buy visitors
|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Форми, аспекти і проблеми "Культури" |
|
|
| Катерина КИРИЛОВА |
| |
 Зо три роки тому активний прошарок української телеінтеліґенції розпочав обговорювати можливість та потребу створення власного українського телеканалу "Культура". Спочатку на добру справу виділили денні години телеканалу УТ-1, трохи згодом віддали також нічний час.
Одним із центральних було і залишається питання філософської концепції культури, яку мав би сповідувати канал - питання наповнення ефіру.
"Я переконана, що найпродуктивнішим шляхом було б розуміння культури в антропологічному вимірі, - каже Оксана Пахльовська, завідувач Кафедри української мови та літератури, дочка відомої поетеси Ліни Костенко, - а не лише у вимірі суто мистецькому та інтелектуальному. Врешті, мислення нового часу виразно позначене власне таким розширеним поглядом на форми, аспекти й проблеми культури, який містить в собі глобальні параметри людської екзистенції. Схожий погляд на культуру незмірно розширив би горизонт пошуку нових тем і проблематик".
Юрій Макаров, телеведучий "1+1", письменник:
- "Культура" як така існує вже понад десять років, але все якось непомітно. Одного разу я поставив собі за мету подивитися ці програми й скласти власне враження про них, та мені не вдалося знайти у телевізійній програмі час показу цих передач. Також мені колись не вдалося зателефонувати на цей канал, аби з'ясувати питання авторських прав мого знайомого - я не міг знайти їхні координати. Це така собі віртуальна величина і в ефірі, і організаційно. Всі знають, що десь вони є, але де саме - таємниця...
Але я не дуже засмучений через те, що того каналу нема. Бо якби він був, я собі приблизно уявляю, чим саме його б наповнювали. У нас є певна категорія так званих "ветеранів", які вважають, що вони добре знають, якою саме має бути та культурна інформація та за яким принципом мав би наповнюватися канал - це естетика зразка 1959 року. І то за умови, що культурна інформація не має аж такого великого попиту у телевізійної аудиторії.
Отже робити цей канал так, як його роблять, є самогубством. Власне так воно і відбувається... Водночас маємо чудові зразки культурних каналів Європи і Америки, близьким до нас також є російський канал "Культура". Але існує кілька перешкод. Одна з них те, що Росія - велика нафтова держава і вона може собі дозволити скерувати кілька сотень тисяч нафтодоларів на іміджевий проект. Друга - в Росії кількісно більше людей, здатних працювати у такому режимі.
Люди, які поїхали в Москву 20-30 років тому, це той кадровий резерв, якого ми не маємо... Сьогодні в Україні канали загального мовлення, які мають частки аудиторії менше десяти, не є комерційно успішними. А ми говоримо про канал, який за визначенням приречений на частку 1, 2. Теоретично це цікаво, практично, не має жодного значення. Тому я досить скептично ставлюся до нинішніх спроб побудувати громадське телебачення, незважаючи на те, що говорять про це постійно впродовж уже багатьох років. Жодного позитивного результату допоки не видно. В мене є чітке уявлення про те, як такий канал зміг би працювати, але, я боюся, що до мене ніхто не звернеться за такою порадою. Тому можу залишити це при собі аж до пенсії. А тоді писатиму статті: як воно могло би бути...".
Віталій Пастух, продюсер Марічки Бурмаки, директор Українського молодіжного центру:
- Зрозуміло, що такий канал нам усім дуже потрібен. Я не знаю чи вже поховали ідею громадського телебачення, але мені вона подобалась. Власне, телеканал "Культура" цілком міг би бути підрозділом громадського телебачення. Можливо, менш комерційним, проте потрібнішим молоді і старшим людям. Сьогодні є достатньо програм про культуру на українських телеканалах - "1+1", "Інтер" тощо, де щораз світяться ті самі обличчя. І ти розумієш, що продюсери цих каналів, звісно, дуже добре рахують гроші, проте вони забувають: та молодь, яка дивиться ці програми, через 15-20 років вже сама формуватиме суспільну думку. Тому дуже важливим є те, що сьогодні показують на українських телеканалах.
Я дуже боюся, що навіть на тому самому каналі "Культура" демонструватимуть не завжди якісний продукт, адже такого матеріалу у нас є вдосталь. Мені постійно надсилають і відео, і аудіо-матеріали дуже низької якості. І мені стає страшно, коли вільний час наших телеканалів заповнюють власне таким непотребом. Це смішно, коли ти слухаєш радіо і тобі говорять: "А тепер в ефірі українська година...". Люди добрі, в Україні - українська година?! Телеканал "Культура" мав би бути сучасним: менше шароварщини, більше сучасної музики. Хоча, звісно, про народну музику також не слід забувати. Як і про світову класику.
Мирослав Гринишин, режисер, продюсер компанії "Бенюк&Хостікоєв":
- Телеканал "Культура", на мою думку, мав би відображати два напрямки. Перший - це розвиток національного продукту (за умови, зрозуміло, що держава або приватні підприємці вкладатимуть у це гроші). Йдеться і про кіно, і про театральне мистецтво, і музику... Другий - це світові культурні події у своїх найяскравіших зразках. Західна Європа, Америка, Азія, Китай, Японія... Таких зразків у світі є вдосталь. Головне - визначитися з ідеологією. А для цього, і це також дуже важливо, на телеканалі мають бути представлені уподобання широких верств населення, а не лише його інтелектуального прошарку. Це не повинен бути елітний канал, бо за таких умов він просто не виживе. На каналі "Культура" мають бути представлені і смаки людей, які ходять на концерти популярних виконавців також. Канал повинен мати дотації від держави, бо треба розуміти: інакше він не зможе довго існувати. З іншого боку, на каналі має залишатися час для реклами. Можливо, не такої, яку транслюють на решті каналів, але слід придивитися як ці моменти вирішуються на каналах "Культура" в інших країнах. І перейняти найкращий досвід. |
|
|
|
|
Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ: ...на перетині поезії, літератури й образотворчого мисте |
|
|
| Розмовляла Катерина КИРИЛОВА, Київ - Львів |
| |
 Із чоловіком, який навчився сміятися у країні, де, в принципі, поганим тоном вважають усміхатися, мабуть, ніколи не буде нудно. Почуття гумору - це також талант. Чи не тому у нас так мало професійних карикатуристів, які не проміняли поклик серця на поклик шлунку - шестеро, семеро?.. І то на величезну країну. Навіть, якщо поділити коефіцієнт корисної дії від однієї-єдиної усмішки на два чи нехай на три й зважити, наприклад, на такий фактор: гумористи також інколи сумують. Але Володимир Казаневський, відомий київський художник-карикатурист, випромінює таку світлу й добру енергетику, що ти подумки ловиш себе на... усмішці й вкотре дякуєш вищим силам, які посприяли вашому випадково-закономірному знайомству. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Правдива чеська марка |
|
|
| Інна КОРНЕЛЮК |
| |
|
Порядним кіноманіякам не потрібно довго пояснювати, чого варте чеське кіно. Тому ненав'язливо натякну, що чеське кіно - це особливе, як богемське скло, як японське суші, як не по-англійськи прибацаний стиль британської дизайнерки Вів'єн Вествуд, як неклінічне вар'ятство чеського письменника Богуміла Грабала, як весела шиза геніального Сальвадора Далі, як... |
| Детальніше>> |
|
|
|
74 хвилини в пеклі |
|
|
| Катерина КИРИЛОВА |
| |
|
Другий фільм з циклу "Анатомія жінки" у ляльківському кіноклубі - стрічка французького режисера Катрін Брейі "Порнократія" або ж в оригінальному перекладі "Анатомія пекла" (Anatomie De L'Enfer) - наче підтвердження неписаного правила про те, що лаконічність - сестра таланту. |
| Детальніше>> |
|
|
|
