BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Львів'яни.    Наш репортаж.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
20 лютого 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львів'яни  » 

___________________________________________________________________________

Життя, сповнене жертовності
Соломія ДЯКІВ
 
Марія Свєнціцька (1918 - 2006)До болю несподівана звістка - відійшла у вічність старійшина родини Свєнціцьких (представники якої яскравою сторінкою увійшли в історію національної культури, науки) - Марія Іларіонівна - багатолітній викладач-германіст Львівського університету імені Івана Франка. З великим смутком ця звістка огорнула всіх, кого доля звела з цією надзвичайною Людиною та Громадянином.

Вона пройшла з дивовижним почуттям гідності своє багатолітнє життя. Життя, яке у своїй багатогранності було сповнене багатьма тогочасними подіями, а також зустрічами з видатними особистостями тієї епохи. Про багатьох з них Марія Свєнціцька написала чимало цікавих спогадів, зокрема про Івана Лозинського, Олексу Новаківського, Меланію Бордун, Івана Старчука, Михайла Мороза та інших. Ці мемуари свого часу з'явилися в українських та діаспорних виданнях, зокрема у "Нових днях". Із великим пієтетом згадувала представників тодішнього духовенства: митрополита Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого, Івана Бучка, Василя Жолдака, Івана Чорняка, Климентія Шептицького, Никиту Будку та ін. У її пам'яті закарбувалися (навіть із дитячих років, оскільки не раз супроводжувала батька у музейних справах) імена багатьох музейних працівників, а також митців, діячів науки та культури. Радо пригадувала Ярослава Пастернака, Марію Деркач, Володимира Децикевича, Ірину Гургулу, Михайла Драгана, а також Маркіяна Панчишина, представників родини Крушельницьких (особливо Остапа та Івана), Галину Левицьку, яка до того ж виступала на концертах у музеї, Вацлава та Юрія Морачевських, Соломію Крушельницьку, Олену Кульчицьку, Софію Караффу-Корбут тощо. Також згадувала і багатьох друзів та знайомих ще з гімназійних часів сестри Віри: Марію Кос, Романа Шухевича, Катерину Зарицьку та ін.

Великий вплив на формування Марії Свєнціцької як непересічної особистості мала, безперечно, родинна атмосфера, а також середовище, в якому вона зростала і виховувалась. Про вирішальний вплив її сім'ї, зокрема батька - професора Іларіона Свєнціцького, та його педагогічні методи виховання донька розповіла у прекрасних спогадах у двох варіантах. Своєрідним стрижнем та опорою у сім'ї Свєнціцьких була саме Марія. Як не згадати ті важкі голодні воєнні роки, коли вона власноруч шила взуття, обмінювала його на продукти, рятуючи цим своїх рідних у час воєнного лихоліття. (До того ж ще треба було ці продукти довезти до Львова, адже німці часто використовували грабіжницькі методи: оточували на станціях людей, а перед тим, як поїзд мав рушати, забирали в них усе, що тільки могли).

Вона була постійним порадником своєї сестри Віри. Відразу після її смерті Марія Іларіонівна видала у "Нашому житті" зворушливі спогади про сестру, а невдовзі у журналі "Дзвін" з'являться ще одні її мемуари, а саме "Міркування з приводу 90-ліття моєї сестри Віри Свєнціцької". Своїм найважливішим обов'язком вважала після смерті сестри підготувати до друку її рукописні праці, зокрема про Я. Музику та ін.

Свого часу окремим виданням вийшла німецькомовна праця Віри Іларіонівни - науковця світового рівня, одного з подвижників національної культури - на тему сакрального мистецтва, перекладачем якої була Марія Свєнціцька. Великим її бажанням було перевидати фундаментальну працю сестри у повному обсязі про творчість І. Рутковича. Великою заслугою Марії Іларіонівни стало встановлення (на кошти з Шевченківської премії сестри) барельєфа батькові на стіні Національного музею, першим та довголітнім директором якого був доктор Свєнціцький.

Вона належала до того покоління, для якого були притаманні такі риси, як обов'язковість, почуття громадянської мужності та відповідальності. Слід згадати про активну участь Марії Свєнціцької у Червоному Хресті під час німецької окупації Львова у таборі військовополонених на Цитаделі, в якому, за її свідченнями, перебувала у неймовірно жахливих умовах більшість українців зі Східної України, а ще частина - із Західної. До речі, з її групи добровольців, де були п'ять осіб, вижили тільки двоє (серед яких і Марія Іларіонівна) - ті, що не захворіли на тиф... Не можна не згадати про ще один епізод з її життя у період Другої світової. Усі знають, що Національний музей у Львові - єдиний із усіх українських культурних закладів, який у час німецької окупації не пограбували завдяки самовідданій мужності та героїзму Іларіона та Віри Свєнціцьких. Та мало кому відомо, що чимала заслуга в цьому і Марії Свєнціцької, котра у той складний для музею час як перекладач (оскільки бездоганно володіла німецькою) теж долучилася до врятування національної збірки. При цьому усвідомлювала, на який ризик і небезпеку наражала себе, якби з'ясувалося, що в спеціальних скринях замість музейних творів, призначених для вивезення у Німеччину, було каміння...

На долю її покоління випало й чимало випробувань, зумовлених різними драматичними подіями воєнного та післявоєнного періодів. Слід згадати хоча б той факт, коли Марія Свєнціцька врятувала від арешту в час німецької окупації свою сестру Віру, оскільки під час обшуку серед речей Марії гестапо випадково знайшло, здавалось, неважливу річ, завдяки якій Віра уникнула арешту і його фатальних наслідків. Згодом, уже після війни, їй довелося пережити й неодноразові виклики в НКВД. Марія Іларіонівна виявила свою рішучість та вольовий характер і тоді, коли змушена була привозити до Києва передачі своїй сестрі Вірі, котру арештували 1948 року. Оскільки для цього були визначені дні та години, то не раз того ж дня змушена була повертатися літаком-"кукурудзником" до Львова на лекції в університет, і при цьому без жодних спізнень. Та навіть, будучи на викладацькій роботі, мала мужність надавати посилки в далекі сибірські табори своїм друзям та знайомим. І таких прикладів із життя Марії Свєнціцької було чимало... Але вона часто з притаманним їй оптимізмом та піднесеним духом повторювала: "У важкі хвилини завжди відчуваю покров Пресвятої Богородиці".

Її феноменальна пам'ять зберігала чимало подій, фактів та відомих імен, пов'язаних із різними періодами Львова. Вона радо ділилася своїми спогадами про той час, даючи вичерпну інформацію всім, хто цікавився історією Львова. Окремі інтерв'ю з нею передавали на радіо, друкувалися в пресі.

Марія Іларіонівна як людина відзначалася винятковою інтелігентністю, жертовністю та щирістю. Будучи товариською та доброзичливою, завжди підтримувала своїх друзів, колег, близьких. Уміла увійти в становище кожного, хто потребував її допомоги. Це була людина надзвичайної душі та з відкритим серцем.

Педагогічна діяльність Марії Свєнціцької у Львівському університеті імені Івана Франка охоплює декілька десятиріч. За цей період вона виховала цілу плеяду учнів. Чимало з них із вдячністю відвідувало свого колишнього наставника, пам'ятаючи, як у складних ситуаціях вони відчували її опіку, пораду та підтримку. Як педагог відзначалася надзвичайною ерудицією, високою професійністю, педагогічним тактом та принциповістю. Вона належала до найкращих знавців німецької мови та літератури. До того ж вільно володіла класичними й багатьма іншими європейськими мовами. Марія Іларіонівна була автором мовознавчих наукових праць та літературних розвідок, зокрема про творчість Ґьоте тощо.

Вагомою є її заслуга у збереженні та подальшому формуванні факультетської бібліотеки. Про цю бібліотечну роботу теж залишила спогади. Окрім цього, варто відзначити й багаторічну її участь в університетському оркестрі. (Свого часу навчалась у Музичному інституті). З великою приємністю згадувала С. Людкевича, В. Барвінського та інших відомих тодішніх викладачів інституту, а також свої спільні виступи на звітних концертах із відомою вже тоді скрипалькою, а згодом засновницею першого камерного оркестру у Львові Олександрою Деркач.

Усією душею вболівала за долю музею, якому все своє подвижницьке життя присвятили Іларіон та Віра Свєнціцькі. Переймалася його труднощами, зокрема щодо стану збереження унікальної колекції сакрального мистецтва, а також проблемою так і не поновлених фахівців-реставраторів. Варто зазначити, що Марія Свєнціцька популяризувала українську культуру, її національне надбання в контексті історії Національного музею у Львові. Свої статті друкувала в різних німецьких виданнях. Її остання праця на цю тему вийшла в одному з наукових видань у Німеччині 2003 року. Зрештою, свого часу вона вела екскурсії музеєм для гостей із Німеччини.

Марія Свєнціцька постійно цікавилася суспільно-політичним та культурним життям країни. Навіть торік по змозі допомагала Майдану під час Помаранчевої революції.

А ще - квіти. Ті, які вона плекала біля свого будиночка, який немов ховався у цвіті й зелені дерев (цей куточок часто називала "маленьким Едемом"). Не раз, вдивляючись у їх розмаїття, думками поринала у своє прожите життя, яке у вияві своєї повноти навдивовижу було пройняте високим духом та гуманізмом. І кожного, хто її відвідував, вона обдаровувала ними, немов частинкою своєї світлої, сповненої глибокого благородства Душі.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  У Львові згоріло агентство новин ''Прес-Тайм'' 
  ·  Вітренко програла суд 
  ·  Поплавський мером не буде! 
  ·  354 тисячі на підтримку референдуму 
  ·  У нас буде своя "911" 
Погляд
  ·  Нашим кордонам до європейських ще далеко 
  ·  Пташиному грипу оголосили війну! 
Поступ у Львові
  ·  Львів'яни люблять зброю 
  ·  Відомий литовський фотограф у Львові 
  ·  Пам'яті Йосифа Сліпого 
  ·  Директор ринку погорів на хабарах 
Поступ з краю
  ·  Лото-забава у ЦВК 
  ·  Наших миротворців відправлять в Осетію? 
  ·  Помаранчеві об'єднаються? 
  ·  Болонський процес на гальмах? 
Поступ у світі
  ·  Неурядові організації випередили розвідників 
  ·  За кілограм солі - п'ять гривень! 
  ·  Пташиний грип атакує 
  ·  Лукашенка не впускає журналістів 
  ·  Криваве відлуння карикатур 
Арт-Поступ
  ·  ДЕСЬ ПОРУЧ: Гуру від романтики 
Львів'яни
  ·  Життя, сповнене жертовності 
Наш репортаж
  ·  Бізнес на людському горі 
Спорт-Поступ
  ·  Французьке диво від Дефрана 
  ·  Російсько-італійське щастя 
  ·  Таємниця натхнення 
  ·  Щоб підгузки були сухими 
Пост-Factum
  ·  Найбільший концерт сторіччя 
  ·  День відкритих борделів 
  ·  КАЛЕНДАР 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  "Битву під парканом" реставрую 
  ·  Горів Пенсійний фонд 
  ·  У Львові - дефіцит овочів 
  ·  Перші десятки БЮТу 
  ·  Регіонали за свободу слова