BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв'ю.    Точка зору.    Арт-Поступ.    Телевізії.    Мандрівка.    Спорт-Поступ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
3 червня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  10:53 27-07-2017 -   На перехресті вул. Липинського-Замарстинівська просіло дорожнє полотно  
  10:46 27-07-2017 -   Львів планує закупити малогабаритну техніку для прибирання, щоб мінімізувати ручну працю  
  10:45 27-07-2017 -   У храмах Львова вшанують пам’ять святого Володимира Великого  
  10:43 27-07-2017 -   Цього року у Львові облаштують 10 км велодоріжок  
  10:41 27-07-2017 -   Львів’янин Станіслав Горуна здобув для України чергову золоту медаль Всесвітніх Ігор  
Україна
  10:51 27-07-2017 -   Омелян перевірив якість залізничних перевезень, проїхавшись у плацкартному вагоні  
  10:49 27-07-2017 -   Україну сьогодні накриють грози, а спека посилиться до +34  
  10:22 27-07-2017 -   Партія Саакашвілі збирає віче на Майдані  
  17:14 26-07-2017 -   Доступні ліки: з 1 серпня розширять список препаратів  
  14:33 26-07-2017 -   В Україні знімають документальний фільм про участь жінок у війні на Донбасі  
Світ
  10:37 27-07-2017 -   Складено рейтинг найкомфортніших для старості країн  
  10:37 27-07-2017 -   Вчені назвали половину Чумацького Шляху позагалактичною  
  17:12 26-07-2017 -   У Мюнхені влаштували свято борщу  
  14:21 26-07-2017 -   Великобританія до 2040 року перейде на електромобілі  
  13:8 26-07-2017 -   Пожежники досі не можуть приборкати лісові пожежі у Франції  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Порожнечі вистачить на всіх...
Катерина КИРИЛОВА
 
- Може покаятися? - У чому? - Навіщо такі тонкощі...

Прем'єри у Львівському молодіжному театрі імені Леся Курбаса - явище епізодичне, яке не має у своїй основі жодних правил чи формул періодичності, за якими можна було б передбачити: наступного місяця курбасівці презентують щось нове. Якщо рідні й любі заньківчани розроджуються прем'єрами по кілька разів на місяць, то театр Кучинського (а таки досі Кучинського, детальніше про це - трохи нижче) дещо хаотичний й дуже непередбачуваний. Але годі про це. Свіжоспечена вистава має назву "Очікуючи на Годо". За основу взято твір Семюеля Бекета (переклад В. Діброви).

Вистава складається з двох відділень з одним антрактом. Загалом дійство триває близько трьох годин. Це трохи більше, ніж середньостатистична людина, яка не дуже знається на театрі й не часто у ньому буває, може витримати. Але якщо обов'язковою умовою стануть три години сміху? Подекуди - сміху крізь сльози... Пафос та іронія. Пафос - смішний, іронія до жорстокого правдива, відверта і страшна. Та, мабуть, найважливішою передумовою виживання людини в сучасному світі є потреба навчитися сміятися над недосконалістю цього світу, в якому інколи замало добра, правди, здорового глузду. Ми всі конче мусимо навчитися сміятися над собою. Насамперед над собою. Один із найкращих українських режисерів Влад Троїцький якось сказав: "Мені подобається змушувати вас думати!" Так і тут. Абсурдні діалоги такими видаються лише на перший погляд, а згодом...

- Це ж бублик!

- О, бублик!

- А я думав, що це бублик!

Або так:

- Думати - це не найгірше зло.

- Але й добра мало!

- Добра завжди мало!

Це з того, що я встигла записати-запам'ятати, адже протягом усього часу актори, перебиваючи одне одного, звісно, це також режисерський задум, невпинно щось говорять. До речі, про режисера. Провокація, власне, режисерська належить панові Кравчуку, візія - Влодкауфман. Останній упізнається у величезному залізному годиннику на стіні. І не лише. Є ще сентиментальний акордеон, як у старих фільмах Чарлі Чапліна... Порожнечі вистачить на всіх... Загалом цих три години - це абстрактне існування поза часом. Лише актори повсякчас натякають на хвороби нашого тисячоліття. Скажімо, такий собі синдром "менеджера", коли людина неспроможна спокійно висидіти п'ять хвилин на самоті, коли кількість кадрів на міліметр часу стає непристойно великою. Тож ти просто не фіксуєш усього того, що проскакує перед очима. Елементи вбрання як літературні метафори. Капелюх як ознака того, що настав час думати. "Думай, свиня!" І "свиня" починає думати, виливаючи на голови безневинних (але чи таких уже безневинних?) глядачів купу інформаційного непотребу. Геніальний монолог - алюзія на телебачення? Тиша... Після цього - оплески. Але логічне запитання: чому ми завжди мовчимо, показово - коли нам щось не подобається? Може, тому, цитуючи акторів, що "не будемо суворі до нашого часу - він не гірший за всі попередні", може, з якоїсь іншої причини...

- Їм замало того, що вони померли...

- Їм треба про це розповісти...

Серед глядачів, яких прийшло більше, ніж може вмістити театр ("Погляньте, сюди ще можна лаву доставити!", "А актори де гратимуть?!"), помітила Володимира Кучинського, він же досі значиться на афішах як художній керівник. "Я тепер працюю більше в Києві, у Театрі імені Івана Франка, але одне не унеможливлює інше, - усміхається пан Кучинський, - це все формальності. Позаяк людей тримають разом зовсім інші речі. Спочатку нарікали всі кому не ліньки, мовляв, немає мене й годі. Але, як бачите, і без мене актори зробили таку пречудову річ! Дуже культурна, красива вистава. Всі тут чудово попрацювали - і актори, і режисер. Я щасливий, що така вистава з'явилася у нашому репертуарі. Вона дуже сучасна і в певному розумінні неповторна".

- Хіба тобі не однаково?

- Ще не зовсім!

І хотілося б думати, що багатьом того вечора було неоднаково. Байдужість - страшна річ, як на мене. Мертва. Вже краще чекати на Годо, навіть коли немає змісту. Просто чекати. На якогось абстрактного, свого Годо. Адже щастя - це коли тобі не набридає робити те саме щодня.









» 
Іван Франко: 150 років таємниць
Предметна розмова на колінах (із задоволенням і без моралі)
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Про подвійну річницю - і народження (й смерті) - великого генія українського народу говорено багато й різне. А про постать самого Івана Франка дотепер не так і багато відомо: маємо всі 150 років таємниць. І щоб замислитися над простим питанням: хто такий Іван Франко - тут і тепер, і 150 року тому - в останній день весни автор цих рядків не відмовилася від пропозиції поїхати до Крехівського монастиря.

До речі, Франко був талановитим аналітиком церковних текстів, і деякі з таких текстів Франко знайшов саме тут.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Півмільйона на чотирьох 
Погляд
  ·  Театр буде. Без сумнівів 
  ·  Відкритий лист-звернення 
Поступ у Львові
  ·  "Піщані озера" знову не стали парком 
  ·  Бізнесові маневри міської влади 
  ·  До Львова їде Путін? 
  ·  Львів задихається від вихлопних газів 
Поступ з краю
  ·  У Службі безпеки буде переворот 
  ·  Ющенко судитиметься за мову 
  ·  Садомазохізм по-російськи 
  ·  Шуфрича заручили з медиком 
Поступ у світі
  ·  Люстрація польських священиків 
  ·  Реанімація Російської імперії 
Інтерв'ю
  ·  Михайло БРОБОВИЧ: Польща - наш найкращий адвокат 
Точка зору
  ·  Андрій Салюк: Без Львова неможливо збудувати Україну 
Арт-Поступ
  ·  Іван Франко: 150 років таємниць 
  ·  Порожнечі вистачить на всіх... 
Телевізії
  ·  Андрій ЦАПЛІЄНКО: Який конфлікт може бути більшим за війну... 
Мандрівка
  ·  Ягеллонська-Горького-Гнатюка 
Спорт-Поступ
  ·  Валерія САВЧУК: "Галичанка" мріє про Лігу чемпіонів 
  ·  Йосип ФАЛЕС: На контратаках українці можуть "покарати" будь-яку без винятку кома 
  ·  Вистражданий фінал