати цей проект.

Але вже в 2006 р. Азіатський банк розвитку піддав сумнівам заявлені можливості Туркменії по експорту газу в Пакистан та Індію через трансафганский газопровід з родовища Довлетабад. Експерт по енергетиці АБР Даній Міллісон заявив, що родовище має запас в 1,4 трлн куб м газу, але обсяги його видобутку будуть нижче очікуваних. Отримані від туркменської сторони дані, відзначив він, поставили під сумнів її здатність забезпечити експорт 30 млрд куб м газу в рік для країн Південної Азії. Азіатський банк розвитку запропонував країнам Південної Азії продовжити роботу з проектами імпорту газу, наприклад з Катару або Оману (де монополістами є західні компанії).

Природно, що західні компанії бажають повернутися на туркменський ринок і бажано повернутися остаточно. Тим більше спроби надавити на Туркменбаші здійснювалися неодноразово.

Можна згадати конфіденційний звіт по Туркменістану впливової американської консалтингової фірми Eurasia Group (EG) від 2001 року, у якому стверджується, що Туркменістан продовжує підтримувати відносини з організацією " Аль-Каида" і у випадку ускладнення обстановки в Афганістані Усама бен Ладен може знайти притулок на його території. Нагадаємо, що Eurasia Group є основним партнером найбільших транснаціональних нафтогазових компаній, що приймають участь у розробці нафтогазоносних родовищ на Каспії (Шеврон, Ексонмобіл та ін.). Отож, ця фірма представила аналітичну доповідь про те, що Туркменістан є країною, яка підтримує тероризм.

Тоді наслідки для Ашхабада були незначні, але сам факт свідчить про підвищений інтерес західних енергетичних ТНК до туркменського ринку газу й нафти. Якщо ж США і ЄС удасться роздобути в Ашхабаді «дружнє» політичне керівництво, у Туркменістан повернуться західні компанії, у країні почнуться деякі косметичні політичні реформи, відбудуться також якісні зміни в соціально-економічній сфері.

Дракони над Туркменістаном

Китайський вектор туркменської політики став помітним саме в останні роки. Тим більше це важливо, якщо враховувати зростаючі потреби КНР у газі. По даним US Commercial Service, до 2010 року потреба Китаю в газі буде становити 120 млрд. кубометрів, а до 2020 року - 220 млрд.

На початок 2006 р. Китай мав газові домовленості з Казахстаном (30 млрд. кубів у рік, починаючи з 2009 року) і Росією (з 2011 року - 30-40 млрд. куб.м/рік з Ковиткінского родовища в Іркутській області). Але як повідомляє «Агентство політичних новин - Казахстан», дотепер техніко-економічного обґрунтування газопроводу із Західного Сибіру не представлено.

У квітні 2006 р., під час візиту в Пекін Ніязов підписав угоду про поставки 30 млрд. куб.м починаючи з 2009 року. Цікаво, що відповідно до інформації ІА «Нафтогазова вертикаль», Ніязов готовий був продавати газ по $80 за тисячу кубометрів при одержанні пільгового (під 3% річних) кредиту на освоєння Довлетабадского родовища. Завбачливі китайці внесли спеціальний пункт у рамкову угоду - якщо Ашхабад не знайде газових ресурсів на цей контракт, він повинен виконати його за рахунок інших. Це дало привід російським експертам побоюватися, що Ашхабад перегляне параметри " 25-літнього контракту" з "Газпромом". Під загрозою опинилася й частка "Росукренерго", призначена для України і Європи.

Китайські угоди, які підписав Ніязов - туманні, як вся енергетична політика Туркменістану. Поки не відомо й де пройде маршрут газопроводу. За інформацією ІА « АПН-Казахстан», існує ще радянський проект: Бухара - Ташкент - Алма-Ата – кордон Китаю. По оцінках експертів, побудувати газопровід довжиною 200-250 км від Бішкека або від Алма-Ати до кордону з Китаєм можна за рік. Казахстанско-Китайський нафтопровід ці терміни підтверджує.

Таким чином, Китаю природно буде всіляко намагатися впливати на спадкоємців Ніязова. Для Пекіна не настільки важливо, хто буде керувати Туркменістаном, як дотримання новим керівництвом цієї країни своїх зобов'язань.

Російський вектор

Стратегічне завдання Росії в постніязовскому Туркменістані ймовірно також перебуває в площині присутності власних енергетичних кампаній. Після квітневого візиту Ніязова в Пекін монопольному впливу "Газпрому" і, відповідно, газовому маршруту "Середня Азія - Центр" загрожує китайський напрямок. На думку «Агентства політичних новин - Казахстан», активна фаза боротьби за туркменський газ уже почалася, але істотні результати ми побачимо в 2007 - 2008 роках, коли почнуть формуватися головні обсяги по укладених газових контрактах, стануть до ладу нові маршрути.

Обсяги запасів туркменського газу є секретом, що найбільш охороняється Туркменістаном.

Оперувати точними цифрами тут неможливо. Тому позначимо коридор оцінок. Оцінні запаси Туркменії - від 8 до 20 трлн. куб.м газу. Що робить країну третьої комори після Росії й Ірану. Доведені - 3 трлн. (оцінки західних аудиторів) - залишає країну в першій десятці лідерів. На балансі 130 газових родовищ. Ключове родовище " Довлетабад-Донмез" - запаси від 1,7 до 4,5 трлн. Розташовано в басейні ріки Амудар'ї (близько 600 км від узбережжя Каспію).

Баланс видобутку 2005 року: 60 млрд. куб.м, або трішки більше, при цьому було заплановано 70 млрд. куб.м. Розподіл: 14 млрд. для населення безкоштовно, 45 млрд. на експорт. Офіційно "Газекспорт" для "Газпрому" закупив 6-7 млрд. куб газу.

Цього року запланований видобуток 80 млрд. куб. газу. З них 30 млрд. - "Газекспорт", 40 млрд. - "Нафтогаз України" через "Росукренерго", 8 млрд. - купує Іран.

Нагадаємо параметри 25-літнього контракту "Газпрому," підписаного в Туркменії в 2004 році. Відповідно до нього обсяг поставок наступний:

2006р. - 10 млрд. куб. м.;

2007р. - 60-70 млрд. куб. м.;

2009р. - від 70 до 80 млрд. куб. м.

Як вважають оглядачі ІА « АПН-Казахстан», експортна система Середня Азія - Центр (САЦ), що володіє "Газпром", вимагає розширення. Газовий концерн, крім Туркменістану, встиг укласти договори на прокачування узбецького (до 10 млрд. починаючи з 2006 року) і казахського газу (близько 20 млрд.куб.м). Крім САЦ використовується також газова траса " Бухара-Урал". Але всім закуплений "Газпромом" газ Туркменії, Узбекистану й Казахстану із прогресуючими обсягами прокачати через існуючу систему неможливо. Магістралі експлуатуються більше 30 років, істотно виробили свій ресурс і мають потребу в серйозній реконструкції. Прискорене зношування мережі відбувається через відсутність системи електрохімзахисту на 40% протяжності газопроводів.

Фундаментальне розширення САЦ потребує інвестицій, дефіцит яких, у зв'язку з будівництвом СЕГ, трубопроводу "Алтай" на Китай, придбання газорозподільних мереж у Європі, може виявитися істотним. Росія не в змозі вести кілька глобальних будівництв. Крім того, інвестиції у внутрішні мережі Росії в порівнянні з витратами на всі експортні проекти (ріст внутрішнього споживання газу доходить до 3 млрд. куб.м/рік).

Однак, якщо Москві вдасться стабілізувати ситуацію в Туркменістані й привести до влади «вигідного» для «Газпрому» людину, то навіть у випадку «шокової демократизації» Туркменістану інтереси російських компаній істотно не постраждають.

Варто нагадати, що майже у всіх групах, що борються зараз за владу у Туркменістані присутні проросійські елементи. Так, що навіть перебувають на Заході лідери «демократичної опозиції» вважають своїм боргом «заручитися гарантіями безпеки з боку іноземних держав, у першу чергу Росії».

Гендиректор російського Інституту національної енергетики Сергій Правосудов впевнений, що Туркменістан зможе виконати всі зобов'язання з постачання на адресу "Газпрому". "У Туркменії почнеться боротьба за владу й фінансові потоки, тому вони зацікавлені в регулярному надходженні грошей за їхній газ і виконанні контрактів. А коли новий володар зміцнить своє становище, то він може задуматися про якийсь перегляд, але навряд чи це відбудеться раніше, ніж закінчиться контракт із "Газпромом", - упевнений Правосудов.

У цієї впевненості є певна логіка. Так, на думку експертів ІА « АПН-Казахстан», всі трубопроводи, що йдуть від Каспію на захід, включаючи ті, що в обхід Росії, забезпечують один ринок сировини, тому геополитично не конкурують між собою. Для Росії, найбільшого постачальника вуглеводнів, каспійські країни не є істотним конкурентом, на відміну від Ірану. Крім того. "Газпром" стає компанією, здатною керувати ціною газу на споживчому ринку.

Соціальні ризики Туркменістану

Імовірно, що в Туркменістані відбудеться відносна лібералізація режиму. На якийсь час, силовики, які зараз контролюють країну (після відсторонення від влади спікера парламенту), спробують сформувати якусь перехідну модель від тоталітарного ніязовского режиму до «специфічних форм» авторитаризму. Однак, перехідні режими, як показує світова практика не довговічні й не мають у собі достатнього запасу як легітимності, так і здатності мобілізації ресурсів. Так чи інакше, постніязовске керівництво Туркменістану виявиться залежним від одного або декількох (на паритетних умовах) центрів глобального домінування.

Але головне не в тому, хто буде управляти Туркменістаном, а які процеси розпочнуться в суспільстві й економіці цій центральноазіатській країні.

Прихід транснаціональних корпорацій. Варто очікувати, що вже найближчим часом на туркменський енергетичний ринок повернутися західні кампанії. Їхній прихід уже анонсований у Брюсселі й Вашингтоні. У цьому Захід принциповий. І, на нашу думку, Росії не вдасться занадто перешкоджати даному процесу. Кремль буде шукати баланс інтересів, вибираючи гру в малі кроки. Тим більше, що стартові можливості російських кампаній (у першу чергу «Газпрому») на порядок вище чим у західних колег. Відповідно, західний капітал зробить значний тиск на туркменську владу з метою проведення економічних і політичних реформ.

Соціально-економічні реформи. Варто очікувати ліквідацію всіляких дивних нововведень Туркменбаші - заборони балету, філармонічного оркестру, золотих зубів та ін.. Відбудуться реформи в області пенсійного забезпечення (ймовірно що повернеться трудова пенсія), знову відкриють медичні установи в регіонах і багато чого іншого. Але ці блага цивілізації виявляться платними. Медицину очікує приватизація вже до кінця 2007 року. Також у приватні руки потрапить сфера обслуговування, зв'язок і можливо - освіта. Будуть і скасовані основи «золотого століття» Туркмебаші: безкоштовне надання населенню природного газу, електрики, води й повареної солі.

Однак, існують ризики загострення ситуації в країні. Реформи, які спробують проводити керівники Туркменістану можуть зіштовхнутися з опором народу. Незважаючи на те, що масової підтримки Туркменбаші в населення нема, але скасування безкоштовного газу й водопостачання може істотно підірвати й без того хиткий рівень доходів середнього туркмена.

У листопаді-грудні спочатку через провал посівної кампанії в Туркменістані почалася панічна скупка хліба й різко піднялися ціни. Наприкінці листопада, Ніязов оголосив про майбутнє чищення в керівництві сільськогосподарським сектором. Криза послужила каталізатором звільнення п'яти обласних губернаторів. Кроки Ніязова пішли за перевіркою, що показала, що чиновники спотворили дані про сівбу озимих зернових і бавовни. Ніязов сказав, що всі п'ять велаятів - Ахалский, Балканський, Дашховуський, Лебапський і Марийський - повідомили про повне завершення посівної кампанії. Насправді «було засіяно менше половини ріллі» у кожній із цих областей, сказав Туркменбаші.

Джерело в Туркменістані повідомляє, що сьогодні звичайні черги за хлібом перед державними магазинами, а на полках не залишилося таких продуктів, як борошно й макарони. «Тепер у державних магазинах майже не буває борошна, комерційні торговельні крапки теж швидко розпродають хліб. Справа дійшла до того, що навіть на базарі в торговців немає хліба».

Деякі експерти вважають, що в Туркменістані ситуація нагадує 1994 рік, коли даїшники на виїздах з Ашхабада конфісковували хліб. Тоді Іран (президент Рафсанджані) безоплатно подарував туркменам необхідне борошно. Саме тоді Туркменбаші заявив про необхідність «продовольчої незалежності», і виробництва зерна в Туркменістані. Зерно почали виробляти, але такої низької якості, що його купували тільки вимушено, більшим попитом спочатку користуватися казахстанське, російське й українське борошно, що привозили приватники. Тепер і його не стало.

Відповідно до Індексу розвитку людського потенціалу 2006 р., що складається Програмою розвитку ООН, Туркменістан стоїть на 105 місці в списку з 177 країн, що вишиковуються по цілому ряді соціоекономічних індикаторів. Наприклад, індикатори ПРООН показують, що середня тривалість життя в Туркменістані тільки за кілька останнього років сильно скоротилася й тепер становить 62,5 років.

Соціальний вибух у Туркменістані сплутає карти всім зовнішнім гравцям. Ми не згодні з тим, що в цій країні немає умов для народних хвилювань. Система поки ще сильна, але існує тріщини й вони розширюються пропорційно усвідомленню населенням факту смерті Туркменбаші.

Де наш інтерес?

Україна є для Туркменістану важливим економічним партнером. Український ринок і транзит дозволяє Ашхабаду грати з «Газпромом», а Київ як політичний фактор служить сполучною ланкою в діалозі Туркменістану із Заходом. І це розуміють як нинішні керівники Туркменістану, так і опозиція.

Так, днями в Києві вибували голова Республіканської партії Туркменістану Нурмухаммед Ханамов і голова руху «Ватан» Худайберди Оразов. Метою їхнього візиту в Україну були переговори з політичними силами в нашій країні, які симпатизують туркменській опозиції, а також із представниками західних грантодавчих фондів.

Як заявив Нурмухаммед Ханамов: «Ми прибули в Київ не випадково, ми хочемо заявити про те, що якщо ми як опозиція прийдемо до влади, то тих неподобств, що творилися з поставками газу при президенті Ніязову, не буде. Наша партія вибрала демократичний шлях розвитку країни, і в цьому питанні ми просимо зробити нам сприяння українським керівництвом. Крім того, ми хочемо працювати з політичними й громадськими організаціями України, щоб донести до українського народу, що в перспективі ми обіцяємо перегляд цін на газ і його гарантійну поставку, а не знущання над українським народом»,

Цей візит ще більше цікавий якщо враховувати той факт, що незважаючи на внутрішньополітичні проблеми в Україні, нашу країну багато політичних сил у Центральноазіатському регіоні вважають своєрідним містком між ЦАР і Заходом. Посередницька роль Києва дозволяє українському політичному керівництву вести власну гру на забезпечення національних інтересів у Туркменістані.


* Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хвали мене, губонько: Янукович співав дифірамби самому собі 
  ·  Луценка і Тарасюка визнали політичними жертвами 
  ·  Кушнарьов сподівається, що новий рік допоможе Ющенку вжитися в роль 
  ·  Яценюк продав портфель, а Ющенко – чужі книги 
  ·  В Україні вимирають чоловіки 
  ·  Буде сніг, але мокрий 
Погляд
  ·  Француза поставлять для перерозподілу владних і бізнесових впливів на Львівщині 
Поступ у Львові
  ·  Одні вже зібралися ділити прибутки, інші – далі протестують 
  ·  Ринкам Львова загрожують пожежі 
  ·  У 2007 у Львові ремонтуватимуть цілі мікрорайони 
  ·  На Львівщині діють центри приготування наречених 
  ·  Луценко відвідає Львів у лютому 
Поступ з краю
  ·  Ющенко взявся за СБУ 
  ·  Кабмін заперечує свою причетність до нових "темників" 
  ·  Ющенко не даватиме поблажок Качуру та Павленку 
  ·  З Новим роком українців вітатимуть Ющенко, Янукович, Мороз і Тимошенко 
  ·  Янукович підготує Соборність 
  ·  Останнє засідання Кабміну 
  ·  3 млрд Лужкова для Криму 
Поступ у світі
  ·  У Грузії пройдуть дострокові президентські вибори 
  ·  Китай та Японія переписують свою історію 
  ·  На півночі Індії вже вдруге у цьому році випав сніг 
  ·  У Флориді - надзвичайний стан 
  ·  Помер екс-президент США 
Політика
  ·  Рік парадоксальних компромісів 
Аналітика
  ·  Глобальна енергетична гра та постніязовский Туркменістан 
Культура
  ·  Фільм-реквієм "Нескорена нація" презентували у Моршині 
Пост-Factum
  ·  Передноворічний колаж або де, з ким і в чому святкувати Новий рік” 
  ·  Збережемо життя ялинці 
Події
  ·  Затримано підозрюваного у збройному пограбуванні автобуса із заробітчанами 
  ·  12-річна дівчинка разом зі своєю 9-річною подружкою та її мамою обікрали бабусю 
  ·  Спалили храм УГКЦ