BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Репортаж Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 жовтня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Репортаж Поступу  »  ПОГРАНИЧЧЯ

___________________________________________________________________________

На кордонах Європейського союзу
Ігор МЕЛЬНИК, Щецін-Франкфурт-Берлін
 
На кордонах Європейського союзу
Кільканадцять років тому кордон між Євросоюзом та “рештою Європи” пересунувся від границі між ФРН і НДР на схід та зупинився на польсько-німецькому кордоні. За якийсь рік він знову пересунеться на кількасот кілометрів і зупиниться на межі Польщі та України. Можливо, вже надовго, якщо не назавжди...


Минулого тижня я мав нагоду зблизька глянути на нинішній кордон Євросоюзу. Наразі він пролягає між Польщею та Німеччиною, а за кільканадцять місяців східною межею ЄС стане також й українсько-польський кордон.

Спробою ознайомлення та порівняння реалій польсько-німецького та українсько-польського прикордоння стала міжнародна конференція “Польща-Німеччина-Україна. Два прикордоння – на теперішньому та майбутньому кордоні ЄС”, яку організували польсько-німецьке Товариство землі Бранденбург і медіа-клуб “Під стереотипами”, а також міська рада Щеціна, українська громада цього міста і незалежний культурологічний журнал “Ї” зі Львова.


Життя на пограниччі

Нинішній кордон поміж Польщею та Німеччиною утворився внаслідок рішення потсдамської конференції 1945 року. Спочатку це була своєрідна демаркаційна лінія поміж радянською та польською зоною окупації Німеччини. Лише 1950 року договором поміж Польщею та НДР цей кордон визнала одна з німецьких повоєнних держав, а лише у 1970 -му кордон на Одрі та Нисі остаточно визнав уряд ФРН.

Переважну більшість німців на схід від цього кордону було виселено у 1945-1947 роках. І звільнені в такий спосіб землі заселили поляки, переважно репатріанти з територій колишнього СРСР, а також українці, яких вигнали зі своїх рідних країв унаслідок операції “Вісла”. Це мало бути своєрідною компенсацією Польщі за втрачені “східні креси”.

Хоч уряд ПНР усіляко намагався довести історичні права Польщі на ці землі та вишукував тут слов’янські коріння, більшість повоєнних переселенців почувала себе на “відзисканих землях” тимчасовими мешканцями. Над ними десятиліттями висів страх перед поверненням колишніх господарів помешкань, ґрунтів, підприємств. Ще нині багато поляків бояться вступу до ЄС, щоб німці не приїхали та не скупили все, що їм належало до 1945 року... І хоча тут намагались затерти всілякі сліди колишньої німецької ідентичності, міста та села Сілезії та Померанії донині так і не отримали польського вигляду.

До того ж кордон став не лише важкою для перетину міждержавною границею, але й межею двох далеких від себе мовних спільнот та культур. Для тодішніх НДР та ПНР це були ще й окраїнні території, до яких інвестиції доходили наостанку.


Нові реалії

Лише після падіння Берлінського муру, об’єднання Німеччини та проголошення Польщею курсу на інтеграцію в євроатлантичні структури змінилася ситуація на німецько-польському кордоні. Тепер поляки та німці можуть вільно перетинати кордон пішки, ровером, автом, потягом чи поромом, маючи для цього десятки пропускних пунктів перетину.

Хоч митні та паспортні процедури для пересічних громадян спрощено до мінімуму, все-таки доводиться іноді витратити навіть годину, щоб потрапити до іншої держави. А деколи ці процедури тривають лише кілька секунд.

Наприклад, на мості у Франкфурті-на-Одері, який з’єднує основний масив колись єдиного міста на західному березі ріки та східне передмістя Франкфурта, яке тепер стало польським містом Слубіце, від поляків та німців, які мешкають у цих околицях, не вимагають навіть закордонних паспортів.
Можна показати прикордонникам здалека лише пластикові посвідчення особи. Щоправда, український паспорт таки беруть у руки й навіть звіряють деякі дані з комп’ютером. Хоча штампів про перетин кордону не ставлять, хіба що за власним бажання подорожуючого.

Мешканці сусідніх країн перетинають кордон іноді кілька разів на день: ідучи на роботу, до школи, до крамниць, на базар, на пиво, навіть за цигарками, бо на польському боці вони значно дешевші.
Однак не видно, щоб хтось переносив через кордон торби з блоками цигарок.

Різниця в заробітках з обох боків кордону значна, та все-таки території вздовж Одеру та Нейссе вважають у Німеччині депресивним, із високим рівнем безробіття. Тож роботи для заробітчан-поляків тут не надто багато. Усі намагаються виїхати подалі від східного кордону до “старих” ляндів Німеччини.

Однак розширення ЄС розглядають як шанс для польсько-німецького прикордоння. Адже вільний рух товарів, капіталів та робочої сили має створити унікальні можливості для економічного розвитку в цих краях, де вже існує певний досвід прикордонної співпраці.


Нас там ще не чекають

Навіть у Берліні, який дванадцять років тому об’єднався в єдине місто, відчутна бодай мінімальна різниця у тих його районах, які колись розділяла стіна. Це видно із зовнішнього вигляду будинків та мешканців, а також із розмаїття товару та цін у крамницях. До речі, східні німці не поспішають розлучатись із символами соціалістичного минулого. У Берліні, Франкфурті та інших містах ніхто не перейменовував алеї Карла-Маркса, збереглись вулиці Енгельса, Рози Люксембург, Вільгельма Піка та інших комуністичних діячів, і навіть пам’ятники основоположнику марксизму.

Можливо, це атракція для туристів, або просто небажання викреслювати отих кілька десятиліть зі своєї історії. Напевне, старші німці не забули і повоєнне вигнання з колишніх східних земель, однак тепер усі вважають, що не повинно бути історичного тягаря в польсько-німецьких відносинах у спільній Європі.

Щоправда, Україну до цієї спільної Європи приймати поки що не поспішають. Під час дискусії в адміністрації землі Бранденбург у Потсдамі про це говорили німецькі урядовці. Однак намагались підсолодити цей факт твердженням, що Україну “зі списку не вилучають”.

Зокрема урядник німецького міністерства закордонних справ Йоша Шмірер зауважив, що “політичні стосунки ЄС з Україною є набагато кращими, ніж із Білоруссю”, і членство України в ЄС треба відділяти від присутності нашої держави у Європі, – “є низка рівнів”, на яких може відбуватись європейська інтеграція.

Урядовці Євросоюзу мають сумний досвід Туреччини, якій свого часу пообіцяли членство у ЄС, а тепер не знають, що з цією обіцянкою робити. Туреччина ж бо не лише формально далека від євростандартів, але й загалом важко собі уявити інтеграцію динамічної мусульманської держави, з величезним демографічним потенціалом та не меншими політичними, етнічними та економічними проблемами у “спокійну, тиху, комфортну” Європу.

Член Європарламенту Міхаель Ґалєр прямо сказав: “У політиці ніколи не треба говорити “ніколи”, але й не можна давати обіцянок”.

До того ж європейці не хочуть наводити порядків у “чужій хаті” та мати занадто відверті стосунки з нинішнім українським правлячим режимом, якому далеко до відкритості, демократії та компетентності. Відчувається навіть зміна орієнтації “технічної допомоги” ЄС в Україні – відхід від підтримки урядових інституцій до підтримки громадських організацій та незалежних медій, “можливо, навіть до оплати праці незалежним журналістам”.

Отже, простоявши кільканадцять років на Одрі та Нисі, кордон між Євросоюзом та “рештою Європи” перебереться у 2004 на береги Бугу та Сяну. Скільки йому доведеться простояти на західних рубежах України – поки що ніхто не знає.

Можливо, цей кордон стане надовго новою “залізною завісою”. Хоча цього ніби не хочуть ані українці, ані поляки. Для більшості європейців – це байдуже. Їм здається, що зможуть відсидітись у спокою та комфорті, витрачаючи додаткові кошти на облаштування польсько-української границі та посилення прикордонної сторожі.

Однак дещо мало б залежати й від українців, від їхньої відкритості на Захід. Поки що далі декларацій справа не просувається. Усе ще бракує щоденних торговельних, виробничих, суто людських контактів на різних рівнях між українцями та іншими європейцями, навіть із поляками. Їх явно недостатньо, щоб ці стосунки стали тією критичною масою, що змусить уряди Європи змінити своє ставлення до України і не шукати способів відгородитися від неї.









»  АКЦІЯ
Найкращі ліки – профілактика
Ірина БЖЕЗІНСЬКА
 
Найкращі ліки – профілактика
Протягом вересня з ініціативи львівської щоденної газети “Поступ” тривала акція “Поступ проти СНІДу”. Низку газетних публікацій ми присвятили саме тематиці СНІДу, а наших волонтерів львів’яни могли зустріти біля львівських ВУЗів – НУ ім. І. Франка та НУ “Львівська політехніка” та в супермаркеті “ВАМ”.

Безпосередньо на вулицях ми прагнули поспілкуватися з львів’янами та виявити їхнє ставлення до проблеми. Студенти відповідали на запитання: “Що Ви знаєте про СНІД?” здебільшого сміхом. Дехто, відмовляючись брати листівку, запитував: “А невже я схожий на хворого?”. Свідоме ставлення до проблеми ми відчували від львів’ян середнього віку. Як зауважила Любов Проскура, завідуючий Центром “Підліток і сім’я” І-ої міської клінічної лікарні, психолог, таку реакцію молоді дуже легко пояснити. “Це є інтимна тема, яка не розрахована на загальне обговорення. Така поведінка є формою психологічного захисту, що доводить, що для даної категорії людей ця дана тема ще є закритою. Тим паче, що існує і соціальний аспект. Не прийнято, аби неодружена молодь уголос висловлювала свої думки про сексуальні контакти. Проте в таких акціях, навіть посміхаючись, вони отримають для себе необхідну інформацію та перше ознайомлення з захистом від проблем, що можуть виникнути”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Нова філія Газпрому 
  ·  Візи ростуть у ціні 
Погляд
  ·  Готові до компромісу 
  ·  До уваги усіх свідків депортацій 1944-1946 років 
Поступ у Львові
  ·  Третій пам’ятник Степанові Бандері 
  ·  Будемо грітися лише за гроші 
  ·  Радянські традиції нашої армії 
  ·  Інвестиції під контролем 
  ·  Обласна рада – знову разом 
  ·  Скнилівський кримінал 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Демцентралізм “Нашої України” 
  ·  Директор есенґе 
  ·  Україна вагітна медіа-страйком 
  ·  Пристрасті довкола більшості 
  ·  Путін мітингу не бачив 
  ·  Шахти: винних знайшли 
Поступ у світі
  ·  Повернення Усами бін Ладена 
  ·  Аварія чи теракт? 
  ·  Маніяки наводять жах на столицю 
  ·  НОВИНИ З ВИБОРІВ 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Репортаж Поступу
  ·  На кордонах Європейського союзу 
  ·  Найкращі ліки – профілактика 
Арт-Поступ
  ·  Половинка – перетин двох фестивалів 
  ·  Освітленим тунелем уздовж підземного Львова 
  ·  ФЕСТИВАЛЬНІ АНОНСИ 
Пост-Factum
  ·  Із вітрини – до смітника 
  ·  КАЛЕНДАР