|
|
|
|
Соціум »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Смачні гот-доґи! І анекдот на додачу |
|
Продавець гот-доґів у центрі Львова продає не лише булочки із сосисками, а й гарний настрій |
| Олена ДУБ |
| |
Про Володимира мені розповіли знайомі, котрі люблять купувати гот-доґи в центрі міста. "Уявляєш, беру я гот-доґ, а продавець мені розповідає анекдот! А перед нами іншим клієнтам він загадував загадки, ненав'язливо намагався підняти їм настрій", - переказували мені вони.
Наслухавшись вдосталь історій про веселого продавця гот-доґів, кореспондент "Поступу" вирішила його знайти. Коли я прийшла на вказану "точку з гот-доґами", виявилось, що Володимир в цей день якраз не працює і мені порадили прийти іншим разом. Та унікальні здібності свого співробітника одразу ж підтвердили: "Та він у нас не лише анекдоти клієнтам розказує, а ще й вірші пише!".
Що ж, таку людину гріх оминути увагою. Наступного дня я знову підійшла до віконечка крамнички. Не встигла і слова сказати, як Володимир привітався, широко усміхнувся і спитав, що саме я бажаю придбати. Почувши, що я журналіст, не вагаючись, він призначив мені зустріч.
Пан Володимир належить до людей, які просто не можуть не усміхатися. А такі люди в наш час - справжня рідкість. Можна навіть сказати - раритет, якщо зазначити, що пан Володимир працює продавцем. Адже приємне обслуговування, без гаркань та злого погляду, нині чомусь трапляється не дуже часто.
"Я працюю тут уже сьомий рік, і кілька років тому в мене почали виникати різні ідеї, як краще продавати клієнтам гот-доґи, гамбургери чи каву, - каже про себе Володимир. - Може, ви чули, я й загадки загадую, і у "Відгадай мелодію" з клієнтами бавлюся, і анекдоти розповідаю".
Володимир страшенно не любить, коли людина їсть із похмурим виразом обличчя. "Для мене і мого професійного самолюбства то - просто ніж у груди. Їсти завжди треба з веселим настроєм, так само як і готувати. Тоді травна система працюватиме якнайкраще", - каже він.
На відміну від багатьох продавців, які працюють вимушено і не вкладають душі у спілкування з клієнтами, Володимиру дуже подобається розважати покупців.
Свої "фірмові ходи" у нього виникли спонтанно під час роботи. Розпочиналося все з анекдотів, всіляких жартів, залицянь до дівчат. А закінчилось чергами по гот-доґи та анекдоти. "Хочу, щоб людині захотілось прийти до мене ще раз і бодай кілька секунд зі мною поспілкуватись", - пояснює Володимир.
Найкраща реклама - "з уст в уста"
Сьогодні Володимир відомий далеко за межами Львова. "Одна постійна клієнтка приходить по гот-доґ і сміється. Питаю її - що сталось? Вона розповідає: "Була в Києві, на Хрещатику, замовила гот-доґ. Молодий хлопчина зробив його, але якось так абияк, мляво. Я той гот-доґ надкусила, скривилась. А він на мене так подивився, теж скривився і каже: "Не нравится? Так езжайте во Львов, к университету, там вам сделают гот-доґ, еще и анекдот расскажут!", - розповів він.
Щобільше, часто до нього приходять іноземці - з Польщі, Франції, які намагаються ламаною російською мовою пояснити, що їх сюди спеціально скерували їхні друзі, колеги, знайомі, які колись відвідували Львів. Польською мовою Володимир володіє вільно, а поляків називає "братами рідними".
Коли у Львові великі забави і доводиться дуже швидко пакувати гот-доґи, пан Володимир намагається працювати на задньому плані. Пояснює це тим, що не хоче працювати "на автоматі", не вкладаючи душу в продукт.
"Так, я можу робити гот-доґи швидко і це не впливатиме на якість - але це вже буде не те. Тому в такі дні я допомагаю, але не стою біля вікна. І я завжди казав і повторюватиму: продукти - це також жива субстанція, і енергетика, яку ви випромінюєте, коли щось робите, потім автоматично передається клієнтам. Через це не люблю готувати гот-доґи екстрашвидко".
Найбільша кількість гот-доґів, які замовили за один раз, - 24 штуки. Універсального рецепту для гот-доґа нині не існує, і Володимир на прохання поділитись якимось фірмовим рецептом пропонує єдиний варіант: "Найкращий рецепт - вкладати душу у те, що робиш. От і все".
Та місце праці цей вічний оптиміст не дуже вже й хоче змінювати - звик. До того ж, він працює, фактично, за здобутою колись у Львові спеціальністю - "технік-організатор підприємств громадського харчування".
Капучіно за здоров'я Тіни Тернер
І справді, організаторські здібності у цього чоловіка одразу помітні. Ну подумайте, хто ще із продавців гот-доґів здогадався грати із покупцями у... "Відгадай мелодію"? А Володимир саме це й робить. І не просто пропонує клієнтові відгадати пісню, що якраз грає по радіо, а проводить навіть "просвітницьку" роботу.
"Я зазвичай на роботі слухаю "Радіо Ман", там крутять непогану музику. Коли я бачу, що з покупцем можна побалакати (А це теж потрібно відчувати. - Авт.), я, поки виконую замовлення, пропоную йому відгадати - що це за композиція, і хто її виконує. Відгадаєте - ставлю капучіно!", - пояснює свій метод Володя і додає: "Я б і статтю вашу навіть назвав - "Капучіно за здоров'я Тіни Тернер".
Щоправда, капучіно переважно мало хто отримує, бо, виявляється, мелодії відгадують досить рідко. Найпопулярніші пісні - такі, як Hotel California - майже всі впізнають, але назвати групу-виконавця чомусь не можуть.
Працюючи за "гот-дожним віконечком", багато чого можна побачити. Наприклад, Володимир за роки праці тут помітив, що молодь тепер частіше вживає алкоголь, стала агресивнішою, та й люди часто ходять похмурі, немов змучені життям. Саме над цим веселий продавець і намагається "працювати" - кому добре слово сказати, а з ким просто "солідарно" і, головне, душевно помовчати. |
|
|
|
|
Хто охороняє вхід до губернатора? |
|
За останні 10 років в області змінилося шестеро губернаторів, а секретар у них той самий |
| Наталія КОВТУН |
| |
 Коли йдеться про професію секретаря, то в уяві зазвичай постає така собі гарненька молода дівчина, не дуже розумна, у міні-спідниці, яка люб'язно відповідає на дзвінки та робить каву для свого шефа. Насправді ж у більшості випадків це міфи. Особливо, якщо йдеться про великі державні та комерційні установи, де секретар - це людина, котра відчуває настрій свого шефа, оберігає його від настирливих дзвінків і є справжнім другом, який не скаже нічого зайвого. Читачі "Поступу" мають унікальну можливість заглянути за куліси цієї професії... |
| Детальніше>> |
|
|
|
Цілюща студениця |
|
Із заводу "Аква-Еко" мінеральна вода потрапляє на полиці крамниць, а потім - і в наші домівки |
| Богдан МАЗУР |
| |
Незабаром спекотні місяці, і люди дедалі частіше згадують, що у світі є таке малоприємне явище, як спрага. Хтось її втамовує добрим пивом, ще хтось - квасом або соком, однак пальму першості займає вода.
Звичайна мінеральна вода. Газована і негазована. З бульбашками і без. "Миргородська" і "Трускавецька". Кальцієва та сульфатнатрієва. На будь-який смак знайдеться свій поціновувач. Недаремно древні римляни казали: Іn vino veritas, іn acva - sanitas ("У вині - істина, у воді - здоров'я). |
| Детальніше>> |
|
|
|
Реальна допомога завдяки "Поступу" |
|
Лише після публікації статті у нашій газеті, міські чиновники перейнялись долею жінки, що змушена жити на кладовищі |
| Ірина РОЖОК |
| |
Свого часу в "Поступі" надрукували статтю про жінку, що живе на кладовищі. І саме завдяки цій публікації уже незабаром життя головної героїні матеріалу може налагодитись.
А почалося все так: якийсь небайдужий читач надіслав матеріал газети "Поступ" про жінку, що живе на кладовищі, до Секретаріату Президента. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Тест на витримку |
|
Журналіст "Поступу" вирішив здати кров на наявність ВІЛ-інфекції |
| Богдан МАЗУР |
| |
Як себе почуває ВІЛ-інфікована особа серед здорових людей? На превеликий жаль, наше суспільство можна назвати "цивілізованим" дуже умовно - ставлення до таких людей лише на словах є гуманним та християнським.
Насправді ВІЛ-інфіковані займають чи не перше місце у списку відкинутих на марґінес: їм часто бояться подати руку, запросити їх у гості, прийняти на роботу, а в медичних закладах - надати необхідні послуги... |
| Детальніше>> |
|
|
|
Дипломатичний скандал у Львові |
|
Почесний консул Австрії у Львові помилився: не з цього року і не всі нащадки остарбайтерів зможуть безкоштовно навчатися в Австрії |
| Валентин КОНЦЕВИЧ |
| |
|
Австрійський Фонд стипендій, який фінансуватиме навчання нащадків українських остарбайтерів, які під час Другої світової війни примусово працювали в Австрії, справді створено, але повноцінно він запрацює лише з 2007 року. Про це "Поступу" повідомила керівник центру зв'язків із громадськістю Фонду "Взаєморозуміння і примирення" Раїса Будко. |
| Детальніше>> |
|
|
|
