BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Тема.    Точка зору.    Інтерв'ю.    Репортаж.    Постаті.    Пост-Factum.    Спорт-Поступ.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
11 травня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тема  » 

___________________________________________________________________________

"Щастя" за кордоном
Оля БЕРЕЗЮК
 
Жінки, яким вдалося вирватися із закордонного рабства, потребують допомогиУкраїнські жінки свідомо їдуть на заробітки, і їх не зупиняє жодна небезпека. Чому ж так багато наших співвітчизниць виїжджає за кордон? Мабуть, що не від щасливого життя. Зрозуміло, що коли в сім'ї батько та мати вчителі, то вони не зможуть дати дитині гідну освіту. Якою би розумною не була дитина, без допомоги репетиторів на бюджетне навчання сьогодні навряд чи можна потрапити.

Освіта власних дітей одна із небагатьох, але доволі вагомих причин, через які наші жінки виїжджають закордон. Адже чоловікам там знайти роботу набагато важче.

Як це не парадоксально, але найлегшими наслідками заробітчанства є розрив сім'ї, важкі хвороби від непосильних робіт та напівсироти при живих батьках. Проте вони виглядають ще не такими страшними, якщо їх порівняти із тими жахіттями, які пережили жінки, котрі потрапили у сексуальне рабство.

З Мариною я домовилася зустрітися в парку. Вона виявилася приємною жінкою, тільки її обличчя на вигляд дуже втомлене. Записувати розмову на диктофон не дозволила і щоразу оглядалася. Через це у перші хвилини нашої зустрічі я почала сумніватися у стабільності її психічного стану. Щоправда, потім я зрозуміла: не доведи Боже, на її місці була б я, мабуть, сиділа б вже у психлікарні.

У Марини не було потреби їхати на заробітки. Жила, як всі. Чоловік, двійко дітей, її батьки - всі поміщалися у трикімнатній квартирі. Тато більш-менш порозумівся із зятем, а от з мамою її чоловік не дуже зжився. Цілком стандартна ситуація: теща - зять. Хоча загалом жалітися не було на що - типова середньостатистична українська сім'я.

Нещастя почалися, коли її двоюрідна сестра приїхала з Італії і прийшла у гості до Марини. Вона почала пропонувати жінці поїхати за кордон і підзаробити на власну квартиру. Вона змальовувала своє життя за кордоном в рожевих тонах.

"За два роки там можна заробити на власне житло. Та ще й залишиться, - переконувала вона Марину. - Доглядати старих людей дуже легко, там є прибиральниці, куховарки готують їсти. Тобі не потрібно буде нічого робити, просто за старими глядіти". Також колишня заробітчанка говорила родичці, що у неї там безліч знайомих, тож вони обов'язково допоможуть з роботою.

Тоді у Марини не виникало питання, чому сестра, з якою вони ніколи не були дуже близькими, хоче допомогти їй влаштувати життя. В її думках була одна думка: поїхати до Італії, світ побачити і на власну квартиру грошей заробити. Скільки чоловік не вмовляв її, скільки не плакали батьки - все це було марно. Марина зібрала речі, оформила необхідні документи і виїхала за кордон.

Далі все було, як у страшному сні. В Італії її зустрів чоловік, який відібрав у неї документи і повіз на квартиру. Там Марина побачила ще п'ятьох дівчат, які і розповіли, чим вони змушені були тут займатися. Змоги втекти звідти не було. Марина спочатку відмовлялася займатися проституцією, та її жорстоко побили, потім ґвалтували, знову били. Те, що бідна жінка там пережила страшно навіть розповідати.

Два роки вона працювала на цих жорстоких людей, які, до речі, виявилися українцями. Додому дзвонила раз на місяць під пильним наглядом охоронців і змушена була казати, що з нею все добре, що не може знайти роботу, живе в землячки і скоро повернеться. Через два роки їй сказали, що вона "втратила товарний вигляд", і якщо хоче повернутися додому, то повинна замість себе прислати трьох молодих дівчат. Погрожували, що якщо не виконає цих умов, то повбивають всю її родину.

Марина повернулася додому і відразу все розповіла сім'ї. Та, на превеликий подив, родина її не лише не підтримала, а й засудила, у всьому звинувачуючи її жадібність.

Чоловік подав на розлучення, забрав дітей і поїхав із міста, батьки вигнали Марину з дому. Ходити до двоюрідної сестри з'ясовувати стосунки вона навіть не намагалася. Бо ж зрозуміло, що у тієї була така ж сама ситуація.

Сьогодні колишня заробітчанка живе у подруги. Хоча життям це назвати неможливо. Жахливе минуле страшним тягарем тисне на психіку жінки, а ще її мучить усвідомлення своєї самотності та страх за своє життя та життя своєї родини. Вона зверталася в правоохоронні органи, та реальної допомоги там не отримала. Жінці сказали, що вона не перша і не остання. Тож порадили забути про все і не боятися за своє життя, бо те, що їй говорили в Італії її "рабовласники" - це всього лише пусті погрози.

Доля Марини не є винятком із правил. Таких ситуацій трапляється багато, але чомусь ніхто не б'є на сполох. Ніхто не звертає уваги на те, що в іноземних посольствах під час видачі віз українським жінкам перевагу надають одруженим. А також і на те, що наші землячки за кордоном тепер більше асоціюються із синонімами "проститутки" або "прислуга".

Забудьте про своє рабство

У Львові відкрили центр, який допомагає жінкам, котрі вирвалися з рабства, повернутися до нормального життя

Конфіденційність, допомога, підтримка - це основне кредо реабілітаційного центру "ОАЗа", який нещодавно відкрили у Львові. Мета цього центру - повернути до нормального життя жінок, яким вдалося вирватися із рабства, у якому вони перебували за кордоном.

Коли жінки повертаються з-за кордону, їм важко відразу увійти в той ритм життя, який панує у рідному суспільстві. А якщо людина потрапила за кордоном у рабство, то це тяжче удвічі. Для того, аби полегшити життя таким жінкам, МОМ (Міжнародна організація з міграції) допомагає організовувати у різних країнах світу, зокрема і в Україні, центри на зразок ОАЗи - осередку адаптації і захисту. У Львові такий центр відкрили не так давно, але він вже має своїх відвідувачів.

Львівський осередок може прийняти шістьох жінок. Тут у кожної потерпілої є своє ліжко і шафа, а також їдальня і кімната для роботи. Харчування та проживання тут безкоштовне. Дуже важливо, що в ОАЗі можна знайти душевний спокій та рівновагу, а також навчитися нової професії. Наприклад, освоїти комп'ютер.

З потерпілими тут працюють різні фахівці - від психологів і юристів до медиків. Програму проводять від одного до трьох місяців. Усе залежить від потреб жінки, яка сюди потрапила.

Ще один важливий момент ОАЗи - конфіденційність. За жодних обставин не можна довідатись, хто і з якою метою там перебуває. Також не надають інформації про те, де саме розташований цей центр, адже там можуть перебувати жінки, які переховуються від переслідування колишніх работоргівців. МОМ фінансує такі осередки ще й для того, аби потерпілі змогли давати свідчення проти своїх кривдників. Адже це дозволить запобігти новим злочинам.

Як розповідає Світлана Бєляєва, психолог центру "Жіночі перспективи", програма ОАЗа повертає людей до життя. "У нас виник певний стереотип, що жінки, які їдуть на заробітки за кордон, знають, що працюватимуть повіями, - розповідає пані Світлана. - Та це твердження є хибним. У більшості випадків жінки їдуть у пошуках однієї роботи, а натрапляють на іншу. Коли ж їм вдається повернутися додому (шляхом депортації або втечі), то самостійно впоратися зі всіма проблемами дуже важко. Потерпілі - це жінки, які втратили відчуття реальності. Часто трапляються випадки, коли рідні та близькі не розуміють таких жінок. І тоді вони приходять до нас, а ми своєю чергою намагаємося допомогти їм адаптуватися до суспільства".

Для того, щоб стати учасником реабілітаційної програми ОАЗа, потрібно звернутися в західноукраїнський центр "Жіночі перспективи". Його телефон - 296 29 62.

Боротьба з работоргівлею

Торгівля людьми не є феноменом нинішнього століття, це явище виникло значно раніше. Тож міжнародне співтовариство вже давно усвідомило, що необхідно вживати заходів для виявлення і покарання злочинців, які торгують людьми. Перші практичні кроки задля викорінення пережитків рабовласницьких часів здійснили ще на початку ХІХ сторіччя, коли на Віденському конгресі 1815 року затвердили акт про скасування торгівлі неграми. Зусиллями держав-ініціаторів вдалося розробити і підписати 1962 року Конвенцію про рабство.

Якщо говорити загалом, то Перша міжнародна конференція із запобігання продажу жінок відбулася 1895 року у Парижі. А 1899-го в Лондоні відбулася Міжнародна конференція з боротьби із торгівлею жінками з метою сексуального рабства. Тоді організатори конференції звернулися до всіх держав світу із закликом створити відповідні національні комітети.

Перші міжнародні угоди про співробітництво у справі захисту жінок і запобігання торгівлі людьми ухвалили в 1904-1910 роках. 1919-го держави-учасниці Ліги Націй підписали Сен-Жерменську конвенцію, в якій підтвердили свої рішучі наміри домогтися повного скасування сучасної работоргівлі на суші і на морі.

30 вересня 1921 року затвердили Міжнародну конвенцію щодо боротьби з торгівлею жінками і дітьми. А 15 лютого 1955 року в Україні набула чинності Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 року. Останнім документом стала Пекінська платформа дій з боротьби з торгівлею жінками, яку ухвалили в Пекіні у вересні 1995 року.

Згідно зі статистикою Міністерства внутрішніх справ України, за останні 10 років із нашої країни на заробітки виїхали 400 тис. жінок віком до 30 років. Міжнародна організація міграції зазначає, що тільки в Європу щороку продають понад 500 тис. жінок. За іншими джерелами, протягом останніх семи років із України працювати за кордон виїхало більше як 500 тис. жінок. Приблизно кожну п'яту з них продали для роботи в секс-бізнесі.

За неофіційними даними у сфері секс-індустрії держав-реципієнтів експлуатують понад 100 тис. українських жінок. Важко визначити реальні масштаби вивезення жінок із України з метою їх сексуальної експлуатації і використання в порнобізнесі.

Підпільний характер цього організованого міжнародного злочинного бізнесу надзвичайно ускладнює ведення точної статистики. Всі підрахунки є приблизними і зазвичай ґрунтуються на інформації усного характеру.

Національне центральне бюро Інтерполу в Україні надало інформацію, що найчастіше молодих українок продають до Німеччини, Австрії, Греції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, в будинки розпусти Кіпру, Лівану, Сирії. А також до Ізраїлю, Сербії, Швеції, Фінляндії, Чехії, США, Росії. Найчастіше, це країни, де проституція легалізована або напівлегалізована.

Останнім часом українських 18-25-річних дівчат та жінок дедалі активніше втягують в порнобізнес ОАЕ, Азії, Європи. Люди, які торгують жінками з метою їх сексуальної експлуатації, отримують шалені прибутки, ризикуючи при цьому значно менше, ніж наркоділки чи торгівці зброєю.

Тіньові ділки, за дуже приблизними підрахунками, отримують щороку понад сім мільярдів доларів США чистого прибутку. Жіноче тіло для таких "бізнесменів" є чудовим джерелом високих прибутків.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Влада взялася за кіоски і заправки 
Погляд
  ·  Андрій САДОВИЙ: Міська рада має бути службою побуту для громадян 
  ·  Мирослав СЕНИК: Вплив облради зросте 
  ·  Патріотизм у Верховній Раді 
Поступ у Львові
  ·  Мирославу Сенику оберуть заступників 
  ·  Воїнів УПА теж вшанують 
  ·  Роботи на площі Ринок вимагають припинити 
  ·  Театрали-аматори зібралися на "Драбині" 
  ·  Зовнішнє тестування - за два тижні! 
  ·  Що буде з Левандівським озером? 
Поступ з краю
  ·  Кризи не буде 
  ·  Як розмовляти з Росією 
  ·  Крістофер Ленґтон: "Нове" НАТО має нові завдання та можливості 
Поступ у світі
  ·  Пані міністр Анна Фотига 
  ·  В Італії обрали президента 
  ·  Путін говорив про дітей та вовків 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Естетика самотності 
  ·  Емоції у стилі "ностальджі" 
  ·  Едуард КЛІМ: Ми продаємо настрій 
Тема
  ·  "Щастя" за кордоном 
Точка зору
  ·  Туристичний бум на Личакові 
  ·  "Горбатим" до Європи 
Інтерв'ю
  ·  До Павлокоми приїдуть тисячі українців 
  ·  Лікарняний - з діагнозом чи без? 
  ·  "Здай" автозлодія - отримай 1000 гривень! 
Репортаж
  ·  Як народжується справжній сир 
  ·  Ремесло для мужніх чоловіків 
  ·  Повернення байкерів 
Постаті
  ·  Талановитий і загадковий Спілберґ 
Пост-Factum
  ·  День народження Мюнхгаузена 
Спорт-Поступ
  ·  Попереду - вирішальний двобій 
  ·  Стабільність за ціною "золота" 
  ·  І знову Шмаков! 
  ·  Сергій РЕБРОВ: У кожного в житті бувають чорні і білі смуги