BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 квітня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Погляд  » 

___________________________________________________________________________

Ірина ФАРІОН: Мова створила нашу державу
Розмовляв Ілько Лемко
 
"Спочатку було СЛОВО"... Деколи ми забуваємо, наскільки мова, ця ознака, яка відрізняє нас від тварин, є важливою для нас. Бо це те єдине, що дало нам можливість вижити, і єдине, що дає нам надію стати насправді цивілізованою європейською нацією. Про українську мову, дороговказ і сенс свого життя, "Поступу" розповіла доцент кафедри української мови Національного університету "Львівська політехніка", депутат обласної ради від Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Ірина Фаріон.

Недержавне ставлення до державної мови

- Пані Ірино, хоч як прикро і парадоксально визнавати, але за часи української незалежності русифікація ще більше посилилася. У чому Ви вбачаєте причину цього парадоксу?

- Це парадокс лише на перший погляд. А по суті Україна незалежна лише віртуально. Вона зберігає всі глибинні ознаки колоніяльного чи, м'якше, постколоніяльного суспільства з кітчовим декором суверенітету. І проблема зовсім не у господарчій кризі, зав'язаній на московському газі, нафті чи не збутими у Московії м'ясі та сирі... Повсюдно торжествує совковий менталітет і малоросійське холопство. Інакше кажучи, новий політичний тип людини homo sovіetіkus зараз у владі. Це здебільшого покоління 50-60-літніх, світоглядні хвости яких в УРСР - СРСР. Ця антиукраїнська держава вмерла лише як політична структура. Живими зосталися її наповнювачі, особливо у найбільше винищеній східній та південній Україні і заселеній ментально антагоністичним етносом. Теперішня держава - це наче машина зі зруйнованим корпусом, але з тим самим обладнанням у середині. Коли нещодавно у владі були комуністи, то тепер приноровлені до феодокапіталізму - комсомольці... Вони не здатні на духовний прорив. Тому абсолютно забалакали економіку, а політику перетворили "на танці паралітиків". Ідейно ці люди порожні, як витрушені мішки. А ідея - це клей усього нашого поліфонічного життя, і не важить чи суспільного, чи індивідуального. Комуністична ідея вмерла, бо вона знівелювала людину як індивідуальність. Націоналістична ідея їм не під силу. Бо вони духовно слабкі.

Щось приблизне відбувається по той бік кордону: Росія будує неоімперію. Вона ніколи не буде іншою. Хіба що її просто не стане, себто, розпавшись і як федерація, вона увійде у свої первісні кордони Московського царства... Позаяк сьогодні вона розбудовує неоімперію, то її стратегічне завдання - поглинути Україну. Тепер нема сенсу в'їздити до нас на танках, як 1939 року. Тепер досить цілеспрямовано завойовувати наш інформпростір, що має мовну матеріялізацію. Отож нема парадоксу. Натомість відсутня сама державна незалежність. Тому русифікація в дії, а ми, як завше, при надії...

- Почнімо з мови, яка має виконувати функцію головного об'єднавчого чинника. Наша українська еліта - Ющенко, Тимошенко та інші - насправді не є цілковито українською елітою, вона робить лише перші кроки до цієї українськості. Отож представників цієї еліти можна назвати українськими неофітами...

- Вони, по-перше, не є "українською елітою" у лінгвістичному сенсі. І ось чому: еліта з французької - це "найкраще, добірне". Їхні політичні кроки аж ніяк не можна розцінювати у суперлятивних категоріях. Часом вони взагалі загрозливі для України, як-от відступницька газова угода чи підписання меморандуму з донецьким криміналітетом тощо. По-друге, сумнівна і їхня українськість. Вона матиме сенс лише за усвідомлення цією, так званою елітою, історичної ролі українства у боротьбі за самостійну державу. Наразі не визнано руху ОУН - УПА як державотворчого, саме за цієї влади виродилась найбільша кількість законопроектів про надання мові окупанта статусу офіційної, державної чи реґіональної тощо, не розроблено стратегії захисту інформпростору від московської окупації тощо. Ця еліта матиме право називатися українською лише тоді, якщо у центрі її політики чи державотворення стане відродження винищуваної української нації, а не витворення безрідного конгломерату населення із політологічною наличкою "політична нація". Така політика і ламаного гроша не вартуватиме, якщо не обертатиметься, наче Земля довкруж осі, довкола українців як титульної нації.

Тому представники цієї еліти, можливо, лише неофіти, тільки аж надто інфантильні. І ніщо цього так не викриває, як їхня незугарна українська мова, яку вони за найменшого приводу заступають імперською. Бо ж мислення постколоніяльне. Ця мова, себто українська, їм ніби і потрібна, бо ж вона - символ і невід'ємний атрибут держави. Але і з нею їм не зовсім затишно, як людині, що несподівано опинилася господарем у подарованих хоромах. Проблема у невідповідності між змістом і формою: форму держави начебто маємо, а озмістовити її політична еліта не здатна. Чи не тому, що така політична еліта сама ...недозмістовна чи, радше, беззмістовна? А мова - всього лиш її відображення. Інколи хочеться, щоби політики просто замовкли - екологія б поліпшилась.

Світле і чорне обличчя мови

- Зрозуміло, що насамперед українська мова потрібна нашій еліті для її життя, для її функціонування. Можливо, будучи українцями лише частково етнічно, духовно вони ними не є і користають з української мови з огляду на свої прагматичні інтереси. Як розв'язати проблему з цією фактично неукраїнською елітою, яка нібито проголошує українські цінності?

- Бачу дві площини розв'язання цієї проблеми: духовну і юридичну. Вони залежні так, що перша породжує другу. Навіть у межах чинного мовного законодавства можна навести лад у цій сфері, якщо застосовувати різні форми покарання: від позбавлення ліцензій якогось ЗМІ до звільнення з роботи держслужбовців, котрі не опанували державної мови. А це можливе за створення атмосфери нетолерування зневажників державної мови. Певною мірою виходить зачароване коло. Здавалось, помаранчевий народ його розімкнув, але у верхах воно знову зімкнулося. Отже, верхи і низи розбігаються у своєму баченні держави. Логічно, що це коло знову розімкне народ, викинувши із власних невичерпних надр нових лідерів нового, а не постсовєцького часу. Ми приречені на навзаємне духовне зростання: і лідерів, і народу. Тоді ми виростемо зі штанців зужитого слова "незалежність", а увійдемо в потужне слово "державність". Держава держить нас для самих себе, і задля нас, українців, вона і має бути.

Без духовної сили немає державотворчости

- У держав Балтії таких проблем немає, хоча там етнічних росіян удвічі більше, ніж в Україні. Там ніхто не наважиться порушувати питання про другу державну російську мову, і росіяни, хоча, може, їм це не подобається, змушені поважати корінну націю та її мову. Зрозуміло чому. Адже це Європа, відповідний рівень економіки, культури, це ЄС, НАТО, це врешті зарплата 700-800 доларів. В Української держави таких важелів нема, і вона виглядає дуже слабкою та безпорадною...

- Наша влада не має цих важелів через те, що вона не визначилася зі системою цінностей і пріоритетів. Пріоритет - це етнонація у системі її духовних та матеріяльних потреб. Мова та культура - це потреба над потребами. Бо саме це робить нас унікальними і засвідчує багатство людської цивілізації. Саме мова й культура врятували нас у часи відсутности держави. У цьому одна з основних креативних функцій мови та культури. Однак для усіх влад ніби незалежної України - це вторинні речі. Нас забалакують потребами економічного зростання на тлі мовно-культурного виродження або пропонують і насаджують мовно-культурні цінності совєцької доби. Був би хліб, а пісня буде... Ця совдепівська формула здатна творити хіба що насєлєніє з голосами за януковичів. Є інша модель побудови суспільства: і пісня, і хліб - бо це єдність душі й тіла. Без душі ми покійники. Держава без духовного етнонаціонального пріоритету приречена. Тому країни Балтії живуть, а ми животіємо.

Мова як протест

- Що ж нам робити з цією відсутністю пріоритетів і з тими малоросами, яких чи не половина України?

- Найперше невідступно бути собою! І жодних компромісів із минулим. Хто укладає контракти з учорашнім днем? Попри перевернуту систему цінностей, навернення українців до самих себе таки відбувається. За останнім переписом населення, 85,2% українців назвали українську мову рідною, тоді як 1989 року таких було 81,1%.

- Чи можна сказати, що Майдан дав імпульс цьому процесові?

- Так. Помаранчеве повстання говорило українською, бо Майдан - це передусім національне прагнення з духовними пріоритетами. Мої друзі-кияни казали: "Ви привезли нам мову". Але ми поїхали - і Київ обрав мером людину, яка є автором законопроєкту про надання російській мові статусу другої державної, людину, що не володіє українською. Отже, ми лише розхитали совково-малоросійського човна, і він знову став на місце. Тому я скептично ставлюся до карнавальних революцій і сповідую принципи радикальної зміни суспільства у постреволюційний час. Власне цей постреволюційний час помаранчева влада цілковито змарнувала. Вона, на відміну від народу, виявилася психологічно не готовою і невмілою до змін. Ці очікувані зміни - це не щось особливо винахідливе, а для початку - лише розсортовані по тюрмах бандити, а відтак нова система україноцентричних цінностей.

- Як змусити людину повірити у ті цінності, які є для неї чужими? Візьмімо, наприклад, тих самих донеччан?

- Наведу як приклад історію, що сталася з донеччанином Юрієм Литвином, який працював донедавна старшим машиністом на Донецькому міськмолокозаводі № 2. Вперше він заговорив українською у 41 рік. Таке бажання опанувало ним після з'їзду у Сєверодонецьку. Мешканці цього краю настільки були обурені діями своїх керманичів, що це змінило їхнє ставлення і до державної цілісности, і до державної мови. Відтак Юрій Литвин зробив запис у технічному журналі українською мовою: "Здається, вентилі на охолоджувачах повітря у камері 101 в не тримають, йде обморозка", поряд із яким хтось дописав: "Что за порнографія в журналє?". Скликали збори, які постановили писати російською мовою, а Юрія Литвина перевести з посади старшого машиніста помічником машиніста, позаяк на цій посаді не роблять записів у журналі. Звичайно, пан Литвин подав до суду на начальника цеху. Судовий процес триває, як, зрештою, триває дуже болісне повернення українців до самих себе і здебільшого саме через конфлікти з владою.

Отож змушувати людей і справді ні до чого не треба, хіба як до неухильного виконання законів.

- Які конкретні кроки у цьому плані треба зробити насамперед?

- Необхідно задіяти потужні державні важелі і фінанси для деросійщення інформпростору. До прикладу, створити бодай кілька україномовних радіостанцій на Сході та Півдні України і з десяток газет із високопрофесійним колективом журналістів. Не можна шкодувати грошей на безцінні речі. Вони незліченно помножать результат.

Як східний чи південний українець може заговорити українською мовою, якщо він живе в абсолютно чужомовному просторі? Це так само неможливо, як аби пальма виросла в умовах нашого клімату. Це означає, що зусилля слід спрямовувати не на вирощування пальми, а на кардинальну реанімацію клімату, зруйнованого в часи московського панування. Так ми повернемо українській землі її природне обличчя, а отже, автохтонну націю.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Що посієш - те й пожнеш 
  ·  Щербаков готовий відповісти 
  ·  Шарона оголосять недієздатним 
  ·  Напад на медіамагната 
Погляд
  ·  Ірина ФАРІОН: Мова створила нашу державу 
Поступ у Львові
  ·  Отець-мітрат Р.КРАВЧИК: Тішуся, що маю нагоду молитися у соборі Св. Юра 
  ·  Грицак таки мер Трускавця 
  ·  Кому завадять зелені саджанці? 
  ·  Родовід Слободянів 
  ·  Катерина УСЕНКО 
  ·  Личаківську і Виговського перекриють 
  ·  Польські студенти про Болонський процес 
  ·  Директор "Шувару" очолить бютівців 
  ·  У Львові обговорять шляхи розвитку 
Поступ з краю
  ·  "Контакт" повернувся 
  ·  Білорусь помилують 
Поступ у світі
  ·  П'ять років для бацьки 
  ·  Великий Потоп - 2 
  ·  Рекордна повінь 
Арт-Поступ
  ·  Володар вічних скарбів людського духу 
Спорт-Поступ
  ·  "Вовкам" до Руслани ще далеко 
  ·  "Динамо": ще один крок до мети 
  ·  Ось так би і в Києві!.. 
Пост-Factum
  ·  Секрети жіночої зваби 
  ·  Свобода та дезінформація 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Мер Львова просить грошей 
  ·  Встановлять пам'ятник Кривенку< 
  ·  БЮТ очолив директор ринку 
  ·  ПППУ об'єднається з "НУ" 
  ·  Міського голову судитимуть