BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Культура.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Події.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
4 грудня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 22-06-2017 -   У навчальні заклади Львова закупляють лінгафонне обладнання для вивчення іноземних мов  
  16:41 22-06-2017 -   Сміття з перенакопичених контейнерних майданчиків у Львові вивозити все ще нікуди  
  13:48 22-06-2017 -   1 серпня розпочне працювати зона паркування біля «Вернісажу» місткістю 73 паркомісця  
  13:20 22-06-2017 -   За отримання хабара у розмірі $2 тис. начальник львівського СІЗО сплатить ₴17 тис. штрафу  
  13:16 22-06-2017 -   На Львівщині визначать найкраще спортивне село  
Україна
  16:59 22-06-2017 -   ЗСУ перейдуть на нову систему харчування до кінця 2019 року  
  16:55 22-06-2017 -   Кучма: Обмін полоненими розпочнеться 5 липня  
  13:44 22-06-2017 -   13-річний школяр наклав на себе руки: мама заборонила ігри на телефоні  
  13:19 22-06-2017 -   У Дніпрі поліція оштрафувала жінку за георгіївську стрічку  
  13:9 22-06-2017 -   На Одещині в браконьєрських сітках масово гинуть дельфіни  
Світ
  13:46 22-06-2017 -   Археологи знайшли стародавнє забуте місто в Ефіопії  
  13:22 22-06-2017 -   У Польщі затримали двох українців за підозрою в убивстві жінки  
  13:18 22-06-2017 -   На фестивалі діаспори в Оттаві міністр оборони Канади приготував український борщ  
  12:6 22-06-2017 -   Хлопчики, народжені у немолодих пар, частіше виростають високоінтелектуальними  
  10:35 22-06-2017 -   Терористи ІДІЛ підірвали в Іраку мечеть ХІІ століття  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Політика  » 

___________________________________________________________________________

Українська політична криза і питання євроатлантичної інтеграції
Анастасія Смагіна, аналітик УНЦПД
 
Сьогодні про приєднання України до Плану дій про членство в НАТО можна чути лише поблажливі та дипломатичні коментарі закордонних політдіячів та експертів. Доволі характерним у цьому аспекті є висловлювання відомого політика Збігнева Бжезинського, які прозвучали під час ризького саміту НАТО на рівні глав держав і урядів країн-членів альянсу. Зокрема, американський політик зазначив, що підготовка України до вступу в Північноатлантичний блок просувається "непогано", але з огляду на брюссельські заяви прем’єр-міністра України В. Януковича НАТО залишається не до кінця зрозумілою позиція офіційного Києва: "З одного боку, президент говорить, що Україна має намір рухатися назустріч євроатлантичному співтовариству.

Це означає Євросоюз і НАТО. А з іншого боку, є заяви прем’єр-міністра, що далеко не так однозначні". Характеризуючи загальну політичну ситуацію в Україні, він симптоматично заявив: "Вона незрозуміла. В наявності очевидна двоїстість. Я знаю історію СРСР – таке вже було. Влада розділена, і поки незрозуміло, чим нинішня ситуація завершиться" ("Кореспондент", 30 листопада 2006 р.).

До речі, не надто зрозумілою ситуація в країні є не лише для З. Бжезинського, але й для безпосередніх "фігурантів" української зовнішньої і внутрішньої політики та тих, хто спостерігає за цим процесом.

Кадри і криза

Внутрішня ситуація в країні – п’єса з театру абсурду. Наслідком постійного протистояння між Кабінетом Міністрів України (чи то апаратом Кабміну) і Президентом України (чи то Секретаріатом України) стали вже не просто "апаратні війни" навколо процедур затвердження та виконання тих чи інших управлінських рішень, реалізації політики практично в усіх сферах державної діяльності. Наразі дедалі яскравіше увиразнюється наявність інституційної політичної кризи. Її можна побачити і на рівні внутрішньополітичних взаємин, і на рівні комунікації та взаємодії гілок влади в контексті проведення консолідованої політики. Уряд, Президент і ВР чимдалі частіше нагадують героїв російського байкаря Крилова - славетних "лебедя, рака та щуку". Очевидні прояви кризи - не тільки відсутність Закону України "Про Кабінет Міністрів України", але й недосягнення консенсусу гілок влади щодо своїх повноважень; увиразнюються вони й на рівні елементарних процедурних складових, як-то "контрасигнація" указів Президента урядовцями (оскільки процедурний алгоритм її законодавчо не визначено, це дозволяє Кабміну фактично ігнорувати необхідність виконання указів глави держави під різними парадоксальними приводами, що він успішно і робить). В найближчому майбутньому справжнім заручником цієї кризи взаємин, процедур та особистостей, нерозмежування впливів на першоджерела формування пріоритетів державної політики стане бюджетний процес. Далі список "жертв" такої політики можна буде продовжувати.

Сьогодні на верхівці політичного айсберга опинилися кадрові пертурбації в уряді, які здійснюються за допомогою парламенту. Кожна така подія - красномовна ілюстрація  сьогоднішнього стилю управління. Широкій публіці нинішні відставки презентовані фактично як комікси, адже за логікою представників "антикризової коаліції" "НУ" попрямувала в опозицію, отож міністри, які представляють її в уряді, мають піти в тому ж напрямі. Кадрові питання унаочнюють глибину протиріч у апаратних війнах, коли взаємних поступок не передбачається.



Кадрові новації цього тижня – відставка міністра внутрішніх справ Ю. Луценка та міністра закордонних справ Б. Тарасюка. Якщо набуття посади першим – наслідок компромісу відповідно до Універсалу національної єдності, то рішення про недовіру Б. Тарасюку, якого призначено до складу уряду за квотою Президента, - це вже більш явний симптом загострення внутрішньополітичної хвороби, які неминуче відіб’ється на зовнішньополітичних умовах існування країни на геополітичній шахівниці.

Звільнення?..

Отже, 1 грудня Верховна Рада звільнила Б. Тарасюка з посади міністра закордонних справ України. За відповідну постанову проголосувало 247 народних депутатів із тих 431, що були зареєстровані в сесійній залі. Зі свого боку, фракція "Наша Україна", назвавши це рішення незаконним та антиконституційним, не визнала його. НСНУ розцінила винесення на розгляд парламенту самої лише пропозиції про звільнення Б. Тарасюка як "політичну провокацію, спрямовану на узурпацію влади в Україні". До слова, ще напередодні про загрозу узурпації влади з боку уряду говорив в інтерв’ю радіостанції "Бі-Бі-Сі" й український Президент…



Відповідно до своїх конституційних повноважень парламент здійснює призначення за поданням Президента України прем'єр-міністра України, міністра оборони України, міністра закордонних справ України. В тій же статті Основного Закону зазначається, що Верховна Рада має право на звільнення зазначених осіб з посад, а також вирішення питання про відставку прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України. Проте на основі чого? Чи це має бути подання Президента, який пропонує парламенту кандидатуру на звільнення, чи власна ініціатива ВР? 28 листопада прем'єр звертався до президента з проханням зняти Бориса Тарасюка з посади очільника МЗС, але не отримав відповіді. Тоді 30 листопада глава уряду направив подання на звільнення міністра закордонних справ до ВР. У поданні серед іншого зазначається, що Б. Тарасюк "представлений до звільнення відповідно до пропозиції коаліції фракцій у Верховній Раді".

Сам Б. Тарасюк, коментуючи події у ВР, наголосив: "...враховуючи нелегітимність цього рішення, я не виключаю відновлення правових підстав для продовження діяльності на цій посаді". Отже, Конституційному судові додасться роботи – доведеться-таки зайнятись оцінюванням законності рішення ВР та дотриманням нею положень Конституції. Може статися так, що Борис Іванович перебуватиме на своїй посаді де-факто ще якийсь неозначений термін. Багато в чому це залежатиме від швидкості розгляду подання щодо законності його звільнення в КС. Наступним етапом може бути повторне внесення президентом на розгляд ВР кандидатури Б. Тарасюка на посаду міністра закордонних справ. Водночас можливе чергове "провалення" парламентом кандидатури Бориса Івановича може вдарити по його гідності. Не виключено, що президент може внести до ВР й інші кандидатури, зокрема скористатись кадровим потенціалом нинішнього Секретаріату Президента.

Втрачаючи можливість ставити на чолі МЗС свою креатуру, Президент фактично втрачає важелі впливу на реалізацію зовнішньополітичного курсу, хоча за Конституцією саме він у межах своїх повноважень представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України.

Питанням далеко не риторичним залишається й те, чи подібні кадрові пертурбації та протистояння - в інтересах країни загалом, а не конкретних можновладців. Однозначно зрозуміло, що "зовнішньополітична круговерть" робить усю українську політику малозрозумілою для того ж Заходу, а це суттєво зменшує шанси України домогтися позитивних кроків у відношенні до себе на міжнародній арені та забезпечити собі важелі впливу на відповідному напрямі.



Країна втрачених можливостей: ризький саміт



Впевнено можна стверджувати, що подібна правова невизначеність кадрової ситуації негативно відіб’ється на зовнішньополітичному іміджі України як держави. Ще напередодні горезвісного парламентського голосування екс-посол України в США Ю. Щербак в інтерв’ю "Главред-інфо" застеріг, що голову Тарасюка піднесуть на блюді Володимирові Путіну якраз напередодні візиту Президента РФ до України, що має відбутися 22 грудня. Позиція яскравого єврооптиміста Б. Тарасюка вже давно дратує кремлівське керівництво. Водночас і сам Б. Тарасюк (скоріш за все, не безпідставно) вказував, що його відставка може вплинути на результати візиту прем’єр-міністра В. Януковича до США. До забезпечення "результативності" (чи то "нерезультативності") цих відвідин МЗС вже доклало своїх "зусиль". Зокрема це стосується ситуації з поданням директив щодо візиту прем’єра до США, які мав завізувати президент, і направленням посольству США ноти про перенесення термінів цього візиту (пізніше цю ноту було начебто скасовано).

Наочною ілюстрацією кризи підходів та відсутності компромісів став той же само ризький саміт НАТО. Ще рік тому українські політики повідомляли, що на ньому Україну може бути запрошено приєднатися до плану членства в альянсі. Але вже невдовзі навіть шанси хоча б виглядати пристойно зникли. Спочатку цьому "посприяли" антинатовські виступи у Феодосії, що їх активно підтримували проросійські громадсько-політичні організації та місцевий політикум. Отож у травні-червні поточного року громадяни України стали свідками фактичного зриву спільних із силами НАТО військових навчань української армії на своїй території. Акції протесту проходили на тлі складних і затяжних переговорів між переможцями парламентських виборів з приводу формування парламентської та урядової коаліції. Їх теж можна розцінити не тільки як демонстрацію активного несприйняття українськими політиками ідеї євроатлантичної інтеграції, але насамперед як своєрідну спробу здійснення політичного тиску на Президента та апробування технологій, суттю яких є демонстрація сили та її застосування, вперше обраними за пропорційним принципом місцевими органами самоврядування, а власне, тими місцевими радами, де представники ПРУ становили більшість депутатського корпусу. Низка місцевих рад прийняли ухвали про оголошення своїх міст "територіями без НАТО".

Феодосійські події розгорталися на тлі "гарячих" повідомлень у російських ЗМІ про масові акції протесту в Україні проти членства в альянсі. Розповсюджувалась у них і відверто неправдива інформація: ніби до акцій протесту приєдналися Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса й Миколаїв. Ішлося навіть про "мобільні групи народного ополчення", які буцімто блокують усі входи і виходи у Феодосійський порт. За цього, за інформацією українських спецслужб, багато хто з учасників протестних акцій у Феодосії мав далеко не українське громадянство ("Зеркало недели", 3 червня 2006 р.). Але ж у зв’язку із цим поставали логічні запитання і щодо діяльності низки українських політичних партій, яка пролягала у фарватері інтересів іншої держави.



Невдовзі після створення уряду "антикризової коаліції", 14 вересня, пролунали відомі брюссельські пасажі В. Януковича, коли прем’єр-міністр України відокремив питання про членство в НАТО від "нормальної взаємовигідної співпраці" із ним. За цього було заявлено, що промовець представляє "уряд держави, сформований парламентською більшістю в суворій відповідності з новою Конституцією України, – уряд, діяльність якого базується на узгоджених основними політичними силами принципах, зокрема, збереження суверенності й цілісності України, гарантування дотримання прав людини, послідовного розвитку таких безумовних демократичних надбань, як свобода слова, вільне вираження поглядів і переконань, повага до прав опозиції, продовження європейського курсу розвитку держави..." А серед іншого було означено й непохитні позиції нової влади: "...ми досягли головного – відокремили питання про членство в НАТО від нормальної взаємовигідної співпраці з Альянсом. Це ключовий орієнтир для подальшої роботи уряду в напрямку відносин з Альянсом. Віднині питання про входження України до НАТО буде вирішуватись на загальнонаціональному референдумі. Час покаже, коли виникне необхідність його проведення".



До речі, напередодні ризького саміту тема місцевого референдуму виникла знову - завдяки партнерам ПР по "антикризовій коаліції". Й знову ж таки, на кримському рівні. Схоже, цей регіон стає не просто місцем очищення іміджів та реанімації ностальгічних спогадів, але й полігоном обкатки стратегій та тактик для забезпечення офіційному Києву неспокійного внутрішньополітичного життя. На цей раз із зовнішньополітичним присмаком. Так, постановою всекримських народних зборів, присутніми на яких були делегати від проросійських організацій півострова та гості з СНД, а керував якими товариш Л. Грач, було визначено, що 16 грудня в автономії пройде Всекримський народний референдум з питання про ставлення кримчан до вступу України в НАТО. У виборчому бюлетені це запитання буде сформульоване таким чином: "Чи згодні ви з політичним курсом Президента Віктора Ющенка на вступ України в НАТО?"

Отже, яким чином позначається на ставленні до України така-от векторність та поліфонічність?

Вже після відвідин В. Януковичем бельгійської столиці, 14 листопада, Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер заявив, що питання про розширення НАТО не буде виноситися на порядок денний майбутнього саміту альянсу. За його словами, у Ризі "буде дано позитивний сигнал тим країнам – особливо західнобалканським, – які підписали План дій щодо зближення з НАТО і які прагнуть стати її членами, однак запрошення яким не будуть відіслані". Отже, Україна поступово стає не передбачуваною, а отже, й нецікавою в цьому сенсі, хоча вже 23 жовтня Президент України Віктор Ющенко в Будапешті під час зустрічі з Яапом де Хоопом Схеффером обговорював шляхи активізації інтенсифікованого діалогу між Україною та альянсом, а також перебіг виконання Плану дій Україна–НАТО. За повідомленнями прес-служби, він підкреслював, що з погляду стратегії серед українських політиків сьогодні є консенсус з цього приводу, а різняться лише позиції щодо тактики реалізації такого курсу. "На мій погляд, в певних політичних колах ще не до кінця усвідомили основи сучасної зовнішньої політики України – політики, яка базується на законодавчому полі, прийнятому в останні роки", –  наголосив В. Ющенко. Тож сьогодні українська сторона, на його переконання, не має права втратити можливості, що їх відкриває активна співпраця з Північноатлантичним оборонним блоком.

Та попри всі словеса та заяви, ці можливості таки вже втрачено. Адже під час ризького саміту, який мав стати "бенефісом" української делегації, ні її самої, ні проявів її роботи фактично не було помітно. У підсумку, знову ж таки, дипломатичні розшаркування стосовно того, що для України двері до НАТО залишаються відчиненими. Але суспільство та політики самі мають визначитися стосовно своїх зовнішніх пріоритетів та шляхів їх досягнення.

Наразі внутрішньополітична криза в Україні затяглася до непристойності. Кадрові баталії та політичні змагання з перетягування ковдри повноважень призводять до того, що країна втрачає не тільки кредити довіри, але й свої шанси на інтеграцію в євроатлантичні структури. Вона стає незрозумілою, непередбачуваною й поступово починає нагадувати країни Південної Америки з їх перманентними переворотами, перебуваючи, на відміну від них, у самому серці Європи.



І не лише зовнішньополітичні події ілюструють поглиблення внутрішньої кризи. До якої міри вона буде поглиблюватися і чим завершиться? І наскільки реальною для України стає перспектива дострокових виборів? У будь-якому разі, копирсання у внутрішніх протиріччях зменшує шанси на прорив, якого вже, мабуть, не варто очікувати...










Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Янукович у Штатах 
  ·  Американці гинуть від холоду 
  ·  БЮТ змінить назву 
Погляд
  ·  Чому БЮТ втрачає багнети? 
Поступ у Львові
  ·  Житло у Львові: дорожче, дорожче, ще дорожче... 
  ·  Яворівщина не Кувейт 
  ·  Працівники ЛАЗу страйкують 
  ·  Ялинка на 5 років 
  ·  Мінеральний референдум 
Поступ з краю
  ·  Такі політики, як Луценко, бояться розірвати пуповину з Президентом 
  ·  Ющенко похвалив Януковича 
Поступ у світі
  ·  Секс-скандал у польському уряді 
  ·  Чавес знову президент 
Політика
  ·  Українська політична криза і питання євроатлантичної інтеграції 
Культура
  ·  Приміщення костелу єзуїтів переобладнають у концертний зал 
  ·  Моцарта увіковічнять 
Спорт-Поступ
  ·  Львівські "Карпати" досі шукають заміну Шустові, якого продали "Шахтареві" 
Пост-Factum
  ·  Віденський бал цьогоріч перекочував зі Львова до Києва 
Події
  ·  Шквал жахливих ДТП на Львівщині: учора знову загинув водій і травмована пасажирк