BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв'ю.    Точка зору.    Арт-Поступ.    Телевізії.    Мандрівка.    Спорт-Поступ.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
3 червня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  15:38 11-12-2017 -   До Львова привезли головну ялинку міста  
  15:31 11-12-2017 -   На Львівщині вшанують ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи  
  13:57 11-12-2017 -   У польський автобус на Львівщині стріляли з гранатомета - ЗМІ  
  13:54 11-12-2017 -   Патріотичний потяг “Труханівська Січ” завітав на Львівщину  
  13:53 11-12-2017 -   Для допомоги вихованцям інтернату організують благодійний аукціон  
Україна
  15:40 11-12-2017 -   Тимошенко хоче взяти Саакашвілі на  
  15:36 11-12-2017 -   Рівненська АЕС готується змінити російське ядерне паливо на американське  
  15:23 11-12-2017 -   Погода на Новий рік 2018 в Україні: невеликі морози  
  14:2 11-12-2017 -   В Україні очікується потепління  
  13:59 11-12-2017 -   У Золотоноші впала головна ялинка міста  
Світ
  15:33 11-12-2017 -   У Нью-Йорку на автовокзалі вибухнула бомба  
  15:28 11-12-2017 -   Саудівська Аравія знімає 35-річну заборону на роботу кінотеатрів  
  14:1 11-12-2017 -   Через снігопад у Бельгії затори розтягнулися на 1200 км  
  11:10 11-12-2017 -   У французькому дитячому харчуванні «Lactalis» виявили сальмонельоз  
  10:58 11-12-2017 -   Пожежі в Каліфорнії: у Санта-Барбарі оголосили евакуацію  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Іван Франко: 150 років таємниць
Предметна розмова на колінах (із задоволенням і без моралі)
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Про подвійну річницю - і народження (й смерті) - великого генія українського народу говорено багато й різне. А про постать самого Івана Франка дотепер не так і багато відомо: маємо всі 150 років таємниць. І щоб замислитися над простим питанням: хто такий Іван Франко - тут і тепер, і 150 року тому - в останній день весни автор цих рядків не відмовилася від пропозиції поїхати до Крехівського монастиря. До речі, Франко був талановитим аналітиком церковних текстів, і деякі з таких текстів Франко знайшов саме тут.

Склалося так, що в останні дні цієї весни Крехівський монастир приймав у себе відомих не лише у Львові, а й за його межами франкознавців, а наукова конференція мала назву "Іван Франко: тексти і контексти". Принагідно я стала свідком "закритої" презентації першого тому апокрифів Івана Франка (упорядник - Ярослава Мельник). А поміж тим два дні точилися наукові дискусії, смачні розмови під час куштування не менш простої і смачної, повірте, монастирської трапези. Організував це свято Ярослав Грицак - директор Інституту історичних досліджень Львівського університету, професор Центральноєвропейського університету, сенатор Українського католицького університету, автор понад 400 публікацій, зокрема книжки "Дух, що тіло рве до бою: спроба політичного портрету Івана Франка" (1990) та ін.

...Час спливав куди швидше, ніж добрий мед, яким нас частували; час спливав куди цікавіше, ніж за давнім слуханням нудних і бездарних лекцій про Івана Франка на факультеті журналістики ЛНУ ім. Франка. Чомусь наша освіта ніяк не розв'яже проблеми з невмілими лекторами, які вбивають у спудеях найсильніший основний інстинкт - бажання ЗНАТИ. Тоді як талановитий лектор не те що вміє подавати факти, а вчить їх бачити і розуміти. "Фактів нема, є ставлення до фактів", - усміхнено прояснив мені Андрій Мокроусов, відповідальний редактор часопису "Критика" (Київ), коли в останній момент усі дружно вирішили, що автобус переповнений і повертатися до Львова журналістові "Поступу" випала честь на ...колінах у п. Мокроусова. Жодних заперечень, бо журналістика - найромантичніша в світі професія. Є така підозра: що ближча відстань між співрозмовниками, то цікавіші між ними розмови. Ось про що ми говорили...

- Скажіть, будь ласка, про що вам усім насамперед ішлося, що ви сюди приїхали? Й чому Крехівський монастир?

Андрій Мокроусов: Нам ішлося про певний символічний акт - умовно кажучи, наново охрестити Франка. Навколо цього й досі точаться наукові дискусії, ким був Франко: атеїстом чи ні. Але, на мій погляд, це не питання франкознавства, а радше історії Церкви в Галичині... Спогади очевидців про те, як похоронили Франка (чи відбулася панахида, чи її таки не було) дуже відрізняються.

Ярослав Грицак: Проте, безперечно, якби в той час у Львові був Шептицький, то Франка поховали б з усіма почестями, на які ця людина заслуговує... Схоже на те, що богослови, які ніяк не могли примиритися ще за життя Франка, був він атеїстом чи ні, мали думки невисокого польоту (Сумно посміхається. - Авт.) Чи Франко мав сповідь перед смертю і чи взагалі мали право його хоронити за правдивим церковним звичаєм? Що відбувалося перед смертю Франка і після неї? Ось що ми намагалася з'ясувати, проте так і не дійшли єдиної думки. Чому Крехівський монастир? Ми наперед знали, що тут дуже гарно і ніхто не відмовиться від нагоди тут побувати.

- А які думки залишили вам у спадщину ваші попередники?

А. М.: Очевидно, на цій конференції ми ще раз довели собі різницю між високою філологією і філологією, яка переконує, що люди заснули і 150 років проспали, нічого суттєвого так і не зробивши, і ось згадали про Франка (Сміється. - Авт.). Інша справа історична наука. На досить доброму рівні - також джерелознавство й архівна справа...

- У видавництві "Критика", як мені відомо, вийде нова таємнича книжка-життєпис Івана Франка. Скажіть, п. Андрію, чим особлива ця праця Ярослава Грицака? І коли цю книжку можна буде придбати?

А. М.: Книжку шукайте на ХІІІ Форумі видавців у Львові. Вона особлива тим, що в ній ідеться не лише про Франка, а й суспільство, епоху, в яку він жив і яку почасти перетворював. Краще нехай сам автор розповість про найцікавіше.

- Пане Ярославе, в чому унікальність цієї біографії? Франкознавців удосталь, але вони, на жаль, не вміють викликати по-справжньому "революційний інтерес" української громадськості до схожих біографій.

- Біографія написана на основі документальних матеріалів, певна частина яких є маловідомою або зовсім невідомою. Але справа не тільки в невідомих фактах. Наука полягає не так у збиранні нових фактів, скільки у відкритті нових способів думання про факти вже відомі. Я пропоную власне нову перспективу, і я би найкоротше окреслив її як "мікроісторію макролюдини". Жанр "мікроісторії" став дуже популярним упродовж останніх 20-30-ти років на Заході. Однією з найвідоміших "мікроісторій" є "Повернення Мартіна Ґера" Наталі Зімон-Дейвіс. Її книжка стала настільки відомою, що пізніше на її основі зняли аж два фільми - однойменний французький, де роль "несправжнього Ґера" зіграв Жерар Депардьє, та перероблений на американський лад голівудський римейк "Сомерсбі" з Річардом Гіром. Це історія про французького селянина, який пішов на війну і повернувся додому, та з часом виявилося, що повернувся не він, а його приятель, з яким вони були поруч... Дивина полягала в тому, що цей приятель вдавав із себе Ґера настільки вдало, що все село, навіть дружина нічого не запідозрила. Так тривало доти, доки не повернувся справжній Мартін Ґер... Я той самий спосіб втілення минулого в "маленьких людях" застосовую у розповіді про Франка, що, на перший погляд, трохи дивно, бо Франко - дуже відома постать. Але Іван Франко схожий на Мартіна Ґера в одному - він сам придумає свою біографію, а потім примушує усіх нас, його читачів, у цю біографію повірити.

- Так, часто наголошують, що селянський син Іван здобув блискучу освіту. Дивовижно, чи не так?

- Ми, довіряючи Франковому таланту, плутаємо світ, в якому він жив, із тим світом, про який Франко писав. Так, існує кліше, що Франко - селянський син. Він не був селянином, за походженням він напівшляхтич. Інакше малий Іван і до школи не пішов би, і в університеті не навчався б, бо, до речі, утримувався на основі стипендії, котру давали тільки дітям збіднілих шляхтичів! Франко почав думати про себе всерйоз і постійно як про селянського сина лише тоді, коли йому ще не було й 20-ти років. Щобільше, він сам повірив у це!

Цікава річ: про Франкову матір-шляхтянку подейкували, що вона відьма. Говорили, що частина цих чарів "перейшла у спадок" її синові... Франко пише про ці речі в своїх оповіданнях, але їх потрібно правильно прочитати... Вже на схилі віку Франко раптом починає стверджувати, що йому відкрився потаємний світ, що він зустрічався та розмовляв з духами Шевченка, Міцкевича...

- То якщо тоді Франкові закидали соціалізм, то чи безпідставно? Чому ж він був "неблагонадійним"?

- Про соціалізм тоді мало хто що знав, а ще менше розумів. Франків "гріх" був більшим і стосувався проповіді вільної любові. Історій Франкових романсів є вдосталь, красивих, веселих, смішних і, звісно, трагічних... Наприклад, в одній з них - молодий Франко пропонує руку і серце... водночас трьом дівчатам. Найцікавіше, що кожна з них знає про існування ще двох. Франко проповідує, що чоловік і жінка повинні бути разом (у шлюбі чи не зовсім) так довго, як довго вони люблять один одного. Для Галичини тогочасної, коли жінка не мала права навіть заговорити з чоловіком на вулиці, це... означало страшну компрометацію! Молода жінка не мала права показати чоловікові жодного оголеного фрагменту свого тіла, крім обличчя. Тоді на вокзалах були окремі "почекальні": для чоловіків і для жінок. І тут Франко - ходить зі своїми приятельками до кафе, бібліотек та куди завгодно - це величезний скандал!

- На підтвердження відомої теорії геніальності, Франко страждав від сифілісу...

- Сифіліс - одна з найпоширеніших і найзагадковіших хвороб тих часів. За оцінками фахівців, тоді він був причиною кожної десятої смерті у великих містах. А надто, цю недугу вважали хворобою творчих людей. Одна з теорій, про яку ви згадали, що в людини, яка захворіла на сифіліс, відкриваються надзвичайні творчі здібності: якщо, скажімо, до того був просто талантом, то після того він міг стати генієм. Мопассан "гнався" за цією хворобою, а коли нарешті занедужав на неї, то з радістю повідомляв про це своїх товаришів: нарешті я став генієм!

Стосовно Франка, то у Львові він разом із Павликом жив на квартирі, котру вони наймали на гроші Драгоманова за умови, що вона буде "явочною". Якось у цій квартирі побувала киянка Гординська - надзвичайно приваблива молода особа на прізвисько "баришня", яка була "зв'язковою" водночас і для київських громадівців-українців, і для російських народників. Франко бачив її не довше ніж півгодини, впродовж яких безнадійно закохався в цю жінку. Він писав про неї, що це єдиний тип жінки, яка з будь-якого чоловіка здатна зліпити генія чи героя. Потім ця фатальна жінка... зникла. Франко одружився, минуло немало часу, поки він поїхав робити докторат у Відень. Із перших днів побуту в австрійській столиці походить відомий вірш, в якому Франко описує своє старе кохання. Вона стоїть на вулиці і продає своє тіло. Є спогади, що Франка бачили у Відні у товаристві дуже красивої жінки. Одного разу він так танцював із нею, що аж скрутив собі ногу. Щурат описав цю історію у своєму щоденнику, котрий хтось потім - вірогідно, хтось із його родини або з родини Франка - спалив...

- А як бути з численними спробами багатьох науковців реабілітувати добре ім'я поета в очах "комітету розгніваних читачів"?

- Медики твердять, що сифіліс - хвороба дуже амбівалентна і її симптоми можуть бути непевними. До того ж без автопсії стовідсоткової певності немає і не може бути. Офіційна версія: Франко помер від водянки. Однак в архіві Франка зберігається діагноз хвороби та його листи до дружини (до речі, не опубліковані), які полишають мало місця для сумніву. У 1960-70-ті роки група українських медиків взялася опротестовувати діагноз, котрий поставили Франкові його лікарі. Їхня версія була такою: Франко хворів на недугу, яка була спадковою у його родині, й деякі її симптоми можна сприйняти за сифіліс. Мені вдалося натрапити на цікаві усні спогади одного з членів цієї експертної групи. Він оповідав, як їм вдалося знайти старшу жінку, родичку Франка, котра теж хворіла на цю хворобу. Вона показала їм пляшку з трав'яним екстрактом, секрет якої тримали в таємниці в родині Франків: вважалося, що тільки-но рецепт цієї лікувальної рідини дізнається хтось чужий, вона втратить свою силу. Але... Кожен фаховий лікар скаже, що в людини з часом розвивається цілий букет хвороб, а сифіліс є тою часовою бомбою, котра своїм вибухом виводить наверх і загострює всі інші болячки.

Я не хотів би, щоб розповідь про останні роки життя Франка зводилися тільки до обговорення його хвороби. Треба змиритися з думкою, що ми, напевно, тут таки ніколи не дізнаємося правди. Історія Франкової хвороби, справжньої чи вигаданої, свідчить не тільки і не стільки про самого Франка, скільки про саме суспільство - про його готовність відкрито обговорювати ці теми.

- І хвилі розпачу Франка, його "Зів'яле листя" є свідченням того, що він усвідомлює свою можливу швидку кончину.

- Можлива і така інтерпретація. Але маймо на увазі таке: страждають мільйони людей, десятки тисяч з них є поетами чи вдають з себе таких, але тільки одиниці - як-от Франко чи Гьоте - можуть вилити свої страждання у геніальні рядки. Для мене збірка "Зів'яле листя" важлива насамперед тим, що вона показує цілковито іншого Франка, нетрафаретного, Франка-некаменяра. Він страждає, бо є живою людиною, вразливою, тонкою натурою. Франко як особистість набагато цікавіший, ніж той ідол, якому всі хочуть поклонятися. А що ми про нього знаємо? Мені близькою є думка Михайла Рудницького, що найбільшим твором Франка є сам Франко.









» 
Порожнечі вистачить на всіх...
Катерина КИРИЛОВА
 
- Може покаятися? - У чому? - Навіщо такі тонкощі...

Прем'єри у Львівському молодіжному театрі імені Леся Курбаса - явище епізодичне, яке не має у своїй основі жодних правил чи формул періодичності, за якими можна було б передбачити: наступного місяця курбасівці презентують щось нове. Якщо рідні й любі заньківчани розроджуються прем'єрами по кілька разів на місяць, то театр Кучинського (а таки досі Кучинського, детальніше про це - трохи нижче) дещо хаотичний й дуже непередбачуваний. Але годі про це. Свіжоспечена вистава має назву "Очікуючи на Годо". За основу взято твір Семюеля Бекета (переклад В. Діброви).

Вистава складається з двох відділень з одним антрактом. Загалом дійство триває близько трьох годин.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Півмільйона на чотирьох 
Погляд
  ·  Театр буде. Без сумнівів 
  ·  Відкритий лист-звернення 
Поступ у Львові
  ·  "Піщані озера" знову не стали парком 
  ·  Бізнесові маневри міської влади 
  ·  До Львова їде Путін? 
  ·  Львів задихається від вихлопних газів 
Поступ з краю
  ·  У Службі безпеки буде переворот 
  ·  Ющенко судитиметься за мову 
  ·  Садомазохізм по-російськи 
  ·  Шуфрича заручили з медиком 
Поступ у світі
  ·  Люстрація польських священиків 
  ·  Реанімація Російської імперії 
Інтерв'ю
  ·  Михайло БРОБОВИЧ: Польща - наш найкращий адвокат 
Точка зору
  ·  Андрій Салюк: Без Львова неможливо збудувати Україну 
Арт-Поступ
  ·  Іван Франко: 150 років таємниць 
  ·  Порожнечі вистачить на всіх... 
Телевізії
  ·  Андрій ЦАПЛІЄНКО: Який конфлікт може бути більшим за війну... 
Мандрівка
  ·  Ягеллонська-Горького-Гнатюка 
Спорт-Поступ
  ·  Валерія САВЧУК: "Галичанка" мріє про Лігу чемпіонів 
  ·  Йосип ФАЛЕС: На контратаках українці можуть "покарати" будь-яку без винятку кома 
  ·  Вистражданий фінал