BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Для чоловіків.    Мандрівка.    Репортаж.    Телевізії.    Канапа.    Бренд.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини зі Львова.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
4 березня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Для чоловіків  » 

___________________________________________________________________________

don't fool me
МАЙКЛ
 
"Не тут, не зараз, не так, не з тобою, і взагалі у мене голова болить!" - ні, не говорять, а кидають нам в обличчя кохані, і ми їм віримо. Особливо стосовно голови. Не надто оригінальну фразу - "у мене болить голова" - чомусь говорять усі.

Школярки, студентки, академіки, куртизанки, медсестри, домогосподині, базарні торговки, кухарі, лікарі, виховательки дитячого садочка, вахтери, перукарі, офіціантки, балерини, члени парламенту, гімнастки, оперні співачки, масажисти, касири, прибиральниці, гравці гандбольної збірної, біатлоністки, стриптизерші. Вони говорять це нам, чоловікам. Говорять тоді, коли вже зів'яли помідори, пішов поїзд, затонув корабель, закінчилася хороша погода. І там, де був рай, настало пекло для нас і емоційний вакуум для них.

"Ми ніколи не будемо разом". Просто, чесно і страшно, але чоловік уперто не хоче вірити. Він чіпляється за надію, будуючи ілюзорні замки на піску власного ідіотизму. Ми так запрограмовані. На оптимізм. Проте бувають і відвертіші варіанти, коли вона говорить вам: "Я не люблю імпресіоністів, журналістів, футболістів, фанатиків старовини, слюсарів, сантехніків, архітекторів, службові романи, польських туристів, китайську кухню у нашому виконанні і таких дурнів, як ти". Усе одно не віримо, хоча підсвідомо здогадуємося, що це найвідвертіше, що може почути шалено закоханий гомо сапієнс від теоретично небайдужої до нього жінки. Ні, голос розуму ще нікого ні в чому не переконав. Потрібно все побачити на власні очі. Потім закрити їх і знову сказати: "Не вірю!".

"Ніколи, не тобі і не за так". Відверто, спокусливо й обнадійливо, а ми їм не віримо. Не хочемо. Ми хочемо романтики, відчуття тепла, сонця і ласки. Ніжності. Ми боїмося втрати. Ми мріємо чути шепіт обпалених пристрастю губ. Bеsame, bеsame mucho - цілуй мене міцніше. Ми хочемо бачити фільм і чути джаз, ми мріємо їхати музейним "Крайслері де Корса", а життя підсовує нам рвані полотняні штани, футболку "Нью-Йорк янкі" і старі розтоптані кеди. Де мрія? Кому потрібен немитий, брудний від штукатурки чоловік?

Не сам. Із жінкою. Де ми це бачили? В чиєму фотоальбомі ця фотографія? Так просто. Холера ясна, як нам хочеться почути: Como si fuera esta noche la ultima vez - так, ніби цієї ночі це востаннє. Besame, besame mucho. Чому ми не хочемо забути це "востаннє", чому ми чіпляємося за минулі кадри прожитого, забутого і стертого. Час мрій, коли ми бавилися в героїв Гемінґвея, але вважали себе мудрішими, пили "Аліготе", їли багато хліба, дивилися кіно про грубих партизанів, а на столах з'являлися польові квіти. Ми ще не знаємо, що її слова - це отрута. Besame, besame mucho. Que tengo miedo perderte, Perderte otra vez - тому що я боюся втратити тебе, втратити тебе знову. Це буде потім. Момент істини. Час лікує.

Тому, коли минуть роки і настане ранок, усе буде набагато банальніше. "Я не помила голови, мені немає що одягнути, в мене герпес, ремонт, обвалилася штукатурка, протікає труба у ванній кімнаті, втік кіт, дірка в стелі, згорів телевізор, колготки порвалися, зламався ніготь, каблук, фен, пральна машина, нема настрою". Так скаже вона, і ми їй повіримо. Віримо, хоча після таких слів потрібно йти і топитися у вині, у журбі, у горі, у власних сльозах, соплях і безсиллі.

"Відчепися, дурню, руки забери, не бачиш - батьківщина в небезпеці!". Ми це сприймаємо, як правду, як істину, хоча потрібно розходитися, наче у морі кораблі. Далеко і назавжди. Фініта. Все, пізно натягати маску байдужості, збиратися з думками, пакувати валізи і вдавати гордого, сильного і байдужого, гучно грюкаючи дверима. Час лікує. Ми щось придумаємо. Такою думкою себе тішить кожен другий.

Найпростіше - забути свої розчарування в морі двовимірних ілюзій, купуючи ілюстровані друковані видання, на сторінках яких можна побачити, як створена жінка чиєїсь мрії. Йдеться не тільки про тіло, для цього існують медичні атласи. Красиво, елегантно і, головне, недорого одягнена жінка. Зі смаком підібрана білизна, зачіска, окуляри, меблі, автомобіль і навіть чоловік.

Хто з одружених чоловіків, особливо після третьої склянки, п'яти років шлюбу, наприкінці робочого тижня, на порожній шлунок, не хоче помріяти про неї? Жінку, не тільки красиву, доступну, загадкову, примхливу, а навіть трохи розумну і добру. Мріяти нікому не заборониш. Сильнішими будемо.

"Мені подобаються чоловіки з симетричним обличчям", - говорить кохана, а ми в ступорі, хоча потрібно палити мости і ящики, тому що всюди колгосп, спека, різкий запах бадилля на кілометрових, безкінечних площах зеленого поля, засадженого помідорами. Старі вицвілі намети, заставлені пружинними ліжками. Великі куби нагрітого повітря, накриті дірявою парусиною, під якою задуха вдень і холодно вночі, тому доводиться спати одягнутим, навіть у шапці. І фантастична, недосяжна для людини, а не комсомольця, денна норма - зібрати 58 ящиків помідорів. І дискотеки під відкритим небом. Ми в одязі, що пахне порохом доріг і сонцем осінніх ранків. Виноградники, де ми крали і відразу їли пахучий немитий виноград, білий від купоросу і солонуватий від поту, який стікав із наших облич. Монотонний, дебільний звук металевої рейки, яка скликала нас на ранковий розвід перед відправленням на поле. Піраміда сірих ящиків уздовж дороги, довгі столи в їдальні, заставлені примітивним варивом у вигляді пісних каш і водяних супів. Щоденні поїздки на роботу в розбитому, сто років немитому автобусі, де не було навіть крісел. Несподіване почуття дружби, якесь розуміння єдності, що вперше виникло між нами, коли ми зібралися ввечері після роботи біля вогнища. Палили ящики і старе торішнє дрантя, пекли бульбу, пили абрикосовий самогон і співали якісь дуже тужливі, дуже сумні пісні під розхитану гітару. І це після такого почути: "Мені подобаються чоловіки з симетричним обличчям"?!

Хоча може бути й гірше. Вічна мерзлота, тайга, олені і море кедрів. "Ти не влаштовуєш мене своїм рівнем інтелекту!" - це майже правда, але у нас виникають внутрішні сумніви. Звідки вона знає таке розумне слово? Кінець глобуса - Сибір, край вічнозелених помідорів і мертвих автомобілів. Сургут - серед диких ведмедів і величезного рою комарів. Холодний і дикий. Забутий Богом, людьми, теплом і спокоєм Сургут. Місце на карті, де водій самоскида за свою роботу бере шампанське ящиками, а на побачення заведено їздити багатотонними всюдиходами і ракетними тягачами. Тут картопля цвіте в серпні, а яблука не ростуть узагалі. Тут голодні, занехаяні, бруднющі корови на околицях їдять старі газети, а чорні, як смола, худі, мов пси, шустрі, наче миші, свині нападають на людей і кусають за ноги. І кожен Божий день армійська волова тушонка в оранжевій бляшанці і чорний черствий хліб. Два тижні не привозять пошти і нових людей на острів на Обі, де ми сидимо та латаємо забуту свиноферму. Чесна фізична праця.

"Ти обмежена людина!". До непристойності чесна фраза позбавляє нас дару мовлення. Ми сидимо в забетонованій робі на необтесаних, грубих дошках у компанії БіЧів і їмо цемент із копченим та перченим паприкою мадярським салом, запиваємо дешевим вином "Азербайджанський портвейн" за "рубль-два". Ми мріємо про зустріч із нею, а вона пише такі гидотні листи з великої землі. "У тебе надто примітивний погляд на проблему абортів". Ми шоковані - своїми поглядами і її проблемами.

Щодня свіжий лист. Щодня нова історія, нова надія.

"Чому ти такий закомплексований?". А ми мріяли про нього, чекали на нього, хотіли його, відкривали і нюхали. Твій запах. Маримо про той момент, коли нас привезуть назад і висадять перед наметами. І там, у їдальні, у великій дощаній коробці, з написом від руки на простому папері - "З великої землі" - буде твоє послання, лист. Ми прочитаємо його, коли повернемося на базу, в табір, у намети, в барак. "Не знаю, чи я зможу...". Чесніше було б написати - захочу.

Зустрічі, які не відбудуться. День, який мине. Великий порожній день. Музика - тиха, спокійна, заколисувальна. Besame, besame mucho, Que tengo miedo perderte, Perderte otra vez.

Звичайно, ти не змогла стати такою, щоб у нас, чоловіків, закрутилася голова. Ти змогла стати королевою бензоколонки, кварталу, вулиці і, якщо завгодно, всього трудового колективу швейної фабрики чи металургійного комбінату, баскетбольної збірної.

Ми не змогли стати великими людьми, з духом і серцем. Надто пізно. Уже опадає листя. Еsta noche la ultima vez.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бацьці ввижаються вороги 
  ·  Курбасівці - шевченківські лауреати 
  ·  Літаючі тарілки від китайців 
Погляд
  ·  ТРК "Люкс" проти штабу Куйбіди 
  ·  Пільги дітям війни надаватимуть поетапно 
  ·  Селян залишили напризволяще 
Поступ у Львові
  ·  Депутати прикривають кримінал! 
  ·  Мер Вроцлава у Львові 
  ·  Письменники хочуть підтримки від мера 
  ·  Загинув шахтар 
  ·  До влади - із пікетами 
Поступ з краю
  ·  Поствиборний діалог 
  ·  Владислав КАСЬКІВ: Мене внесли у списки терористів 
  ·  Володимир ПОЛОХАЛО: Я не сприймаю думок Вітренко, Бакая, Симоненка... 
  ·  Замість зонду - повітря 
  ·  Богослов'я визнали офіційно 
  ·  Гроші для боротьби з грипом 
  ·  ЄС подумає три місяці 
  ·  Україна б'є рекорди 
Поступ у світі
  ·  Правнук Сталіна вимагає правди 
  ·  Іран проґавив останній шанс 
  ·  Європі загрожують урагани 
Арт-Поступ
  ·  "Наколоте" помаранчеве кохання чи свідома піар-акція? 
  ·  Містер і місіс Ю-дует оком політичного сатирика 
  ·  Чи існує спосіб зовсім не страждати 
Для чоловіків
  ·  don't fool me 
Мандрівка
  ·  Архітектори, меценаси та січовики 
Репортаж
  ·  Водне королівство 
Телевізії
  ·  Анатолій БОРСЮК: Люблю подорожувати 
  ·  Війни у ефірі: політдебати 
Канапа
  ·  Три кімнати з усіма вигодами 
Бренд
  ·  Танки 
Спорт-Поступ
  ·  Важка звитяга фаворита 
  ·  Подвійний покер Момота 
  ·  Переможне повторення історії 
  ·  Весна сподівань 
  ·  Ігор СУРКІС: Перемога і поразка завжди йдуть поруч 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Гузар нагадав про вибори 
  ·  Вітренко судиться у Львові 
  ·  "Наша Україна" вшанує Шухевича 
  ·  Церква поза виборами 
  ·  Вилучили 28 кг соломки