BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю Поступу.    Публікації Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Реклама в Поступі.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 жовтня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Празькі обсервації

1

Може ви ся дуже здивуєте, але був-єм у вересні в Празі. Тамка видали чеською мовою „Легенди Львова" і запросили мого файного кумпля Юрця на презентацію. А жи Юрцьо мусів мати кумпанію, то прихопив мене. Товариство „Українська ініціятива", котре також видає часопис „Пороги", подбала за наш транспорт і проживання.

Прага після страшної повені виглядала як Прага, в якій нігди жодної повені не було. Що то значить, коли людям залежить на туристах! За лічені дні все почистили, відпуцували на ґлянц і якби-м не видів у телєвізії, що там ся в серпні робило, то нігди б мені ані в голові не свінуло. І тільки вони пурєдок навели, як відразу дали знати на цілий світ, жи всі об'єкти фунциклюють і мож їхати до Праги. А туристи так ніби тільки того й чекали - сипонули як бараболя з лантуха і у вересні вже Прага мала туристичний потоп. І така тих туристів там тьма, що не годен ся центром пропхати. З одного боку пражани ся тішат, бо з туристами і гроші вливаються, а з другого - ціла біда, бо не годен ані до трамваю сісти (а метра ще були не вичищені з болота), ані спацерувати центрами.

В останній день я закупився в супермаркеті, бо мені би Юльця того не подарувала, якби не привіз ружних смаколиків. То я вже набрав там чеських ковбас, шинок, всяких диковинок на зразок маринованих пагонів бамбука, квасольових паростків і кокосового молока. Не кажу вже про книжки і чеські вина. І во такво фалюю з тяженною торбегою без центр, а на мене суне хмара японців і ніхто з них си під ноги не глипає, іно ся по будівлях роззирают. І всі такі примружені, що де би хто Юзя з торбою зувидів! А мушу вам сказати, що на п'ятий день цілоденних сновигань Прагою мене так підошви боліли, жи я мало не шкутильгав. А ту ше та торба! Кожен крок був на рахунку і я намагався йти рівно. Але як ту підеш рівно, коли тебе весь час штурхають? Спочатку я пробував робити круті повороти, вихляючи то задом, то торбою, аби кого не збити з ніг, але врешті бачу, що не дам ради - заплющив очі і попер, як легендарний криголам „Лєнін". І знаєте - почав рухатися значно швидше. Кілько там товариства, як скло, позад мене лягло, не буду казав, але жи йойки чулися, то факт.

2

Прага - унікальне місто. Його старовинна частина така величезна, що треба лазити не один день. Це не те, що Рига, чи Вільнюс, які обійдеш за годину. З Краковом за півдня можна впоратися, а ту йдеш і йдеш і кінця маленьким старовинним вуличкам не видно. Одне слово, я далеко не все встиг побачити. А ще в Чехії збереглося дуже багато замків і всі вони впорядковані, до кожного пендзлюють табуни туристів. Побував і я в замку Габсбургів у Конопіштє, звідки Франц-Фердінанд разом з дружиною виїхав у 1914 р. до Боснії. Там їх застрелив якийсь збоченець і з цього пострілу почалася перша світова війна.

Мушу вам сказати, що і в Чехії, як і в Хорватії, пам'ять по Габсбургах бережуть свято. В книгарнях великий вибір книг про їхні замки і маєтки, про історію династії та окремі книги з життя останнього найкоханішого цісаря Франца-Йосифа. Декотрі наші місцеві патріоти не хочуть ні за що бачити ві Львові пам'ятника Францу-Йосифу, трактуючи приєднання Галичини до Австрії, як завоювання, а самих австріяків, як завойовників. Що є чиста бздура, бо австріяки завоювали Польщу, а Галичина й так була під обцасом. І мушу вам сказати, що обцас австрійський не так вже й моцно муляв. Ба більше, за версією непримиренних кацапів, таких, як львівський памфлетист Льоня Соколов, саме австріяки й придумали українську націю, бо до них були в Галичині самі русини. То невже бодай заради того, аби кацапам зіпсувати настрій не варто поставити того пам'ятника? І написати на ньому „Татуськові галицького українства", га?

Здавалося, кому як не чехам найбільше ся ображати на австріяків, а от не ображаються, а навпаки обдаровують сентиментом. Йой, як тота екскурсовідка, що провадила нас по замку, вповідала про родину Франца-Фердінанда! Про його люблячу дружину і діток-сиріток! Ледве-м не кинувся обціловувати поділ білої сукні, котру мала на собі ерцгерцогиня в день загибелі, залився гіркими слізьми. Там - уявляєте?! - в шкатулочці! - зберігається навіть куля! - яка спричинила смерть! - бідолашного Франя! Така маленька, як горошинка. Панна водила нас незліченними покоями замку і розповідала про кожну дрібничку - ту вони ся молили, ту гамцяли, ту ся цюпцяли, ту приймали гостей, ту ся вмивали, ту ся купали, а ту сюсяли і всьо решта. І кожна тобі пурцелянова миска для ранкового вмивання, кожен пурцеляновий глечик і кожен пурцеляновий нічний горщик стояли на свому місці так, мовби господарі щойно тільки вчора покинули замок. Я з розчуленням роздивлявся усі ті милі речі, якими вони користалися в щоденному побуті - всі ці халати, пантофлі, люльки, недопалок останнього в життя цигара, нічні сорочки, дитячі малюнки, книги , родинні світлини, - і ставали мені тоті Габсбурги, як рідні.

Всюди на стінах красувалася багатюща колекція зброї і безліч оленячих рогів й інших мисливських трофеїв у вигляді опудал. Франц-Фердінанд був завзятим мисливцем і застрелив триста тисяч різної звірини, об'їздивши цілий світ. І під кожним рогом, під кожним опудалом з істинно австріяцькою прецизійністю стоїть дата і місце успішних ловів.

3

Українців у Чехії відчутно поменшало після того, як ввели візи, особливо поменшало нелегалів. Зараз тут працює легально вісімдесят тисяч українців і біля тридцяти нелегально. Але ви дуже ся помиляєте, коли думаєте, жи то все самі будівельники, і люди тяжкої фізичної праці. Наші хлопи вміють не тільки гарувати, вони ще співають і танцюють. І я з подивом дізнаюся, що чеська національна (!!!) опера і балєт тримаються саме на наших солістах. Вони витягують будь-яку виставу і ведуть усі головні партії. Звичайно, уродзоним чехам то не дуже до шмиги, жи в них відбирають хліб, але що поробиш - від наших голосів дзвенять шиби і люстри, випадають пльомби і пукають ґумки. Чешки пріють і втрачають свідомість.

Наші будівельники і сантехніки заробляють в місяць 500-600 долярів і працюють від світанку до смерканку. Є ще одна цікава галузь, яку перехопили наші краяни. В центральній частині Праги на кожному кроці стоять павільйони, в яких торгують пивом та смаженими чеськими ковбасками. І продають ці ковбаски наші файні цицькаті українки. Можливо тому, що вже сам їхній вигляд викликає неабиякий апетит. Зате чешки такого апетиту викликати не годні, бо всі худі, як тріски, а цицюлі бодай не казати - як дві медалі за відвагу.

Взагалі українці в Чехії мають добру опінію. Прем'єр-міністр Владімір Шмідла навіть висловився в пресі про бажаний образ ідеального іммігранта в Чехії. Отже, мав би ним бути українець тридцяти п'яти років, за фахом інженер-комп'ютерник. А причина такого моцного потепління до іммігрантів та, що пан Шмідла вважає, що чеська популяція опинилася під великою загрозою. Чехи розмножуються дуже мляво, нація старіє і нема кому працювати. А видите? Мусимо тепер так плодитися, аби й на Чехію стало, і на Португалію з Італією. Хоча я би запропонував європейській співдружності фінансувати наше розмноження в самій Україні, може би які інкубатори запровадити і відразу до діла квадратно-гніздовим методом!

4

Публіка прийшла на презентацію чеського видання розмаїта - були й чехи, працівники видавництва „Портал", і місцеві українці, і наша молодь, яка там навчається. Були й діти і старші пани. Був один німець, який у час війни навчився української і розмовляє без акценту. Я не повірив, що він німець, доки не побачив його пашпорта. Хоча я до таких несподіванок уже звик в Америці, там до мене на вечір прийшли китаянка та ірландець, які теж чудово спілкувалися українською. Дуже прикро, що коли такі українофіли потрапляють де-небудь до Харкова, то змушені пережити шок: мова, яку вони вивчали - це не та мова, якою розмовляють в Україні!

Був там також молодий хлопець зі Станіслава, націоналіст, вженений на чешці, котрий 16 вересня пікетував українське посольство в Празі з гаслом „Геть Кучму!". Оскільки попередні його пікети відбувалися в одній особі, то розчулені увагою працівники посольства, йдучи до праці, неодмінно тиснули му ґраби і бажали успіху. Але 16 вересня вдалося зібрати ще пару патрійотів завдяки студентам.

Ну, Юрцьо думав си ту пописатися як письменник, але незабаром публіка, вияснивши, жи мають радість видіти також живого Юзя, котрого читають в інтернеті, перейшла на політику. Всі заходи, на які сходиться діаспора, мають одну спільну рису - присутні використовують літературний вечір як змогу поспілкуватися не тільки з гостем, але і з самими собою. В якийсь із моментів ти проголошуєш щось контроверсійне і враз закипає дискусія. Але вже не з тобою - а між ними самими. Це теж не зле, бо є змога перевести подих після зливи запитань. Які між іншим теж мають свій колорит, бо не обмежуються лише літературою. У нас же ніхто на літературному вечорі не додумається запитати щось про Ющенка, або Юлю. А там - запросто.

5

Їхав-єм назад автобусом і все було файно. Порівняно файно, якщо не рахувати одної незручності - крісла в автобусі не хотіли як слід відкидатися і весь час випрямлялися. Ти його тиснеш назад, а воно тобі, холєра, за хвилю вертається в позицію „просто". І так цілу ніч. Але то ще півбіди, бо як хлоп змучений, то врешті й до того звикне. Зате у Львові мене чекала цікавіша несподіванка. Автобус називався „Прага-Тернопіль". Водії свої хлопи і мають уже купу клієнтів, котрі через них передають пакунки туди й назад. З Чехії автобуси везуть цілі міхи різного товару і це видно для водіїв найбільший зарібок, бо пасажирами автобуси не заповнені й наполовину. Всіх тих заробітчан водії знають і про кожного можуть сказати добре слово.

- Тойво, чуєш, жиє з Міська жінков.

- Та йди!

- Ая!

- А Місько, шо?

- А Місько вдома на гуспударці. Йому шо зле? Любка му шо дві неділи передає паки, а шомісяця гроші в куперті. На дітий. А ту мусит си троха давати раду. Баба ше молода, кров грає. Адиво, Леська летит. Та си чеха обкрутила. Видиш - на авті ї привіз. Видиш го?

- Котрий, тойво драбинястий коло „туйоти"?

- Ая. Так виглядає, гейби з Бухенвальду втік. Спух, як нитка.

- Ой, то має Леська біду. Як такво вночі ненароком ся переверне на другий бік, то го придушит однов цицьков на амінь. А тоді маєш відразу кримінал - задушила в корисливих цілях.

Влітає захекана Леська.

- Леська! Ти шо го не годуєш пирогами? Дивисі, ше троха і го вітром здує. Гукни му, аби ся тримав за клямку!

- Та стуль си писк. Шо там мої передали?

- А даш цьомка?

- Маю цьомка, але не для такого бомка. Давай сюди листи.

Не доїжджаючи до Стрийського автовокзалу автобус спинився і водій каже: „Кому до Львова, прошу сходити тут". Але я з двома величезними спортовими торбами і одною малою. „Як я допруся до вокзалу, щоб сісти в таксі?" „Перепрошуємо, але автовокзал приватизований і ми тепер туди такво просто не заїдемо. Треба гроші платити".

Ну не шлячок би ясний трафив тих француватих приватизаторів і все управління транспорту разом з міністерством? І не повір їм, жи все в нас робиться в інтересах народу? Висадили мене на трасі. Десь так за півгодини врешті з'явилася таксівка і мене підібрала.

Проїжджаючи попри приватизований автовокзал, я не зводив з нього очей, намагаючись помітити якісь фонтанчики, скульптурки, чи ще якусь показуху на зразок залізничних вокзалів, де тепер навіть оркестра грає. Але нічого там не змінилося. Усе було сіре й буденне.

6

Ну і на закришку правдивий трафунок, котрий стався в Словаччині. Словацький міністр сказав на словацького прем'єра: "Старий х..„. Зчинився скандал. Преса підняла рейвах. А той міністр усе заперечив. „Перепрошую, але то вам ся причуло. Бо я сказав „старий уй".

А „уй" - то словацькою вуй, вуйко. І я відразу згадав, жи й на львівському балаку є слово „вуй". Бо, знаєте, часом так хочеться і собі гукнути щось подібне, але так аби мож було потім сказати: "Що? Та де? Та нігди в життю! То вам почулося, я мав на увазі „старого вуя"!


Рекляма в Юзя

Інтернет - сила! Телєвізор - могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул.. Свєнціцького, 1 (76-84-05, 76-84-01). Увага для матолків - то є телефони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати.

Моя електронна адреса juzyk_observator@yahoo.com









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  День без знань 
Погляд
  ·  Свобода релігії в Україні та світі 
  ·  Горе слабому! 
Поступ у Львові
  ·  Обласні депутати в роботі 
  ·  Мер, банк і порожні труби 
  ·  Університет на периферії 
  ·  Братчики помирилися 
  ·  Випробування на мільйон доларів 
  ·  Заради соціальної комфортності 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Перший тест на більшість 
  ·  Карна справа для Кінаха 
  ·  Журналісти підтвердять факти цензури 
  ·  НОВИНИ ВІД ПРЕЗИДЕНТА 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Американці не збираються жартувати 
  ·  Нобелівці у фізиці, хімії... та гуморі 
  ·  Росіяни почали перекличку 
  ·  НОВИНИ ЗІ СВІТУ 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Василь ОНОПЕНКО: Грошей мені ніхто не пропонував 
Публікації Поступу
  ·  МІМІКРІЯ 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ технологій
  ·  intel Developer Forum на власні очі 
  ·  Про Форум неофіційно 
Реклама в Поступі
  ·  Лікар-Чудотворець 
  ·  "Супермаркет будматеріалів Ерго" -- "Поступ" у будівництві!" 
  ·  Свято квітів із ТМ ''Львівське'' 
Спорт-Поступ
  ·  Львів'янин гратиме в Бундеслізі 
  ·  УКРАЇНСЬКІЙ ЗБІРНІЙ ДОПОМОЖЕ ПИВО 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР