|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Бал чи все ж таки концерт? |
|
|
| Діана КОРНЕЛЮК |
| |
Невідомо, як організатори дійств іменують подію, але тут вони точно прорахувалися із назвою - Великодній бал Олександра Пономарьова. Балу не лише класичного, навіть як такого не було. Відбувся звичайний концерт української зірки.
До слова, одразу впало у вічі те, що одні дами прийшли у вечірніх сукнях, інші - у класичних штанах і кофтинах. Може, у сучасних людей якесь спотворене бачення декотрих подій, зокрема балу?
"Бал - великий вечір із танцями", - вказано у Тлумачному словнику сучасної української мови. Де ж тоді були танці? Можливо, у дзеркальній залі Львівської опери, але тільки для VIP-персон?
Ну гаразд. Гріх нарікати, бо ж сам Пономарьов того вечора був справді на висоті. Коли чуєш таку силу звуку, таку широту діапазону голосу, - затамовуєш подих і не відчуваєш уже такої необхідності дихати. Бо ж вдихати можна не лише повітря...
Як і на кожному концерті, без певних огріхів, звісно, не обійшлося. Дбати потрібно не тільки про те, аби якомога більше людей потрапило у залу дійства, але й про акомпанемент до голосу зірки. Не менш важливо чути ідеальне звучання музичних інструментів, які супроводжують спів.
Емоції не фальшували. Пономарьов таки уміє проштовхнути свої почуття у серця глядачів-слухачів, наповнити їх живим звуком і прикувати погляд тільки до себе.
Утім, чи то від хвилювання, чи від надлишку самокритики віртуоз академічного співу Пономарьов одразу всім зізнався, що колись він стояв на сцені Львівської опери і голос його звучав не дуже... Мабуть, після такого одкровення будь-хто сказав би, що, мовляв, послухайте тепер: можливо, звучить краще? Адже кожен хоче почути саме те, задля чого прийшов на концерт і за що заплатив гроші. Згодом усі ми почули: "Мені подобається, як звучить мій голос у Львівській опері. І я пишаюсь тим, що стою на одній сцені із такими професіоналами (а саме із камерно-симфонічним оркестром "Леополіс" - Авт.)" Окрім того, співати для такої публіки. Бо ж серед присутніх у залі була кохана Олександра Пономарьова Віка зі своїми батьками.
Саме Львівській опері випала честь створити відповідну атмосферу для звучання зокрема трьох нових пісень. Отже, народна пісня "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", уже відома усім "Я люблю тільки тебе" та "Ти дочекайся мене" (до речі, відео на цю пісню Пономарьов приурочив до закриття Таврійських ігор у Каховці і присвятив її... ні, не Ані Лорак, а "коханій Вікусі", яку він постійно згадував упродовж дійства). Окрім згаданих, лунали улюблені романси, аріозо із опери, арії і, звичайно, українська класика (куди ж без неї?).
Глядачі ніколи не відчувають завершення концерту, якщо їм приємно слухати кумира. Тому залишається попрощатися прямим текстом: "Щиро дякую! До зустрічі! Побачимось!" .Це був чи не найкумедніший момент усього вечора. Прозвучала фінальна пісня, після якої усі мали б дружно викупати зірку в оваціях і відпустити за куліси (адже Пономарьов після балу мав одразу їхати на Таврійські ігри). Але усі, стоячи, поаплодували і чемно сіли на свої місця, очікуючи продовження концерту. Мабуть, не проконтролювавши своїх емоцій, у виконавця щира усмішка змінилася здивуванням, і прозвучало "Е-е-е-е... а чого?" І усі знову насолоджувалися співом... Піснею (натяком?) "Ніч яка місячна". |
|
|
|
|
Святослав ВАКАРЧУК: Про еротику з елементами панку |
|
|
| Катерина КИРИЛОВА |
| |
 Нещодавно Святослава Вакарчука назвали найкрасивішим чоловіком нашої країни. До такого визнання Святослав ішов понад десять років. Сьогодні він не лише найкрасивіший, а, мабуть, і найрозумніший вокаліст української естради. Він не пробачає непрофесійності, журналістам зокрема. Саме тому під час останньої прес-конференції "Океану Ельзи" цієї весни час від часу виникали незручні паузи. У Славка був добрий настрій, на чому він повсякчас наголошував. Певне, аж занадто добрий як для розімлілих від весняного сонечка журналістів, котрі приїхали на "Таврійські Ігри" до Каховки. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Коли старіють красиві обличчя |
|
|
| Інна КОРНЕЛЮК |
| |
 Місто з обличчям
У виставкових залах Львівського палацу мистецтв українські і польські фотографіки влаштували минулого тижня німу комедію жахів. Називається фотопроект "Тіні старого Львова" або "Обличчя міста". Вельми веселий фотопроект, багатоликість якого важко пояснити. Та й рано пояснювати, бо виставка ще продовжується. Хто такі головні автори німих кадрів - Яцек Швіц і Петро Старух - то суцільне незбагненне, конче для тих людей, в яких мислення обтяжене категоріями побутово-прикладного характеру.
|
| Детальніше>> |
|
|
|
Міжнародне свято ковалів в Івано-Франківську |
|
|
| Дзвінка ДЖМІЛЬ |
| |
|
Ознайомитися з ковальською майстерністю не лише України, але й Британії, Німеччини, Голландії, Білорусі, Росії та інших країн матимуть можливість івано-франківці та гості міста на "Святі ковалів" 6-7 травня. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Світ бойківської ікони |
|
|
| Олеся КОЛОС |
| |
|
У виставкових залах Музею релігії нещодавно відбулася презентація виставки буковинської народної ікони ХІХ - початку ХХ ст. Це спільний проект львівських колекціонерів Любомира Яремчука, Романа Петрука, Олексія Валька, Тараса Лозинського, Андрія Цибка та Оксани Романів-Тріски. |
| Детальніше>> |
|
|
|
