Канадійка Чандра Кроуфорд та швед Бйорн Лінд вибороли золоті нагороди XX зимових Олімпійських ігор в лижному спринті.
Лижний спринт - один із найбільш видовищних та непередбачуваних видів змагань у програмі зимових Олімпійських ігор. Не стали винятком і перегони на трасі Pragelato Plan. На жаль, українці, як і очікували, обмежилися виступами в кваліфікації. Хоча до чвертьфінальної стадії змагань зумів пробитися представник Греції - дещо екзотичної, як для зимових Ігор, країни. Звичайно, в Греції, як відомо, все є. Але, напевно, не лише в мене виникає запитання: невже в Україні гірші умови для підготовки лижників, ніжу Греції?! Жіночі перегони в Турині принесли кілька справжніх сенсацій.
Перші з них сталися вже в чвертьфінальних забігах, коли з боротьби за нагороди вибули знані спринтерки Сара Реннер із Канади, шведка Ліна Андерссон та головний фаворит передстартових прогнозів Маріт Бйорген Із Норвегії. Невдало виступили й співвітчизниці останньої: чи не вперше фінал змагань такого рівня минув без норвежок.
Зате до квартету найсильніших пробилися одразу дві лижниці з Канади. І якщо вихід до фіналу знаної Беккі Скотт був очікуваним, то поява там 22-річної Чандри Кроуфорд здивувала всіх. Разом із ними у вирішальному забігу за нагороди боролися досвідчена Клаудіа Кунцель із Німеччини та молода росіянка Альона Сідко.
Головним фаворитом всі вважали Скотт. Однак суперниці з перших метрів дистанції розвинули максимальну швидкість, підтримати яку Беккі виявилося не до снаги. В підсумку претендент номер один на перемогу взагалі залишилася за межами подіуму.
Проте, незважаючи на невдачу свого лідера, збірна Канади без "золота" не залишилася. За свою старшу подругу по команді відпрацювала Кроуфорд, яка на підйомі втекла від конкуренток і не залишила їм жодних шансів на "золото". А долю "срібла" вирішували на останніх метрах дистанції. В запеклій боротьбі Кунцель не дозволила себе випередити Сідко, для якої і "бронза" є великим досягненням.
Не забракло несподіванок і в змаганнях чоловіків. Тут, як і в жіночих перегонах, головним невдахою став представник Норвегії: чемпіон ишт-Лейк-Сіті-2002 Тор-Арне Етланд у півфіналі, намагаючись обійти суперників, упав і не потрапив навіть до фіналу В. До речі, головний фінал у чоловіків, як і в жінок, відбувся без участі норвежців. І це також є сенсацією нинішньої Олімпіади. Адже в лижному спринті Норвегія сподівалася на два "золота", а залишилася взагалі без нагород. А героєм чоловічого фіналу А став швед Бйорн Лінд. У вирішальному забігу він контролював ситуацію протягом усієї дистанції і цілком заслужено зійшов на найвищу сходинку подіуму. "Срібло" виборов француз Родді Даррагон, який на останніх метрах зумів випередити ще одного лижника-трекрунур Тобіаша Фредрікссона. Дуже хотів потішити місцем на подіумі місцевих уболівальників ветеран збірної Італії Крістіан Зорці. Проте це йому не вдалося: на фініші він був лише четвертим.
»
Олена Грушина: Після такого успіху не до сну
Бронзові призери Турина-2006 Олена Грушина та Руслан Гончаров завершують спортивну кар'єру серед любителів
Розмовляла Наталя ВИХОПЕНЬ
Мабуть, якби Олена Грушина з Русланом Гончаровим не здобули олімпійської нагороди, то це було б величезною спортивною несправедливістю. Щось на зразок тієї, що трапилася два роки тому, коли українці не потрапили на подіум чемпіонату світу в Дортмунді. Тоді судді зробили "презент" господарям змагань і віддали "бронзу" німецькому дуетові. Саме після того турніру розчаровані Олена та Руслан хотіли завершити спортивну кар'єру. Але... Бажання поборотися за нагороди Олімпіади було значно сильнішим, аніж образа за дортмундський чемпіонат. І, як кажуть древні мудреці, праця і натхнення завжди винагороджуються.
Хвилини на лавочці хвилювань (так у фігурному ковзанярстві ще називають місце, де спортсмени та їх тренери очікують оцінок арбітрів) для когось видалися приємними, а комусь принесли розчарування. Серед останніх була наша Олена Ляшенко, яка, незважаючи на чистий прокат та природній жіночий шарм, не змогла розчулити арбітрів.
Мабуть, якби Олена Грушина з Русланом Гончаровим не здобули олімпійської нагороди, то це було б величезною спортивною несправедливістю. Щось на зразок тієї, що трапилася два роки тому, коли українці не потрапили на подіум чемпіонату світу в Дортмунді. Тоді судді зробили "презент" господарям змагань і віддали "бронзу" німецькому дуетові. Саме після того турніру розчаровані Олена та Руслан хотіли завершити спортивну кар'єру. Але... Бажання поборотися за нагороди Олімпіади було значно сильнішим, аніж образа за дортмундський чемпіонат. І, як кажуть древні мудреці, праця і натхнення завжди винагороджуються. 
