BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Для чоловіків.    Мандрівка.    Репортаж.    Телевізії.    Канапа.    Бренд.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини зі Львова.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
4 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  10:10 26-06-2017 -   У Львові на вул. Ярославенка загинув пішохід  
  10:9 26-06-2017 -   У Львові затримали чоловіків, які стріляли заради розваги  
  10:5 26-06-2017 -   На Львівщині чоловік втопився в озері під час ловлі раків  
  10:1 26-06-2017 -   На річках Львівщини очікується підйом рівнів води  
  9:51 26-06-2017 -   Аварію на водогоні у Винниках ліквідували, всі мешканці отримують воду  
Україна
  9:57 26-06-2017 -   ДСНС попереджає про шквали і сильні зливи в Україні  
  9:55 26-06-2017 -   Савченко у Миколаєві закидали яйцями  
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
Світ
  9:55 26-06-2017 -   Вчені назвали головну відмінність людей від тварин  
  9:46 26-06-2017 -   У Колумбії затонув човен з 150 туристами  
  9:44 26-06-2017 -   ЗМІ озвучили подробиці затримання диверсантів РФ  
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Три кімнати з усіма вигодами
Софія АНДРУХОВИЧ
 
Помешкання було неприємним. Будь-які спроби надати цим двом запліснявілим, запилюженим, переповненим усіляким мотлохом кімнатам хоч якогось затишку і звичайнісінької приємності закінчувалися навіть не крахом, не провалом, не вибухом - наші спроби танули в повітрі, блідли на очах, а ми, опустивши руки, спостерігали за хімічними реакціями нейтралізації і думали про пружинку, яка непокірно підстрибує вгору, щойно ти відпустиш палець; про Сізіфа на вершині, який поглядом відпроваджує свою каменюку, що котиться униз; про блакитного пластмасового бегемотика, якому натисканням спеціальної кнопки намагаєшся загнати до пащі останню кульку: поволі рухаються у воді щелепи, кулька здіймається догори, підкинута струменем води, але пролітає повз ціль і знову ліниво осідає додолу.


Навіть найновіші речі відразу ж блідли і ламалися тут, з них осипалася фарба, з'являлися тріщини. Зі стель, прикрашених гірляндами павутини, невпинно сіялася сіра пилюка, наче застарілий сніг, що залежався у великих мішках десь на складах ще від часів, ну, скажімо, відлиги. Складалося враження, що у помешканні святкували Новий рік, а потім всі повмирали і минуло багато часу. Нагромадження заплямленого кришталю в сервантах впереміш з графинами, дерев'яними оленями, пляшками від випитого невідомо ким і коли грузинського вина; подряпаний стіл, наче вкритий памороззю; ліжка із скрипучими голосами старих дів, що завивають ночами від вигаданих і виплеканих болячок; цілі хмари пилюки, яка здіймається з тих ліжок при найменшому доторку до їх поверхні; кровожерні і підступні жала пружин чатували на своїх жертв, погано замасковані потертими коцами. В першій, просторішій кімнаті розпустив щупальці чорний рояль, вкритий лишаями плям, схожий на шолудивого пса з вижовклими зубами. Друга кімната скидалася на нору для спання - окрім двох скалічених ліжок з потовченими матрацами, які займали майже весь простір і без того тісного приміщення, тут якимось чином вміщалися ще триста три тисячі безглуздих дрібничок, переважно зламаних, нездалих та непридатних. Тут був недіючий програвач, що стояв на здоровенній колонці, висушена морська зірка, дерев'яні табуретки і столик з дитячого іграшкового набору, тріснутий глобус, старий телевізор, ціла коробка шприців, пластилін, скляна дівчинка, списані рецептами зошити, стоси книжок, серед яких переважали підручники з торгівлі, бездарні казки невідомих авторів, пізнавальні книжки про світ, поради для садівників, контурні карти, альбоми з марками тощо.

Дух розхристаності і нечупарності розкошував у помешканні. Кухню вкривали жирні плями, з усіх шпар вилазили багаторічні шматки органічних неперетравлених решток, на підлозі самі собою виникали чорні сліди. Кухонні шафки аж тріщали від висушених трав, призначення яких - лікувати від всіх можливих хвороб, але якими за потреби спокійно вдалося б звести когось чи себе зі світу. Мука, макарони, крупи, повні жучків, що вже встигли створити собі цілі імперії з самобутніми культурами, миючі засоби, фарби, присмаки, сода, оцет, слоїки і пляшки, батареї туалетного паперу, споруди з сірникових коробок - кухня ховала в своїх надрах справжні скарби, заздрість фараонів. Тісний кльозет з тьмяним світлом і приглушеним, але все ж достатньо відразливим смородом, нагадував кабінку для тортур. Смарагдовий, вже зовсім не схожий на мушлю унітаз, мав звичку захлинатися і наповнюватися брудною водою, яка часто вихлюпувалася через край. Як столітній дідуган, він заходився кашлем і хрипом, а з кімнат до нього озивалися старі діви ліжок. Ванна хиталася, створюючи ілюзію човна на розбурханому морі, зі стін осипався тиньк, волога і сирість вгризалися в кістки. Заіржавілі труби випльовували не воду, а особливий коктейль, у якому неможливо було ні від чого відмитися, хіба забруднитись ще більше.

Поприбиравши, витерши пилюку, помивши підлогу навіть у найнедоступніших закутках, ми, сидячи у фотелях (бо були ще й фотелі-інваліди, потріпані, як фоліанти книжок з минулого століття), спостерігали, як опадає пилюка на ще не висохлу підлогу, на рояль, як виповзають з-за шаф і сервантів делікатні хробачки волосинок, вкриті ворсинками і брудом, як жир проступає на підлозі кухні, відпадають шматки стелі в лазничці.

Але все це, напевно, дрібниці порівняно з тим, що коїлося в третій, зачиненій кімнаті. Ми не бачили, відколи винаймали помешкання, щоб господиня встромляла в замок пожовклих дверей ключа і заходила до того покою. Вона приходила раз на місяць, нишпорила по всіх усюдах, робила зауваження, лаялась, відчиняла потаємні скриньки, про які ми навіть не здогадувалися, забирала якісь речі, приносила нові - але ніколи не рушала дверей до зачиненої кімнати. Тому ми могли лише уявляти собі, скільки мотлоху і пилу там, за зачиненими дверима, які гори сміття виросли в тій кімнаті за всі ці довгі роки. Здавалося, з третьої кімнати линув затхлий запах старих речей, дивна чорна смужка нерівними краями виступала на підлозі.

Вночі ми часто прокидалися від звуків. Скрипіли ліжка, хрипів унітаз, цокали три будильники. Час від часу траплялося щось новеньке: я прокинувся якось від кроків, але виявилося, що то тільки дощ просочується через дах і скрапує на підлогу. Наступного дня ми ледве відчистили з неї ціле болото дивної форми. Так тяжко відрізнити вночі сон від реальності: ми не розуміли, чи справді повернулася клямка у вхідних дверях, чи змилася вода у кльозеті, чи то було всього-на-всього марення.

Та якось я наткнувся на нього в дверях кльозету. Ще не зовсім очунявши від сну, прагнучи якомога швидше знову повернутися в свою нагріту нору, я дивився на струмінь, помалу розуміючи, що сталося: я підійшов до дверей, взявся за клямку, і раптом двері відчинилися самі собою, майже вдаривши мене по чолі, і на порозі виник він.

- Перепрошую, - промовив тихо, а в синіх очах, непомірно збільшених товстими скельцями окулярів, я побачив розгубленість і ніяковість.

Він справді почував себе винуватим, цей низенький лисуватий чоловік з округлим черевцем, в синіх домашніх капцях без задників - лівий був надірваний, і з дірки стирчав жовтий поролон, у чорних спортивних штанах зі смужками і з висидженими колінами, в білій майці, над вирізом якої кучерявилося трохи сивуватого волосся.

- Макс, - чоловік простягнув мені праву руку з куцими товстенькими пальцями, а ліву приклав до грудей, продовжуючи мовчки, самим виглядом, перепрошувати. Потім позадкував і за мить я почув, як клацнув замок у дверях. Він зник у третій кімнаті.

Тієї ночі я вже не спав. Прислухався до звуків, намагався заспокоїтися, але марно: я почувався так, ніби спостерігаю за власним божевіллям.

Ще за два дні Фйона зіткнулася з чоловіком на кухні. Вона прокинулася від занадто голосного гудіння холодильника - ці звуки часто будили і дратували її, тому ми навчені були прикривати на ніч кухонні двері. Але раптом їй здалося, що бачить на тлі вікна чорний силует, нахилений над столом. Фйона скрикнула, чоловік стрепенувся і повернув до неї лице. Йому знову було щиро шкода.

- Я намагався бути зовсім тихо, - сказав він, мало не плачучи. - Так не хотів турбувати вас! Пробачте! Просто зголоднів, і вирішив зробити собі канапку. Ви не проти, що позичив трохи вашого масла? Моє скінчилося...

Я прокинувся від гучного удару. То впала Фйона, знепритомнівши. Перед тим, як зірватися з ліжка, я почув поспішне обертання ключа в замку третьої кімнати - і зітхнув з полегшенням. Ледве чи те, що мучило мене цих кілька днів, було божевіллям.

Наступного дня ми з Ладою намагалися заспокоїти Фйону. Вона то плакала, то трусилася, то нерухомо лежала в ліжку, тримаючи когось з нас за руку, то раптом зривалася і бігла пакувати валізу.

Після півночі Макс неспокійно ходив у себе в кімнаті. Я не спав і прислухався до кожного його кроку, слухаючи поскрипування підлоги і хляпання капців. Мені здавалося навіть, що я чую стримувані ридання, зойки і зітхання, які зачіпали за живе. Десь по третій почувся скрегіт ключа і Макс почовгав на кухню. Перемагаючи суперечливі почуття, я подався за ним.

Він сидів у темряві за столом, схиливши чоло собі на руки і плакав.

- Доброї ночі, - невпевнено привітався я.

Макс підвів голову. Товсті скельця окулярів зблискували розпачем. По щоках котилися сльози.

- Сідайте, - кивнув він на крісло. Я сів навпроти нього. - Існує багато диких способів зведення рахунків з життям. Можна з'їсти три слоїки меду. Можна випити непомірну кількість води. Можна навмисне закохатися в когось і зачахнути від нерозділеного почуття. Наловити кількасот тисяч комарів і зачинитися з ними в тісному приміщенні, хоча б у кльозеті. Я вибрав сто грамів солі. Знав, що це буде неприємно, але щоб аж настільки! Вже коли я пив розчин, зрозумів, через що доведеться пройти. Можна, я не згадуватиму, як я їв сіль ложкою? Відступати було пізно. Мене нудило, шлунок і кишки виверталися, вивертався мозок і кожна клітина мого організму, в роті і в горлі пересохло, стало неможливо дихати, боліли легені, я терзався від спраги. Потім почав блювати. Пив воду літрами, а спрага не зменшувалася. Не будемо про погане. Вибачте, що я такий слабкодухий, не хотів псувати вам настрою. Так хотілося з кимсь поговорити...

Його плечі затрусилися, він обхопив голову руками, короткі пальці так побіліли, що почали світитися в темряві.

- Я зроблю вам чаю, - звівся я.

Максове ридання перейшло у виття. Він показав рукою собі під ноги.

- Пробачте, я розсипав нехотячи, - на синіх капцях і на підлозі навколо чорніли подрібнені листочки чаю. - Я завдаю вам стільки шкоди. Я розбив уже два ваші горнятка, тричі забув закрити кран у лазничці, вічно виїдаю всю вашу їжу, змилюю мило, користуюсь пральним порошком. То через мене так швидко закінчився крем вашої дівчини. І зубна паста. Я іноді чищу зуби щіткою панночки, що грає на роялі - у неї така гарна, велика зубна щітка. То був мій рояль, в дитинстві мама віддала мене в музичну школу, але потім я закинув музику. Я позичив собі вашу білу сорочку в смужки. І я дуже багато телефоную, коли нікого немає вдома - тому рахунки такі несподівано великі. Вам, напевно, так тяжко жити зі мною! Я просто нестерпний, неможливий чоловік! Я завжди знав це, але ж зовсім ненавмисне, нена... - і він знову затрясся в риданнях, хапаючи мене за руки і, звівшись на ноги, перехилився через стіл, намагаючись заховати мокре лице в мене на грудях.

Я не знав, як відступити якомога делікатніше. Ображати вразливого Макса мені аж ніяк не хотілося.

- Тепер ви, найімовірніше, підете від мене. Покинете мене, знайдете собі інше помешкання і забудете назавжди. І правильно, добре зробите. Я і моє помешкання не вартуємо того, що ви за нас платите.

Я спробував підвести Макса на рівні ноги і підтримати за плечі, але раптом він почав ніби танути в повітрі. Я бачив його, навіть відчував вологу від його сліз у себе на руках і шиї, але на дотик Макс став якимось рідким, і мої руки вже не відчували цього дивного пухкого тіла. Проте він слухняно піддавався, повільно йшов зі мною, човгаючи капцями. Біля дверей третьої зупинився, сам встромив ключ у замок, повернув його двічі, прочинив двері.

- На добраніч, - сказав Макс.

- Гарних снів, - відповів я, роблячи спробу підбадьорливо поплескати його по плечі, але рука пройшла крізь Максову спину, як крізь повітря. Він печально посміхнувся до мене і зачинив двері.

Я навіть краєчком ока не встиг побачити, що було там, в третій.


ДОВІДКА

Софія Андрухович
народилася 1982 р. в Івано-Франківську в родині відомого письменника Юрія Андруховича. Навчалася в Українській академії друкарства у Львові. За фантазійну повість "Літо Мілени" (2002) отримала премію "Смолоскипу". Крім того, видала повість "Старі люди" (2003) та збірку оповідань "Жінки їхніх чоловіків" (2005). Оповідання написані на моє замовлення спеціально для антології сучасної готичної прози, яка готується у видавництві "Піраміда".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бацьці ввижаються вороги 
  ·  Курбасівці - шевченківські лауреати 
  ·  Літаючі тарілки від китайців 
Погляд
  ·  ТРК "Люкс" проти штабу Куйбіди 
  ·  Пільги дітям війни надаватимуть поетапно 
  ·  Селян залишили напризволяще 
Поступ у Львові
  ·  Депутати прикривають кримінал! 
  ·  Мер Вроцлава у Львові 
  ·  Письменники хочуть підтримки від мера 
  ·  Загинув шахтар 
  ·  До влади - із пікетами 
Поступ з краю
  ·  Поствиборний діалог 
  ·  Владислав КАСЬКІВ: Мене внесли у списки терористів 
  ·  Володимир ПОЛОХАЛО: Я не сприймаю думок Вітренко, Бакая, Симоненка... 
  ·  Замість зонду - повітря 
  ·  Богослов'я визнали офіційно 
  ·  Гроші для боротьби з грипом 
  ·  ЄС подумає три місяці 
  ·  Україна б'є рекорди 
Поступ у світі
  ·  Правнук Сталіна вимагає правди 
  ·  Іран проґавив останній шанс 
  ·  Європі загрожують урагани 
Арт-Поступ
  ·  "Наколоте" помаранчеве кохання чи свідома піар-акція? 
  ·  Містер і місіс Ю-дует оком політичного сатирика 
  ·  Чи існує спосіб зовсім не страждати 
Для чоловіків
  ·  don't fool me 
Мандрівка
  ·  Архітектори, меценаси та січовики 
Репортаж
  ·  Водне королівство 
Телевізії
  ·  Анатолій БОРСЮК: Люблю подорожувати 
  ·  Війни у ефірі: політдебати 
Канапа
  ·  Три кімнати з усіма вигодами 
Бренд
  ·  Танки 
Спорт-Поступ
  ·  Важка звитяга фаворита 
  ·  Подвійний покер Момота 
  ·  Переможне повторення історії 
  ·  Весна сподівань 
  ·  Ігор СУРКІС: Перемога і поразка завжди йдуть поруч 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Гузар нагадав про вибори 
  ·  Вітренко судиться у Львові 
  ·  "Наша Україна" вшанує Шухевича 
  ·  Церква поза виборами 
  ·  Вилучили 28 кг соломки