BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Особистості.    Телевізії.    Мандрівка.    Канапа.    Бренд.    Стиль.    Спорт-Поступ.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 травня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Особистості  » 

___________________________________________________________________________

Таїсія ЛИТВИНЕНКО: Я дуже багато сил доклала, аби вишліфувати собі мужа
Розмовляла Ірина КИРИЧЕНКО
 
"Про талановиту людину писати легко і приємно... Можна багато розповідати і про педагогічну діяльність, і про спроби в режисурі. І про двох синів, яких виховала Таїсія Йосипівна, і про чоловіка, який сорок років ходить здивований і закоханий в ніжну акторку, матір, товариша і партнерку!" - так писав про свою дружину головний режисер Драматичного театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун.

Паралельно з кіно працювала в Київському драматичному театрі імені Івана Франка, Запорізькому театрі. 1965 року переїжджає до Львова, де глибоко пускає коріння.

Таїсія Литвиненко виховала двох синів - Юрія та Назара.

2005 року Таїсія Литвиненко отримала орден княгині Ольги. Нині продовжує дивувати та захоплювати глядачів грою в Театрі імені Марії Заньковецької та передає свою майстерність учням як педагог.

- Пані Таїсіє, розкажіть про своє дитинство. Де Ви зростали, що впливало на формування Вашої особистості?

- Моя юність минала в селі, яке я дуже люблю: прекрасні місця, луги, річка Кодачок... До Києва було рукою подати. Коли ввечері засвічувалися вогні на набережній, то з порогу нашого дому їх було видно.

Сім'я була численна, гарна, цікава. Люд був робочий, але колись сім'я була дуже багатою. Мабуть, тому я також люблю працювати, і не абияк, а так, щоб з того був результат. Тато - Йосип Кирилович, незважаючи на те, що народився в селі, закінчив ветеринарний технікум і був ветлікарем, а після війни - і головою колгоспу, і секретарем, і головою МТС. Оскільки він виконував важливу функцію у селі, то вважалося, що я така собі привілейована особа, Йосипова цариця (саме так мене називали...) (Посміхається. - Авт.).

Мама Уля була дуже душевна, гарна, абсолютно безграмотна, але, незважаючи на це, багато знала і вміла. Батьків поєднала любов, то ж я - дитя любові. Мама дуже гарно співала і свою любов до пісень передала мені. Багато пісень я знаю саме від неї, від своєї тітки по татовій лінії та від своєї бабусі Вірки.

Ця любов до пісні сформувала мене та визначила життєвий шлях. Я люблю співати, збираю пісні. Пісні з цієї колекції ми з Федором Миколайовичем виконуємо на творчих зустрічах. Часто пісня заповнює паузи у виставах. Через пісню можна передати найглибші почуття тих героїв, ролі яких виконуєш. Деякі з пісень вже навіть стали гітами. Це такі, як "Скажи, за що тебе я полюбила", "В чарах кохання".

Театр і кіно

- Куди завела Вас пісня після сімейного гнізда?

- Початкову освіту я здобувала в школі в селі Погреби, а далі була школа в Зазим'ї. Десятирічку вже закінчувала в районному центрі Бровари. Опісля поїхала до Києва обирати майбутню професію. На той час для сільської дівчинки вибір був невеликий: учитель або лікар. Батьки мене спрямували на вчителя. Я вступила на перший курс, проте, провчившись рік, зрозуміла: це не моє.

Я знала, що хочу бути артисткою. У школі я багато танцювала, читала вірші. Були повоєнні часи. До школи прийшов рудий красивий учитель Микола Руденко, який добре грав на акордеоні. Він учив нас танцювати танго та вальс. Танго і вальс у моїй душі, в моєму коді існують дотепер, і цей код я використовую у своїй режисерській роботі. "Неповторність", за Ліною Костенко, покладена на танго; "Два кольори", за Павличком, - на вальс. Ця музика, цей акордеон живе в моїй душі до цього часу. Можливо, тому мені і сподобався Федір. Він грав на баяні та на акордеоні. Коли я почула, як він співає і грає... (а ми були обоє зайняті у виставі) "Рідна мати моя, ти ночей не доспала, ти водила мене у поля край села", я закохалася в нього назавжди.

Усе моє життя було пов'язане з піснею, але досвіду не вистачило, щоб стати співачкою. Для мене, сільської дитини, яка ніколи не бачила ні фортепіано, ні рояля, це була закрита і невідома дорога. Проте я побачила вивіску "Театральний інститут" і пішла туди. Пішла так, щоб ніхто не знав. Назбирала суниць, продала їх на базарі на Подолі і пішла, з кошичком в руках. Коли побачив мене педагог Володимир Неллі з двома великими косами, кошичком, сказав: "Девушка-крестьянка, ну что же ти умееш?"

Я вступила. Вчилася на курсі професора Івана Чабаненка, який був для мене не лише педагогом, а насамперед взірцем: красивий, високий, у вишиванці... справжній леґінь. Ще до початку навчання прийшли перші успіхи. Незадовго після вступних іспитів мене затвердили на роль Галі в "Назарі Стодолі". Тоді я ще не знала навіть букваря акторської майстерності - системи Станіславського.

Сталося так, що Григорій Чухрай, тепер відомий режисер, відбирав дівчаток на масовку і відібрав мене. Режисер фільму Віктор Івченко, побачивши мене, сказав: "Оцю бджілку ми будемо знімати в ролі Галі". Відтоді ім'я Галя супроводжує мене все моє творче життя.

Навчаючись на першому курсі театрального інституту, я вже була кінозіркою. Плакатами з моїми фотографіями був заклеєний весь Хрещатик. Я стала знаменитою.

Потім були інші фільми... Знайомство з Штепселем і Тарапунькою на зйомках фільму "Штепсель женить Тарапуньку", де я зіграла Галю Суматоху. Зустріч з цими талановитими людьми принесла мені велику втіху. Вперше я побачила Москву. Прем'єра фільму... зустрічі... знайомства... похвальні статті...

- Але більшу частину свого життя Ви присвятили театру...

- Роботу в Київському театрі ім. Франка я розпочинала дуже успішно. Першою моєю роллю була Тоня в "Молодості" Бойченка, потім Галя та Даринка в "Ой не ходи Грицю та й на вечорниці", Галя в "Циганці Азі", Корделія за Шекспіром. Але так склалися сімейні обставини, що я переїхала до Запоріжжя. Тут розпочався інший етап мого життя.

Повернулася до кіно у фільмі "За двома зайцями"... На той час у мене вже була дитина, і я не думала повертатися на екран. Але... Віктор Іванов, який починав знімати "За двома зайцями" розшукував таку актрису, як Тася Литвиненко. Якось приїжджаю до Києва, раптом на Хрещатику ми зустрічаємося, він хапає мене за руку, кажучи: "Тасічко, красунечко, де ти, золотце, пропала?" Я відповіла, що в Запоріжжі, моя дитина хвора, і мені не до кіно. А він питає: "Яку роль ти хочеш грати: Галю чи Химку?". Відповідаю: "Звичайно ж, Химку". А він мені: "Тоді Галю буде грати Наташа Наум".

Ми з Наталею товаришували... Так я знялася в "За двома зайцями". Фільм обійшов весь світ і до цього часу актуальний. Я сама із задоволенням його переглядаю. Там, без сумніву, зіграли філігранні ролі і Борисов, і актриса, яка грала Проню Прокопівну, - Криніцина.

Чоловік

- А як доля звела Вас із Федором Стригуном?

- Ще будучи актрисою Театру ім. Франка, я ходила на вступні іспити в театральний. Бачу якось, стоїть хлопчина, високий, з довгою шиєю. Як кожен студент перед іспитами, переживає, щось ще довчає. Я до нього досить зверхньо кажу (а була я вже тоді відомою артисткою): "Не хвилюйся, вступиш". Пізніше приїхала на іспит, де студенти грали "Назара Стодолю". У нас, у Запорізькому театрі, також брали до репертуару "Назара Стодолю", і я грала Галю. Я прийшла після іспиту в гримерну. Федір сидів перед дзеркалом, змивав грим. Я кажу: "Приїжджайте до нас у Запоріжжя, будете зі мною грати Гната в "Назарі Стодолі". Він приїхав. Усі дівчата за ним вмирали, таким гарним він був. Ролі посипалися на нього...

Федір любить розповідати, що вперше побачив мене у сільському клубі, коли йшов фільм "Назар Стодоля". Сидячи з хлопцями, він сказав: "Які гарні зелені очі в цієї артистки, вона буде моєю жінкою". Звісно, хлопці тоді з нього сміялися.

У Запоріжжі подружилися. Федір почав упадати за мною. Багато грали разом. Закохалися. Побралися. Так ми стали партнерами в житті і на сцені. Відтоді я дуже різко змінила своє життя.

- І тоді розпочався Львівський період Вашого життя?

- Так. Ми поїхали до Львова. Відчули, що живемо в місті, яке має великі українські традиції. Розпочалася інша сторінка нашого життя. Якщо в Запоріжжі була Тася Литвиненко і її чоловік Федір Стригун, то вже у Львові був Федір Стригун і його дружина Таїсія Литвиненко. Планка моя начебто понизилася. Першу роль він отримав першого плану а я другого. Це, звісно, мене трохи непокоїло. Проте в театрі словами нічого не доведеш. Потрібна тільки праця.

Мені треба було працею довести, хто я. Тоді ми жили в театрі поряд із репетиційною кімнатою та день і ніч працювали над тим репертуаром, який був, та чекали нагоди заявити про себе. В театрі буває так, що хтось захворіє, а ти скажеш: я можу це зіграти. З'являється шанс показати себе на сцені, як володієш тілом, голосом, костюмом, як мислиш, як вмієш розвивати роль, як умієш мовчати...

Кожен, читаючи одну й ту саму книжку, бачить роль по-своєму, і важливо, щоб режисер побачив саме в тобі свого персонажа.

Таємниці акторського мистецтва

- Чим Вас так привабила акторська професія?

- Добрий актор той, хто з першого погляду підкорює глядача. Виходить на сцену, і публіка його приймає. Це магія позитивної привабливості актора, людини, в якій поєднуються і зовнішні, і внутрішні риси власного характеру та характеру персонажа, якого він представляє. Поганий актор - хоч як старається, в нього нічого не виходить: публіка розмовляє, щогірше, може і засвистати.

Дуже складний це процес - процес творчості, хоч я не знаю професії кращої, ніж акторська. Коли виходиш на сцену і змушуєш глядача жити з тобою на одній хвилі - це велике щастя. Отримуєш задоволення, коли публіка дослухається до кожного твого слова, співчуває тобі, якщо це позитивний персонаж, і засуджує тебе, якщо це негативна роль.

Це прекрасна професія. Іноді я люблю більше процес, коли тривають репетиції, ніж коли вже завершено підготовку. Після прем'єри настає момент, ніби скочив зі скелі й летиш у вільному польоті... роздумуєш, що далі... Справжній актор завжди думає, що далі.

- Ви рухалися далі і підкорили Львів. Якими постулатами Ви керувалися в житті?

- Я дуже люблю дзеркала. У мене в сумці, на кухні, у спальні у всіх шафах дзеркала, трюмо, три дзеркала у ванні, і я не бачу, як я старію... Коли людина довго не бачить себе, то потім помічає зміни... Актриса повинна підтримувати фізичну форму. Я не кажу вже про духовну, бо це, звісно, насамперед. Актриса - це передусім уміння сказати собі: "Я можу".

Кожна жінка гарна, вона красуня, бо вона єдина така в світі. Кожна жінка повинна себе любити. Тільки-но жінка втрачає віру в те, що вона неповторна, вона втрачає себе. Українській жінці мало вийти заміж, народити дитину. Мало мати гарного чоловіка. Їй треба роботу. До побутових речей українці не вистачає творчості. Вона малює, вишиває, пише вірші, а ще - почуття верховенства жінки. Я завжди кажу: жінки, будьте королевами. Я була королевою на сцені, тому і в житті намагаюся бути королевою.

Дім і сім'я

- А у Вашій сім'ї хто лідер?

- Це - як вага, хто в якому випадку переважить. Вчора ми йшли додому, і я переконувала Федора піти пішки... Федір наполягав: "Ти стомилася, виставу грала". А я кажу: "Ні, навпаки після вистави енергії в мене багато". Потім щось іще... говоримо... раптом сказали разом одне слово, зупинилися, в Федора прямо сльози виступили на очах, і він каже: "Тася, який я щасливий, що маю таку жінку". "А я щаслива, що маю тебе", - відповіла. Отак.

Коли в нас і бувають якісь сварки, то лише творчі. Я дуже багато сил в хорошому сенсі доклала, аби вишліфувати собі мужа. Він талановитий чоловік, але мені треба було багато зусиль, аби вишліфувати саме такого, як я хочу, та й він сам хотів бути найкращим. Жінка деколи повинна піднімати руки і казати: "Я не маю рації". Якщо хочеш бути щасливою, то повинна навчитися ходити межи дощ, показувати чоловікові, що він головний.

- Як Ви поєднували роботу та сім'ю? Часу вистачало?

- У молодості в мене чомусь було більше часу. Зранку вставали, відводили дітей в садок чи в школу, тоді ще трохи лягали, далі марафет та на роботу. Але я все встигала: і їсти готувала, і з синами гуляла. Дітей завантажувала так, щоб вони не мали вільного часу. Юра ходив у художню школу, а Назар - на танці в "Юність".

Коли молодий, здається, що попереду ще дуже багато часу. Насправді його немає. Треба поспішати і не тратити себе на дурниці, на плітки, на зло. Життя прекрасне, єдине і дуже швидко біжить, тому треба встигнути максимально використати свій талант.

Цього року я отримала свою першу урядову нагороду - орден Княгині Ольги. Я щаслива, бо мою працю винагороджено, і це дає мені наснаги і надалі віддавати свою силу, вміння і талант, якими нагородили мене Бог і батьки.

Довідка: народна артистка України, артистка Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Таїсія Литвиненко народилася на Десні, в селі Погреби Київської області. Після закінчення школи подалася до Києва вчитися спочатку на педагога, а через рік навчання перейшла на акторську стежку, з якої не сходила впродовж усього життя. Закінчила Київський інституту імені Івана Карпенка-Карого. Знялася у фільмах, які давно стали класикою українського кіно: "Назар Стодоля", "Максим Перепелиця", "Штепсель женить Тарапуньку", "Григорій Сковорода", "За двома зайцями", "Вавилон ХХ".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко самоусунувся від коаліції 
Погляд
  ·  Політичний деструктивізм 
Поступ у Львові
  ·  Михайло СЕНДАК: Блок Юлії Тимошенко в Львівській обласній раді продав 17-18 свої 
  ·  У БЮТу - педикульоз? 
  ·  У покровителя Львова нині іменини 
  ·  За ліфти повернуть гроші 
  ·  До Львова їде зять Тимошенко? 
  ·  Діагноз на лікарняному засекретять? 
  ·  Сьогодні - Zdob si Zdub і Свято пива! 
Поступ з краю
  ·  Чим загрожує прозорість 
  ·  Конфлікт інтересів з приватизаційним присмаком 
  ·  Чорноморське протистояння 
  ·  Як "Нафтогаз" латає дірки 
  ·  СНД вмирає надто пізно 
  ·  Якщо служити не дозволяє сумління 
Поступ у світі
  ·  Блер рятується реорганізацією 
  ·  Ізраїль віддає частину Єрусалима 
Арт-Поступ
  ·  Шизофренічна історія 
Особистості
  ·  Таїсія ЛИТВИНЕНКО: Я дуже багато сил доклала, аби вишліфувати собі мужа 
Телевізії
  ·  Ольга ГЕРАСИМ'ЮК: "Без табу" не залишу 
  ·  25 КАДР 
Мандрівка
  ·  Святого Миколая, а тепер Грушевського 
Канапа
  ·  Нічний привид 
Бренд
  ·  Український велопром 
Стиль
  ·  Богобоязка зачіска чи жахливі пасма? 
  ·  Мода на чоловіче 
Спорт-Поступ
  ·  По той бік репортажу 
  ·  Три голи - три очки 
  ·  Боротьба за виживання: восьма серія 
  ·  Андрій ПІСТУН: Олімпійська "пристрілка" пройшла успішно