BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мандрівка.    Телевізії.    Канапа.    Бренд.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини зі Львова.   
  Цитата Поступу
 
18 лютого 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  18:33 12-12-2017 -   Завтра на Львівщині – сильні опади та ожеледиця  
  15:59 12-12-2017 -   У Личаківському районі промивають трубопроводи  
  15:53 12-12-2017 -   «Веселі ангелята»: Марічка Крижанівська презентує нову книгу  
  14:0 12-12-2017 -   У Львові обікрали автомобіль судді ВСУ  
  13:59 12-12-2017 -   Димінський причетний до смертельної ДТП на Львівщині, – ЗМІ  
Україна
  18:35 12-12-2017 -   Бойовики відмовляються обмінювати 20 ув’язнених українців  
  15:55 12-12-2017 -   Осіння мобілізація: 70% неявки призовників  
  14:5 12-12-2017 -   Міністерство охорони здоров’я ввело для українців нові добові норми харчування  
  13:25 12-12-2017 -   У п'ятиповерхівці Луганська вибухнула граната  
  12:40 12-12-2017 -   Луценко прокоментував звільнення Саакашвілі  
Світ
  15:56 12-12-2017 -   Вибух в Австрії: поставки газу в низку країн Європи призупинені  
  14:2 12-12-2017 -   Внаслідок вибуху на газопроводі в Австрії загинула одна людина і десятки постраждали  
  11:32 12-12-2017 -   В Італії затримали 48 осіб за зв'язки з мафією  
  10:33 12-12-2017 -   У Чехії зібрали сотні різдвяних подарунків для українських дітей  
  10:24 12-12-2017 -   Вчені розповіли, як чоловіки стають геями  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Витівки духів
Сторінку веде Юрія Винничук
Григорій ДАНИЛЕВСЬКИЙ
 
Це було років 10 тому, - розказував штабс-капітан Заруцький, - я як юнкер повинен був тримати іспит на офіцерський чин у полтавському училищі.

Приїхавши до Полтави, я довго шукав помешкання. Мені хотілося найняти кімнати з меблями, харчуванням, щоб мати скромний свій обід без штовханини і галасу готелю. Блукаючи містом, я побачив на віддаленій, глухій вулиці невеликий дерев'яний двоповерховий будиночок і найняв тут дві кімнати через сіни від господарів. Господарі виявилися добродушними старими, з першого ж дня оточили мене повною увагою, дбайливо утримували мої кімнати, одяг, ба більше - чудово годували і взагалі опікувалися мною, як рідним. Повертався я додому пізно і спав після навчань і службових занять, як убитий.

Зустрічаючи деяких знайомих у Полтаві, я вільні вечори проводив у них.

- Де ви найняли помешкання? - запитала мене одна пані на якомусь із таких вечорів.

Я назвав вулицю, будинок і своїх господарів, Ганкевичів.

- У Ганкевичів? - здивувалася пані. - І ви не боїтеся?

- Чого ж мені боятися? Люди вони чудові, дивляться, як за рідним сином.

- Помилуйте... та ж бо це помешкання місяцями стоїть незайняте‚ весь час там біліють на вікнах папірчики з пропозиціями...

- Ну, і що ж? Вулиця тиха, поросла навіть травою; ні піших‚ ні проїжджих - хоч увесь день учися, читай, пиши - ніхто не завадить.

- Як то не завадить? Хіба ж ви не знаєте, - сказала з невдаваним жахом пані. - В цьому будинку, на верхньому його поверсі давно вже поселився привид, що не дає спокою мешканцям. Він ходить ночами по кімнатах, без угаву рухає меблями, випиває воду, перекидає з місця на місце різні предмети.

- Ну, міцно ж я спав усі ці ночі, що не бачив цього, - сказав я з посмішкою.

- Запевняю вас... присягаюся, в місті всі це знають і уникають тієї квартири...

- Зі мною шабля і револьвер, - сказав я. - Боятися нема чого... Я постараюсь порозумітися з цим привидом.

Розмова з тією пані, проте, справила на мене враження. "Ото провінція, - думав я‚ - неодмінно що-небудь вигадає, наплете, роздує хтозна-як і сама потім переймається власними страхами! І звідки це узялося? Цікаво все-таки..."

Привид не покидав моїх думок. Замислений я повернувся увечері додому, поволі піднявся скрипучими сходами, задзвонив. Господиня подала мені свічку, провела у кімнати, оглянула ліжко, поставила карафку свіжої води, поклала сірники на столик біля узголів'я і, побажавши мені на добраніч, пішла, прихопивши мій одяг і чоботи, щоб почистити.

Я вийшов у сіни, замкнув двері на ключ‚ роздягнувся і ліг, оглянувши перед тим усі закапелки в обох моїх кімнатах, зазирнув під меблі, за піч, у шафу, комод і навіть за штори.

У ліжку я трохи почитав якийсь англійський роман, але незадовго відчув утому і погасив світло. Засинаючи, я подумав: "Оце наплели! І звідки тут узятися привидам? У такому будиночку і до того ж у Полтаві? На вулиці, де пасуться кози? Нехай би то була Шотландія, замок якийсь чи похмурі швейцарські гори..."

З тим я і заснув. Та не встиг гаразд і розіспатися‚ як раптом - чую шелест, виразний шелест біля узголів'я.

Я прокинувся, почав прислухатися. В повній тиші‚ потемки, прислухаюсь - справді начебто хтось шарудить по столу, гортає картки якоїсь книги чи журналу. "Миші!" - подумав я спершу. "Ні! - заперечив сам собі. - Миші не могли вибратися на стіл гладкими ніжками. Адже столик стояв, не торкаючись ані меблів, ані мого ліжка..."

Перечекавши кілька хвилин‚ я знову почув ще виразніше, ніж досі, перегортання карток книги, що лежала на столі.

"Треба упіймати, упіймати", - подумав я, намагаючись тихо встати і запалити сірник. Підвівшись на ліктях, я тихенько намацав сірники і хотів уже черкнути‚ але в цю мить ошелешений‚ приголомшений надзвичайним явищем мій слух уже виразно вловив, як чиясь невидима рука непоспішно перегортає сторінку за сторінкою книгу, що спокійно собі лежить.

"Так! Це не миші, це чийсь дурнуватий жарт, - подумав я, прислухаючись до шереху на столі і готуючись побачити, звідки і хто простягнув руку на середину замкнутої кімнати і торкався книги. - Цікаво побачити цю бліду руку блідої примари..."

Я натиснув сірника, він спалахнув, яскраво освітивши стіл, мою подушку і мене, що сидів у самій білизні на ліжку. Нікого в кімнаті не було, і нічия рука не торкалася книги. А тим часом, - я це ясно бачив і пам'ятаю все до дрібниць, - у ту мить, коли сірник спалахнув, картка, зрушена чиєюсь незримою рукою, перегорнулася на моїх очах.

Сірник згас. Я запалив свічку, обійшов з нею кімнати, відімкнув двері в сіни, зазирнув і туди, подивився за піч, у шафу і комод, під меблі‚ за штори - нікого в кімнатах не було, і скрізь панувала повна тиша.

Урешті я ще далі відсунув столика від ліжка‚ ба навіть позабирав з нього усе, окрім книги. Потім ліг знову і якийсь час не гасив свічки, закуривши для розваги, я в задумі не зводив очей з книги і столика. Картки, поки горіла свічка, продовжували перегортатися. Запам'ятавши останню відкриту сторінку‚ я задмухав свічку, закутав голову ковдрою і, засинаючи, думав: "Ну, це мені все здавалося. Ймовірно, то через перетяг - від порухів повітря картки самі собою підіймалися і з шелестом опускалися..."

Заснути я заснув, але незабаром мене раптом знову, як варом опекло. Я прокинувся від виразного шелестіння карток, які хтось енергійно і, здавалося, нервово перегортав. У ту ж мить мені здалося, що в іншому кутку кімнати, на комоді, хтось зрушив карафу і, ніби наливаючи воду, дзенькнув нею об шклянку.

"Не вистачало ще тої чортівні! - подумав я роздратовано, вдаючи ніби нічого не чую і ні на що не звертаю уваги. - Не встану, буду терпіти, буду спати".

Сон закутав мене під нове шелестіння карток і подзенькування карафи об шклянку‚ з якої, очевидно, пили.

Уранці я прокинувся з першим сонячним променем. Зібравшись із думками, я перш за все кинувся до книги і подивився на номер сторінки. Замість цифри, як тепер пам'ятаю, 177-ої, розгорнутою була 219-та сторінка. Невидима рука, поки я спав, перегорнула рівно сорок сторінок, тобто двадцять одну картку... Двадцять один раз пальці примари торкалися книги!

Але ще більше я здивувався, коли підійшов до комода і глянув на карафку, яку господиня ще з вечора наповнила і поставила при мені, - вона була порожня... Привид випив її до дна...

От і судіть, - закінчив Заруцький, - як це все пояснити? Чудово пам'ятаю, що господиня поміняла воду і я вночі не торкався карафи. Хто ж чіпав книгу і випив воду?









» 
Прогулянка дідька
Сторінку веде Юрій Винничук
Григорій ДАНИЛЕВСЬКИЙ
 
Це було роки два тому, вкінці зими, я найняв у Петербурзі увечері візника на Васильївський острів.

Дорогою я розговорився з візником, побачивши, що його кремезний вороний кінь при в'їзді на Палацовий міст уперся і почав крутити санками.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Фен-шуй для депутата 
  ·  Пташиним грипом займеться коордрада 
Погляд
  ·  Мера оберемо самі 
  ·  Оплата за воду зросла, а якість? 
  ·  Замість собаки - лелека 
  ·  Сендак-гейт 
Поступ у Львові
  ·  Небезпечне м'ясо - на стихійних ринках 
  ·  Хто мер, а хто прем'єр? 
  ·  Чорна сотня по-українськи 
  ·  "Клону" відмовили у реєстрації 
  ·  Львів стане чистим 
  ·  Потрапити до Італії стане легше! 
  ·  "Свобода" претендує на 15 відсотків 
  ·  Геннадій Москаль подякував Львову 
Поступ з краю
  ·  Єхануров домовився з поляками 
  ·  Боротьба з туберкульозом по-урядовому 
  ·  США визнали наш ринок 
  ·  Листівки від ЦВК затримуються 
  ·  Процес у справі Ґонґадзе привідкриють 
Поступ у світі
  ·  Репетиція до революції 
  ·  Іран шукає притулку в Туркменистані 
Арт-Поступ
  ·  У пошуках безнадійно справжньої літератури 
  ·  Українська книга Бі-Бі-Сі - 2005 
  ·  "Львову" - міжнародний диплом 
Мандрівка
  ·  Ще раз про вулицю Дорошенка 
Телевізії
  ·  Степан БАНДЕРА: В Україні цікаво бути Степаном Бандерою 
  ·  Теледискусії: сезон виборів 
Канапа
  ·  Витівки духів 
  ·  Прогулянка дідька 
Бренд
  ·  Кальвадос 
Спорт-Поступ
  ·  Мисливці за допінгом 
  ·  Олімпіада для ветеранів 
  ·  Турнір імені Плющенка 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  15% Свободи у міськраді 
  ·  Андрій Федур у Львові 
  ·  Куйбіда позеленів 
  ·  Комп'ютений фестиваль у Львові