BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Інтерв'ю.    Соціум.    vIP-жінка.    Для чоловіків.    Мандрівка.    Телевізії.    Канапа/Релакс.    Бренд/Стиль.    Спорт-Поступ.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
13 травня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:22 30-03-2017 -   У Львові зареєстровано 1071 ОСББ  
  15:13 30-03-2017 -   Заробітна плата на Львівщині зросла на 36,7%  
  15:8 30-03-2017 -   У передмісті Львова з-під брами семінарії викрали 20 тонн грунту  
  14:32 30-03-2017 -   З понеділка у Стрийському парку розпочнуть ремонт лавочок  
  12:51 30-03-2017 -   Для учнів старших класів мікрорайону «Левандівка» проведуть виховну бесіду  
Україна
  16:18 30-03-2017 -   ООН: Більшість українців - за межею бідності  
  15:7 30-03-2017 -   В «ДНР» студентів долучають до укріплення передової, – розвідка  
  15:6 30-03-2017 -   СБУ обіцяє 25 тис. грн за інформацію про обстріл польського консульства у Луцьку  
  14:35 30-03-2017 -   ЗСУ готові припинити вогонь на Донбасі з 1 квітня  
  14:34 30-03-2017 -   СБУ: На Закарпатті викрита агентурна мережа Росії  
Світ
  16:20 30-03-2017 -   В горах Уельсу розбився вертоліт: п'ятеро загиблих  
  15:10 30-03-2017 -   Росія відкрила кримінальну справу через вбивство екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова  
  12:0 30-03-2017 -   Ізраїлю запропонували мир в обмін на території  
  11:9 30-03-2017 -   Знаменитого музиканта Джорджа Майкла поховали у Лондоні  
  10:28 30-03-2017 -   "Міграційний указ" Трампа заблокований на невизначений термін  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

vIP-жінка  » 

___________________________________________________________________________

Катерина САДОВА: Маю коротший шлях передання інформації до міського голови
Розмовляла Ірина КИРИЧЕНКО
 
Мистецтво розкріпачує, дає почуття гармонії, смаку, розуміння себе... Катерина Садова - мистецтвознавець, для якого головною метою в житті було реалізувати себе за фахом, дати світові нові ідеї, поштовх до поступу. Напевно, саме це прагнення і зробило Андрія та Катерину Садових дружною сім'єю.

Про дитинство та юність, зустріч із коханим, головні принципи та прагнення в житті розповіла "Поступу" перша леді Львова Катерина Садова (звісно, не без допомоги молодшого сина Михайлика, який не відпускав мами ні на хвилину).

Дитинство і юність, мов у казці

- Пані Катерино, де минало Ваше дитинство і що у ньому впливало на становлення Вас як особистості?

- Мої батьки родом із Рогатинського району, але обоє вчилися у Львові. Працювати поїхали до Калуша, в Івано-Франківську область. Там я й народилася. Коли була дівчиськом, навчалася в 10-11 класі, то дуже не любила того міста, хотіла якомога швидше поїхати звідти. Мені було нецікаво жити життям містечка.

Тільки пізніше, коли минув етап відторгнення, який буває між дитинством і юністю, я зрозуміла, що це місто мого дитинства, і насправді люблю його. Тут мої батьки були молодими, тут я вар'ювала зі своїм старшим братом, сміялася від душі і плакала. У Калуші все вперше відбувалося, а все, що стається в дитинстві, залишає найяскравіші та найтепліші спогади.

Ще дитиною я активно брала участь у гуртках самодіяльності: декламувала вірші, танцювала, була учасницею різних вечорів. Танці багато мені дали, і передусім - відчуття музики, ритму. Мене залучали до шкільного театру. Дуже подобалося бути артисткою. Був у нас досить дивний вертеп, і я грала роль баби Солохи, кумедний образ якої був мені дуже до вподоби. Інша з моїх ролей - Мотря в "Кайдашевій сім'ї".

За Нечуєм-Левицьким ми ставили ще "Бабу Параску та бабу Палажку". Обидва образи були дуже сварливі, темпераментні, і одну з тих ролей доручили мені. Дуже подобалося грати яскраву роль, ба більше - мені це добре вдавалося, я навіть виграла конкурс художньої самодіяльності. А от Галю з "Назара Стодолі" не любила грати, роль була занадто лірична. Тоді я її не осягнула.

А ще ми майже щотижня їздили до бабці у село. Тому я не є зовсім міською людиною, я була близькою з природою.

- А Ви мали своє бачення майбутнього фаху?

- Коли батьки розповіли мені всі свої помисли з приводу майбутньої освіти, то якось найбільше припало до душі мистецтво. Моя мама дуже багато вишивала, як і її мама, моя бабуся. У селі у нас було чимало вишиваних рушників, подушок. Тому мистецтво видавалося мені дуже близьким.

Звісно, моє сприйняття мистецтва тоді було дуже обмеженим, але я була щаслива, коли переді мною відкрилася вповні царина мистецтва - давнього і сучасного, образотворчого й декоративно-ужиткового. Я рік наполегливо готувалася до іспиту в Інститут декоративно-ужиткового мистецтва. Тільки тоді, а потім в інституті відбулося моє становлення як особистості. До того часу я жила, як принцеса в казці, - без зайвих турбот про внутрішній світ. Отримавши освіту, я поїхала до Києва, бо там могла реалізувати себе.

- Чи збереглися Ваші давні інтереси зараз і які саме?

- Мене захоплює сучасна архітектура, скульптура та експерименти в образотворчому мистецтві. Якщо ми з Андрієм буваємо за кордоном, то передусім ідемо на виставку чи у музей творів сучасних художників, у райони сучасних забудов. Наприклад, у Берліні це Пацдамерпляц.

Львів багатий на історію давню, і в ньому менше виявів творчої думки сучасників. Тому ми компенсуємо цю відсутність за кордоном. Але я впевнена, що незабаром і у Львові зможемо вповні відчувати життя сьогодення.

Ще одна моя слабкість - це кіно. У кінотеатри люблю ходити змалку. Пам'ятаю, не було такого фільму, на який я б не пішла до кінозали. Для мене дуже великою втратою був їх занепад у 1990-х.

Коли кінотеатри почали відроджуватися, я саме була в Києві. Для мене це було, наче ковток свіжого повітря. Тим паче, що заклади почали обладнувати сучасними засобами.

Це був не простий банальний роман

- Як доля звела Вас із Андрієм Садовим?

- Ми познайомилися в Бернардинському подвір'ї на День Львова. Один із Андрієвих друзів запросив мене на спонтанний поетичний вечір Олександра Кривенка та Володимира Цибулька. Я побачила Андрія і відчула сигнал, підсвідомо зрозуміла, що зі мною щось відбулося.

Ми жартували... Склалася близька та тепла атмосфера... Інколи так буває: бавишся словами, а в душі залишається задоволення... Не обов'язково говорити на філософські теми, аби зблизитися та відчути інтуїтивно, що то саме та людина, яка мені подобається. Можна просто вар'ювати, і в тій вар'яції відчути єдність та розуміння.

До кінця вечора Андрій подарував мені перстень. Зняв і дав кажучи: "Дарую". Без будь-яких пояснень, зайвих слів. На мить у мене навіть закрався сумнів, чи, бува, немає в цьому злого умислу. Ще й години не минуло, відколи ми познайомилися, а вже золотий перстень. Але подивилася йому в очі і зрозуміла, що він справді щиро дає, не вимагаючи в обмін нічого. Це був момент, коли немає значення: твій перстень - мій, давно знайомі - щойно познайомились, я - ти... Можливо, це був знак заручин (Посміхається. - Авт.). Цей перстень дуже багато означав для мене.

- А далі були побачення?

- Ми деякий час не бачилися. Андрій справив на мене враження дуже ділового. Але якось товариш, котрий познайомив нас, запросив мене в гості та питає: "Катю, а чого ти до Андрія ніколи не подзвониш?". Тут мене як прояснило! Думаю, не просто так він мене питає, треба подзвонити.

І причина знайшлася відповідна: на той час я починала реалізовувати себе в своєму фаху й організовувала виставку художників. Звісно, потрібні були спонсори, тож надумала запропонувати Андрієві проект і спитати, чи не погодиться він його профінансувати.

Пам'ятаю: набрала номер. Відповіла секретарка. Тоді в голові нуртували думки: я дзвоню з телефонної будки з-під гуртожитку, а тут секретарка каже: "Почекайте хвильку, зараз з'єднаю"... (Посміхається. - Авт). Ми домовилися про зустріч.

Була пізня осінь, вечір, і раптово погасло світло. Я не могла показати фотографії художніх робіт, тож почали говорити про різні речі. Раптом Андрій мене питає: "А заміж не збираєтеся?". Я була здивована і навіть обурена таким запитанням. Як? Я, кобіта, котра планує реалізувати себе в творчому плані, а тут якесь заміжжя...Тож я гонорово відповіла: "Ні! До чого тут заміж?! Туди я ще не скоро збираюся".

- А чому так радикально, кожна дівчина мріє про свого принца...

- У мене ніколи не було мрій про принца, заміжжя, дітей. Були мрії вчитися у Львові, ходити на мітинги (вплив національного піднесення 1990-х, яке мене вражало). Тож важливим на той момент було реалізувати себе як особистість.

Кілька моїх однокласниць одружилися ще в школі або одразу після її закінчення. Зустрічаючи їх згодом, я бачила вже не тих дівчат, із якими було цікаво, а цьоток, котрі мали проблеми: гроші заробляють, дітей бавлять. Я цього не сприймала, а вони не сприймали мене з якимось мистецтвом, картинами, художниками...

- Але повернемося до Ваших побачень. Ділові зустрічі мали очікуваний результат?

- Після кількох "ділових" зустрічей він сподобався мені ще більше, і я вже почала до нього надзвонювати. Я себе виправдовувала: це нічого, що я йому телефоную, він же ж мені немає куди подзвонити. Інколи вже і питань, проектів не було для обговорення, але щойно придумувала найменший привід, одразу бігла до телефонної будки й діловито дзвонила.

А потім настав момент, коли я зрозуміла, що цієї активності вже занадто, треба робити свою справу і відійти від цих стосунків. Буває, що жінка прив'язується до чоловіка, як паразит, і коли вона сама не розвивається, то стає нецікавою і для чоловіка. Коли я стаю нецікавою для себе, це для мене ознака, що можу бути нецікавою і для інших людей. Я тоді страшенно комплексую, починаю замикатися в собі, щось обдумувати, аналізувати, намагаюся щось робити і набирати цікавої для себе форми.

У нас із Андрієм був період, коли я підозрювала, що, напевно, нецікава для нього, бо надто закохана. Я не визнаю кохання з докорами на зразок: "Чому ти мені не подзвонив?", "Я належу тільки тобі, а ти тільки мені!". Кохання має бути відкритими довірливими стосунками двох особистостей. Коли я відчувала, що насправді наші стосунки такими не є, що я ще не та особистість, яка могла б скласти рівню Андрієві, я відійшла. Поїхала до Києва набратися життєвого досвіду, удосконалитися фахово.

Тоді вже випало так, що він мав куди мені дзвонити, і скористався цим. Тож гра перейшла в інші ворота, проте односторонній принцип залишився. Однак поки це була гра в одні ворота, не було думки про можливість створення сім'ї. Коли наші почуття переросли в складні багатогранні стосунки, ми побралися.

Я дуже завдячую Андрієві. За період наших стосунків чималому навчилася, зросла. То не був банальний роман, а постійна боротьба і насамперед спроба стати кращою, глибшою, мудрішою.

Капелюшки і проекти розвитку міста

- Ви залишаєтеся вдома та доглядаєте дітей... А за мистецтвом не скучаєте?

- Є час збирати каміння, а є час розкидати його. У мене зараз час збирати каміння. Ми одружилися, коли мені було 27. До того часу я вважала, що розкидала каміння. А з роками набуваю, принаймні так сподіваюся, досвіду, щоб знов працювати за фахом. Зараз дуже ціную той час, коли ми разом, всією сім'єю. Виховування дітей - це важкий і приємний час. Звичайно, буває, що бракує сили, терпіння та емоцій, але я навчилася сприймати життя таким, яким воно є, і не драматизувати.

- Як даєте собі раду з дітьми?

- Морально мене підтримує Андрій. А реально - моя мама. Вона, як студентка, до себе додому і до тата їздить на суботу-неділю. Впродовж тижня живе з нами. Гуляє з дітьми, готує їсти. Іван і Тадей дуже люблять її, тому коли вони їдуть до дідуся і бабусі на село, я абсолютно спокійна за них: їх люблять і за ними доглядають. Андріїв тато також приходить гуляти з дітьми. Без допомоги батьків я б не впоралася.

- У Вас є власні пропозиції щодо покращання міста?

- Я розповідаю про ті проблеми, з якими стикаюся в повсякденному житті. Мені пощастило, бо маю коротший шлях передання інформації до міського голови.

Я вже питала Андрія про дитячі майданчики. У нього є план щодо того, як місця для відпочинку дітей мають виникати. Завдяки народженню дітей я зрозуміла, що насправді освіта дитини і виховання відіграють дуже важливу роль в подальшому становленні та розвитку. Я бачу, чого мені бракувало і що можна дати дитині, щоб вона любила місто, в якому живе.

- Тепер Ви також публічна людина. А для публічних людей дуже важливим є зовнішній вигляд. Де одягається пані Садова? Послугами яких дизайнерів користується?

- Одяг шию на замовлення в колежанки, дизайнера Наталки Губєніної. Джинси та спортивний одяг, трикотаж купую в магазинах. Мама в'яже мені та дітям.

Купувати одяг відомих закордонних дизайнерів надто дорого, а в нашій сім'ї вимоги досить скромні. Щодо одягу наших дизайнерів... У Львові його нема, або ж я просто не знаю, де можна знайти. Тому мій вихід - замовлення у Наталі. У цьому випадку я маю змогу експериментувати, одягати те, що личить тільки мені.

За модою стежу, але вдягаюся не за модою, а керуючись власним смаком. Інтуїтивно.

- Що найбільше цінуєте в людях?

- Справжність, сміливість, неординарність. Мені подобаються люди, що мріють і мають відвагу втілювати свої мрії. Працюють та досягають бажаного. А мотив - не бажання похизуватися собою, а зробити щось цінне, цікаве, корисне.

Так було у випадку з Андрієм. Він мріє, щоб Львів став містом, у якому людям комфортно. Він працює над цим. І я вірю, що він цього досягне. Але не без допомоги всіх нас - львів'ян і Бога.

Довідка. Катерина Садова народилася в Калуші. 1997 року закінчила Львівську академію мистецтв. За фахом мистецтвознавець. Працювала у Києві з 1997-го до 2001 року у Центрі сучасного мистецтва Джорджа Сороса й директором поліграфічної фірми. Має трьох дітей - Івана, Тадея та Михайлика.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Один раз на 50 тисяч! 
  ·  Пташиний грип знову в Україні 
  ·  Прокурори взялися за російську мову 
Погляд
  ·  Депутатів розселили в комісії та показали "Ауді" 
  ·  Садовий почав наводити лад? 
  ·  Замість театру - казино? 
  ·  Бабин Яр: крізь минуле до майбутнього, 
Поступ у Львові
  ·  На Сколівщині "рвонув" нафтопровід "Дружба" 
  ·  Олександрові Кривенку сьогодні було б 43... 
  ·  Два тижні без води 
  ·  Австрійці дарують нам гірськолижний витяг 
  ·  Бензин буде по п'ять гривень 
Поступ з краю
  ·  ДАІ вже реформували 
  ·  Кінах пішов за Івченком 
  ·  ЦВК виторгувала дешевші значки 
  ·  Програма вже є, немає лише коаліції 
  ·  Коломойський скуповує НПЗ 
Поступ у світі
  ·  Американці бояться підслуховування 
  ·  Москва хоче проковтнути Білорусь 
Арт-Поступ
  ·  Чому він її любив 
Інтерв'ю
  ·  Василь КОСІВ: На культурі треба заробляти гроші 
  ·  Польський досвід для львівської молоді 
  ·  Іван Сварник: Діана Пельц "хворіє" на ...роботі 
Соціум
  ·  Дитсадковий дефіцит 
vIP-жінка
  ·  Катерина САДОВА: Маю коротший шлях передання інформації до міського голови 
Для чоловіків
  ·  Єдина і неповторна 
Мандрівка
  ·  Вулиця Святих Кирила і Мефодія 
Телевізії
  ·  Юрій КОТ: Буде що розповісти дітям та онукам 
  ·  25-й кадр 
Канапа/Релакс
  ·  Жертви любові 
  ·  Варіть зупу 
Бренд/Стиль
  ·  maggi 
  ·  nestle 
  ·  Мрія фетишиста 
  ·  Про сумки, сумочки та дещо інше... 
Спорт-Поступ
  ·  Свій фінал Україна вже виграла 
  ·  На службі спорту 
  ·  Спорт як мова релігії 
  ·  За крок до прогнозованого фіналу 
  ·  Завтра всі на спідвей! 
  ·  Увійти в ошатний, чистий храм