BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв'ю.    Арт-Поступ.    Мандрівка.    Тема.    Телевізії.    Стиль.    Канапа.    Релакс.    Спорт-Поступ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 квітня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Кришталевий келих
Сторінку веде Юрій Винничук
Віктор Волощук
 
Коли Сергій вийшов із їдальні й повертався до свого "Москвича", то зачепився поглядом за вивіску комісійного магазину, і ноги мимохіть понесли його до вхідних дверей. У крамниці було майже порожньо. У відділі, де на довгих полицях звабно відсвічував кришталевий посуд, Сергій затримався: у вічі впав невеликий келих із вишуканим узором на голубуватій поверхні. Можна було б і купити, якби не ціна...

- Дивну ціну виставили цьому келихові - 666 карбованців. Не 660 і не 670, а чомусь 666, - мовив до пишноволосої чорнявки, що нудьгувала за прилавком.

- І що ж тут дивного? - звела вона свої фіялкові очі.

- Та це ж чортяче число, - таємниче стишив голос Сергій. - Вам не страшно торгувати товаром за такою ціною?

- Нехай боїться той, хто його купить. - Очі чорнявки зацвіли усмішкою. - А взагалі ціну на товар визначає його власник. Наш клопіт - реалізувати й отримати комісійні. Та якщо вас лякає така ціна...

- Ні-ні, ціна не лякає: не настільки вже я забобонний. Просто пожартував, - він не хотів, щоб ця вишукана красуня запідозрила його в боягузтві.

Сергій відрахував потрібну суму. До виходу ступав сягнистими кроками, наче тікав із поля бою, де зазнав поразки.

* * *
Надворі смеркалося, коли фари "Москвича" висвітили за містом самотню жіночу постать. Невисока струнка блондинка. Лісосмуги й чагарників поблизу нема, тож сховатися зловмисникам, якби вони були, ніде. Та поки Сергій вагався: гальмувати чи ні, дівчина вискочила на дорогу і перегородила йому шлях. Довелося рішуче натиснути на гальма.

- Чи не збирались ви часом перекинути мою машину? - пожартував Сергій, відчиняючи перед дівчиною передні дверцята.

Але жарт вийшов невеселий.

- Даруйте, я боялася, що ви мене не підберете, - відповіла дівчина низьким грудним голосом. Сідала вона в машину якось незграбно, наче погано володіла своїм тілом.

- Куди вам? - діловито спитав Сергій рушаючи.

- Ви їдьте, а я потім скажу.

Він глянув на свою супутницю пильніше. Вигляд у неї якийсь непевний: довге біляве волосся злежане і скуйовджене, мов після тривалого сну. Риси блідого обличчя наче розмиті дощем, хоч загалом у ній вчувалася певна шляхетність.

- Що за таємничість? А коли я завезу вас кудись не туди? - В його голосі з'явилися грайливі нотки.

- Що ж, спробуйте. Може, вам це вдасться, - відказала дівчина не дуже привітно.

Та Сергія її тон не обеззброїв: не може ж вона одразу кинутися йому на шию. До того ж її, мабуть, щось гнітить - якась неприємна пригода, через яку вона опинилася далеко від дому.

Ведучи машину в теплу зоряну ніч, Сергій роздумував, як мусить повестися далі, щоб не виглядати в очах дівчини ні тюхтієм, ні розпусником. Нарешті вирішив для початку познайомитись.

- Я живу у Панасівці, там і працюю лікарем. Звати мене Сергієм. А як вас?

- Хіба це має значення? Називайте як хочете.

- Ну, коли так, я називатиму тебе Євою. - Сергій перейшов на "ти", бо майже упевнився, що за птаха сидить у його машині. Не інакше як звичайна дорожня хвойда. Ото возив якийсь шоферюга в далекі рейси, а коли набридла, випровадив.

А дівчина проте доволі вродлива. Таку не кожного дня зустрінеш. Правда, дуже бліда і трохи наче не при тямі, та це зрозуміло... Певно, пережила бурхливу сцену розлуки з коханцем. Але ж гостю можна нагодувати, почастувати вином - вона й відійде. Не втрачати ж такої нагоди! Так, втрачати не варто, бо ж і всі його домашні повернуться не раніше, як за місяць.

* * *
До своєї садиби на околиці села Сергій дістався, як і розраховував, ніким не помічений. Поставив машину в гараж і вже хотів зачинити його на ключ, як раптом Єва спитала:

- А ти нічого не забув у машині?

- Справді, - спохватився Сергій, - таки забув. - Він повернувся в гараж і дістав із багажника згорток. - Але як ти здогадалася?

- Я відчула, - безбарвним голосом сказала Єва.

- Виходить, ти чутлива жінка, і мені просто пощастило.

Відімкнувши важкі вхідні двері, він запросив Єву до помешкання. Починалося воно просторою заскленою верандою, і там, під яскравим світлом, Сергій розв'язав згорток.

- Подивися! Наче нічогенький!

Гостя взяла до рук келиха і на мить заклякла. У вузьких щілинах її очей з'явилося щось незрозуміле. Та це тривало недовго. Так само раптово Єва втратила інтерес до келиха і байдуже поставила його на стелаж.

Потім Сергій запросив її на кухню, де відразу ж заходився готувати вечерю. Якийсь час Єва мовчки спостерігала, та, згадавши про жіночі обов'язки, мовчки взялася допомагати. Вона вправно розставляла тарілки, різала ковбасу, краяла хліб, та в якийсь момент раптом не впоралася з довгим ножем і черкнула по вказівному пальцеві. Поріз був глибокий, але крові не виступило жодної краплі, бо Єва навіть не зойкнула, як це зробила б кожна людина... Невже це йому приверзлося?

- Ти поранилась? - схопив Єву за лікоть, щоб оглянути палець, і тієї ж миті з жахом випустив її руку: вона була холодна, як у мерця.

Наче полуда спала Сергієві з очей, і він раптом побачив перед собою замість живої дівчини мумію. Мумія стояла біля столу і тримала в руці добре вигостреного ножа.

Неймовірним зусиллям волі Сергій здолав заціпеніння - вихопив у мумії ніж і прожогом вискочив із кухні. Відразу ж почувся різкий, аж скрипучий Євин голос:

- Як це розуміти?

- Даруй, певно, з переляку: боявся, щоб ти знову не поранилася. Зачекай трохи, я спущуся в льох по вино, - намагаючись не цокотіти зубами, пояснив Сергій.

Якщо вона ще не знає про його відкриття, тим краще для нього.

Сергій безпорадно глянув на ножа й заховав його під канапу. Від нелюді він усе одно не захистить, а опинившись у її руках, стане небезпечною зброєю проти нього... Що ж робити? Зателефонувати міліції? Але що він їй скаже? Що до нього в гості завітав труп, який рухається і розмовляє?.. Тільки одна людина здатна йому допомогти - Петро Сторожук, учитель фізкультури з їхньої школи і його давній друг. Він давно цікавиться всілякою містикою, через що й зажив слави дивака. Саме Петро повинен знати, як боротися з нечистю. Тремтячими від хвилювання пальцями Сергій набирав номер свого товариша.

* * *
Петро обережно постукав у шибку. Це був високий, атлетичної будови хлопець.

- Мабуть, це зомбі, - зробив він висновок, дослухавши Сергієву розповідь. - Труп недавно померлої людини, якого чиясь зла воля підняла з могили для злочинної дії. Чинять це різні чаклуни, лихі екстрасенси, коли мають намір когось занапастити.

- Дивно, мені завжди здавалося, що я не маю ворогів. Та й чаклуни, здається, не водяться в нашій місцевості.

- Цього з певністю сказати не можна, - заперечив Петро, - бо не всі чаклуни себе афішують. А вороги є в кожної людини - якщо не відкриті, то таємні. Навіть у тебе. Інакше звідки б узятися цьому зомбі?

- Тоді чому воно не вкоротило мені віку ще в дорозі? Навіщо було їхати до мого дому?

- Зомбі дізнається про своє призначення тільки опівночі, коли перетвориться на вовкулаку зі страхітливими вовчими іклами та довгими гачкуватими кігтями на руках і ногах, які намагатимуться негайно вп'ястися в горлянку своїй жертві. А доти воно, нагадуючи своєю поведінкою людину зі сповільненою реакцією, тільки виходить на свою жертву. До речі, зомбі не має пам'яті, тому й не може сказати свого імені.

- І велику силу має той вовкулака? - не на жарт захвилювався Сергій.

- Вона може бути різною, залежно від сили енергетичного поля чаклуна-індуктора, - пояснив Петро. - Подекуди сягає сили атлета у найважчій ваговій категорії. Треба також пам'ятати: вовкулака цілком невразливий. Якщо йому відчленити якусь частину тіла, то вона нападатиме самостійно.

Холодний піт зросив Сергієві чоло.

- Скажи, - глухим голосом мовив він, - з цією напастю можна боротися? Ти знаєш якийсь спосіб?

- Способів є кілька, проте нам підходить лиш один. Треба міцно зв'язати зомбі так, щоб ця проява не могла спертися на ноги. І якщо вовкулака не звільниться до світанку зі своїх пут, то обернеться на звичайний труп людини, вже позбавлений лихої сили... Отож за діло! Нам треба якомога більше мотузок і ланцюгів...

Невдовзі Сергій обережно відімкнув кухонні двері і рвучко їх розчинив. Мумія сиділа на канапі. Коли хлопці схопили її за руки, вона лише струснула головою, наче отямлюючись від сну. Сорочка на ній раптом розстебнулася, і з-під неї випорснули круглі дівочі груди, на яких виразно виднілися чималі синці. Та найбільшу увагу привернули кілька глибоких ножових ран. Мабуть, саме вони були причиною смерті дівчини.

Проте часу на сентименти не було. Незважаючи на те, що мумія звивалась у їхніх руках, мов гадюка, хлопці хутко перетягли її до спальні на масивне залізне ліжко. Тут і заходилися міцно прив'язувати. Придалися мотузки, алюмінієвий і сталевий дріт, два довжелезні ланцюги. Незабаром випростана горілиць мумія лежала на ліжку, мов у коконі.

Перевели дух уже на кухні за домашнім вином. Випивши кілька склянок, трохи збадьорилися, та все ж Сергія щось муляло.

- Мені здається, що в нашій історії бракує якоїсь ланки. Чогось важливого. - По цих словах вийшов із кухні і повернувся з кришталевим келихом у руці. - Ось! Здається, з нього і почалася моя пригода. Я купив його в комісійному магазині перед тим, як підібрати мумію. І заплатив за нього 666 карбованців.

- Мумія цікавилася келихом? - спитав Петро стривожено.

- Так, вона нагадала мені про келиха, коли я залишив його у багажнику, хоч доти я про нього не прохопився й словом. А потім на якусь мить мов заціпеніла через нього.

- Тепер усе зрозуміло! - по хвилі важко видихнув Петро. Його обличчя вже покривалося потом і глибокими зморшками. - Зомбі, що лежить у твоїй спальні, створили такі потужні темні сили, що воно тепер здатне Землю перевернути... Ми в небезпеці.

Гнітюча тиша запанувала на кухні, її нестерпну німоту виразно посилювало цокання великого настінного годинника. Трохи опанувавши себе, Петро сумовито виклав суть свого здогаду.

- Ось що, по-моєму, передувало твоїй пригоді. Два дні тому у місті зграя злочинців захопила дівчину і, поглумившись з неї, позбавила життя. Труп відвезли за місто й викинули... Оцей келих стояв у тій самій кімнаті, де ґвалтували дівчину. Можливо, навіть був у полі її зору. І на ньому записалась енергія її ненависті до ґвалтівників, її безсила лють, жадоба помсти. Чому саме на ньому? Бо з усіх відомих речовин кришталь найчутливіший до біоенергії, здатний її акумулювати. Ця енергія поступово отруювала б життя мешканцям квартири, де було скоєно злочин, але хтось із них невідомо чому вирішив терміново позбутись келиха. Якби тільки це, то всі нещастя разом із келихом перейшли б до його нового власника. Та стався ще й фатальний збіг: його, певно, цілком випадково було оцінено на суму, яка є кодом виходу на темні сили Всесвіту, - 666. І темні сили не забарилися відгукнутися. Тієї миті, коли ти придбав келиха і тим самим підтвердив значення цього фатального числа, вони багатократно збільшили його енергію, внаслідок чого стався жахливий прорив - келих створив зомбі з трупа дівчини, чию біоенергію було на ньому записано. Залишалося тільки запрограмувати зомбі на злочин, що й відбулося в тебе на очах, коли мумія вступила в контакт із келихом...

Тільки-но Петро виклав свою страхітливу версію, як кришталевий келих раптом став наповнюватися темною кров'ю. Хлопці вражено відсахнулись, а кров у келиху швидко завирувала і вихопилася через вінця, заливаючи стіл і розбризкуючись довкола.

У спальні щось загуркотіло - і відразу ж почувся брязкіт розірваних ланцюгів.

Годинник на стіні вибив північ...

Довідка. Віктор Волощук народився 1959 р. у селі Перківцях біля Кельменців на Буковині. Навчався в Чернівецькому університеті, працював на будовах, потім повернувся у рідне село, де й мешкає. Соціальний стан - безробітний. "Живу в таких жахливих злиднях, - писав він 1984 р. до редакції журналу "Київ", - що неспроможний сфотографуватися... Так само неспроможний передплачувати навіть найулюбленіші видання".

"Загалом, читаючи його оповідання, - писав Валерій Шевчук ("Київ", № 10, 1984), - відчутно, що автор ще й справді, як письменник, молодий: ще йому треба працювати над фразою, особливо діалогом. Але його сюжетні конструкції свіжі й вироблені, я б сказав, цікаво викінчені. Це й дає підставу сподіватися, що за старанної праці автор може вирости в доброго письменника. Принаймні навіть із поданих творів можна виснувати, що в нашу літературу приходить людина із своїм голосом".

На жаль, твори Волощука після 1984 р. більше ніде не з'являлися.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Наші дорогі чиновники 
  ·  Бензин у Львові подорожчав 
Погляд
  ·  Інвестиції у владу 
  ·  Площу Ринок уже не ремонтують 
  ·  Мали профспілки майно, а залишилося... "те, що маємо" 
  ·  Олег СОСКІН: Тепер партії повністю відповідатимуть за закони 
Поступ у Львові
  ·  Пожежа в електричці 
  ·  Як Славко Вакарчук повчав молодь 
  ·  Дороги до Бродів і Стрия нарешті відремонтують 
  ·  Британці говорили про "Тустань" 
  ·  Про що питали Главу УГКЦ 
Поступ з краю
  ·  "Ви маєте право мовчати..." 
  ·  Кабмін хоче статус 
  ·  Злощасний шостий пункт 
  ·  "Білайн" розпочинає гру в Україні 
  ·  Скільки грошей ''витрясли'' політики 
Поступ у світі
  ·  Болгарію можуть затримати 
  ·  Іран провокує американців 
Інтерв'ю
  ·  Тарас БАТЕНКО: Ми хочемо здійснити моніторинг якості освіти 
Арт-Поступ
  ·  Як тебе не любити, милий сонний Базилевсе 
  ·  Олег ЛИШЕГА: спілкування з людиною, як з річкою 
Мандрівка
  ·  Гончарська - Мохнацького - Драгоманова 
Тема
  ·  Наодинці з Володарем часу 
  ·  Астроном на смітнику 
Телевізії
  ·  Ілля ВІНОГРАДОВ: Відчуваю, що це моє... 
  ·  25-й кадр 
Стиль
  ·  Міста - це також бренди 
  ·  Повернення у дитинство 
Канапа
  ·  Кришталевий келих 
Релакс
  ·  Смачного... 
Спорт-Поступ
  ·  Леонід РАТНЕР: "Галичанка" може стати базовим клубом для збірної України 
  ·  Наша молодь вартує більшого 
  ·  Згадуючи минуле