BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Тема.    Точка зору.    Інтерв'ю.    Репортаж.    Постаті.    Пост-Factum.    Спорт-Поступ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
11 травня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Едуард КЛІМ: Ми продаємо настрій
Розмовляли Катерина КИРИЛОВА, Інна КОРНЕЛЮК
 
"Ой, дівчатка, я з вами зовсім забувся, - галантно усміхається Едуард Клім, - планував собі виділити півгодини на розмову, а минулося майже півтори". Ми змовницьки переглядаємось: в усьому винна містична аура Львова і чоловіча сентиментальність. Едуард Клім - не перший чоловік, митець, який не зміг відмовити у зустрічі, коли дізнався, що ми зі Львова, але він перший, таки перший, хто не відповів на жодний телефонний дзвінок протягом усієї розмови. Його мобілка виспівувала на всі лади, щоп'ять хвилин натякаючи, що перед нами поважний, дуже поважний співрозмовник, але генеральний директор компанії Lavina-music просто обожнює музику.

"Музика завжди була присутня у моєму житті, - каже Едуард. - Спершу я грав на барабанах, пізніше співав. Свого часу ми поділили першу премію із групою "Табула Раса" на фестивалі "Червона Рута-91". Ми часто їздили із гастролями на Захід, дещо побачили, і саме тоді я зрозумів: допоки сам собі щось не зробиш, нічого не буде. Я почав видавати музичний журнал LUNA, пізніше займався студійним бізнесом, продюсував колектив Cool Before і зрозумів одну просту річ: матеріал записується, а після того люди просто не знають, що з ним робити... Я починав у той час, коли продаж 5 тисяч альбомів означав шалений успіх. Якби тоді комусь сказати, що альбом може подаватися півмільйонним накладом, подумали б, що ти божевільний. Сьогодні це цілком реально. Мені пощастило - моя робота і моє хобі поєднані між собою. Тому мені легко розмовляти з артистами: я розумію, чого вони хочуть".

Під брендом "Лавіна" компанія існує вже 5 років. Проте, якщо брати до уваги перші контракти, які Едуард Клім підписав з ВВ та Ані Лорак, то структура нараховує цілих вісім років. "Це були ті веселі часи, коли контракт сприймався як образа: ти мені не довіряєш?" - усміхається пан Клім.

Ми не витримаємо конкуренції з цілим світом!

- Пане Едуарде, якщо не помиляємось, діяльність Вашої компанії має кілька різних напрямків - це і організація концертів, і продюсування артистів, і безпосередньо випуск альбомів. Інші рекординги собі такого поки не дозволяють, чому?

- Ми побудували свою схему, зважаючи на досвід перспективних західних компаній. І тут не потрібно вигадувати велосипед, адже наш ринок досі все ще настільки недорозвинутий, що дуже важко займатися чимось одним. Випуск диску потребує якісної промоції - кліпи, ротації, робота зі ЗМІ. А це своєю чергою потребує чималих вкладень. У калькуляції альбому таких грошей нема, отже, потрібні інші статті прибутків - концерти. Ми ні з ким так просто контрактів не підписуємо. А коли вже підписуємо, мені потрібно, щоб за півроку про цього артиста говорили. У цьому також престиж нашої фірми.

- У який спосіб для себе визначаєте формулу гіта?

- Формул немає жодних. Дуже рідко буває так, що й справді відчуваєш шкірою - "це воно". Але зазвичай наші відділи маркетингу, реклами, дистрибуції надають мені всю потрібну інформацію, а вже з неї випливає бажана відповідь. Дуже важливим є момент визначення гіта. Це та пісня, на яку зніматимуть перший кліп.

Часто буває так, що артисти знімають відео на пісню, яке спрацьовує, скажімо, на 30% замість 70%. Але... Коли до мене приходить якась група, я в жодному разі не кажу: "Шансон! Хлопці, нас порятує шансон!". Я прослуховую матеріал, який група принесла, і вже з нього обираю кращий гіт. Ми не займаємось створенням проектів на кшталт "Бєлкі-Стрєлкі", мені значно цікавіше працювати вже з готовим артистом. Тоді, коли є напрацьований матеріал, який потрібно вивести на якісно інший рівень. Все просто: ті артисти, які ставляться до себе як до успішної фірми, мають успіх. В шоу-бізнесі є свої закони, і тут також повинен пульсувати бізнес.

- А з ким Вам особисто цікавіше працювати - з молодими і талановитими або ж із метрами естради?

- Із відомими артистами проблем менше. Їм не треба пояснювати простих речей. Але з іншого боку, ти мусиш боротися з їхніми амбіціями. З молодими цікавіше, бо вони натхненно рвуться у бій і не мають якихось зіркових відхилень, але їм доводиться пояснювати чому, наприклад, вони мають брати участь у тусовках на кшталт "Пісня Року"... Я добре розумію, що людям, які вміють грати, дуже неприємно кривлятися під фонограму, але... У всьому світі такі правила! Поза тим, кожен наш артист - це індивідуальний підхід, кожен контракт не схожий на попередній. Ми не маємо шаблонів, за якими мають працювати артисти. Те, що пасує Лорак, не пасує "Океану Ельзи", а те, що пасує їм, не пасує групі "С.К.А.Й". Навіть, коли говорити про ротацію на телебаченні чи радіо.

- Чи можна говорити про те, що ми все-таки програли цю інформаційну війну з Росією? Стільки вже мовлено-обумовлено щодо наповненості ефірів російською попсою, але ж досі нема якогось обраного у парламенті, який узявся би за лобіювання інтересів українських музикантів. Чому?

- Ми не програвали цієї війни. Бо війни як такої просто не було. У такий спосіб, як воно є тепер, від початку формувався ринок шоу-бізнесу. Але якщо сім років тому у нас була реальна проблема з кількістю пісень (їх просто не вистачало для того, щоб заповнити ефір, тож заповнювали тим, що було, а Росія додавала кількість), то минулого року, і я, до речі, також входжу до робочої групи при Кабміні, яку курує Кириленко, ми сформували закони, які захищатимуть і українського слухача, і музиканта.

Щодо ефірів, за які українські музиканти не мають платити... чи таки мають? Уявімо ситуацію: радіостанція надає мені певну кількість ефірів для нового продукту нашого артиста. Але мені потрібно тих ефірів утричі більше. У цьому моя комерційна зацікавленість. За ці ефіри я повинен заплатити, тому що не маю права нав'язувати свою цікавість певному радіо чи телеканалу. Їм достатньо 2-3 рази в день прокрутити пісню групи ВВ, а мені треба 6 чи 8 разів, наприклад. Але. Власне щодо тієї кількості (2-3 рази) ми і вирішуємо тепер питання. Бо матеріалу достатньо. І настав час фіксувати такі речі на рівні держави. Я завжди кажу: спробуйте увійти на російський ринок... Це дуже важко! То чому вони сюди безкоштовно заходять?! Нам не потрібні пільгові умови, достатньо рівності. І на своїй території за таких умов ми переможемо. Вже сьогодні українські артисти продаються краще за росіян. Із концертною діяльністю така ж історія. Але ми маємо встановлювати ліміт на доступ росіян на українську територію. Є гіти, і це нормально, якщо ми показуватимемо на своїх каналах російські гіти. Але їх з'являється щонайбільше десять на місяць. Водночас є інший пласт, який жодним чином не впливає на комерційну діяльність телеканалів та радіостанцій, саме його і потрібно ліквідувати. Я ставлю цілком слушне запитання: Хто на цьому артистові заробляє гроші? Радіостанція? Ні! Промоутери? Ні! Рекординги? Ні! Якого біса він тоді крутиться в ефірі?! У цей час можна поставити якогось українського виконавця, тому що це наша культура, у такий спосіб ми самі собі піднімаємо рівень. Отже... Цей пласт виймаємо і вставляємо український. І все стає на свої місця. Така ж історія із розкруткою молодих імен. Росіяни також повинні витрачати гроші на популяризацію в Україні, так само, як це роблять українські артисти. Чому вони входять на нашу територію безкоштовно?

Останні півроку я наводжу той самий приклад - "УмаТурман". За ротацію цієї групи не заплатили жодної копійки. Це якісний продукт - безперечно, так, але... Через півроку концерт "УмиТурман" коштує вже 7-8 тисяч доларів. І це за умови, що українським виконавцям до такого гонорару потрібно рости щонайменше 5 років. За участь у фестивалях вони просять 10 тисяч. Потім продається альбом... Внаслідок: не вклали нічого, отримали великий прибуток. Це антинаціональна політика. Якби "УмаТурман" заходила на нашу територію бодай на таких самих умовах, як "Океан Ельзи" - "велкам"! Це хоча б чесно. Повинна бути якась таможня для іноземних артистів. Так є у всьому світі. Якщо зазирнути до французьких чартів, то там на перших місцях будуть Пінк, Емінем, ще кілька імен, але все решта - французькі артисти. Повторюю, має бути таможня, тому що ми не витримаємо конкуренції з цілим світом.

"Океан Ельзи", Ані Лорак, ВВ вже давно переросли Україну

- А як ви розцінюєте можливості наших артистів на західному ринку? Чи ми вже доросли до конкуренції із західними музикантами?

- Для конкуренції з Росією нам вистачає якісного матеріалу. Для Заходу - поки що ні. Ми вже чотири роки намагаємось продавати своїх артистів на Захід, але це дуже проблематично. Механізм, за яким у нас твориться шоу-бізнес, доречний для Росії, для Європи - не дуже, а для Америки - взагалі ні. За кордоном нас сприймають через випадкові гастролі якихось окремих виконавців. І вони собі думають: "Оце Україна! Йой!" А потім приїздять до нас, бачать наш рівень і кажуть: "То це ж Європа!". І попри те, що тут також присутні лестощі, то насправді непідробне здивування. Інколи буває дуже образливо, що ми тут щось робимо, стараємось, а нас і досі на Заході вважають країною третього світу... "Океан Ельзи", Ані Лорак, ВВ вже давно переросли Україну. І вони можуть цілком вдало працювати на Заході. Нехай вони не досягнуть рівня "Ролінг Стоунз", проте займуть своє місце і будуть потрібними.

- Але ж Руслані вдалося досягнути успіху насамперед саме там, на Заході...

- Це безумовний PR-успіх, але не більше. Вона правильно позиціонувала себе на ринку, а це дуже важливий момент. Це найправильніший спосіб представлення нашої країни у світі. Але щодо музики, то тут факти дещо перебільшені й далекі від істини. Сьогодні Руслана найпопулярніша артистка в Україні, але до реального існування цієї співачки на західному ринку все ще дуже далеко... "Євробачення" - все-таки доволі дрібна частина шоу-бізнесу. Так склалося, що у нас цей фестиваль возвеличили до фантастичного статусу. А в усьому світі - це телевізійний проект. І не більше. І тут велика частка випадковості. Неможливо передбачити, чому та чи інша людина у цю секунду проголосувала за того чи іншого виконавця. Це мозаїка, яку не можна скласти докупи. І тому часто перемагають зовсім не найсильніші виконавці. На мою думку, на минулому "Євробаченні" найсильнішим був фін, який навіть до півфіналу не дійшов. Він заспівав таку пісню, яку просто тепер бери та закидай до ефіру. І вона житиме своїм життям...

- Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, за якими критеріями Ви відбираєте артистів для себе?

- Початковий момент - наявнісь відео- і аудіоматеріалу: ким є артист. Якщо це зацікавило, починаємо обговорювати багато інших моментів. І тут є про що поговорити. Тому що сьогодні - замало мати гарну зовнішність і вміти добре співати. Величезна кількість українців є гарними і пречудово співають, але вони ніколи не стануть артистами. Хочете приклад? ...Нещодавно я знайшов просто таки розкішну групу "С.К.А.Й". За останні три роки це найвдаліше для нас надбання серед молодих артистів. Я вже давно не бачив такої швидкої реакції людей на першу пісню невідомого колективу.

- А немає ризику, що є тільки одна пісня й більше нічого?

- Я пройшов довгий шлях, що називається - від робітника до майстра. Був і по один, і по інший бік барикад. Я це до того, що ми принципово не працюємо з артистом, якщо не бачимо перспективи бодай на рік вперед. А це означає, що мусить бути щонайменше три треки, з якими ми можемо реально працювати. Йдеться про можливість позитивної ротації на радіо та телебаченні. Це - найголовніше. Бо наскільки б не був одіозним проект та які великі гроші за ним не стояли, все повертається до основи - до пісень. Ти можеш витратити мільйони, але це не матиме жодного резонансу. У нас непростий бізнес - ми продаємо настроєм. Ми цим вже не перший рік займаємось, тож у нашій команді просто немає випадкових людей. Всі знають, що таке музика і що таке артист. Адже буває так, що група грає вже 5-7 років, але не набуває статусу зірки. І нібито пісні хороші, і працюють хлопці, але... Вони приїздять в клуб. Відбувається концерт. І ніхто не збирається їх запрошувати до того клубу вдруге. А інших артистів запрошують по кілька разів на місяць... Тут, мабуть, річ у харизмі самих музикантів. І це неможливо прорахувати. Це у площині нематеріальній, такі речі слід відчувати. А для цього людину потрібно побачити за роботою, на сцені. Ми ніколи не підписуємо довгострокового контракту одразу, залишаємо час на те, аби пізнати одне одного і зрозуміти, чи зможемо ми бути корисними одне одному. Специфіка приблизно така: коли артист виходить на сцену, то перші півроку йому дозволяється бути таким собі новеньким хлопчиком або ж дівчинкою, але через півроку в його очах має з'явитися впевненість - ознака того, що він росте. Якщо через рік люди бачать начебто розкрученого артиста, а він виходить на сцену і по ньому видно, що він не має сто доларів у кишені, його просто не сприймають. "Своїх хлопців" люблять тільки спочатку, але вже через рік їх прагнуть бачити великими артистами.

Є такий міф, що рекординг - це акула, яка наживається на музикантах. Це безглуздя. Адже основою успіху є правильні партнерські стосунки. Літаки самі собою не літають, для цього є аеропорти, диспетчери та купа інших потрібних людей...

- Яку музику Ви слухаєте й від того потрапляєте у якийсь інший вимір, розумієте, що, зрештою, недарма займаєтесь музикою?

- Я маю проблему. Я люблю дуже різну музику. Інколи це навіть заважає. Звісно, це рок, з якого я починав. Але якщо переглянути мою фонотеку... У більшості виконавців трапляється бодай один вдалий альбом. Тож у мене є все - від Хуліо Іглесіаса до Пантери. Є електроніка, хоча я тут і не спеціаліст. Критерій - мій настрій. Я не маю забобонів щодо попси. Нехай, якщо це якісно зроблено! Кожна музика - це певний період життя. І тут також є частка ностальгії...









» 
Естетика самотності
Катерина КИРИЛОВА
 
Замість епіграфа: Чи ми звертали увагу на те, яким самотнім є наше місто? Може, це було не так, коли місто будувалось. Але тепер, переживши на десятки століть своїх творців-будівельників, його вже нічого не пов'язує з нами. Ми йому не цікаві. Місто бачило тих, хто прикрашав його брами портиками і колонами, й тих, хто розбиті вікна в цих брамах забивав дошками. Йому байдуже, хто ходить по його бруківці. Місто існує в іншому вимірі, і його не цікавить ані наше співчуття, ані наша байдужість... Наше місто не соромиться своєї старості... Петро Маркевич

У День святого Юрія в Історичному музеї нашого міста відкрилася перша виставка з серії запланованих культурних заходів до 750-річчя Львова.
Детальніше>>
» 
Емоції у стилі "ностальджі"
Діана КОРНЕЛЮК
 
На афіші було зазначено міні-фестиваль. Проте кількість фільмів (а їх усього десять), що їх демонструє згаданий кінотеатр вказує на те, що це таки справжній фест, тільки відбувається таке дійство винятково у Львові. Хоча кому ж, як не львів'янам, знати, що саме їм потрібно і коли. Та й інтерпретувати культуру можна теж по-своєму.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Влада взялася за кіоски і заправки 
Погляд
  ·  Андрій САДОВИЙ: Міська рада має бути службою побуту для громадян 
  ·  Мирослав СЕНИК: Вплив облради зросте 
  ·  Патріотизм у Верховній Раді 
Поступ у Львові
  ·  Мирославу Сенику оберуть заступників 
  ·  Воїнів УПА теж вшанують 
  ·  Роботи на площі Ринок вимагають припинити 
  ·  Театрали-аматори зібралися на "Драбині" 
  ·  Зовнішнє тестування - за два тижні! 
  ·  Що буде з Левандівським озером? 
Поступ з краю
  ·  Кризи не буде 
  ·  Як розмовляти з Росією 
  ·  Крістофер Ленґтон: "Нове" НАТО має нові завдання та можливості 
Поступ у світі
  ·  Пані міністр Анна Фотига 
  ·  В Італії обрали президента 
  ·  Путін говорив про дітей та вовків 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Естетика самотності 
  ·  Емоції у стилі "ностальджі" 
  ·  Едуард КЛІМ: Ми продаємо настрій 
Тема
  ·  "Щастя" за кордоном 
Точка зору
  ·  Туристичний бум на Личакові 
  ·  "Горбатим" до Європи 
Інтерв'ю
  ·  До Павлокоми приїдуть тисячі українців 
  ·  Лікарняний - з діагнозом чи без? 
  ·  "Здай" автозлодія - отримай 1000 гривень! 
Репортаж
  ·  Як народжується справжній сир 
  ·  Ремесло для мужніх чоловіків 
  ·  Повернення байкерів 
Постаті
  ·  Талановитий і загадковий Спілберґ 
Пост-Factum
  ·  День народження Мюнхгаузена 
Спорт-Поступ
  ·  Попереду - вирішальний двобій 
  ·  Стабільність за ціною "золота" 
  ·  І знову Шмаков! 
  ·  Сергій РЕБРОВ: У кожного в житті бувають чорні і білі смуги