BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Точка зору.    Репортаж.    Арт-Поступ.    Стиль.    Для чоловіків.    Канапа / Бренд.    Мандрівка.    Телевізії.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини зі Львова.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
25 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Дмитро СТУС: Ми втілимо мрію Кривенка
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Дмитро Стус. Любить схід і спокій, а ще пливти проти течії. Сприймає життя як виклик, який мусиш приймати, аби залишатися мужчиною. Має двох синів - Ярослава і Стефана. Мало переймається думкою про себе. Найбільше дивується власним інтерв'ю, з яких дізнається про себе чимало цікавого.

Поміж тим Дмитро Стус - старший науковий працівник Інституту літератури НАН України, головний редактор часопису "Київська Русь", віце-президент АУП, автор книжки "Василь Стус: життя як творчість", відзначеної гран-прі конкурсу "Книжка року-2004". Самої лише розмови з Дмитром Стусом виявилося достатньо, щоб помітити, що й власне життя мій співрозмовник невимушено й красиво сприймає як творчість, надприродну, інтимну й безкінечно високу. Схоже, Дмитро Стус давно ввійшов у своїй життєтворчості в справжній смак, яким глибоко пройнятий його голос, інтонації, манери й навіть попивання білого пива.

- Дмитре, як Ви наважилися взятися за цю важку справу - редакторство літературно-критичного часопису, коли всі книжкові журнали, перепрошую, ледве живі в Україні?

- Ідея видавати цей журнал належить Володимиру Рубанові - представнику середнього бізнесу та українцю, особистості, сформованій за радянських часів російськомовною імперською культурою. Він є одним із засновників видавництва "Київська Русь", яке підтримувало російськомовний часопис "Радуга", а тепер вирішило заснувати ще й власний україномовний журнал, очолити який запропонували мені. Та не треба шукати тут жодних парадоксів чи зловорожих підступів. Якою б не була радянська культура, передусім то була культура, у якій формувалися достойні люди. Те, що на сьогоді нема спільного культурного простору, важко сприймаю не лише я. Відтак нічого дивного, що людина, яка хоче й не має змоги слідкувати за якимись культурними явищами (в нашому випадку літературними), спробувала заснувати журнал. Це справді ламає загальні усталені стереотипи про російськомовних бізнесменів, але свідчить лише про те, що ми живемо не в реальному світі, а у світі власних уявлень про цей світ.

Утім, коли я вперше почув від Володимира Володимировича таку пропозицію, то був неабияк здивований. А тому моїм першим запитанням було: "Навіщо Вам це все потрібно?".

- І Вам також - навіщо це потрібно?

- Цілком зрозуміло, що за наших бандитських податків витрачати зароблені кошти ще й на підтримку літературного журналу, який принаймні впродовж перших півроку-року є збитковим, представникові середнього бізнесу нелегко. Проте, виявляється, дехто вірить, що в Україні, де зараз завершується формування книжкового ринку, необхідний новий журнал, який би створював середовище, здійснював первісний відбір і "перевіряв" на читачеві різні ідеї та тексти, які пізніше реалізовуватимуться як окремі книжкові проекти.

У перспективі журнал повинен стати фактором, який активно впливає на сучасний літературний процес. Адже ні для кого не секрет, що ті журнали, які сьогодні є в Україні, ледь жевріють і перейняті проблемою виживання, а не розвитку. Зрештою, про це свідчать і їх наклади. Для багатьох наклад у 1000 примірників є межею, яку навіть не мріють переходити. А перша книга "Київської Русі" вийшла накладом 2 тисячі, друга - також. Маю надію, що й далі вдасться не опускати цю планку.

- Як Ви приваблюватимете в свій часопис автуру і кого найперше?

- "Київська Русь" - гонорарний журнал. І вже сьогодні, після виходу першої книги, проблем із пропозиціями не маємо, навпаки, більше рукописів повертаємо, ніж вибираємо для публікації. Поміж тих, хто запропонував нам свої твори, як майже невідомі для української літератури імена, так і доволі знані літератори. У другій книзі ми друкуємо прозу Лариси Денисенко та Ірен Роздобудько, і про цих людей говорити читачам не потрібно.

Кожна книга "Київської Русі" присвячена якійсь темі. Перша будувалась довкола "(р)еволюції", друга - ілюзії, третя - різних (паралельних) реальностей, які є в нашому житті та культурі. Спершу була думка ціле число присвятити фентезі, але захотілося розширити тему.

У найближчих планах переклади творів із мов колишніх народів СРСР. Орієнтація на Захід, про яку всі говорять, - так, це, звісно, добре, але я завжди любив грузинську, білоруську, російську прозу та поезію. Будемо прагнути повертати твори письменників СНД до нашого простору. Думаю, що це дуже важливий простір. Переклади з латиської поезії та дещо з грузинської прози у видавничому портфелі вже є, існують певні домовленості з окремими держструктурами про сприяння нам у цьому напрямі. Наразі йдеться про культурний взаємообмін: ми перекладатимемо авторів колишніх радянських республік, а там - наших письменників.

- Журнал продуманий, починаючи від шрифтів і закінчуючи серйозною автурою. А як із рекламою та збутом? Впораєтеся?

- Для цього у видавництві є служба розповсюдження видань. Поки що існують плани бізнесохоплення Києва: базари, крамниці, "Укрпошта", альтернативні мережі поширення книжки. Реґіонами розповсюджуватимемо поступово: передплата та ті крамниці, з якими сам буду домовлятися під час відряджень, бо для середнього бізнесу розпочати системне поширення всією Україною на сьогодні нереально. Прагнемо робити все можливе вже тепер. Маємо надію ще цьогоріч почати видавати книжки: серед перших - альбом Михайла Врубеля, нове наукове багатотомне видання Василя Стуса, дещо згодом - прозові книги українських письменників, твори яких ми друкуємо в часописі.

- Поміж тим, є місце під сонцем і для дописувачів, які шукатимуть та пропонуватимуть оприлюднити найрізноманітніші хроніки про наше сьогодення. У передмові до першої книги КР, Ви декларуєте, що холдинг та журнал "Київська Русь" засновують три премії "Нестора-літописця", які щороку 9-го листопада вручатимуть авторові найкращого літературного твору; авторові найкращої рецензії; авторові найкращої публікації в нашому журналі. Загальна сума трьох премій становить 40 000 гривень...

- Маю надію, що премія "Нестора-літописця" стане добрим стимулом як для відомих, так і для молодих письменників, і сприятиме відкриттю нових імен в сучасній літературі.

- Володимир Рубан, окрім того, що він генеральний директор видавництва "Київська Русь" і учасник "Суспільної Ради" часопису, хто він?

- Це людина, яка подала ідею літературного журналу, запросила мене на посаду головного редактора і ризикнула вкласти у цей проект власні гроші. Його видавництво спеціалізується на рекламній поліграфії, має одну з найсучасніших поліграфічних технологій, а тому з цього погляду ми можемо собі чимало дозволити.

- Ви 10 років пропрацювали у запорошених архівах, немало написали як журналіст... А чи не переросли ці авторські амбіції в бажання вийти на письменницьку стежку, якою б звивистою вона не була?

- Справді, написано не так уже й мало. Навіть різноманітна белетристика, але з тими текстами не так просто дати собі раду: обмаль часу, аби переглянути їх і щось доробити, щось - викинути. Та й амбіції частково вгамовані книжкою "Василь Стус. Життя як творчість", де є певні белетристичні шматки. ...Але проблема в чому? Коли навчався в університеті, то мріяв, що хтось організовуватиме видавничі процеси, а я зможу писати, займатися наукою і так заробляти на прожиття. Але виявилося, і то ще тоді, коли ми з Олександрою Коваль готували дев'ятитомник творів Василя Стуса, що мусиш бути і шевцем, і женцем, і на дуді гравцем. Тобто все - від пошуку коштів до видавництва книжки - робити майже самотужки. Сьогодні я вже вмію організовувати роботу й реалізовувати проекти, що в наших реаліях доволі непросто. Якби вдалося на когось перекласти організацію, то вже завтра б розпочав роботу над закінченням (зовсім трішки лишилося) докторської дисертації, поїхав би читати в Острозьку академію лекції, переглянув би прозу. Щоправда, не знаю, чи мені вдасться втриматися від спокусливої пропозиції проректора Острозької академії Петра Кралюка, бо викладацькі амбіції я маю, та й за два десятки літ виступів у різних аудиторіях теж багато чому навчився. Є й деякі інші плани. Не буду поки що їх конкретизувати, але ще відчуваю сили і вже - можливості самому визначати власні стратегії й з колом найближчих друзів реалізовувати їх. Зараз одним із пріоритетних завдань є втілення давньої мрії Сашка Кривенка про творення середовища, можливо, певного клубу, де б проговорювалися ті ідеї та речі, які прийнято називати загальнолюдськими та які не мають нічого спільного з політикою. Терор останньої вже неабияк докучив.

- Наприклад, які ідеї Ви штовхатимете?

- Йдеться не про "штовхання" ідей, а про створення простору для різних, часто протилежних рефлексій. Звідси потреба в публіцистиці - тексти Єшкілєва, Плюща, Анджея Стасюка ... Вони порушують морально-етичні питання взаємодії людини і влади, людини у світі, людини розчарованої чи будь-якої іншої. Себто наголос робиться на життя індивіда й зневажається боротьба за владу. На жаль, ми не надто багаті на такі рефлексії, але навіть добрих авторів не цінуємо. Останнє, на мою думку, - один із головних недоліків нашого соціуму та культури. Не можемо цінувати ні Юрія Андруховича, ні Юрія Винничука, ні Оксану Забужко, ні Бориса Олійника, ні Леоніда Кононовича, ні багатьох інших. Щойно хтось сказав живе неординарне слово, яке суперечить поглядам так званої суспільної опінії, відразу чути: ату його, ату. Для таких думок "проти течії" й задумано журнал.

- Схоже на те, що Ви - позитивна людина, яка розуміє, що таке "позитивна подача проблем" і де ті позитиви взагалі шукати?

- Дякую, звісно. Але не знаю, що це таке - позитивна людина. Просто втомився від тусовочності як ознаки нашого сьогодення. Хочеться сподіватися, що вдасться в одній території засвітити протилежні думки й ідеї. ...Дуже хочеться пробитися на Східну Україну, де альтернативні голоси звучать так, ніби їх хтось спеціально вкладає у форму, яку неможливо почути. Надривне відстоювання української мови в Україні - не лише нонсенс, а шкода. Все ж дуже просто: не знаєш мови - геть із парламенту, чиновницького крісла, владної інституції. А право говорити вдома російською - священне й недоторканне, як і право кожної особистості залишатися собою. Тому я вимагаю (з перемінним успіхом, щоправда) мовної простоти від авторів "Київської Русі", аби журнал можна було легко читати у російськомовному середовищі.

- Ви курите люльку. Є така думка, що ця екстравагантна звичка допомагає виграти кілька секунд на роздуми під час інтерв'ю. Чому стільки розумних чоловіків, даруйте, шкодять своєму здоров'ю курінням? Чи, бува, мислення й куріння якось не пов'язані?

- Це все залежить від особистості. Поки держава й америки заборонятимуть куріння, буду його палким і послідовним пропагандистом. Місця для курців - ще одне ґетто. Я, наприклад, погано сприймаю надмірні запахи парфумів, але ж мушу терпіти, коли якась краля завалюється в метро, а від неї на десять метрів разить. Щодо шкоди... Знаєте, якби не було відпрацьованих газів (шкодять значно більше), нервових стресів, брехні, то людське життя стало б значно приємнішим. Та й час, як для мене, категорія нелінійна: хтось за день встигає більше, ніж інший за все життя. Отож курив цигарки, курю люльку, а що куритиму далі - побачимо...

- Як не банально, та мушу запитати про те, що б хотів прочитати кожен поціновувач творчості Вашого батька. Про це багато книжок написано: бути дитиною знаменитих батьків - це підсвідомо прагнути бути достойним імені й доброї слави цих унікальних людей. Своєрідна карма... Ви це сприймаєте як життєвий обов'язок, чи як дарунок долі, чи...

- Я вже десь говорив. Я не маю вибору, а тому сприймаю все, як Богом покладену на мене даність. Стало цікаво й захопило... Чи робив би це через почуття синівського обов'язку? Ні, звісно! А щодо усіляких банальностей на кшталт бути гідним, берегти добре ім'я тощо, то не сприймаю цієї облуди ще з радянських часів. На жаль, щодня дедалі більше переконуюся, що для мене важливішим є внутрішнє переконання, що чиню правильно, ніж думка соціуму про мої вчинки.

- Що (або хто) востаннє Вас "довів" до сліз радості?

- Хлопці з Майдану, які не відступили, коли на них сунув кримський ОМОН. Вони подолали страх і примусили себе стояти один на один із супротивниками. Власне від (і лише від) подолання людьми власного страху чи відчаю я й відчуваю гордість за людей, народ, дітей і навіть себе самого...









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів очищають від агітації 
  ·  "Поступ" продовжуватиме боротьбу 
  ·  "Карпати" і "Динамо" оштрафують 
  ·  Нові католицькі кардинали 
  ·  Військові бази США в Болгарії 
Погляд
  ·  Як крадуть автомобілі? 
Поступ у Львові
  ·  Ноу-гау від "Укрпошти" 
  ·  У ЖЕКів забрали "тепло" 
  ·  Подбайте про духовність дитини 
Поступ з краю
  ·  ЄС "заморозив" розширення 
  ·  Без Президента коаліція неможлива 
  ·  Гуманітарна допомога для гуманітарної допомоги 
  ·  МЗС повчає Росію 
  ·  Серверна справа 
Поступ у світі
  ·  Білорусь: революція закінчилася 
  ·  Кокойти потягнувся до Росії 
Точка зору
  ·  Любомир ЗУБАЧ: За неправдивий підрахунок голосів світить від 5 до 8 років 
Репортаж
  ·  Скільки важать бюлетені? 
Арт-Поступ
  ·  Дмитро СТУС: Ми втілимо мрію Кривенка 
Стиль
  ·  Бути модною 
  ·  Чому мешканці великих міст полюбляють... етнічний одяг? 
Для чоловіків
  ·  hey YOU! 
Канапа / Бренд
  ·  Страхи 
  ·  ''Плейбой'' 
Мандрівка
  ·  Друкарні та Ференц Ліст 
Телевізії
  ·  Анна СОБОЛЄВА: Все відбулося дуже органічно 
Спорт-Поступ
  ·  Золотий дубль робінгудів 
  ·  Спортивна генетика 
  ·  Гідне протистояння 
  ·  Провал галльського півня 
  ·  Швейцарське "золото" 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Військові відбудували міст 
  ·  Звільнили 20-річну заручницю 
  ·  Есдекам двічі побили вікна 
  ·  7 років тому загинув Чорновіл 
  ·  Львів'янин - віце-чемпіон