BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Львівські обсервації.    Інтерв'ю.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
8 червня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Владислав ТРОЇЦЬКИЙ: Те, що відрізняє людей від тварин
Розмовляла Катерина КИРИЛОВА, Київ - Львів
 
Хто такий Владислав Троїцький? Поза театром "Дах"... Актор? Режисер? Бізнесмен? Що змушує цього чоловіка так несамовито усміхатися, що тобі видається, наче бачиш усмішку Бога? І чому він все-таки дочекався мене, хоча безбожно запізнювалася вже більше ніж на годину? Чому він так тихо говорить? Ознака внутрішньої сили? І ще безліч безпідставних чому та навіщо... Мабуть, це просто одна з тих зустрічей-прозрінь, після якої ти сам стаєш трохи іншим. Троїцький насмішкувато дивиться на мене, не торкаючись, розрізаючи своїм поглядом, і мені бракує повітря вже від самої думки, що за кілька хвилин ця розмова логічно та фатально закінчиться...

- Владиславе, театральна стилістика "Даху" чимось перегукається з Львівським молодіжним театром імені Курбаса, що позиціонує себе як найкращий український театр. Хотілося б дізнатися, які стосунки у Вас із Володимиром Кучинським зокрема та як Ви ставитеся до театральних провокацій львів'ян?

- Із Кучинським у мене добрі стосунки. Можливо, нас не назвеш найкращими друзями, але союзниками напевне. Щодо позиції театру... Я помітив, що цей проект дещо вичерпав себе. Тому, можливо, сьогодні Кучинський більше займається постановками в київському Театрі імені Франка... Років сім-десять тому львівський Театр Курбаса й справді був найцікавішим театральним колективом в Україні. Мені дуже подобалася їхня вистава "Забави для Фауста"... Проте у тому, що сьогодні відбувається в цьому закладі, я, зізнаюся відверто, не дуже орієнтуюся. Востаннє бачив у Києві ретроспективу всіх курбасівських вистав. Розумію, що львів'янам дуже непросто власне у контексті Львова. Тепер чітко прослідковується тотальна еміґрація культурної еліти або в Європу, або до Києва. У стані такого вакууму дуже важко підтримувати свій тонус. Творчий, зрозуміло. Але... Такі тенденції можна спостерігати не лише у Львові, а в усій Україні. На перший погляд, тепер чимало відбувається. У Києві, мабуть, найбільше, а поза тим... Тут виринає інше запитання - що саме відбувається? Тобто якість цих подій, перформенсів мала би бути кращою. Театр займає нішу розваг. Це має бути так, авжеж, але поза тим повинен також бути театр, який змушує людей замислюватися, ставити собі запитання: навіщо ми живемо? Що таке кохання?

- Але хіба можливо знайти відповіді на ці запитання?

- Йдеться про те, що ці запитання просто потрібно поставити. Відповідей, зрозуміло, нема. Проте людина, котра не замислюється над цими речами, - у певному розумінні то вже не людина. Те, що нас відрізняє від тварин, - це власне роздуми на тему: хто я і навіщо? І якщо ти не знаходиш відповідей на ці запитання в релігії (сумнівно, що нашу країну можна назвати аж надто релігійною - маємо велику кількість конфесій, які намагаються одна одну дискредитувати, і це відштовхує мислячих людей), то намагаєшся заповнити цей вакуум культурою. А через те, що нашою культурою ніхто систематично не займається, цю нішу просто заповнюють усілякі поплавські. Так свідомість нації, даруйте, деградує.

- Але ж всі не помістяться у вашому театрі... Іншими словами, відсоток культурних людей, еліти ніколи не був дуже великим. Він просто не може таким бути...

- Бачте, ми не є в андерграунді. Тому що андерграунд - це коли є культура, а ти їй протистоїш. А я не хочу бути в андерграунді до Поплавського. Ми з ним просто перебуваємо у різних якісних позиціях. Поплавський - одіозна фігура, і від нього також залежить ставлення людей до гуманітарної області. А такі люди повинні визначати обличчя нації. І поза всіма його розмовами про духовність він реально нічого не робить. Ба більше, на рівні держави ніхто не займається молодіжною культурою. Немає навіть тих славнозвісних дверей, через які можна було би увійти і розпочати щось творити... В Києві найпопулярніше місце відпочинку - Хрещатик, де молодь за пивом слухає погану музику. І хоча сьогодні помітні тенденції повернення до фольклору, автентичної музики, це знов-таки не молодіжна культура. Це погляд у минуле...

- Чим для Вас визначається ота творча потенція, про яку говорили раніше? Як підтримувати себе в формі?

- Знаєте, як воно: Господь дмухнув на тебе - і ти в тонусі. Для мене рецепт тримати себе в формі дуже простий: я багато працюю. Змінюються актори, з'являються нові проекти, гастролі, прем'єри... Наразі я не відчуваю кризи ідей. Зрозуміло, що колись це закінчиться, адже я не божевільний. Інша річ, що режисура не повинна бути ремеслом. А добротної режисури у нас просто нема. Немає викладачів. Жодного.

- То чому Ви не зробите добре справу - не підете у викладачі?

- Але ж я не можу сам так просто прийти... Мене не запрошують. Понад те, після цьогорічного курсу Танюка (Лесь Степанович Танюк - режисер театру, автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження, автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва), якому я допомагаю вести студентів, не запросять ніколи. Кому сподобається: діти на другому курсі об'їздили 14 фестивалів?! А іншим як це пояснити? Чи таке: "Дах" - єдиний український театр, який виступав у Лондоні? А що далі?

А загалом... Діти, котрі прийшли в театральний інститут, - божевільні. Я їм одразу так і сказав: "Навіщо ви сюди прийшли?!". Погляньте, як в Україні ставляться до театру... Більшість людей вважає, що український театр - це вбоге, нецікаве видовище! Принаймні з-поміж моїх знайомих - художників, бізнесменів, артистів - у театр ніхто не ходить! Хіба що на відомих акторів, котрі приїжджають із Росії. Та й театральних зірок як таких в Україні немає. Лише Богдан Ступка.

- Які можете назвати вдалі спроби театральної провокації?

- Важко сказати. Є якісь експерименти, але глобально... Те, що робив Жолдак (хоча я не є прихильником його театру), є серйозним мистецтвом, яке має свою яскраву естетичну форму. Це красиво і якісно. А поза тим... Нічого не можу назвати. Цікаві експерименти в Дмитра Богомазова, котрий має власний дизайнерський театр у Києві. Є також цікавий угорський театр у Береговому на Закарпатті.

- Не знаєте, де тепер Жолдак експериментує?

- Знаю, що в нього виник дуже серйозний конфлікт після останньої прем'єри "Ромео і Джульєтти". Він там усіх згадав: і помаранчевих, і синіх... Тому був змушений поїхати з Харкова. Поставив кілька вистав у Німеччині, а тепер нібито працює в Москві.

- Скільки хвилин Вам потрібно, аби визначити, чи цікавою для Вас буде вистава?

- Почнемо з того, що я не люблю дивитися вистави. Але в ті поодинокі рази, коли я все-таки потрапляю до театру, мені достатньо побачити декорації і почути перше слово... Чи навіть... просто побачити, як на сцену вийде перший актор... Поза тим маю поважну причину не ходити до інших театрів: у нас тепер дуже насичене життя, граємо по 26-27 вистав на місяць. І це за умови, що цьогоріч зробили чотири прем'єри... Якби було трохи більше вільного часу, то запросив би до нашого театру Кліма. Це фантастичний чоловік, драматург, володар "Золотої маски"... Він тепер живе і працює в Одесі, до цього п'ять років мешкав у Києві і, уявіть собі, не отримав жодної пропозиції від київських театрів щось поставити.

- Ви завжди так песимістично налаштовані?

- В жодному разі, я просто розумію, що відбувається навколо, тому не мушу харчувати себе безглуздими ілюзіями. У цьому контексті роблю відповідні кроки. Ми маємо "Дах" - маленький плацдарм для власних естетичних уподобань. Але, наприклад, те, що нас більше потребують за межами любої неньки-України, - це вже норма. Багато хто повертається в Україну саме через закордон. Нещодавно ми відіграли концерт на Червоній площі в Москві зі своїм проектом "ДахаБраха", хочемо їхати з цим проектом до Лондона. З наступного року планую зайнятися також класичною музикою.

- Але ж на таких речах неможливо заробити гроші... Як ви виживаєте?

- Зрозуміло, що "Дах" - збитковий проект. Тим паче, що ми не продаємо квитків на вистави, хоча з наступного року будемо змушені це робити. Студенти закінчують інститут і мають отримувати заробітну плату. Сьогодні вони грають безкоштовно, а я утримую театр власним коштом. Такий собі духовний прагматизм: коли ти займаєшся тим, що любиш. Любитель у кращому розумінні цього слова, від поняття "любити".

- Наскільки приємним для Вас є публічний статус?

- Моя публічність дозволяє якось змінювати дійсність. Знов-таки - ставити запитання. Для мене приємним є усвідомлення, що ми - театр, який ставить запитання. Причому у форматі культурної стратегії держави, гуманітарної політики. І це за умови, що про такі речі мало хто взагалі говорить. Саме тому я залишаюся публічною особистістю. Але це не має нічого спільного з дешевою популярністю. Такої просто досягнути: чи бути фріком, чи епатажною особистістю. Але у такій популярності я не бачу сенсу. Якщо ж твоє слово має вагу і ти хочеш щось сказати, тоді треба бути публічною людиною. Але не інакше.

- Чи існують такі речі, щодо яких не ставите собі запитань?

- Життя - це суцільне запитання. Інколи стає невимовно сумно, бо кожне знання так чи інакше народжує сумнів. Для мене, наприклад, тепер дуже болісне питання щодо російської мови. Я нормально сприймаю те, що нація намагається захистити себе, тому каже: ви мусите розмовляти українською! Але там, нагорі, забувають, що східна і південна частини України просто відмовляються сприймати всі мистецькі прояви у такому контексті. Потрібно поступово привчати ці реґіони до української культури. Але не так: все, від сьогодні всі починаємо говорити українською, співати українських пісень та вбирати вишиванки! Ні, для цього потрібно створити конкуренцію. Відкрийте бодай один нормальний магазин української книги, і це стане реальним внеском у розвиток української мови, до того ж значно кращим, ніж усілякі там накази. Цікавий факт: ми досі не маємо жодного підручника з історії України російською мовою. Тож чи варто дивуватися, що люди на Сході просто не знають своєї історії?

DOVIDKA:

Київський Центр сучасного мистецтва "Дах" заснувала 12 листопада 1994 року людина, котра на той час не думала пов'язувати своє життя всерйоз і надовго з театром та мистецтвом. Те, що спонтанно народилося, цей чоловік назвав "готелем мистецтв", таким собі відкритим простором, символом котрого став равлик, який "тихо повзе по схилу Фудзі" аж до "самої верхівки". Цей равлик - не лише символ, але й принцип, закладений у сутність цього "шансу, подарованого провидінням", - каже засновник "Даху" Владислав Троїцький. У репертуарі театру вистави за Гоголем, Горьким, Островським, Клімом...









» 
Іріна Ашкінадзе: маленька історія успіху
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Бізнес-леді, баєр і надзвичайна жінка

Це рідкісний тип жінок. Красива квітка на генеалогічному дереві свого роду, жінка бездоганно стильна в манері одягатися, говорити, жестикулювати, пити вино й вживати слово "ні". Коли така жінка виходить заміж, народження дитини збагачує її достатньо, щоб не забути про світ навколо. Нехай чоловік забезпечує її, кохану дружину і матір своїх дітей, усім, чого забажає душа, чого варта жінка мільйонера без чоловіка-мільйонера? І тоді як дружини мільйонерів різного ґатунку відкривають власні салони краси, вона вчиться у забутих і найвідоміших естетів, філософів... економістів, щоб стати професійним баєром і продавати красу.
Детальніше>>
» 
Українські кліпи - найкращі
Артем ГАЛИЦЬКИЙ
 
Підтвердженням цього стала перемога України в першому конкурсі Euro Video Grand-Prix 2006, який називають неофіційним чемпіонатом Європи з кліпмейкерства, або ж "Євробаченням" серед кліпів. Щоправда, на відміну від класичного "Євробачення", переможця і навіть учасників Euro Video визначало компетентне журі. У такий спосіб організатори конкурсу хочуть зробити змагання професійними й об'єктивними.

У першому Euro Video Grand-Prix 2006, який відбувся в столиці Албанії, Тірані, взяли участь представники 30 країн.
Детальніше>>
» 
Фавни, йоги і їхні "Наміри"
Інна КОРНЕЛЮК
 
Сьогодні. 18. 00. Музей ідей (вул. Валова, 18а). Любко Дереш, широко відомий у вузьких колах молодий йог і романтичний фавн, який колись нашукав невідомих нот на облюбленому саксофоні й вирішив пошукати себе в літературі. Зовсім згодом вельмишановному п. Дерешу стукне двадцять два роки і він матиме всі шанси втішитися з того, що написав і видав три повноцінні книжки: "Культ", "Поклоніння ящірці" та "Архе".
Детальніше>>
» 
Зірки і футбол
Розпитувала Катерина КИРИЛОВА
 
Завтра розпочинається чемпіонат світу з футболу. Блакитні екрани провокують: уся країна грає у футбол! Чи так воно насправді? Слово публічним панам і панянкам. Чи вболіватимуть українські зірки естради, телебачення та літератури за нашу збірну?
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ультиматум - нова мова соціалістів 
Погляд
  ·  ФК "Карпати" стане народною командою 
  ·  Яким буде врожай? 
  ·  Недисциплінований чи інакомислячий? 
Поступ у Львові
  ·  Директорів ЖЕКів звільнити! 
  ·  Кому заважають гральні автомати? 
  ·  Розкрадаємо Львів, панове? 
  ·  Розкрадаємо Львів, панове? 
  ·  Школярам - путівки у табори 
  ·  Дні Кракова відкриє королівський оркестр 
Поступ з краю
  ·  Міжусобиця заохочує тільки інтервентів! 
  ·  Підготовка до газових боїв 
  ·  Україна мріє про підкорення Берліна 
Поступ у світі
  ·  Розслідування Ради Європи 
  ·  Велика європейська пауза 
Арт-Поступ
  ·  Іріна Ашкінадзе: маленька історія успіху 
  ·  Українські кліпи - найкращі 
  ·  Владислав ТРОЇЦЬКИЙ: Те, що відрізняє людей від тварин 
  ·  Фавни, йоги і їхні "Наміри" 
  ·  Зірки і футбол 
Львівські обсервації
  ·  Діагноз від'ємний 
Інтерв'ю
  ·  Віктор БАШУК: Я не вірю в те, що, збільшивши темпи будівництва, можна здешевити 
Спорт-Поступ
  ·  Рімас Гірскіс: Баскетбол розпочинається від оборони 
  ·  Сільський футбол 
  ·  Стати воїном світла 
  ·  Спортсмени не бояться працювати 
Пост-Factum
  ·  Чоловік королеви Єлизавети