BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Ексклюзивне інтерв''ю.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Реклама в Поступі.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
3 жовтня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ексклюзивне інтерв''ю  » 

___________________________________________________________________________

Патріарх Григорій ІІІ: Універсальність – основний зміст релігії
 
Патріарх Григорій ІІІ
Григорій ІІІ, Патріарх Антіохії і всього Сходу, є Главою мелхітської греко-католицької Церкви, що як антіохійська митрополія була піднесена до гідності патріархату ще в 325 році, на Першому Вселенському Соборі, який проходив у Нікеї, разом із римською, єрусалимською та олександрійською.
Нинішня мелхітська церква є залишком тієї частини антіохійської церкви, що залишилася вірною східному Римському імператору після приходу арабів. Їхній перехід до візантійської літургічної традиції тривав до ХІІІ ст. Унійний рух, спрямований на поєднання грецько-мелхітської церкви з римським престолом, завершився єдністю 1722 року. Патріарх грецько-мелхітської церкви має свій осідок у Дамаску, Лівані і Каїрі. До грецько-мелхітської церкви належать вісімнадцять єпархій на Близькому Сході і шість в Америці та Австралії. На завершення свого візиту в Україні Блаженнійший Патріарх Григорій ІІІ погодився поділитися своїми міркуваннями з читачами “Поступу”.


– Перше питання дещо банальне, але й традиційне. Які Ваші враження від України?

– Я маю лише найкращі враження від першого для мене приїзду до України. Про вашу країну я знав багато доброго ще раніше – від німецького священика, чия робота була пов’язана з українською церквою, з діяльністю Андрея Шептицького та й загалом із сучасним церковним рухом в Україні.
Зараз же я можу побачити на власні очі, якою є ситуація в Україні після важких часів, якими були для вас останні п’ятдесят років. Мушу сказати, що я вражений більше, ніж міг собі уявити я чи хтось із єпископів, які приїхали зі мною.

– Кожна церква має свої певні особливості, чимось особливо цінна. У чому, на Вашу думку, цінність УГКЦ для Вселенської церкви ?

– По-перше, варто відзначити збереження національного характеру цієї церкви, стійкість її перед утисками й заборонами завойовників і комуністів – попри все, вона зберігає відданість вірі батьків.

По-друге, це бажання знаходити порозуміння з іншими гілками християнства, бути відкритою для інших. Це, на мою думку, спільна риса української греко-католицької церкви та нашої греко-католицької мелхітської церкви, яка завжди трималася осторонь від ворожнечі між Римом і Константинополем, та й тепер уникає конфліктів. Отже, найважливішими рисами УГКЦ я вважаю відданість давнім традиціям, з одного боку, й відкритість для Вселенської церкви, з іншого.

– А в чому, загалом, полягає особливий статус східних церков у Вселенській церкві?

– Це плюралістичний підхід – без східних церков римо-католицька церква була б однобічною.
Існування східних церков і, відповідно, залучення багатьох націй (слов’ян, арабів, греків, коптів тощо), різних мовних середовищ, різних підходів до теології вдосконалює церкву. Римо-католицька церква надто уніфікована, тож вона втратила деякі унікальні риси національних церков. Східним же церквам вдалося зберегти у єдності різноманітність.

– Ви маєте місію вести Церкву в дуже складному регіоні, на Близькому Сході. Як би Ви оцінили з власного, безумовно, багатого досвіду, співвідношення політики і церкви?

– Ось уже шість років я є Патріархом греко-католицької мелхітської церкви, і моя діяльність протягом цього часу – справді хороший приклад співвідношення церкви і політики. Адже, зважаючи на ситуацію, доводиться бути одночасно і церковником, і політиком. Усі наші християни святої землі – палестинці, й нас не можуть не зачіпати турботи нашого народу, його бажання здобути свободу, автономію, зрештою, власну державу. Ми дуже стурбовані конфліктом, адже нас непокоять усі проблеми палестинців. З іншого боку, нам доводиться також підтримувати стосунки і з урядом Ізраїлю. Тому ми справді втручаємося в політику у найширшому її розумінні, але ми не творимо політики. Ми беремо участь у політичному житті Палестини, але не впливаємо на прийняття рішень сторонами конфлікту. Ми тільки даємо натхнення й пропагуємо цінності справедливості, свободи, поваги до прав людини. Тож наші звернення, особливо ж декларацію від 1996 року, і справді можна назвати втручанням у політичні справи, але не в сенсі політичної підтримки якоїсь із сторін, а в сенсі спроби пояснити своє бачення ситуації. Так, ми проти ізраїльської окупації. Але ми ніколи не використовували політичних засобів для відстоювання своєї позиції і ніколи не закликали до насильства. Я вважаю, ми досягли балансу між прагненням до справедливості, миру, свободи й захисту прав людини для палестинців і намаганням, з іншого боку, забезпечити те саме для ізраїльтян. А таким чином, ми досягли й хорошого балансу між церковним служінням і політичною діяльністю.

Щось подібне ми бачимо й загалом у регіоні. Скажімо, у Лівані, Сирії, Єгипті, де уряди поважають нашу церкву, однак втілюють власні принципи урядування. Нас ніколи не утискали й ми мали достатньо свободи для розвитку, для реагування на події, для висловлення наших почуттів, нашого бачення – але при цьому ми завжди дистанціювалися від політики.

– Одним з результатів євангелізації світу стало те, що поняття толеранції стало однією з підставових засад сучасної цивілізації. У своїй місії Ви якби досліджуєте границі толеранції. Як далеко, на Вашу думку, може зайти толеранція до тих, хто не толерує нас?

– Толеранція – не найкраще, як на мене слово для означення стосунків між людьми. На мою думку, доцільніше в цьому контексті говорити про сприйняття інших. Толерувати – означає терпіти когось.
Натомість сприйняти іншого – значить зберегти свою ідентичність і при цьому повною мірою поважати ідентичність іншого. Тож сказати “толерантність” – недостатньо, щоб відобразити хороші стосунки між людьми, котрі стоять на одному рівні. Толеранція означає, що ви вищі, а я – нижчий. У такому разі ви можете толерувати або не толерувати мої права – скажімо, якщо вам належить краща й більша частина країни і ви мене дотуєте. Зараз саме це слово, зазвичай, уживається на означення добрих стосунків між народами, але ми більше не хочемо говорити про “толеранцію”, натомість уважаємо, що цьогочасне суспільство має базуватися на вільному й повному сприйнятті ідей інших. Лише за такої умови ми зможемо разом побудувати нормальне суспільство і не воювати один із одним. Поки що цього в нас не усвідомили – тож ми маємо достатньо “толеранції”, але не маємо миру. Так само і в стосунках між різними країнами, між Сходом і Заходом тощо, треба приймати інших такими, як вони є.

– Чи змінилося розуміння толеранції, її меж, після подій у США 11 вересня 2001 року?

– Після 11 вересня, на мою думку, з’явився навіть страх перед толеранцією. З’явилося також чітке розмежування: мовляв, ти злий, а я добрий. Тобто, по суті, відбулися негативні зміни. З’явилися нові страхи, підозри, збільшилася упередженість. Після 11 вересня у світі стало менше толеранції і менше сприйняття інших. Через реакцію на трагедію американців зросла напруга у світі. Чіткішим став поділ світу на “своїх” і “чужих”. Якщо ми й далі будемо йти таким шляхом, світ усе більше розколюватиметься, випливатимуть нові й нові взаємні звинувачення. Це шлях до самогубства. Тому ми повинні, навпаки, поширювати почуття гуманності, свободи, сприйняття інших. Деколи медіа чи відомі політики представляють інших як загрозу – таку ж як, скажімо, спори сибірки. Насправді ж ми повинні уникати розпалювання страху й підозр. Інакше матимемо світ, переповнений страхом, підозрами, напруженістю. Саме такі тенденції я вважаю одним із найбільш небезпечних наслідків 11-го вересня.

– Наскільки я знаю, Ви є прихильником ідеї об’єднання церков. Ця ідея є дуже актуальною для України, яка розділена між кількома церквами, зокрема, між православними і католиками. Як далеко, на Вашу думку, може піти католицька церква на шляху компромісу з православ’ям, на шляху до об’єднання?

– Мусимо пам’ятати слова папи Івана XXII: того, що нас об’єднує, – значно більше, ніж того, що нас розділяє. Врешті-решт, ми маємо тисячу років спільної історії. І навіть після розподілу ми зберегли спільні риси – літургію, причастя, ікони, музику, стиль церков – відмінності між ними не такі значні, як може здатися. А щодо греко-католицької мелхітської церкви – вона більше православна, ніж католицька, про що деколи забуваємо й кажемо: “як далеко ми можемо зайти в порозумінні з православними?”. Але ми і є православні. Тому ми повинні плекати почуття того, що ми разом. Ми не повинні ділити християнську спадщину на вашу і нашу – це спільна спадщина. Ми повинні думати про те, як жити разом із цією спадщиною, як співпрацювати. Ми не повинні вчити людей чогось православного або чогось католицького – ми повинні вчити їх християнства. З іншого боку, треба робити певні кроки до глибокого розуміння історичних подій, які й справді нас розділяли: не в сенсі релігії чи духовності – в сенсі політичних проблем, етнічні поділів тощо.
Ми повинні очистити пам’ять від спогадів про постійні війни, завоювання, етнічні сутички.

– Один із лауреатів Нобеля, Конрад Лоренц, якось сказав, що наступна світова війна буде війною за душу людини, війною цивілізацій. Чи можна погодитися з таким твердженням і якщо так, то які перспективи католицької церкви у цій війні?

– Сподіваюся, що ми зможемо дослідити найглибші риси нашої душі, нашої людської індивідуальності.
Адже наша індивідуальність (аж до гідності) прихована за зовнішніми елементами: музикою, назвою країни, війнами, культурою, мовою, традицією. Згадайте відомий вислів ісламського лідера каліфа Омара: особистість людини є ворогом того, що вона ігнорує. Так само й греки казали: можна ігнорувати себе, але ти є.

Якщо ми зможемо об’єднатися, то основою для об’єднання мали б стати якраз ці найглибші корені особистості. Бог створив людину за своїм образом і подобою, незважаючи на різницю в кольорі шкіри, мові, історії, культурі, ми з вами є людськими істотами. Можливо, замість війни буде спроба вивчити нашу душу, можливо, ми уникнемо війни між націями і замість зіткнення цивілізацій відбудеться діалог цивілізацій. І нашим завданням, як людей, як представників різних країн, є, досліджуючи нашу душу, готувати діалог, щоби уникнути цього зіткнення цивілізацій. Як сказано в Євангелії: “Яка користь людини з того, що вона завоює весь світ, якщо при цьому втратить душу”.

– Кожна людина відкриває світ заново, тільки для себе. Це можуть бути і тривіальні істини, але особисто відкриті, може бути нове розуміння, що переверне світ. Чи є у Вас такі недавні особисті відкриття, з якими Ви хотіли б поділитися з читачами?

- Можу сказати, що останнім часом змінилося моє бачення світу – після подій 11-го вересня, після гарячого конфлікту, який я бачу на Близькому Сході, після подорожі багатьма країнами Сходу, Заходу, Америки, Європи, яку я почав у серпні. У мене з’явилося глибоке відчуття потреби в універсалізації. Якщо в нас є розуміння універсалізації, в нас є зв’язок зі світом. Якщо ми використовуємо універсалізацію – ми використовуємо зв’язок зі світом, зв’язок один з одним, зв’язок між культурами. Універсальність – це, на мою думку, основний зміст релігії, тому що ми боремося з окремішністю, із надто вузьким розумінням нації. На Сході церкви пропагують універсальність, але багато мусульман, наприклад, довіряють тільки своєму, ісламському розумінню.
Я думаю, що майбутнє – за глибшим розумінням універсальності. Тільки не треба плутати це поняття з тим, що називають глобалізацією. Глобалізація – лише спосіб експлуатації та розподілу між бідними та багатими. Універсалізм же – розуміння того, що ми єдині з єдиним Богом, і про це я говорю все частіше – і під час молитви, і під час пастирської опіки як у межах нашої церкви на Близькому Сході, так і за межами регіону. Якщо ми не досягнемо цього глибшого розуміння універсальності й будемо далі відділяти себе від інших – наслідком буде лише зростання напруженості.

Якщо ми говоримо про мир – мир у світовому масштабі, ми повинні дійти до розуміння універсальності. Досягнення миру не може бути особистою справою когось одного. Ця проблема зачіпає всіх і все. Не можна здобути мир для себе і війни для всіх інших. Зараз же ми творимо війну, щоб завдяки їй здобути мир для нас – при цьому приносимо страждання всім іншим. Тому універсальність, у моєму розумінні, практично тотожна миру.

Розмовляв Орест ДРУЛЬ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Місто руйнується 
Погляд
  ·  Ще не вмерла Україна 
  ·  Форум понад усе 
Поступ у Львові
  ·  Дороги на Форум перекриють 
  ·  Школа — це стрес 
  ·  Пам’яті Юрія Киричука 
  ·  Відповідальність чиновників 
  ·  Апеляцію Яцюка відхилено 
  ·  Канадські стипендії львівським студентам 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Мобільний стиль від росіян 
  ·  Вороги не потрібні — є українці 
  ·  Цензура замість реклами 
  ·  Газовий консорціум: більше є, як нема 
  ·  Боротьба за російську посилюється 
  ·  just a moment для України 
Поступ у світі
  ·  Росіяни хочуть Клайпеду 
  ·  Конопля на цвинтарі 
  ·  cина банкіра викрали і вбили 
  ·  Страшні наслідки інтифади 
  ·  Канадійці страждають від самотності 
  ·  Америка готова до несподіванок 
Ексклюзивне інтерв''ю
  ·  Патріарх Григорій ІІІ: Універсальність – основний зміст релігії 
Арт-Поступ у світ
  ·  Йожефу Шайні – 80 
  ·  Срібний ювілей Ґардженіце 
  ·  Індія в кіберпросторі 
  ·  Чимабуе – наступний 
  ·  Природність перемагає 
  ·  Сюрприз Бенінської голови 
  ·  Костюми Спайдермена знайшлися 
  ·  Стипендія для шанувальників Ґомбровича 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  doom з поп-корном вприкуску 
  ·  Приємні для споживача помилки 
Реклама в Поступі
  ·  Диво, що зветься “Південний” 
  ·  Високоефективні повітряні системи від ВАТ “Львів – Інтуртранс” 
  ·  Лікар - чудотворець 
Спорт-Поступ
  ·  "Карпати" у ямі 
  ·  "Карпати -- Галичина" -- 15-і у Європі 
  ·  Бойова нічия "Динамо" і перемога престижу "Шахтаря" 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР