BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Інтерв'ю.    Соціум.    Репортаж.    Постаті.    Львівські обсервації.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
16 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

"Нащо нам ті бандури? Дайте нам спокійно вмерти!"
Розмовляли Катерина КИРИЛОВА, Інна КОРНЕЛЮК
 
...Разом із Бахом у Дрездені працював відомий український бандурист Тимофій Білоградський, небідний чоловік, який мав велику пенсію при дворі у Петербурзі та ще щось там у Німеччині. Український історик Степаненко спеціально їздив до Німеччини і віднайшов документи, які підтверджують цей факт.

Власне, спеціально для Білоградського Бах написав сюїти для бандури. Довший час вважалося, що це сюїти для лютні, але для лютні вони були якісь незручні. Спробували переробити їх для інших інструментів, для віолончелі, наприклад... Але, коли Степаненко привіз ці ноти в ориґіналі, ми одразу побачили, що вони ідеально пасують для бандури. На той час в Україні була панська бандура, називалась торбан. Вона мала кілька додаткових струн, була таким собі концертовим інструментом...

Сьогодні торбан, фактично, не зберігся, хіба у музеях, понищений без струн. Але ми знаємо, як він повинен виглядати і хочемо відтворити панський торбан таким, який він був колись, а заодно скористатися сучасними нововведеннями. І згодом зробимо з цього всього... якесь театралізоване дійство, і у відеозаписах, і з голосом актора за кадром, який переповідатиме цю історію у художній формі, з виконанням сюїт Баха", - із захопленням в очах посвячує нас у таємниці загадкового інструмента "бандура" Роман Гриньків.

Роман Гриньків - це, зауважимо, насамперед людина з неповторним почуттям гумору, а потім уже відомий сучасний бандурист, композитор, майстер з виготовлення бандур. Віртуоз-універсал, який виконує академічну, народну, імпровізаційну музику, автор численних ориґінальних п'єс для бандури, викладач Київської консерваторії.

Гриньків багато гастролює із сольними концертами. Брав участь у фестивалі Ієгуді Менухіна All the World's Violins в Брюсселі, виступав з концертами у Сполучених Штатах, Канаді, Голландії, Німеччині, Латвії, Бельгії. 1993-го грав концерти "Бандура і гітара" разом з видатним гітаристом Елом ді Меолою (Al di Meola), з яким продовжив співпрацю і видав у США спільний альбом Winter Nights (1999). Учасник проектів "всесвітнього фолку" Пітера Гебріела (Peter Gabriel) у 1996-98 років. На початку 2003 року відкрив власну майстерню з виготовлення і вдосконалення бандур, де журналісти "Поступу" з ним і зустрілися.


- Тобто бандура як така - це зовсім інший інструмент, аніж той, на якому вчать грати у музичних школах?

- Ой довга історія.... Майже всі музиканти, які грають сьогодні на бандурах, мають найбільшу проблему з інструментами. А добрий інструмент, то не лише краща фарба для точнішого художнього виразу. Все трохи складніше.

Стара форма інструменту не була зручною для тіла та не відповідала всім прийомам сучасної гри. А це, по суті, те, що відрізняє один інструмент від іншого за виконанням. Чимало з цих прийомів не вдається удосконалити через певні технічні нюанси. Власне для того, аби керувати звуком, доводиться вигадувати різні допоміжні засоби. Адже з бандурою можливо передати і динамічні нюанси, і тональні.

Та для таких інструментів у нас немає місця. Бо навіть фабрика, яка колись виготовляла бандури, орієнтувалася не на якість кожного окремого інструменту, а на серійне виробництво. Бандуру не сприймали як серйозний інструмент, хіба як щось таке дуже народне. Радянська ідеологія "аби всього було вдосталь" спрацювала лише на кількість. Над якістю працювали лише окремі майстри.

- Даруйте, про національний інструмент ми знаємо аж так багато, що соромно зізнатися...

- Ви погляньте на скрипку. В історії скрипки був не лише Страдіварі. За цим і полюємо. Має пройти час, відсіятися усе зайве, аби інструмент знайшов свою досконалу форму. З бандурою історія дещо складніша. Свого часу відбулося певне розгалуження на кобзарів, які вважали, що насправді не потрібно вміти грати на бандурі, адже головним для них було слово. Інші ж прагнули удосконалити свою виконавчу майстерність, якщо їм було мало струн, вони їх додавали.

Ті всі пошуки тривають і дотепер. Змінився час, змінилися люди, але й тепер є традиціонали і новатори. Традиціоналів дратує те, що новатори завжди яскравіші й цікавіші. На бандурі можна виконувати твори написані для інших музичних інструментів: скрипки чи віолончелі. Ідея - вийти за рамки національного інструменту і стати академічним.

Це заклали ще до нас наші вчителі. Справді, довелося докласти багато зусиль, щоби бандура стала інструментом, який "викладають" у консерваторії. Це щось свіже і нове. Від Австралії і до Росії такого більше ніде нема. Я нещодавно повернувся зі своїх мандрів, під час яких побачив, що і в Австралії є чимало народних інструментів, які борються за визнання. Але вони досі не знають, як це все зберегти, за допомогою якої методики.

- Як Вам вдається робити те, чого інші майстри давно вже не вміють?

- Зараз маємо великий інформаційний простір. І не знати музичний матеріал, означає бути закритим. Ми, звісно, не повинні бігати і приміряти все підряд на бандуру, але нині вже чітко бачимо, як можемо багато чого технологічно перейняти і собі.

Раніше так не було прийнято, а сьогодні ти можеш піти до якогось європейського музею музичних інструментів і віднайти креслення, фактично, будь-якого інструменту. У них є книжки, де ретельно описано, що до чого і навіщо. Власне те, що я нині маю і вмію, - це зібраний досвід, який я черпав із різних книжок.

Я шукав інструменти, схожі на бандуру. І тепер я точно знаю, що трапиться зі звуком, якщо посунути ту чи іншу деталь. Архітектура цього інструменту мені пропорційна до архітектури музичної. Якщо це все правильно зробити, продумати, то інструмент оживе. Звісно, інструмент повинен відтворювати свою епоху, але замало зробити муляж, як багато хто це робить, потрібно постійно удосконалювати інструмент.

Бах завжди експериментував з інструментами. І одним з найважливіших його відкриттів став темперований стрій. Кварту завищили, квінту зробили нижчою, октави підтягнули, і внаслідок вийшов нормальний діапазон, від найнижчої нотки до найвищої. А це було не так просто, для цього не лише потрібно було мати добрий слух, але й математичний розум. Власне, для цього темпорованого строю Бах і писав різноманітні п'єси. Секрет його успіху в тому, що він зумів показати те, як різні тональності впливають на настрій.

- А Ви позначаєте свої бандури авторським знаком?

- Поки що ні. Трохи пізніше, можливо, коли вони стануть досконалішими. Мені ще шукати і шукати. Натомість я переважно виконую власні твори, щоб не відбирати хліб у інших. Бо репертуар для бандури насправді дуже обмежений, не такий широкий, як в інших інструментів...

Я маю досконалішу бандуру, з якої добуваю дуже несподівані звуки. Але, повертаючись до моєї поїздки до Канади... Там платять тільки за те, що замовляли... За всієї моєї поваги до цієї країни, я відчув, що там немає творчості. Ти просто працюєш на свого замовника й годі! Ніхто не хотів займатися безпосередньо грою на бандурі, люди просто хотіли мати від мене інструмент, аби пізніше заробити на цьому гроші... Вони казали: "Нащо нам ті бандури? Дайте нам спокійно вмерти!".

Декому, звісно, я давав уроки, але мене вразив закон, за яким ти не маєш права залишатися наодинці з дитиною під час уроку. Або ще хтось мусить бути у кімнаті, або двері мають бути відчиненими більше як на 20 см. Канадці вважають, що уроки у закритому приміщенні погано впливають на психіку. А якщо ти візьмеш дитину за руки, щоб показати, як потрібно грати, на тебе можуть подати до суду.

- Що з Вами на одній світлині робить Ел Ді Меола?:)

- Тут також цікава історія, бо знайшли мене по нотах. Французи знімали фільм про Україну, прийшли в нашу консерваторію. Для них було дуже дивно, як 5 чоловік можуть займатися в одному коридорі на різних інструментах. Вони дуріли від радості, що такого звіринця більше ніде не знайдуть.

Зустріли там і мене, питали про бандуру. Я їм розповідав і якось там вдало сказав, що бандура - це насправді обличчя України, бо такого більше ніде в світі нема. А тоді ми заграли для них. Французи поїхали до Бельгії, адже асоціація відомого поважного скрипаля Менухіна мала ще різні музичні проекти. Менухін подивився цей запис і пальцем тицьнув у мене: мовляв, знайдіть його. Вже за тиждень я був у Брюсселі і грав у Королівському цирку Баха. З Альберто Ді Меола я познайомився після цього концерту.

- Який це був рік?

- 1994-й. Я пішов на концерт Меола і прихопив зі собою... бандуру. Пішов, думаю, буду всім хвалитися в Україні, що тримав за руку Майстра. Він побачив інструмент, почав розпитувати, що воно таке, а тоді каже: "Плей!". Я тоді англійську знав дуже зле, але "плей" зрозумів, бо так на магнітофоні було написано. Заграв, він почав мені підігравати і до зали повернулися деякі люди, які це почули. Вийшов такий собі сейшн.

Тоді Меола запропонував мені зробити те саме на концерті... у Люксембурзі. То був якраз його тур "Серце емігранта". Я кажу: Візи не маю". А він: "То нічого, ми тебе у фургончику з апаратурою перевеземо". Я думав, що він жартує, але зранку до готелю й справді під'їхав фургон. Ніхто нас не зупинив...

Ми зіграли добрий концерт. Виявилося, що досконалість бандури, до якої ми звикли, дуже доречна у джазовій музиці. Якщо взяти дрімучого гуцула і його імпровізації аранжувати у джазовій гармонії, вийде блюзова музика. Меола це вже давно зрозумів і постійно використовував у своїй музиці народні елементи...

Ел ді Меолі сподобалася моя гра, ми подружилися. І 2000 року я поїхав до нього на студію. Там пограв, думаю, запис вже скоро розпочнеться, але мені кажуть: "Добре, ось вам квиток, летіть завтра додому". Виявилося, що це була репетиція. Запис запланували аж через рік. Міола навіть знайшов під той запис спонсорів. Назвали компакт "Зимові прелюдії", зробили 100 мільйонів копій.

- Минулоріч Ви брали участь у фестивалі "Країна Мрій". Що цікавого для себе Ви там побачили?

- "Країна мрій" - це надія, для нас також. Бо завжди великі майданчики були значним випробуванням для бандури. Вона дуже важка для відзвучки, і завжди є ризик, що звук буде просто диким. Саме тому нас вже давно не запрошують на великі сцени, бо в такий концерт треба вкласти не один десяток тисяч доларів, щоб забезпечити виступ із нормальним обладнанням. Але ми вирішили спробувати. Позичили купу мікрофонів, у Тараса Петриненка випросили пульт і виступили, як на мене, непогано.

Єдине, що на майбутнє потрібно буде краще готуватися. Коли граєш один, дуже важко заповнити всю сцену. ...Я бачив відеозйомки з фестивалю, то операторові треба надавати по руках: все пливе, постійно виринає чиясь голова, родимки на шиї, декольте, я тикаю кудись пальцем, а руки музикантів під час гри показують, наче між іншим. Можливо, це буде добре для якогось обкуреного імпресіоніста...

- Аґент 008 нам розповів, що Ви навчаєте гри на бандурі дітей Президента України.

- Аґент добре поінформований. Ющенко та його діти ставляться з величезною пошаною до бандури. Я спочатку думав, що буду нянькою. У перший день занять вони взагалі по мені лазили. А я собі думаю: камери... привіт! (Там в кімнатах справді встановлені відеокамери. - Авт.). Потім усе налагодилося. Дітям треба усе перетворювати на казку, тоді вони слухаються.

До речі, Софійка і Христинка (до речі, я думав, що Софійці років 9, а їй лише три з гачком) думають і говорять майже, як дорослі. Вони дуже розвинені діти, з ними займаються різні педагоги, які розробили спеціальні експериментальні програми, щоб дитина швидше розвивалася.

- А хтось із батьків дівчаток буває присутнім на уроках?

- Катерина Михайлівна завжди спостерігає за тим, як минає урок. Щось там своє робить, але дивиться. Буває, що дитина не зовсім розуміє, що ти їй кажеш, починає капризувати. Тоді Пані Катерина підходить, заспокоює, пояснює: "Спробуй, доню, так чи так...". Як на мене, це свідчить про гармонію у родині. Я завжди думав, що у рафінованих умовах, людині важко проявити свою індивідуальність. Катерина Ющенко - добрий приклад того, що це можливо. Її вигляд, імідж, на перший погляд, простий, але добротно продуманий. І це є одним з принципових моментів цієї родини.









» 
Олександр Кирієнко: Вершина, до якої прагну, - це кіно і мистецтво
Розмовляла Діана КОРНЕЛЮК
 
Розпочнемо, як зазвичай, із високої алюзійної ноти. "Королева бензоколонки-2". Отже, насамперед талановитий режисер комічних римейків. Саме "Для тебе" від "Океану Ельзи" створив новий музичний проект, кліп-гіт. Далі - фільм "Помаранчеве небо". Не кожен режисер так самовіддано працює над власними ідеями та їх втіленням у щось/когось. А не, скажімо, над власним іменем, славою, піаром, якщо хочете (адже про режисера, із яким говоритимемо, в пошуковій інтермережі майже нічого не знайдеш). Як і не завше вдається виправдати свою авансову популярність уже постфактум.
Детальніше>>
» 
Як гартувалася сталь
Інна КОРНЕЛЮК
 
"Кохання та інші неприємності". Поговоримо на злобу дня. Ця ж бо збіса дивна тенденція вже поширилася неозорими обріями і нашої неньки-України. Отож бо й воно, деколи романтична комедія свідчить про моральні проблеми нації не гірше, ніж яка-небудь кривава психодрама, але в тому разі, коли вона "знята" з реальності.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Мораторій на підвищення цін 
Погляд
  ·  Садовий викликав Куйбіду на дебати 
  ·  Як мансарди зруйнували будинки 
  ·  Радіаційні хліб та молоко 
Поступ у Львові
  ·  Неякісні послуги - не платіть 
  ·  Останнє шоу Буняка 
  ·  Площу Ринок закриють на ремонт 
Поступ з краю
  ·  На Литвина знайшли компру 
  ·  Росіяни визнали - маяки наші 
  ·  Україна порушила права узбеків 
  ·  Обміняй паспорт, бо не проголосуєш! 
Поступ у світі
  ·  Лукашенка виганяє іноземців 
  ·  Мілошевича поховають на батьківщині 
Арт-Поступ
  ·  Олександр Кирієнко: Вершина, до якої прагну, - це кіно і мистецтво 
  ·  "Нащо нам ті бандури? Дайте нам спокійно вмерти!" 
  ·  Як гартувалася сталь 
Інтерв'ю
  ·  Станіслав ШУШКЕВИЧ: У політичному сенсі Росія лукашенкізується 
Соціум
  ·  "Незалежні" рахунки за тепло 
Репортаж
  ·  Прожити 115 років! 
Постаті
  ·  Український космос 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Спорт-Поступ
  ·  Владислав ВАЩУК: В Україні великий попит на "тренерів-пожежників" 
  ·  Незапланована втрата очок у Криму 
КуПол: Новини