BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Ретро-Львів.    Інтерв'ю.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
6 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:21 24-04-2017 -   У поліції розповіли подробиці затримання вбивць львівського таксиста  
  17:19 24-04-2017 -   Цьогоріч відновлять басейни у трьох школах міста Львова  
  17:17 24-04-2017 -   На Львівщині прикордонники виявили викрадене у Бельгії авто  
  17:16 24-04-2017 -   На Львівщині сьогодні-завтра – сильні вітри  
  17:11 24-04-2017 -   Львівська галерея мистецтв виявила пропажу 224 стародруків  
Україна
  17:10 24-04-2017 -   САП відкрила справу щодо збагачення Ляшка  
  17:9 24-04-2017 -   Гройсман: підвищення цін на газ не передбачається  
  17:7 24-04-2017 -   Головного люстратора України Мін’юст представить завтра  
  16:58 24-04-2017 -   НБУ перерахував до бюджету перший транш прибутку за минулий рік  
  16:56 24-04-2017 -   Реальні витрати на оборону в Україні скоротилися  
Світ
  17:13 24-04-2017 -   У Лондоні покажуть золото скіфів  
  17:6 24-04-2017 -   У Йорданії скасували дозвіл ґвалтівникам одружуватися на своїх жертвах  
  17:5 24-04-2017 -   Унаслідок вибуху гранати у дагестанській школі загинула дитина  
  11:12 24-04-2017 -   В Естонії стартують масштабні міжнародні кібернавчання  
  10:0 24-04-2017 -   Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ретро-Львів  » 

___________________________________________________________________________

Воєнні дні Львова (1939-1944)
Підготував Ілько ЛЕМКО
 
Точнісінько на місці цього монумента на честь Гітлера неподалік львівської опери, совєтська влада невдовзі спорудила пам'ятник ЛєнінуПро історію часів радянської і німецької військових окупацій Львова до цього часу було відомо дуже мало і чудовим відкриттям у цьому плані стала книжка Миколи Литвина і Кіма Науменка "Між Гітлером і Сталіним", яку нещодавно видала у Львові літературна аґенція Піраміда. Погляд істориків-науковців і спогади живого очевидця цих подій, активного діяча польського культурного товариства у Львові Збігнева Ярмілка, читачі "Поступу" мають нагоду порівняти у цьому матеріалі.

Деполонізація Львова

Автори книжки "Між Гітлером і Сталіним" особливо докладно і цікаво розповідають про дії польської Армії Крайової у Львові в липні 1944 року напередодні відступу гітлерівських військ з міста. Завданням АК згідно з планом "Буря" була розвідка і підготовка до зайняття Львова якраз у часі відступу німців.

Завдяки потужній допомозі Англії організували масове видання газет і листівок, які пропагували ідею про те, що Львів був, є і буде польським. Уже 1942 року на львівських підпільних складах АК зібрали 1600 гвинтівок, 144 кулемети і 240 пістолетів. Часто цю зброю складали у підземеллях костелів.

22-23 липня 1944 року, коли німці практично залишили Львів, загони Армії Крайової вийшли з підпілля і зайняли райони Львівської політехніки, Личакова, Погулянки, вулиці Зеленої. За деякими свідченнями, вони нерідко налагоджували зв'язок із совєтськими частинами, були їхніми провідниками. Проте операція "Буря" у липні 1944 року зазнала поразки, позаяк Москва не визнавала ні Польщі, ні АК і відповіла на спроби зайняти Львів жорстокими репресіями.

Вище командування і штабістів АК у Львові заарештували, жовнірів, які погодилися вступити до просовєтського Війська Польського, звільнили з-під охорони, решту відправили до таборів. Близько 300 аківців кинули в тюрму на Лонцького. Під час заходів НКВС упродовж 1944-1945 років арештували і депортували 50 тисяч вояків Армії Крайової та членів їхніх родин. Таким чином Сталін фактично деполонізував місто.

Сталін руйнував Львів

Після розгрому Бродівського котла головні сили маршала Конєва скерували на Львів. У своїх спогадах маршал писав: "Бої за сильно укріплений Львів могли призвести не лише до важких руйнувань цього прекрасного древнього міста, але й надовго скувати наші крупні сили".

Однак великий "українофіл" Хрущов поскаржився Сталіну, що воєначальники бойкотують штурм Львова і рішення диктатора було таке: "Закінчуйте швидше справу зі Львовом".

У квітні-травні 1944 року повітряна авіація маршала Конєва безжально бомбардувала місто і завдала йому значних руйнувань - найбільших за період війни. Лише за один першотравневий наліт, який тривав від 21-ї до 23 години 30 хвилин тридцять літаків за п'ять хвилин скинули на місто декілька тисяч бомб.

Наступного дня дев'яносто літаків завдали нового потужного бомбового удару. Внаслідок бомбардування лише одного Головного вокзалу 1 травня загинули 386 осіб. Першого і другого травня зруйнували 340 будівель. Мешканці Львова надовго залишилися без світла, газу, води і зв'язку. Вже на початку року, незважаючи на заборону окупаційної влади, на Захід виїхало близько шести тисяч львів'ян.

Нарешті совєтські війська 27 липня вступили до Львова. На стінах львівських будівель з'явився перший наказ радянської влади, який запроваджував комендантську годину, вимагав негайно здати зброю, не допускав грабунків.

30 липня на багатолюдному мітингу біля Оперного театру виступили маршали Конєв і Хрущов, причому останній запевнив: радянська влада принесла львів'янам свободу і щасливе життя. Однак вже за декілька днів НКВС розгорнув арешти і масові депортації спочатку декількох десятків тисяч поляків, а згодом і українців. Розпочалася нова, вже набагато жорстокіша совєтизація Львова. Таким є погляд істориків на ці події, а ось що згадує живий очевидець цих подій, старий львів'янин Збігнев Ярмілко.

АК з'явилася у місті за тиждень до совєтів

Я дуже добре пам'ятаю, як у вересні 1939 року перший совєтський солдат з'явився з-за рогу Головної пошти. Ми, малі хлопці, стояли якраз у брамі № 40 теперішньої вулиці Дорошенка. Спочатку з-за рогу виліз багнет з двометровою гвинтівкою, потім сам солдат у будьонівці і почав стріляти. Ми відразу повтікали додому і за декілька хвилин я вже з вікна другого поверху спостерігав, як перший совєтський танк їхав вулицею і танкіст нам махав шапкою, бо був якраз на рівні нашого вікна.

1944 року, коли німці залишали Львів, то вони закладали багато мін і фугасів в каналізації і в ті комунікації, де були дроти. Я тоді мав 11 років і мешкав на Словацького якраз напроти Головної пошти і все це бачив своїми очима. Приблизно за тиждень до вступу до Львова совєтських військ у місті з'явилися польські загони Армії Крайової, які не підпорядковувалися совєтам. Армія Крайова за сім днів до появи совєтів вивісила на Ратуші біло-червоний прапор і Олександр Марченко замінив його на червоний, про що тепер не дуже люблять згадувати.

Для поляків, які хотіли воювати проти Німеччини, був лише один варіант: записатися у совєтську дивізію імені Косцюшка, бо Армія Крайова була ворожа для совєтів, усіх, хто там воював і їм допомагав, вивезли на Сибір, зокрема ксьондз Керницький з Катедри, який був зв'язковим АК, одержав десять років таборів і разом з ним довбав десять років сибірське каміння також лікар-невролог Султан.

Біля будинку № 14 на Словацького якраз навпроти Червоного Хреста вояки АК поставили гармату і стріляли по німцях, які обороняли банк, а ми сиділи у підвалі і задихалися від цього пороху, затуляючи віконечко чим могли, але це не допомагало. Тоді делегація людей, які ховалися у підвалі, вийшла до вояків і просила їх якось посунути цю гармату до переду у бік парку Косцюшки. Я тоді помітив, що польські вояки були в цивільному і лише мали на рукавах біло-червоні пов'язки. Гармату пересунули і продовжували стріляти, а незабаром німці втекли на залізничний вокзал.

Коли до Львова вступили совєти, ми вирішили їм показати місця, де німці заклали бомби, бо якщо би ці бомби вибухнули, то від вулиці Словацького і Головної пошти залишилося би пусте місце. Совєтські вояки нам дуже дякували, а їхні сапери взялися розміновувати комунікації. Пам'ятаю також, що весь парк Костюшка розрили окопами, а в тих окопах були карабіни, пістолети, кулемети і міни. В часі війни зброя була доступнішою і траплялися навіть такі випадки, коли люди, маючи між собою якісь суперечки, просто кидали гранати у вікна.

Бомбардували рівно о дев'ятій вечора

Львів досить інтенсивно бомбили і німці, і совєти, але, на щастя, руйнувань у місті було порівняно небагато. Пам'ятаю величезну вирву глибиною понад двадцять метрів навпроти брами на Дорошенка № 46, вона була там два роки. Казали, що це влучила тритонна бомба.

Також розбомбили церкву біля дзвіниці Святого Духа, будинки, які стояли на тому боці вулиці Стефаника, де є Наукова бібліотека, там зараз скверик. Багато бомб скидали на пошту, я бачив, як чотири бомби, що не вибухнули, вивозили з подвір'я. Розбомбили довжелезний будинок фінансового управління на проспекті Свободи, його руїни простягалися від костелу Єзуїтів аж до теперішнього Національного музею і стояли вони дуже довго аж до 1950 року, коли їхній розібрали і збудували економічний факультет університету.

Також певної руйнації зазнав будинок Природничого музею на Театральній, який ще до сьогодні не можуть привести до ладу. Повністю розбомбили чудовий пасаж Міколяша, який простягався від вулиці Коперніка аж до готелю "Жорж", пам'ятаю, як я ще з татом туди ходив - це був справжній малий Париж: там все було під скляним дахом: розкішні магазини, кінотеатри, представництва різних фірм. Це все розбомбили, так як і пасаж Гаусмана, це теперішній проїзд Крива липа.

Під час війни перед будівлею залізничного вокзалу на місці теперішньої великої клумби німці збудували схрони. Одного разу під час нальоту сотні людей кинулися до цих схронів, але трапилося так, що вокзал уцілів, а, власне, туди, де переховувалися люди, скинули серію бомб, і величезна кількість людей загинула, так ці тіла залишилися там, засипані землею. Зараз, якби там почали копати, натрапили б на тисячі людських кісток. Особливо часті авіанальоти робили совєти якраз 1944 року, і був такий час, коли щодня о дев'ятій вечора на Львів валилися бомби. За п'ять дев'ята я вже кричав до мами і бабці: "Біжимо до пивниці, бо зараз москалі прилетять!".

Репресій зазнали усі нації

Дуже добре пам'ятаю епізод, коли вночі на територію Греко-католицької духовної семінарії біля Головної пошти заїхало декілька критих і відкритих вантажівок, і совєтські вояки завантажили з підвалів багато зброї, а НКВД арештувало і вивезло всіх українських священиків і семінаристів.

Коли до Львова вступили совєти, були неумовірні репресії, про українців і поляків немає що й казати, але навіть деколи страждали і свої. В мене був сусід, офіцер у відставці, дядя Ваня, я завжди з ним увечері грав у шахи. Одного разу я зранку встаю, а мама до мене каже: "Ти дивися до дяді Вані не ходи, бо о четвертій годині ночі його забрали і кудись повезли", а за якийсь короткий час до цього помешкання переїхав кадебіст.

А взагалі принцип знищення і вивезення людей був не за національністю чи якоюсь іншою ознакою, ти міг бути і українцем, і поляком, і жидом, але якщо ти був службовцем, вченим, професором, лікарем, поліціянтом, торгівець, то прошу - вйо на Сибір. Тебе лише не чіпали тоді, коли ти міг довести свої "рабоче-крестьянские" корені.

Совєти після війни почали демонтувати старі польські пам'ятники за принципом: це король чи граф, отже, не має права стояти. Я бачив як одразу по війні чіпляли краном і вантажили на вантажівку пам'ятник полякові, австрійському намісникові Галичини Агенору Голуховському, який стояв у парку Костюшка на тому місці, де починається головна алея і тепер стоїть чавунна ваза з зображенням алегорій життя.

Забрали пам'ятник польському діячеві Смольці на теперішній площі генерала Григоренка, пам'ятник поетові Уєйському на Академічній і драматургу Фредру на місці, де тепер стоїть Грушевський. Найдовше, аж до 1950 року, не чіпали монумента польському королеві Яну ІІІ Собєському на місці теперішнього пам'ятника Шевченкові, бо Собєський був дуже схожий до Богдана Хмельницького. Я сам бачив, як під Собєським стояли російські солдати і казали: "Смотри какой Богдан Хмельницкий стоит с булавой. Давай сделаем снимок и пошлём на родину".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Замість весни - снігопади 
  ·  На вибори - зі старим паспортом 
  ·  Бакая викликають на допит 
  ·  Боїшся стихійного лиха? Страхуй майно! 
Погляд
  ·  Мільйони для архіву 
  ·  Україна вирішує придністровське питання 
Поступ у Львові
  ·  Пам'ятник розстріляним у Павлокомі 
  ·  Пільги до трагічної дати 
  ·  Папі Римському подарували львівську ікону 
  ·  Мадам Батерфляй повертається! 
  ·  Дайте гроші на вибори! 
  ·  У церквах нагадали про псевдособор 
Поступ з краю
  ·  Інформація для всіх без винятку 
  ·  Поштовх для фондового ринку 
  ·  Вибори без релігійного підтексту 
  ·  Президент обіцяє чистку кадрів 
  ·  cША відкриває нам двері у СОТ 
  ·  Уряд узявся за ЧФ 
  ·  Ющенко погодився позбутися "РосУкрЕнерго"? 
  ·  Давидович послав реґіоналів до... правоохоронців 
  ·  Омельченко передумав іти в мери 
Поступ у світі
  ·  Послаблений імунітет Росії 
  ·  Летовище для Галичини 
  ·  Пташиний грип у Польщі 
Ретро-Львів
  ·  Воєнні дні Львова (1939-1944) 
Інтерв'ю
  ·  Юрій Дячишинин: Ми вільні і тому щасливі 
Спорт-Поступ
  ·  Урок від "муніципалів" 
  ·  Роман ДЖУМАН: Не люблю діяти другим номером 
  ·  У FIBA Волкова зрозуміли 
Пост-Factum
  ·  Китайці переженуть Америку? 
  ·  Телескопам закривають небо 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Кандидат у мери хоче болота 
  ·  Львів наближається до Страсбург 
  ·  БЮТ агітує "Макдональдсом" 
  ·  Напали на агітатора Писарчука 
  ·  Куйбіда знову підписав угоду 
  ·  До нас знову їде леді Ю 
  ·  ТОП-100 Львівщини 
  ·  ЛАЗ випускатиме "гармошки" 
  ·  40 т неякісних м'ясопродуктів