BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Ретро-Львів.    Інтерв'ю.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
6 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:12 21-04-2017 -   Трамвайну колію на Сихів продовжать до «Арени Львів»  
  16:24 21-04-2017 -   До річниці аварії на ЧАЕС у школах Львівщини відбудуться виховні заходи  
  15:34 21-04-2017 -   У чоловіка викрали гроші під час зняття готівки у банкоматі  
  14:24 21-04-2017 -   Графік планової профілактичної дезінфекції в пологових стаціонарах Львова  
  14:17 21-04-2017 -   У Шегинях затримали ретроавтомобіль  
Україна
  17:8 21-04-2017 -   Жданов та Омелян хочуть взяти Мартиненка на поруки  
  16:19 21-04-2017 -   В Одесі знайшли вкрадений пам'ятник солдату Швейку  
  15:33 21-04-2017 -   Зарплата Гройсмана у березні становила понад 36 тисяч гривень  
  15:15 21-04-2017 -   На Сумщині СБУ затримала ключового фігуранта справи Сергія Курченка  
  14:22 21-04-2017 -   Укрзалізниця з червня підвищує тарифи на 25%  
Світ
  17:5 21-04-2017 -   В Арканзасі вперше за 12 років стратили засудженого  
  15:29 21-04-2017 -   Королеві Єлизаветі виповнився 91 рік  
  12:12 21-04-2017 -   Перестрілка в центрі Парижа: затримано трьох підозрюваних  
  11:39 21-04-2017 -   У Північній Осетії в аварії загинули двоє українських підлітків - ЗМІ  
  11:32 21-04-2017 -   Кількість жертв теракту в Пітері зросла до 16 осіб  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв'ю  » 

___________________________________________________________________________

Юрій Дячишинин: Ми вільні і тому щасливі
У МО "Дзиґа" відкрили ще одну персональну виставку майстра жанрової фотографії
Розмовляла Уляна СУРМАЙ
 
Кар'єра 25-річного львівського фотографа Юрка Дячишина відбувається неймовірно швидко. Фотографією він займається лише чотири роки, і за цей невеличкий проміжок часу встиг зробити вже три персональні виставки, здобути чимало престижних міжнародних нагород. Багато визнаних фотохудожників каже, що його роботи - геніальні, і пророкує йому велике майбутнє. Інші критикують. Однак байдужим не залишається ніхто. Особливо глядачі, які після відвідин його виставки роблять безліч захопливих записів у книзі відгуків, а у своїй пам'яті бережуть образи його робіт.

Третю персональну виставку Юрка Дячишина відкрили у МО "Дзиґа" кілька днів тому. Її назва - "Життя прекрасне". Що хотів сказати нам своїми роботами молодий фотограф, чому обрав для цього саме таких персонажів? Про це Юрко Дячишин розповів в інтерв'ю "Поступу".

- Ти обрав для своєї виставки дуже оптимістичну назву, натомість більшість персонажів твоїх робіт - люди нещасні: бездомні, бідні, хворі... Чому?

- Справді, таких робіт на цій виставці - більшість. Як я уже говорив на відкритті, ті люди, які завітали цього дня у галерею, вже щасливі і життя у них прекрасне. Значить їм пощастило бути не одним із персонажів, а глядачем. Усе пізнаємо в порівнянні. Більшість моїх персонажів - люди приречені. На бідність, на муки, на страждання. Ми ж вільні у своєму виборі. І тому щасливі.

Часто за своїми повсякденними клопотами люди забувають жити. Як казав Джонатан Свіфт, дуже мало людей живе сьогодні, тоді як більшість збираються жити потім. Здається, що ми безсмертні, що ми ще дуже багато встигнемо і тому витрачаємо своє життя на буденні речі.

- Серед робіт, представлених на виставці, є твоє улюблене фото?

- Улюблених робіт дуже багато. У кожної з них є своя історія, вони - це результат якогось етапу життя, якоїсь яскравої події, емоцій.

- На багатьох фото зображені цигани. Як ти їх фотографував? Яка історія цих робіт?

- Працювати з циганами було дуже складно. Вони трохи дикі, з ними важко налагодити контакт. Спілкування виснажує. Вони наче енергетичні вампіри.

Я завжди намагаюся фотографувати так, щоб мене не помічали мої персонажі, та це не завжди вдається і рано чи пізно мене викриють. Тоді й доводиться вступати в безпосередній діалог. Наприклад, одного разу я фотографував біля Домініканського костелу. Падав легенький дощ, і тут я бачу, що з-за рогу вибігли циганчата, які тішилися, дурачилися. Вони побачили мене з фотоапаратом і почали позувати, показувати язики, сміятися. Ці знімки я роздрукував, побачив, що фото вийшли гарні і вирішив сфотографувати їх знову. Я дізнався, де розташований їхній табір, довго вагався чи йти туди, бо насправді було страшно. Проте таки прийшов із їхніми фото. З криками "дядя" вони мене зустріли, я дав їм знімки. Циганчата дуже зраділи. Потім емоції минули, і кожен із них почав займатися буденними справами - палити вогонь, лагодити палатки, годувати дітей. Власне, в той час і вдалося зробити чимало невимушених фото. Ці знімки вийшли дуже гарні.

- На твоїх фото багато дітей. Чому тобі подобається їх фотографувати?

- Просто діти у будь-якій ситуації залишаються безпосередніми, навіть коли позують. Вони не можуть створити брехливий образ чи грати якусь роль, як це роблять дорослі.

- На всіх твоїх виставках представлено роботи у жанрі Life. Чим він приваблює тебе?

- Думаю, головне у фотографії - зловити кайф. Задоволення від роботи я отримую тоді, коли займаюся жанровою фотографією. Хоча я знімаю і архітектуру, і пейзажі, і знаменитостей, і портрет. Однак вважаю, що основне призначення фотороботи - передавати і викликати емоції.

Насправді у жанрі "життя" працювати найважче. Бо, наприклад, архітектура - вже гарна, вона збудована, ти знаєш, яке буде освітлення вранці, яке ввечері. Як вийде це фото, коли світить сонце чи падає дощ. Тож завдання фотографа - просто прийти і зафіксувати це.

А жанровий знімок неможливо змоделювати і неможливо нічого передбачити. Його треба шукати, ловити цю мить, яка більше ніколи не повториться.

- На першій твоїй виставці було кілька кольорових робіт, на цій - усі чорно-білі...

- На мою думку, для жанрової фотографії колір тільки завада, він може відволікати від основної ідеї. Натомість у чорно-білому можна краще і глибше передати ідею, образ, те, що хочеш сказати цієї роботою. Скажімо, для постановочних фото можна обрати освітлення, кольори, щоб усе було композиційно довершено, а в жанровій фотографії, як я вже казав, нічого моделювати неможливо, бо невідомо, де стоятиме твій персонаж, яке буде світло.

- Є серед фотографів ідеали, які ти наслідуєш?

- Я намагаюся знайти себе, своє бачення, бо те, що уже було, нікому не цікаве. Звичайно, у мене є ідеали. Скажімо, це французький фотограф Анрі Картьє Бресон, американець Річард Авендон. Останній прославився не жанровими фото, а портретними, студійними знімками. Вони змодельовані, однак дуже емоційні. Такі фотографії залишаються у пам'яті людей, і це дуже важливо.

- Фотографією ти займаєшся лише кілька років і досяг такого успіху...

- У часовому проміжку чотири роки - це справді дуже незначний термін. Є ж люди, які займаються фотографією й 20, й 30 років. Інколи людина бере фотоапарат раз на місяць, а я за останній рік вийшов із дому без фотоапарата лише чотири рази. Я постійно фотографую, тому вважаю, що ці кілька років - дуже великий термін.

- А як ти вчився фотографувати?

- Це було дуже важко, доводилось усього вчитися самому. У Львові фотографічної освіти не здобудеш, є лише фотокурси. Тож вчився на своїх помилках, читав спеціалізовані видання.

- Ти фотокореспондент газети "Експрес". Як поєднуєш це із творчістю, чи не вбиває така робота у тобі митця?

- Насправді важко. Це настільки різні речі, що постійно доводиться шукати компроміс.

Хоча інколи репортерська робота допомагає, бо дає змогу потрапити в ті місця, де би сам і не пішов, а інколи відволікає, бо є конкретне редакційне завдання. Треба виконувати тільки його, а на творчі знімки часу не залишається.

- Якби Ти жив у розвиненій країні, то, мабуть, творчість приносила б тобі найбільший прибуток. Чому ж в Україні не так?

- На Заході справді є ціна фотографії, у нас не розуміють, що фотографія може коштувати так само, як графіка, малярство, скульптура. Кожен другий українець має фотоапарат і вважає, що фотографія - це дешеве задоволення. Люди думають, що скульптура - конкретна річ, а знімок - кусок паперу, який нічого не вартує.

Та все це мине. У будь-якому разі я впевнений, що якщо робити свою справу професійно, вона обов'язково принесе і матеріальне задоволення, і визнання.

- Часто наші фотографи рекламують себе, аби заробити на своєму таланті гроші. Наприклад, наймають собі менеджера, який вигідно продає їхні знімки. Як ти до цього ставишся?

- Я вважаю, що моїм менеджером є мої роботи. Вони обов'язково знайдуть свого поціновувала, клієнта, глядача.

- Говорять, що своїми фотографіями ти передаєш настільки глибоку суть, як наприклад, письменник - у романі, композитор - у музичному творі чи художник - у картині. Напевно, для того, аби робити таке фото, потрібно ще й бути філософом...

- Як казав Карл Маркс, "щоб насолодитись мистецтвом, треба бути глибоко освіченою людиною". Мені часто кажуть, що мої роботи якось перегукуються з фільмами Костуріци. Щоправда, я вже подивився його фільми після того, як відзняв цю виставку. А от надихала мене музика Бреговіча. Власне всю цю виставку зроблено під його музику.

- Над чим працюватимеш тепер? Уже є якісь ідеї стосовно наступної виставки?

- Матеріалу у мене дуже багато, ідей також. Я працюю у кількох напрямках, звичайно, у майбутньому це виллється у чергові персональні виставки. Однак скільки часу потрібно на це, сказати неможливо.

Принагідно, я би хотів подякувати МО "Дзиґа". Це прекрасно, що у Львові є така галерея. Навіть київські гості, які були на відкритті виставки, сказали, що у них такої немає. Мені дуже приємно, що дві мої виставки у Львові експонувались саме у цій галереї.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Замість весни - снігопади 
  ·  На вибори - зі старим паспортом 
  ·  Бакая викликають на допит 
  ·  Боїшся стихійного лиха? Страхуй майно! 
Погляд
  ·  Мільйони для архіву 
  ·  Україна вирішує придністровське питання 
Поступ у Львові
  ·  Пам'ятник розстріляним у Павлокомі 
  ·  Пільги до трагічної дати 
  ·  Папі Римському подарували львівську ікону 
  ·  Мадам Батерфляй повертається! 
  ·  Дайте гроші на вибори! 
  ·  У церквах нагадали про псевдособор 
Поступ з краю
  ·  Інформація для всіх без винятку 
  ·  Поштовх для фондового ринку 
  ·  Вибори без релігійного підтексту 
  ·  Президент обіцяє чистку кадрів 
  ·  cША відкриває нам двері у СОТ 
  ·  Уряд узявся за ЧФ 
  ·  Ющенко погодився позбутися "РосУкрЕнерго"? 
  ·  Давидович послав реґіоналів до... правоохоронців 
  ·  Омельченко передумав іти в мери 
Поступ у світі
  ·  Послаблений імунітет Росії 
  ·  Летовище для Галичини 
  ·  Пташиний грип у Польщі 
Ретро-Львів
  ·  Воєнні дні Львова (1939-1944) 
Інтерв'ю
  ·  Юрій Дячишинин: Ми вільні і тому щасливі 
Спорт-Поступ
  ·  Урок від "муніципалів" 
  ·  Роман ДЖУМАН: Не люблю діяти другим номером 
  ·  У FIBA Волкова зрозуміли 
Пост-Factum
  ·  Китайці переженуть Америку? 
  ·  Телескопам закривають небо 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Кандидат у мери хоче болота 
  ·  Львів наближається до Страсбург 
  ·  БЮТ агітує "Макдональдсом" 
  ·  Напали на агітатора Писарчука 
  ·  Куйбіда знову підписав угоду 
  ·  До нас знову їде леді Ю 
  ·  ТОП-100 Львівщини 
  ·  ЛАЗ випускатиме "гармошки" 
  ·  40 т неякісних м'ясопродуктів