Борис Сулим, студент міжнародних відносин, який двічі вигравав стипендію на навчання за кордоном, розповів "Поступу", що перша його поїздка за кордон була до Австрії.
"Спочатку я поїхав на три місці в Австрію. Потрапив туди за сприяння Бюро австрійсько-української корпорації у Львівському національному університеті. Голова цієї організації Андреас Веннінгер допоміг отримати стипендію багатьом нашим студентам. Спочатку я поїхав не на навчання, а на практику. Отримав стипендію при Посольстві України в Австрійській Федерації, мені оплачували житло і харчування. У будні я ознайомлювався з роботою посольства, а вихідні проводив у бібліотеці, досліджував тему своєї роботи", - розповів Борис Сулим.
Другою країною, в якій побував Борис, була Німеччина. Про те, що всесвітньо відома німецька фундація Hanns Seider Stiffung набирає студентів, він прочитав в оголошеннях (доска объявлений), розклеєних в університеті. Вирішив спробувати. Пройшов конкурс, подав необхідні документи і... виграв стипендію.
"Спочатку я поїхав на три місяці в Німеччину як студент-гість, оскільки був лише на другому курсі і ще не мав рівня бакалавра. Але вже тоді я почав писати дипломну роботу в Німеччині, яку захистив через три місяці. Потім я повернувся на батьківщину, де вибрав собі нову тему наукової роботи. Я також пройшов мовні курси в нашому університеті, склав іспит на знання німецької мови на найвищому рівні - DSH. Цей екзамен є доволі складним, адже відповіді записують на аудіоплівку і відсилають у Німеччину. Лише після цього мені надали стипендію в Німеччині. Зараз я продовжую навчатися там, пишу магістерську роботу".
Борис розповідає, що в Німеччині його стипендія становить вісімсот євро на місяць. Там він має змогу відвідувати бібліотеки, а тричі на тиждень має пари і зустрічається зі своїм бертфроєром. Він дуже задоволений, що має змогу навчатися у Німеччині. Проте залишатися там не планує. Сподівається використати набуті знання вдома, на батьківщині.
Оксана Марциняк, колишня студентка психологічного факультету, уже вісім років навчається в Польщі
"Я довідалася про стипендію Колегіуму Івана Павла Другого від священика в церкві. Після відправи він погодився розповісти про неї детальніше. Я вирішила спробувати щастя, подала необхідні документи і потрапила у Польщу. П'ять років я навчалася, писала наукову роботу. Коли ж закінчила навчання, то побачила оголошення, що Європейський колегіум польських і українських університетів оголошує конкурс на магістерські стипендії. Я вирішила спробувати себе, тим паче, що досвід у мене вже був. Мені пощастило, я знову отримала стипендію. Зараз я закінчую четвертий курс магістратури в Польщі. Через рік повернуся в Україну. Сподіваюся, що з такою освітою без проблем знайду роботу", - говорить Оксана.
Так, як роблять Борис та Оксана, - вчаться, щоб повернутися додому і бути корисними рідній країні, чинять не всі. А дехто зумисне намагається виїхати за кордон, щоби залишитися там працювати і навіть жити.
Загалом метою стипендіальних шкіл не є влаштування на роботу у своїй державі. Основна мета - це обмін досвідом молоді, зближення держав. А іноземна освіта значно підвищує можливість знайти цікаву та добре оплачувану роботу на батьківщині.
На жаль, останнім часом стипендіальні школи стали об'єктом зацікавлення різних аферистів. У газетах та журналах можна знайти безліч оголошень про навчання за кордоном за стипендіальними програмами. До таких оголошень слід ставитися дуже обережно, адже солідні організації, як правило, намагаються співпрацювати з університетами. |
Українським студентам, які хочуть виїхати за кордон на навчання, зробити це доволі легко. Відвідати Німеччину, Польщу, Францію, Австрію, Швецію та інші країни можна за допомогою стипендіальних шкіл, в яких практично кожен студент одержує можливість написати наукову роботу. Що ж потрібно, щоби навчатися за кордоном і де шукати інформацію про це?
