BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мандрівка.    Телевізії.    Канапа.    Бренд.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини зі Львова.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
18 лютого 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Прогулянка дідька
Сторінку веде Юрій Винничук
Григорій ДАНИЛЕВСЬКИЙ
 
Це було роки два тому, вкінці зими, я найняв у Петербурзі увечері візника на Васильївський острів.

Дорогою я розговорився з візником, побачивши, що його кремезний вороний кінь при в'їзді на Палацовий міст уперся і почав крутити санками.

- Що з ним? - запитав я візника: - Ще чого доброго перекине сани...

- Не бійтеся, ваша милість, - відказав візник, смикаючи коня за вудила і обережно спрямовуючи на міст.

- Щось із ним не в порядку.

- Та так... дідько його візьми!

- Що з ним сталося? Може, хлопчиська ваші їздили і не вберегли?

- Біс пожартував! - відповів зовсім не жартома візник. - Нечиста сила пожартувала.

- Який біс? Яка нечиста сила?

- Хіба не бачите, що його все тягне ліворуч з мосту на набережну?

Я став розпитувати, і візник, молодий хлопець, років двадцяти двох, русявий, ставний і тямущий, оповів:

"Місяць тому я стояв з оцим конем на набережній біля кам'яниці за сенатом. От я стою та стою, ніхто мене не гукає, то я й забився у сани і задрімав. Була, либонь, друга година ночі. Це я добре запам'ятав, бо почув, як на фортеці бив дзиґар. І тут чую - хтось трясе мене за плече, я вистромив голову з-під повсті і бачу: брама банку відчинилася, а на ґанку стоїть високий, в багатому хутрі, теплій шапці і з червоною стрічкою на шиї пан. З себе рум'яний і сивий, а біля саней - швейцар з ліхтарем.

- Вільний? - запитав мене швейцар.

- Вільний, - відповів я.

Пан сів у сани і сказав:

- На Волкове кладовище.

Привіз я його до цвинтарної загорожі, пан вийняв гаманця, кинув мені нового карбованця і пройшов в хвіртку.

- Накажете чекати? - запитав я.

- Завтра о тій самій порі і на тому самому місці.

Наступної ночі я знову стояв на набережній біля брами, і знову о другій ночі засвітилося світло, вийшов пан, і швейцар його підсадив у сани.

- Куди? - питаю. - Туди ж, на Волково.

Привіз я і знову одержав карбованця...

І так-то я возив того пана цілий місяць. Та скільки не придивлявся, але, куди він саме йде на кладовище, не розібрав... як тільки під'їде, сторож зніме шапку, відчинить йому хвіртку і пропустить; пан увійде у хвіртку, пройде трохи у напрямку церкви... і раптом - нема його! Мовби запався межи могил.

"Ну, гаразд! - думаю собі. - Що б він там не робив, яке нам діло? Гроші платить, і добре".

Та воно б так все і йшло добре - ані я пану слівце, ані він мені. Та помітили наші хлопці, що господар занадто вже мною задоволений, а сам я справив собі нового кожуха, та й ну чіплятися до мене. Ну, я за могоричем у корчмі все їм і розповів. А там сидів якийсь пан - певно, чиновник. Вислухав мене та й каже:

- Я б на твоєму місці повівся обережніше. Хтозна, чи не возиш ти дідька або просто сказати - біса... Ти його грошей без хреста тепер не бери; спершу перехрестися, а тоді і приймай.

- Так як же пізнати біса? - питаю.

- А це як будеш їхати проти місяця, то подивися - чи падає від того пана тінь. Якщо тінь є - то людина, а без тіні - біс...

Збентежив мене цей чиновник. Думаю: ну, чекай, сьогодні ж уночі виведу його на чисту воду. Став я знову під банком. Вийшов з брами пан, і я його повіз, як завжди...

Виїхали ми від сенату, перетинаємо площу коло Кінногвардійського бульвару. З бульвару яскраво світив місяць. Тут я і спробував непомітно озирнутися через ліве плече, щоб побачити, чи є у того дивного пана тінь. Та тільки-но хотів повернув голову, як він хап мене за плече...

- Не хочеш, - каже, - возити мене по честі, то більше возити не будеш. Ти ніколи не дізнаєшся, хто я такий...

Я так і завмер. Дивуюся: ну, як він міг прочитати мої думки? От я і відповідаю:

- Ваше благородіє, я не на вас озирався...

- На мене, - каже, - тільки пам'ятай: ніколи тобі мене не розпізнати.

Отак я і протремтів усю дорогу до Волкова від страху. Приїхали ми туди, пан знову кинув карбованця.

- Накажете завтра? - питаю.

- Ні, - відповів, - більше мене ніколи у житті не будеш возити...

З тими словами пішов і зник між могилами, розвіявшись, мов дим. Що за жарти? - думаю. Виїхав я знову наступної ночі на набережну, простояв до ранку - ніхто не вийшов. Бачу: двірники метуть банківський тротуар. Я до них:

- Хто тут живе?

- Нікого немає тут, окрім швейцара. Вранці приходить панство на службу, а до обіду розходяться; квартир тут нема. Це ж банк.

Що за мана? Виїхав я на другу ніч - знову нікого. Заїхав до двірника, питаю, а той те саме, - видно, каже, тобі приснилося.

Дочекався я ранку, вийшов швейцар. Я його відразу упізнав. Починаю розпитувати, а він навіть розсердився, трохи не жене в шию: я тебе, каже, ніколи й не бачив, забирайся. Які тут мешканці? Ніхто звідси не виходив і нікого ти не возив. Усе це тобі приверзлося або здуру, або зі сну, а хутше з п'яної голови...

Простояв я ще ніч, вранці поїхав на Волково. Спробував потолкувати зі сторожами, але всі відреклися: знати тебе не знаємо, нікого ти не привозив, бачимо тебе вперше. Нам суворо заборонено кого-небудь ночами на цвинтар пускати...

Тим це і скінчилося, з тії пори я не їжджу більше на набережну. Добрий був заробіток, але скінчився. Одна біда - кінь розбзикався, ото його так і тягне знову туди... А що воно за оказія була в мене з тим банківським паном, ніяк не второпаю...

- І це все правда?

- Сута правда! Ось вам хрест святий! - перехрестився візник.

А на прощання додав тільки: мабуть, у тому місці похований хтось без хреста, ось він, сердешний, і мучиться та все їздить на кладовище до інших небіжчиків похованих, як слід, по вірі.

Довідка

Григорій Данилевський


Народився 14 ІV.1829 р. в с. Данилівці біля Барвінкова на Харківщині. Закінчив Петербурзький університет. Друкуватися почав ще студентом, опублікувавши вірші та українські казки. Згодом утвердився як майстер історичного жанру. Майже всі його твори торкаються історії України, хоч і писані російською мовою. У своїх статтях виступав за надання права українській мові, здобувши собі славу українського патріота. Помер 6. ХІІ. 1890 р. у Петербурзі.

Оповідання подаються в перекладі Ю. Винничука за виданням: Сочинения Г. П. Данилевского. СПб., 1901, тт. 17, 19.









» 
Витівки духів
Сторінку веде Юрія Винничук
Григорій ДАНИЛЕВСЬКИЙ
 
Це було років 10 тому, - розказував штабс-капітан Заруцький, - я як юнкер повинен був тримати іспит на офіцерський чин у полтавському училищі.

Приїхавши до Полтави, я довго шукав помешкання. Мені хотілося найняти кімнати з меблями, харчуванням, щоб мати скромний свій обід без штовханини і галасу готелю. Блукаючи містом, я побачив на віддаленій, глухій вулиці невеликий дерев'яний двоповерховий будиночок і найняв тут дві кімнати через сіни від господарів. Господарі виявилися добродушними старими, з першого ж дня оточили мене повною увагою, дбайливо утримували мої кімнати, одяг, ба більше - чудово годували і взагалі опікувалися мною, як рідним.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Фен-шуй для депутата 
  ·  Пташиним грипом займеться коордрада 
Погляд
  ·  Мера оберемо самі 
  ·  Оплата за воду зросла, а якість? 
  ·  Замість собаки - лелека 
  ·  Сендак-гейт 
Поступ у Львові
  ·  Небезпечне м'ясо - на стихійних ринках 
  ·  Хто мер, а хто прем'єр? 
  ·  Чорна сотня по-українськи 
  ·  "Клону" відмовили у реєстрації 
  ·  Львів стане чистим 
  ·  Потрапити до Італії стане легше! 
  ·  "Свобода" претендує на 15 відсотків 
  ·  Геннадій Москаль подякував Львову 
Поступ з краю
  ·  Єхануров домовився з поляками 
  ·  Боротьба з туберкульозом по-урядовому 
  ·  США визнали наш ринок 
  ·  Листівки від ЦВК затримуються 
  ·  Процес у справі Ґонґадзе привідкриють 
Поступ у світі
  ·  Репетиція до революції 
  ·  Іран шукає притулку в Туркменистані 
Арт-Поступ
  ·  У пошуках безнадійно справжньої літератури 
  ·  Українська книга Бі-Бі-Сі - 2005 
  ·  "Львову" - міжнародний диплом 
Мандрівка
  ·  Ще раз про вулицю Дорошенка 
Телевізії
  ·  Степан БАНДЕРА: В Україні цікаво бути Степаном Бандерою 
  ·  Теледискусії: сезон виборів 
Канапа
  ·  Витівки духів 
  ·  Прогулянка дідька 
Бренд
  ·  Кальвадос 
Спорт-Поступ
  ·  Мисливці за допінгом 
  ·  Олімпіада для ветеранів 
  ·  Турнір імені Плющенка 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  15% Свободи у міськраді 
  ·  Андрій Федур у Львові 
  ·  Куйбіда позеленів 
  ·  Комп'ютений фестиваль у Львові