BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: новини зі Львова.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
21 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Мистецтво, як Бог, - усюди
Інна КОРНЕЛЮК
 
Мирослав Яновський. Без назвиМомент уже не повториться

Вихід за межі того, що звично розуміти художньою творчістю - стан, властивий для екстремальних експериментаторів і людей, у нетрях яких народжуються справжні нові ідеї, і, можливо, це властиве ще для якихось адептів шаманської свідомості, до яких ми таки не належали, бо були всього лишень глядачами створення сontemporary art.

Вважають, що сontemporary art виявляє таємниче. Таємниче - у соціальних глибинах суспільства, відкриває несвідоме, приховане; об'єктом його уваги найчастіше є проблеми усвідомлення бурхливого розвитку науки, вади соціального устрою світу, проблеми, спричинені постінформаційними мутаціями соціуму тощо. Наскільки актуальним є коло цих тем для представників інших культур, які не належать до традицій Нового часу, освоєних старою Європою й новою Америкою? Вважають, що саме митці та інтелектуали (в тіні освічених невігласів від офіційної культури) взяли на себе формування НОВОЇ СВІДОМОСТІ. Так чи ні? Нелегка справа, тільки ж якщо... Якщо настав час, коли по-іншому не можна, то мистецтво стає еквівалентом дії.

Виставка івано-франківських художників - Мирослава Яновського та Весели Найденової - це момент чистої провокації кожного глядача, котрий не зовсім знає, якими категоріями (часу, простору, творчості, життя тощо) мислить актуальне мистецтво. Не намагатимуся оминути і той момент, що схожі виставки - певний тест на емоційну зрілість (хто б то не був - поважний літературознавець чи ультрамодний тінейджер, який у мистецтві розуміється нібито мало). Антураж відповідний: тьмяне освітлення, спокійна аритмічна мелодія й милозвучний жіночий голос всесвітньо відомої сучасної арфистки, величезна відеоінсталяція "з історії еротики в традиційному візуальному мистецтві" (як дав зрозуміти заінтригованому глядачеві Мирослав Яновський). І ось перед вашими очима розгортається несподівана річ: художник публічно "пускає" кров з руки, змішує цю кров із червоним вином і п'є... А цей момент - найпридатніший для споглядання за реакцією публіки. Всі уважно дивляться, тамуючи емоції, фотографи "знімають" такий "дивакуватий" (з коментарю одного львівського фотографа) артефакт. Більшість присутніх не надто напружує свідомість, аби збагнути, що відбувається, просто споглядає собі й тримає думки при собі, вберігаючись заодно від спокуси "булькнути" якусь дурницю. Чомусь деякі відомі львівські фотографи не бажали коментувати для "Поступу" побачене в "Парку". Ймовірно, що не хотіли особливо "напружуватися" й коментувати віяла, яблука, ножі, рибини, пір'їни, люльки, обличчя, оголені тіла художників... - все на межі символів, епатажу, поганого смаку, фетишизму, відкидання загально прийнятної моралі українського суспільства. Стоп. Українського, тому що в Нью-Йорку схожий "Парк..." нікого б не здивував і не обурив. Посягання на сакральні символи, якими б символічними жестами вони не були, в Парижі, скажімо, - також давно пройдений етап. А в нас місія деяких маститих мистецтвознавців часто зводиться до того, що "композиції нема на полотні". Ох, якби я була Джексоном Поллоком, от би розказала в перфоменсах декому про полотна!

Утім "про полотна" написав достатньо Юрій Іздрик (це справді достойно вивісити його текст-коментар поруч із фотографіями згаданих митців із Івано-Франківська): "Мистецтву вже нікуди сховатися від нищівних обіймів культури. Навіть мовчання, чисте полотно, випадкове полотно, відсутність полотна потрапили в її реєстр. ...Імітуючи... воно хоч у такий спосіб знаходить шанс відбутися і, можливо, залишившись непоміченим, якось врятуватися. ...Залишається імітувати крик, беззвучно розтуляючи рота, або кричати подумки... Та все ж варто сподіватися на неосяжність прекрасного, яке може підстерігати де завгодно, пам'ятати, що колір існує поза межами видимого спектру і про те, що... Дух Божий, як вітер, віє там, де хоче". Невже справді законодавство багатьох країн регламентує норми поведінки митців у ХХІ сторіччі? То що ж їм, митцям, робити з тотальною імітацією - мистецтва, культури, віри в їхню затребуваність у часи "комп'ютерних мізків"? Грубо кажучи, що робити з імітацією як такою? Може, ця наявність імітації - вірус, без якого організму важче давалася сила? Сила - і без боротьби, та чого воно варте. А так завжди можна вчинити скандал, за основу якого береться відсталість українського мистецтва від мистецтва Франції чи Америки. Родзинка і в тому, що скандал влаштують навіть не самі творці сontemporary art, а всі, кому не ліньки влаштовувати скандали.

Не плутайте композицію з позицією...

"Ні, це збагнути неможливо". "В якому часі, друзі, живете?". Невинне запитання замість відповіді, яке "перемикнуло" моїх колег на якусь ультразвукову хвилю, що ні я, ні вони так і не домовилися, про що взагалі йдеться. У той момент усі ми перебували на предивній виставці "Парк українського періоду", або "Музей радіації-3" в львівській "Дзизі". Хоча дивилися ми на ті ж фотографії, з тими ж оголеними людьми, пили те ж вино, перебували в приблизно однаковому віці, слухали ту ж терапевтичну музику Енії, проте ми чомусь не розуміли одне одного. Бо в реальному часі ставали учасниками проекту, фотоперфоменсу, який "досліджує пограничні стани людини, ландшафту і міфу", а водночас, повторюю, проекту, який досліджує і НАС, там тоді присутніх.

Коли б ще пильно придивитися до того, що нас оточує, то "крім ненайкращої реклами та дизайнових знахідок другої свіжості, нічого іншого на вулицях, у приміщеннях міста не спостерігається... Київ, Одеса, Харків, Львів уже поглинуті виром тотального contemporary art ...І нескінченна армія митців, перевиконуючи виробничі плани, творить перманентні гепенінги та епатажні перфоменси, драйвові концерти та інтелектуальні концепти, цнотливий боді-арт на розбещених фуршетах та вікендах, богоінсталяції та іронічні асамбляжі... Навіть неозброєним оком видно, що з тих часів, коли мистецтво перестало бути для людини розумної одним із інструментів пізнання світу, відтоді, коли людина стала "царем" природи й перестала боятися (читати: поважати), мистецтво втратило свої шамансько-ритуальні властивості і залишилося на рівні морально-естетичних спекуляцій. Десакралізація навколишньої дійсності, науковість світобачення залишили для мистецтва прикладні сфери - дизайн та рекламу". На питання: "Яким є місце мистецтва у постіндустріальному суспільстві?", contemporary art відповідає: "Мистецтво є всюди, якщо ви вмієте користуватися ним".

Весела Найденова - напівболгарка-напівукраїнка, втілення чуттєвої жіночності й чоловічого еґо на "полотнах" Мирослава Яновського - спостерігала за глядачами, а вони - за нею (насправді й "на полотні"), і всі споглядали за тим, як хто спостерігає, більше мовчки, ніж уголос. "Відчуття того, що ти дійшов до якоїсь межі, буває не раз. Після цього ти розумієш, що відкриваються нові межі. Саме так: межа - за межею. Може бути дуже несподіваний перехід від одного етапу до іншого - як у житті, так і в творчості", - висловила "Поступу" свою філософську позицію щодо "Мистецтва й Межі" художниця. "А мораль?!" - грізно перепитую. "Ця галицька псевдомораль, коли, вбираючи маску доброчинності, йдуть до церкви; коли виходять з церкви, тоді одразу видно істинні обличчя... Така мораль мене ображає", - відповідає Весела.

- Весело, що для Вас є свободою?

- Своїм стилем життя і своєю творчістю я намагаюся показати, що я така, як насправді - з усіма недоліками. Я намагаюся не натягати жодних масок, а бути справжньою. Тож свободою в моєму розумінні є вже те, що я можу на огляд інших пропонувати подивитися на себе. І на те, як я відкриваюся... Незалежно від того, сподобається таке комусь чи ні.

Як будь-яка cвобода вибору, в contemporary art йдеться не про вибір між дрібницями, а поміж раєм і пеклом, поміж останнім шансом вибрати те, що хочеш, чи відмовитися від вибору. Що додасть до цього співавтор "Парку..." Мирослав Яновський?

- Наскільки ритуальним для Вас є Ваше мистецтво, Мирославе? Бо, можливо, мистецтво - це внутрішнє священнодійство, яке взагалі не варто показувати на публіку...

- Сакральність для мене передусім асоціюється з очищенням. Мистецтво ж для мене є ритуальним саме в тому сенсі, що мистецтво - не гра на публіку, не стьоб, не бажання в той чи інший спосіб показати, що, дивіться, я "вище, над вами"... Арт - дуже серйозна штука, якою я займаюся все своє свідоме життя. Кожен акт, який роблю, тягне за собою якісь інші наступні кроки, дуже важливі не лише в межах мистецтва, а й мого особистого життя.

- Ви не розчаровані тим, що так мало людей прийшло на відкриття "Парку..."? І, напевно, що не так багато з них може сказати Вам відкрито: "Колего, я не розумію того, що ти робиш".

- Ні, мене навіть не дивує. Придивіться, хто сюди прийшов. Це знані фахівці, професіонали своєї справи, яких і не може бути багато. Цей захід не для широкого загалу, широкий загал - не мій глядач. Поміж тим хочу "зробити дистанцію" поміж мистецтвознавцями й сучасними арт-критиками. В Україні справді є проблема з професійними критиками сучасного мистецтва, арт-критиками у буквальному розумінні. Мистецтвознавці старшого покоління - це фактично історики мистецтва, бо актуальне мистецтво вони вважають чимось обмеженим й розглядають його упереджено. Але актуальне мистецтво завжди йде попереду країни, попереду політики, соціології, менеджменту тощо. Культура наздоганяє актуальне мистецтво щонайменше через десять років. І це також не дивно.

Сучасне мистецтво потребує коментарю. Без коментарю важко "впіймати" те, що описується без слів, те, що є певною абстракцією чи психологічним станом. Якщо пояснювати згрубша, то десь так...

- Скільки Ви знаєте художників в Україні, котрі працюють у сфері contemporary art?

- Не більше як два десятки, а інші "пишуть" традиційну історію мистецтв: модерн, постмодерн... Це філософське питання, яке не варто порушувати у газеті.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Загадковий вибух в аптеці 
  ·  Гербст похвалив наші вибори 
  ·  У Болоньї охороняють собор 
  ·  РТР знову оббрехало Україну 
Погляд
  ·  Чи законна ''мобільна'' вишка? 
  ·  Василь Слободян: "У сакральному будівництві перервали традицію" 
Поступ у Львові
  ·  Вибори як тест на демократію 
  ·  Платити за світло буде простіше 
  ·  Бюлетені вже привезли 
Поступ з краю
  ·  Фальсифікації як мантра 
  ·  Українська відповідь Туркменистану 
  ·  Замах на вбивство 
  ·  Скільки ж винен Ощадбанк 
  ·  "Київстар" куплять за 5 млрд готівкою? 
Поступ у світі
  ·  Майдан у Мінську неможливий... 
  ·  Коли за "демократію" голосують 82 відсотки виборців 
  ·  Нова гонитва до Місяця 
  ·  У Франції - мова ультиматумів 
Арт-Поступ
  ·  Мистецтво, як Бог, - усюди 
Спорт-Поступ
  ·  Зачепити потаємну струну душі 
  ·  Соло словака у Bundesliga 
  ·  Переможна хода грандів 
  ·  Двадцять голів, двадцять перемог 
  ·  "Аристократи" програвати не вміють 
  ·  Погроми металургів 
Пост-Factum
  ·  Метелики-шпигуни 
КуПол: новини зі Львова
  ·  4 автопотяги з бюлетенями 
  ·  Таліпов вимагає зняти Гудиму 
  ·  Завтра у Львові - суперфутбол 
  ·  Затримали 25 тискомірів