Чи не усі мешканці вулиці Персенківки у Львові знають, що у їхнього сусіда вдома живе справжній лелека. Хоч цей птах і дикий, але за два роки життя у цій сім'ї навчився вишуканих манер і став улюбленцем усіх.
... "Як, ви не знаєте, де це? Це ж у нашого Петра живе справжній бузьок! А ви не знаєте! Це наш улюбленець, якого знають вже всі люди на нашій вулиці і не тільки", - сказав перехожий, у якого я запитала, як знайти той будинок, і люб'язно вказав шлях до помешкання.
Тільки-но я переступила поріг хати, як назустріч, разом із господарями, вийшов великий гарний птах. Рухи його були неспішними і плавними, а погляд зацікавленим. "Це наш Бузьок (Так і називають свого улюбленця господарі. - Авт.). Він прийшов привітатися", - зазначив господар хати пан Петро Васійчук. А лелека водночас уважно мене вивчав, виглядаючи з-за одвірка. "Вийди, вийди, мій красивий", - покликав господар. І птах, ніби зрозумівши людську мову, вийшов до нас у коридор. Пройшло хвилин десять, поки лелека завершив свої "оглядини". Здавалося, він вивчав все - від мого одягу до кольору очей і волосся.
Після нашого знайомства Бузьок пішов у кімнату, озираючись і, напевно, показуючи, щоб ми йшли вслід за ним. Такий собі уважний господар.
Потім, хвилин за двадцять нашого спілкування, напевно, зрозумівши, що я не дуже цікавий співрозмовник, до того ж ані жаби, ані риби я з собою не мала, лелека вискочив на журнальний столик біля телевізора і почав уважно стежити за перебігом зимової Олімпіади в Турині, яку якраз транслювали по телевізору.
...В сім'ї Васійчуків лелека опинився випадково. Як розповідає пан Петро, одного дня знайомі сказали йому, що біля заправки, неподалік від будинку, вони знайшли лелеку, який не міг літати. От і вирішили господарі взяти хворого птаха до себе. Спочатку лелека боявся людей, а потім, зрозумівши, що йому нічого поганого не зроблять, почав навпаки тягнутися до них, постійно вимагаючи уваги.
Коли птаха знайшли, у нього майже не було крил. Проте лікарі так і не змогли пояснити, що з ними сталось. "Ми нічого не знаємо, то ж дикий птах. А ми свійськими тваринами займаємося", - в один голос запевняли пана Петра ветеринари, які не змогли навіть визначити дівчинка це, чи хлопчик.
Пан Петро припускає, що, ймовірно, лелека пошкодив собі крила, потрапивши у електричні дроти. Бідака ледь ходив, майже нічого не хотів їсти. Але господарі його довго і терпляче лікували, накладали на крила шини. І врешті-решт крила почали обростати пір'ям. Лелека живе у цій сім'ї вже другий рік, і лише зараз почав трохи літати.
Господарі кажуть, що біля їхнього двору постійно зупиняються машини. Всі - і діти, і дорослі - фотографуються з птахом, всі ним милуються. Якщо до лелеки підходити у червоному одязі, то він може і дзьобнути. Але взагалі він намагається поводити себе чемно і не ображає нікого без потреби.
Їсть лелека практично все, але найбільше полюбляє рибу і м'ясо. "А коли до нас приходить хтось чужий, то наш Бузьок щебече так само, як гавкав би собака. Він дає нам такий знак, що прийшов чужий. Це дуже мудрі птахи. Кажуть, що лелека до хати приносить щастя, і це справді так. Їх не можна ображати, їх просто потрібно любити", - розповідає пан Васійчук.
Господар розповідає, що особливо взимку його Бузько дуже хоче надвір, політати. Але в ці морози і сніги не ризикує виходити на вулицю, сидить у теплі. "Зараз ми чекаємо весни. Тоді наш Бузьок зможе вийти надвір і політати. Ми також з нетерпінням чекаємо 26 березня, коли прилетять лелеки з теплих країв. Ми дали йому притулок, і дуже до нього звикли, навіть боїмося подумати про те, що птах кудись може полетіти. Але восени лелеку ніхто не триматиме, і він, якщо захоче і зможе, то полетить зі своїми братами", - з сумом розповідає пан Петро.
Навіть, якщо птах і полетить, то господарі вірять, що він обов'язково повернеться назад, до себе додому, де його люблять і чекатимуть з теплих країв. |