BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Тема.    Для жінок.    Для чоловіків.    Спорт-Поступ.    Репортаж.    Постаті.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
14 квітня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Для чоловіків  » 

___________________________________________________________________________

Екстаз
Це не про секс
МАЙКЛ
 
Це коли лунає гімн і його перші слова "Ще не вмерли України" - і сто тисяч встає, і подих перехоплює енергетична хвиля, і ноги, як протези, і навіть найзапекліші циніки, солдати всіх фронтів і воєн світу починають, ні, не плакати, піднімати очі до неба.

Ми вдома. Мелодія рідної мови після щоденного довбання чужими гортанними звуками. Чужої мови, чужого світу, чужого життя, чужої землі, чужих людей. Ми вдома. Хочеться сісти на асфальт. Ноги не тримають. Усе. Приїхали, прилетіли, доповзли. Старий, ти свій серед своїх. Ми вдома. Будемо жити. Шоу має тривати. Тільки не так швидко. Ми почекаємо, коли зупиниться платівка у голові, і будемо жити. Довго.

Природно, без напруги, нічого нікому не доводячи, не докладаючи жодних зусиль. Ти вдома. Лінивий чи працьовитий, талановитий чи бездарний, красивий чи потворний, здоровий чи хворий, боягуз чи герой. Ти вдома. Ти свій. Тебе приймуть і таким. Любити? Не обов'язково будуть. Ненавидіти? Необов'язково. Це потрібно заслужити. Але не вб'ють, не виженуть і не продадуть тільки за те, що ти не такий, чужий. Ти - українець, і твій дім тут, в Україні. Тебе зрозуміють... Ти повернувся. Ти щасливий. Усе чуже, не наше, залишилося там. Забудемо.

Не та країна, і сонце не те, і люди моляться чужим богам. Немає катастроф, немає і новин, для тебе. Їхнє життя, їхні проблеми, їхні радощі. Їхні гроші і мова. Десь там. За межами свідомості. Ти випадаєш з їхнього ритму, ти на іншій планеті, ти чекаєш на дзвінок. З дому. Рахуєш хвилини, години, а потім дні й тижні - чекаєш, чекаєш на дзвінок. Сірий, безкінечний ранок, чорні стрілки, білий циферблат і мертвий телефон на столі. Час застиг. Усе, скільки можна чекати?! Немає часу, ще один день, наповнений очікуванням. Ти виходиш, ти зачиняєш двері, і там, на виході, на межі психологічної втоми й відчаю, тишу розриває телефонний дзвінок, на який ти так чекав. Рік. Ти хапаєш слухавку, чуєш: "Алло", - і... сідаєш на підлогу. Ти не можеш стояти, дихати, говорити. Ти видихаєш голос, хрип старого, хворого, втомленого пережитим чоловіка. Прокуреного, пропитого, хворого від чекання й невідомості, але не зломленого. "Алло...". Не можеш говорити, та й не хочеш. Ти хочеш слухати, слухати, слухати... Ти тонеш у морі ейфорії. І все починає рухатися дуже швидко. Згодом буде біль. Там, зліва, під ребрами. Через якийсь час. Але це так далеко. В іншому часовому просторі.

Потім потрібно буде встати зранку і йти на роботу, відбути свій номер. Потім. Коли впаде стіна часу.

Усе, життя триває. Тепер можна забутися. Не помічати хронічно самотніх заробітчан, брудні матраци, порожню кімнату, заставлену пружинними ліжками. Запах втоми і розпачу, старих газет, недопитих пляшок та "їжі з пакетика". Стіни обклеєні вирізками з журналів. Відпочинок, вихідні. Страшенні щоденні п'янки і мрії про жінку. Кохану. Тугі, вимучені спроби розпочати знайомство з якимись дивними, сильно нафарбованими дамами, ровесниками епохи дирижаблів. Їхні руки сухі. Їхніх губ уже не хоче ніхто. Їхні очі? Вони хочуть грошей. Чужі. Чужі слова і речення, які неможливо запам'ятати. Чужі жінки з автомобільним іменем Мерседес. Чужі, забуті цивілізацією порожні квартали колишніх володарів життя перетворені на ґетто для гангстерів, нероб і нелегалів. Страшно вночі. Ідеш порожньою вулицею. Сам. Тихо. Якісь чужі чоловіки на узбіччі. Ще дві вулиці - і ти в безпеці. Ще півгодини - і ти знаходиш забуття в снах. Спи - і ти повернешся додому. В снах. Мала батьківщина. Місто, квартал, вулиця. Вуличне кохання у запльованих під'їздах із поламаним ліфтом і обписаними лайливими словами коридорами. Магазин "Риба", в якому продають аудіокасети. Вітрина магазину жіночої білизни, де відображаються обличчя місцевих алкоголіків. У "відкритому" кафе школярі відкрито п'ють пиво, горілку і фанту. Картину повної емоційної катастрофи не рятує яскрава пляма - "жінка в білому". Виснажена дешевою кавою, косметикою, випивкою і куривом, вона втомлено промовляє: "Ви можете приносити з собою спиртне, якщо зробите замовлення на шість гривень." Це не ультиматум, це правила гри. Звичайна шизофренія нашого сьогодення. "Я принесу вам кави", - "жінка в білому" нікому такого не говорить. У відкритому кафе ніхто не хоче кави. Убогий інтер'єр не рятує навіть усмішка власниці і достатньо гаряча "зупа з пакетика". Зазвичай люди п'ють кращу каву у кращу погоду і в кращому оточенні. Як правило, кращі роки "жінка в білому" провела з ліпшими людьми. Цих людей уже не повернути, як і ті часи. Її очі не світяться оптимізмом та добротою.

Цей дощ і зима, а не весна... Люди падають і ламають собі ноги. Батьківщина.

А все починається там. Асфальт, пологовий будинок. Під вікнами великим буквами фарбою нанесено: "Таню, дякую за сина", "Сянюша, я п'ю за нас". Підняті на руках своїх матерів наші діти усміхаються, а нам хочеться плакати від радості. Ейфорія чогось мало зрозумілого там, зліва, де серце. Говорити якісь слова, робити якісь жести. Це потім, коли... Ні, не перші кроки дитини, а коли вперше береш на руки своє крихітне малятко. Тобі страшно. Діти. Маленькі люди. Перші кроки, перші слова. Ми пробуємо це запам'ятати. Перший дзвоник, випускний у садочку. Це не забудеться. "На пам'ять". Фотопапір, запис на відеоплівку. Дехто веде щоденники. Не те. Відкриті сторінки минулих переживань і вражень не б'ють по нервах. Це не запрограмуєш, не сплануєш, не організуєш. Сльози радості не течуть на замовлення. Просто так не паралізує нервову систему. Батьківщину не люблять на замовлення. Ми діти, що народжені тут. Це наша земля, наша батьківщина. Занапащена, розкрадена і покалічена, але своя, рідна земля. Це наша Україна. Ми такою її збудували. Незалежність і мільйони тих, хто пішов у землю. Ми не можемо забути. Пам'ять?

"Тіні забутих предків" на занедбаному, зарослому травою цвинтарі в майже спустошеному, далекому селі. Очі тих, хто бачив, чув, пам'ятає твоїх прадідів. Містика? Голос крові? Ти повернувся. Україна? Реальна, як хрести на могилах, не міф.

Проста, звичайна вулиця, де зупиняються знайомі, сусіди і починають говорити про ніщо, створюючи перешкоди для перехожих. Старі друзі, а може, просто закохані, колеги, однокурсники чи однокласники. Дивне відчуття... Так не буває там, далеко, на чужині, так буває тільки тут. Ми інші, ми особливі, і хай буде так. Життя у нас не таке, але хто сказав, що все повинно виглядати так, як там? Чому ми повинні бути, як герої американських коміксів? Вони можуть виглядати, як їм того хочеться. Але ми будемо собою, і тоді з'явиться почуття дому. Ти повернувся. Україна.

Прапор повільно піднімається. Піднімають руки догори з жестом перемоги наші футболісти. І рев на стадіоні такий, що глохнуть навіть турбіни літаків. Гол!!! Перемога.

Потім, як п'яні, переказуємо один одному кожен момент гри, кожен пас, удар, фінт і ривок у штрафний майданчик. І безсонна ніч. І така радість, що хочеться літати, співати й кричати. І карнавал переможців. Так, щоби в екстазі зійшлися всі сто тисяч і хором заспівали. Ми перемогли!!!

І забувається чорне царство криміналу й армія перегодованих чиновників в останніх моделях німецьких автоконцернів посеред моря біди, нестачі й обману. Ми перемогли!!! В трамваях і вагонах електричок - ми перемогли!!! І не так уже зігнуті спини, і не так уже низько опущені очі, мертві, спустошені зневірою та розчаруванням душі не так зриваються в безодню відчаю. Ми перемогли!!! Ну то й що, що це тільки футбол, і футбол - це тільки гра?! Ми перемогли! Ми вірили. Ми знали. Ми вболівали. Тепер нехай усі знають. Ми будемо командою переможців і чемпіонів.

Усі побачать: це Україна

І всі в єдиному не пориві, а в екстазі щастя й гордості за рідну державу слухатимуть гімн та його перші слова "Ще не вмерла України...". І сто тисяч стає, і подих перехоплює енергетична хвиля, і ноги, як протези, і навіть найзапекліші циніки, солдати всіх фронтів і воєн світу починають, ні, не плакати, піднімати очі до неба. Ми - чемпіони!!!









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Вагонетку поставили, а двигуна нема 
  ·  Славко Вакарчук виховуватиме львівських студентів 
Погляд
  ·  Оформляйте підвищені пенсії! 
  ·  Спекуляції на власному нещасті 
Поступ у Львові
  ·  Реконструкція площі Ринок незаконна 
  ·  Діагностувати туберкульоз нікому? 
  ·  Свято великих сподівань 
  ·  Недоліки пропорційної системи 
  ·  Чому не покарали ментів-хабарників? 
Поступ з краю
  ·  Олександр ОЛІЙНИК: Депутати ВР - це 450 пристроїв для натискання кнопок 
  ·  Мін'юст підтвердив подорожчання 
  ·  Верховна Рада збереться вчасно 
Поступ у світі
  ·  Амністія для нелегальних імміґрантів 
  ·  Вибір президента Путіна 
  ·  Англійська мова - мільйонер 
Арт-Поступ
  ·  Враження після вражень 
  ·  Ультрасучасне світське фешн-шоу у Львові 
  ·  Нове пришестя Rock.lviv 
Тема
  ·  Яким буде Львів за півстоліття? 
Для жінок
  ·  Чому люди зраджують 
Для чоловіків
  ·  Екстаз 
Спорт-Поступ
  ·  Поразка, за яку не соромно 
  ·  Ударом шаблі хмари розігнати 
Репортаж
  ·  Страсний тиждень - час для прощі 
  ·  Дешеве тепло та світло - чисте довкілля 
Постаті
  ·  МАЕСТРО - Марк, Філ, Ерік, 
Пост-Factum
  ·  Дивовижні великодні яйця 
  ·  Для ліків потрібні хвороби 
КуПол: Новини зі Львова