BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Арт-Поступ.    Мандрівка.    Репортаж.    Канапа.    Телевізії.    Стиль.    Бренд.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
11 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:2 28-03-2017 -   Віктор Пушкарьов звільнився з міської ради за згодою сторін  
  16:1 28-03-2017 -   Понад 50% безробітних Львівщини становлять жінки  
  15:52 28-03-2017 -   У Львові затримали рецидивіста, який торгував боєприпасами  
  14:26 28-03-2017 -   У Львові на хабарі затримали прокурора  
  12:51 28-03-2017 -   На Львівщині може з’явитися завод із ливарного виробництва  
Україна
  16:57 28-03-2017 -   Справу Януковича передали в інший суд  
  16:0 28-03-2017 -   У Чернівцях патрульного поліцейського звільнили за кермування напідпитку  
  15:57 28-03-2017 -   Сума збитків від вибухів та пожеж у Балаклії може сягнути близько 300 млн грн  
  14:44 28-03-2017 -   Україна починає страждати через брак води, - Мінекології  
  14:25 28-03-2017 -   На Київщині затримали організовану групу рекетирів  
Світ
  16:59 28-03-2017 -   В Австрії заборонили носити паранджу в громадських місцях  
  15:57 28-03-2017 -   Австрія виходить з угоди ЄС - не хоче приймати біженців  
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  
  11:8 28-03-2017 -   Литва відмовиться від російських гелікоптерів  
  10:56 28-03-2017 -   У США невідомий купив будинок дитинства Трампа  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Кручена придибенція з Богданом ЖОЛДАКОМ
Розмовляли Катерина КИРИЛОВА, Інна КОРНЕЛЮК
 
Історія крученої придибенції з маестро Жолдаком така, що ми його вже два роки переслідували, щоб випити кави "де труа". Сиділи ми, шановні читачі, з колєґою і переконували одна одну: "Нє, ти знаєш, Жолдак геній!". "Із цього треба й почати". А він, великий адепт "ШИЗОТЕРАПІЇ" (за мотивами його ж однойменної книжки) несподівано виріс на горизонті й сказав: "Знаю, куди ваш ґудзик відлетів. Він повернеться. Не хвилюйтеся, це не найгірше, що могло статися!" Але Жолдак таки не знав, що ми його вже два роки "ловимо" за різних нагод (але ж не варто говорити про свій фарт, що він якийсь недолугий), то ми зійшлися на тому: це все винні наші недопрацювання в методиці переслідування геніальних літераторів-чоловіків... Але це все одно було після того, як виникла теорія бумеранга...

- Представтеся, будь-ласка... хто Ви?

- Я, Богдан Жолдак, письменник, страшний шанувальник Львова. Колись раніше я завжди збирав гроші, аби зробити собі у Львові невеличкі українські канікули. Я пам'ятаю кожну поїздку. Колись блукав вулицями, замальовував фрагменти архітектури... Можливо, цим нікого не здивуєш, але тоді іншого українізованого міста не було. У мене мати і батько письменники, тож я змалку говорив українською; ще можу похвалитися тим, що у нашій хаті довший час жив Микола Лукаш. Проблема виникала, як виходив на вулицю... Коли я сьогодні зустрічаю старих знайомих, вони кажуть: "А ти вже тоді говорив українською! Як знав, що сьогодні за це гроші будуть платити...".

- Пане Богдане, кажуть, Ви чоловік, який на будь-яке запитання може знайти гідну відповідь...

- Так. Я навіть можу розповісти, як я відірвав ґудзик у панни Інни (У журналіста "Поступу" справді відлетів ґудзик, коли вона поглянула в очі пересмішника Жолдака. - Авт.). Як? Напруженням гіпофізу.

- Це компромат. До речі... Що могло б Вас скомпрометувати, наприклад, у наших очах?

- Слава Господу, на певному етапі письменницького існування, коли книжок взагалі ніхто не хотів друкувати, а мені праглося фраєрнути, зробити щось таке комсомольське... я не став цього робити. Сьогодні це могло би бути компроматом.

- Як ставитеся до жовтої преси?

- До певної міри я сам є жовтою пресою. Єдина різниця, що я пишу безособово, а якби конкретно... це була би жовта преса. Прийоми жовтої преси часто використовують у літературі, але на високому мистецькому рівні. Повертаючись до мого улюбленого Юрка Винничука, ви, мабуть, помічали, що деякі прийоми жовтої преси присутні і в його прозі також. Один мій знайомий якось сказав: "Краще мати справу з веселою повією, аніж з рафінованою черницею".

- Іронія і сарказм, ми так бачимо, у Вас в крові. То своєрідний стиль життя?

- Звісно. Та й іншого вибору просто нема. Сьогодні ми маємо якісь книжкові рейтинги, відзнаки, нагороди, а раніше... Що ти сам собі вигадав, як розважив себе, так і буде. Якби вам, журналістам "Поступу", потрапила до рук газета за 60-70-ті комуністичні часи, ви б не повірили! Ви б прокляли мене з Винничуком за те, що ми жили у таку ганебну епоху. Натомість те, що відбувається у пресі сьогодні... На жаль, у своїй більшості ці видання страшенно нудні! Вони вже навіть вичерпали свою жовтизну.

"Я був музою для Оксани Забужко"

- Кажуть, людина, яка не вміє сміятися над собою - вона просто нещасна...

- Таких людей називають "агіласти". Ці люди не можуть сміятися не лише над собою, але й над іншими. Вони вважають, що сміх є гріхом. Найлогічнішим для агіластів є кінець світу. Вони радіють зі СНІДу, бо "це за гріхи". Можливо, саме вони у якихось лабораторіях ці СНІДи та курячі грипи і створюють... Для того, щоб їхня правда перемагала. Знаєте, чого найбільше не люблять відьми - чорні потворні чаклунки? Сміху! А ще часнику. Його потрібно закинути за праву халяву або ж повісити собі на шнурівці (Приглядаємось пильніше до пана Богдана - Авт.).

- А чим для Вас міг би бути кінець світу?

- Це єдине питання, скажу вам чесно, яке захопило мене зненацька. Бо я над таким гівном, як кінець світу, ніколи не замислювався. Кінцем світу міг би стати страшний вибух, коли оцей диктофон, що ви тримаєте біля мого обличчя, розлетівся на маленькі кавалочки... Ці кавалки впадуть на якійсь незнаній людству планеті... І там започаткують нове гумористичне життя.

- Дотепно. Пане Богдане, таке запитання: у всіх жіночих журналах повсякчас обмусолюють тему простого жіночого щастя. Чи Ви можете щось сказати cтосовно щастя чоловічого?

- Звернуся до Винничука. Ви помітили, що його щастя тісно пов'язане і можливе лише через жінку. Коли жінки, які поряд з нами, дозволяють нам робити їх щасливими... це - щастя! Коли жінка дозволяє відчути, що вона щаслива зі своїм чоловіком у всіх аспектах - у коханні, творчості, побуті... Тоді і чоловік буде щасливим, вважаючи, що він відкрив цей світ своїй жінці. Але це така мудрість, яка приходить із віком... коли чоловік вже й не зовсім може робити жінку щасливою. Нас, старших чоловіків, єдине тішить: наші жінки старіють синхронно з нами. І вони майже завжди є достатньо людяними, аби вдавати, що ми здатні робити їх щасливими.

- Хто є Вашою музою? Можливо, це одна з письменниць - Оксана Забужко, Софія Андрухович, Ірена Карпа...

- Радше навпаки: я був музою для Оксани Забужко. Бо це саме я познайомив її з Миколою Кумановським, архетипом головного героя "Польових досліджень...". Я їх познайомив під час фестивалю герменевтики у Луцьку, який організовував Кумановський. Саме я вмовив Оксану приїхати на нього... Натомість Забужко не познайомила мене з жодною дівчиною. Музом я був, а музи собі не знайшов. Я зробив все для того, аби Забужко стала популярною на весь світ, а вона... Мерзотниця! Хоч би з офіціанткою мене познайомила. Я все чекаю, поки вона мені віддячить. Тоді я також напишу якісь дослідження і, може, прославлюся.

"Ти твориш швидше, ніж встигаєш про це подумати"

- Вас ніколи не плутають з Богданом Жолдаком, тим, який режисер, що працював у Харкові в театрі Курбаса?

- Ми знайомі. Це син мого двоюрідного брата. До речі, його батько - страшний чоловік, відомий журналіст. Він у радянські часи видавав українську газету! Коли ж він приїхав з Кривого Рогу до Києва, то вступив до університету, де і познайомився з Тобілевичкою, мамою геніального режисера. Я з ним знайомий, але це дуже і дуже важко.

Ми говорили з вами про всесвіти, де ми всі, можливо, розлетимося, то стосовно Богдана - він сам у собі. Цілий всесвіт. І нікого йому не треба. Якщо йому вдалося поставити у Черкаському театрі найважчу виставу "Одруження" за Гоголем (в чужому для нього театрі!), у його генії не годиться сумніватися. Це безпосередній, потужний та вроджений геній. Якби в нас у інших сферах мистецтва були такі ж генії, як Жолдак, ситуація була б значно кращою. Натомість революція відбулася лише у театрі. Інші режисери займають свої ніші, розподіляють якісь там місця, але Богданові навіть не потрібно про це думати. Він усіх їх випередив.

- Даруйте, а в чому є ті ознаки, як Ви кажете, геніальності?

- Це, коли ти твориш щось швидше, ніж встигаєш про це подумати. За кожним митцем стоїть свій критик, який щось там домислює за письменника. Але коли людина творить попереду всіх сподівань і робить це так, як ніхто до нього не робив (саме тому, до речі, що не озирається), це і є геній.

- Якщо Ви так добре усе знаєте, то, може, Ви також... геній?

- Я не геній. Але коли я переглядаю свої старі оповідання, бачу в них окремі кавалки, які видаються мені геніальними. Натомість твір мав би бути повноцінно геніальним, від початку до кінця. В Україні сьогодні є геніальні поети. Наприклад, Жадан. Сьогодні конкурс "Молоде вино" виявляє сотні геніальних дітей. Вони пишуть ТАКІ вірші... Аби якось компенсувати свою провину, я просто беру відеокамеру і записую виступи цих дітей. Я знаю, що їх не видадуть або видадуть не те, що вони хочуть. У критичні для мене моменти життя я просто вмикаю ці записи і мені стає легше. Ці діти... вони дуже щирі, і водночас грамотні та легкі. Тут немає цього, пробачте, пер...дячого пару, до якого вдаються письменники старшого покоління. ...До речі, багатьом нашим прозаїкам така практика не завадить. Бо тоді, можливо, зникне кострубатість в їхніх текстах. Класичний варіант: в дитинстві людина пише поезію, потім прозу, тоді сценарії, а коли робиться геть старим пердуном - драматургію.

"Тату, ти ідіот!"

- Якою є частка реальності у Ваших творах?

- У цьому моя трагедія. Уявіть собі: пишу якесь паскудно-еротичне оповідання, де від першого лиця оповідається, як моя дружина грішить із кимось за страшних обставин. Коли цю книжку бере до рук моя жінка, починає влаштовувати істерику: "Богдане, я працюю у дитячій музичній школі! А якщо це прочитає якась дитина?!". Доводиться пояснювати, що навіть дитина мала би зрозуміти, що там йдеться не про мою власну жінку... І це трагічно. Бо таки хто-небудь може переадресувати літературних персонажів на реальних людей. А як написати оповідання без законної дружини? Чиєїсь, вигаданої... Навіть, якщо героєм оповідання буде Грицько Голопупенко з Охтирки, жінка думатиме на себе. Моя донька на все це чхала. Вона пішла значно далі, ніж я. Вона може хіба сказати мені: "Тату, ти ідіот! Там де ти ставиш крапку, потрібно ставити кому...". Моя дочка довший час друкувалася у французькому журналі "Ель". Її там тримали за легкий стиль письма. Власне, вона ставила кому там, де старі пердуни завжди ставлять крапку.

- Апелюючи до книги "Кораловий жмуток казусів", де Ви писали, що звільнили Вас з роботи на "1+1", після того, як в прямому ефірі Ви оголосили про москалів-дипломатів, які викрали вашу кицю Тасю й не повертають... Як на "1+1" з почуттям гумору, що аж так відреагували на ці дотепи?

- На "1+1" я потрапив без випробувального терміну. Хоча кожен ведучий, який там є, впродовж двох місяців змушений імітувати прямі ефіри. Бо насправді дуже непросто витримати дві години прямого ефіру. Я був кілька разів гостем на цьому каналі, поводився дотепно й доречно. Я міг хохмити у будь-якій ситуації. І вони взяли мене на роботу. Звільнили мене у той час, коли цей, нібито дисидентський, канал круто гупнув під Кучму. Можливо, вони просто не мали тоді інакшого виходу: борг каналу становив 19 мільярдів гривень. І це за умови, що вони не перевозили кокаїн контейнерами... Я вдячний, що втік з каналу за місяць до всього того, бо й досі, мабуть, не відмився від сорому.

В телебаченні потрібно боротися за своє добре ім'я. Якщо ви помітили, всі ведучі там періодично зникають, а потім не знати звідки вигулькують... Я собі подумав: а чи варте воно того? Чи краще я видаватиму свої оповідання у видавництві імені Винничука "Піраміді". І тоді матиму здоров'я і снагу написати ще кілька оповідань. А на нашому телебаченні ти нічого не можеш. Хіба перед камерою, можна матюкнутися, торгувати... (тут було нецензурне слово). І ти навіть виспатися нормально не можеш. Багато кому це подобається. Могло б сподобатися і мені. Але спасибі Кучмі, що він зіпсував "1+1".

- Над чим Ви тепер працюєте?

- Написав велику кількість так само дурацьких оповідань. Все бракує часу взятися за повість. Це ганебно, звісно, для прозаїка. Але я дуже хитрий: почну писати повість, а потім швиденько зроблю з цього оповідання. Можливо, коли я помру, то буде й для того час. Напишу тоді величезний роман завбільшки з це інтерв'ю, яке тепер дав вам.

Dovidka: Богдан ЖОЛДАК - найбільший письменник в Україні (власна вага 154 кг! :). Народився 13.02.1948 р. в сім'ї незаможних письменників. Закінчив 1972 року Київський держуніверситет ім. Т.Г. Шевченка. Писати прозу почав іще в 60-ті, однак опублікуватися тоді не вдавалося, друкував лише карикатури, оприлюднився лише 82-го року як драматург: "Гопак-опера Конотопська відьма" (Академічний театр ім. Франка в Києві), "Хто зрадить Брута?" та багато інших п'єс у різних театрах України. Автор сценаріїв до кінофільмів "Козаки йдуть", "Відьма", "Іван та кобила" та безлічі короткометражних ігрових, анімаційних, документальних відеострічок. Створив перший в Україні майстер-клас з кінодраматургії на кінофакультеті КДІТМу. Був шоуменом кількох телевізійних програм (на 1-ому каналі Національного радіо, на "1+1"). Публікувався в прозових перекладних альманахах США, Канади та Німеччини. Друкує в газетах та часописах мистецтвознавчі статті. Має чималий доробок у специфічному жанрі "мистецтвознавство-через-пародію", де предмет дослідження аналізують за допомогою гротескової пародії на нього. Живе і працює в Києві.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Спіймані на гарячому 
  ·  Іракська нафта дотече до України 
  ·  "Укргаз-Енерго" попереджають 
Погляд
  ·  Учителів уже досить! 
  ·  Геннадій УДОВЕНКО: До нас у світі дуже погано ставилися 
  ·  Єхануров - Янукович: хто українцям миліший? 
Поступ у Львові
  ·  Аналітична записка: Про стан об'єктів, внесених ЮНЕСКО у Список світової культур 
  ·  УНА вміє агітувати 
  ·  Молитовна хода на честь псевдособору 
  ·  Привид міністра 
Поступ з краю
  ·  Роман ЗВАРИЧ: На записах є голос особи дуже високого рангу 
  ·  Українців виводять з Лівану 
  ·  Українська влада задобрила Єврокомісію 
Поступ у світі
  ·  Три сценарії боротьби з Лукашенкою 
  ·  Найбагатші люди планети 
Спорт-Поступ
  ·  А що з регламентом? 
  ·  Зберегти дух перемоги 
Арт-Поступ
  ·  Кручена придибенція з Богданом ЖОЛДАКОМ 
Мандрівка
  ·  Львівська Хоружівка, або Хорущина 
Репортаж
  ·  Коштовний зв'язок 
Канапа
  ·  ВАМП (стерва) 
  ·  ТРАХТЕМИРІВ 
Телевізії
  ·  Костянтин Грубич: Завтра Юлія Тимошенко кататиметься у метро 
  ·  Труднощі перекладу 
Стиль
  ·  Неогіпі: втеча в іншу реальність 
  ·  Чоловічий шопінг: за і проти 
Бренд
  ·  Тюльпан