BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Для чоловіків.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
17 лютого 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors
00 И Уборка будет, клининговая компания.
Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Для чоловіків  » 

___________________________________________________________________________

Наше обличчя
МАЙКЛ
 
Чомусь так прийнято, що нас, чоловіків, прикрашають і додають нам мужності шрами та ще якась зараза у вигляді щетини, бородавок, пігментних плям і помилок природи або хірурга. Шви, наприклад. Зразок - губернатор Каліфорнії, в якого нині 15 швів на обличчі: Арнольд Шварценеґґер не так давно потрапив у автомобільну аварію.

Нам, за всього нашого бажання, на відміну від жінок, попри поради спеціалістів із "Макс Фактора", не вдається підняти вії та опустити очі. Далі ще гірше. На відміну від жінок, не відомо, що у нас, чоловіків, на обличчі написано. Це в них світла плямиста пігментація - ознака вагітності, а поява жовтувато-коричневих пігментних плям свідчить про ниркову недостатність. А на що вказує фіолетово-зелений відтінок підборіддя?

Ні, вплив часу не оминув і нас. Деякі чоловіки також вдарилися у все і вся й зайнялись омолодженням верхньої третини свого лиця. Це там, де лоб і підйом брів. Але хто з чоловіків знає, що опущення брів - результат зміни тканин або ж спадкова риса? Одиниці. Це жінкам відомо, що у першому випадку підняття брів може статися у разі підтяжки лоба, у другому краще використати ендоскопічну техніку.

Насправді з обличчям усе набагато складніше. Воно живе й неповторне. Життя намагається накласти на нього свою драматичну печатку, стерши генетичну програму, статеві ознаки, культурні межі, кліматичну карту, етнічну й расову приналежність, карму і макіяж, але воно усе одно залишається лише в єдиному екземплярі - нашим.

Час, аналог життя, залишає на ньому свої сліди у вигляді міріади глибоких зморшок, втрати кольору, свіжості, навіть сенсу самого буття, але воно не здається. Дехто старається з цим якось боротись, опиратись, але дарма. Все боїться часу, навіть піраміди. Медицина і косметика тут безсилі. Наше обличчя - це ми.

Якщо очі - дзеркало душі, то наше обличчя є символом нас самих, єдиних, дитини своїх батьків, суміші генів, країни, як у випадку з Президентом, успіху, провалу, розпачу, ненависті, любові, відчаю, багатства, фірм, що виготовляють прокладки, шампунь і моторні мастила (Міхаель Шумахер), прориву в космос (Юрій Гагарін), якоїсь ідеології і вчення (Мао), руху за визволення й неприєднання, революції та бунтарства (Че Гевара) і, звичайно, товарним знаком (Джорджіо Армані).

Стартує все це, коли ще нічого насправді немає. Наші батьки ще не побачили один одного. Далі події розвиватимуться по спіралі, невідворотно, як вибух атомної бомби.

Ми ще навіть не народилися, ще було багато крику і крові, а у нашому обличчі всі вже намагалися помітити знайомі риси когось із рідні і, звичайно, наших батьків. "Ніс такий рівний. Він так схожий на вас, і у нього такі губи, вуха такі розлогі. А очка, очка які великі! Пальчиками так енергійно рухає! З нього, напевно, буде музикант. Ах, ух, ой". Часто наше обличчя не вписується у нашу життєву карму, особливо, коли потрібні харизма й авторитет. З таким обличчям потрібно рекламувати памперси, а він командував танковим батальйоном.

Із роками ентузіазм розглядання нашого обличчя неблизькими за духом і чужими за кров'ю людьми дещо зменшується. Або діагноз уже встановлено: "Нє, ну малий - викапаний Толік із бомбоскладу!", або: "У кого він такий страшненький удався? Батьки ж такі милі, симпатичні, навіть культурні люди".

З-поміж нерідних і неблизьких нашим обличчям серйозно цікавиться тільки "Дитяча кімната міліції", директор школи і завгосп колонії для неповнолітніх. Причому у них всіх суто меркантильні інтереси, позбавлені будь-яких романтичних сентиментів. Тай вдивляються вони не в оригінал, а в копії. Поганої якості, як правило, у чорно-білому виконанні, іноді фотороботи, часто в збільшеному масштабі і спотвореному вигляді: "Їх розшукує міліція", "Наші передовики", "Гордість ЖЕКу", "Ганьба району", "Злісні аліментники".

Але не все так зле. Існують і приватні колекції зображень нашого обличчя. Всі ці епохальні зміни - садочок, школа, трудові будні, сім'я, діти, лікарня, тюрма, цвинтар - етапи великого життєвого шляху - залишають дуже серйозний відбиток на нашому обличчі. Фотопапір детально фіксує нашу подорож простором і часом. Шкільний колаж, сімейний альбом, випускний у садочку, весільне фото, світлина з моря, наші пацієнти - це все є там. Зустрівши давнього друга і перегортаючи сторінки цих домашніх приватних "архівів", ми з болем та жалем згадуємо знайомі обличчя. Ми повертаємо собі наших предків, дивлячись на їх давні фотографії, навіть якщо знимки віддають жовтизною: прадід у військах Махна, бабуня на всесвітній виставці у Парижі...

Ми фізично не можемо відтворити образ діда і прадіда, а жіноча лінія - це взагалі труба. Наша пам'ять - не машина, вона має властивість певного вибору, вперто чіпляючись тільки за сильні емоційні кадри, фіксуючи маленькі життєві катастрофи і тріумфи. Інша справа - офіціоз.

Паспорт і його драматичні фотографії-епітафії в 16, 25 і 45 років - зарубки на лінії життя, частина біографії. Назавжди.

Не віддзеркалюючи того факту, що обличчя і є відображенням постійної боротьби, яка рухає все, що його оточує. Тіло, душу і її бажання. На щастя, у житті все цікавіше, яскравіше й страшніше. Перша вихователька, перша вчителька, перша... Усміхнені, з квітами, в красивій шкільній формі, серйозні, як реклама катафалків чи партійна реклама реґіонів. Пригнічені першими поразками. Переповнені ейфорією та ідіотською вірою у власну геніальність і неповторність. Воно все там, на нашому обличчі. Потрібно тільки вміти це прочитати. Постарівши, втративши ілюзії, закопавши в землю свої скромні таланти, пропивши, проївши і прогулявши всі життєві ресурси, ми раптом тверезіємо, переглядаючи старі фотографії, відчуваємо напади жалю, ностальгії і каяття. Вже не повернути, але воно було. Там, на обличчі, можна прочитати про море, сонце, пляж, корчму і її заплакані очі. Гурзуф. А внизу море, крики, риба, чайки літають. Голодні, як звірі. І вулиці криві, як руки відьми, і пахнуть кавою, і черга на все місто. Кілометрів на п'ять. Від моря і до магазину. Стоїть кілька тисяч хронічних алкоголіків, і всі хочуть, ну дуже хочуть випити. Один неправильний жест - і нас затопчуть. Міріади халуп, Шанхай, населений колишніми студентами, голодними козами і кримськими аборигенами. Ти була там. Ми розминулися на ціле життя. Ти забула - у нас криві дороги, і влітку підошви залишають слід на розігрітому асфальті. Ти забула - ми знімали комсомольські значки та натягали наші потерті джинси. Закривали двері й опускали штори, щоб ніхто не заважав. Куратори, старости, комсорги. Чиясь велика порожня квартира... Тиха, спокійна музика... Серйозна напівтемрява, шепіт і довгі тіні, які зникають у напрямку кухні... Ми шукали... І не могли знайти. Щастя.

Ми вже забули, як це не брати, а дарувати комусь щастя. Хоча б хвилини радості. В молодості, коли палає душа і в голові така каша від гормонів, нам здається, що ми ладні на все або майже на все. Куди ж воно потім, з роками, дівається? Де той день, коли ми випили і розправили свої кості, і наш погляд став орлиним, втягнули мозоль та змогли підійти й подарувати їй квіти, сказати їй усе? І вона сидить за сусідньою партою, їде поруч у трамваї, працює неподалік у зацофаній конторі або в кіоску, де ми купуємо хліб. І байдуже, що вона жодного разу не глянула у наш бік. Вона обов'язково посміхнеться, потрібно тільки не забути забігти в той ряд, де квіти.

Квіти, погляд її великих очей і море "пухнастого" алкоголю - вино, шампанське, лікер під "музику" хору хлопчиків чи Dire Straits. У теплій кімнаті. Свято закоханих одинаків. День святого Валентина. Романтика забутого відчуття - ти не один у всесвіті. За вікнами мороз, і холодно навіть воронам, а між вами електричний розряд і ви... Хто проти?

Валентинки на стелажах і розкладках, у руках продавців. Тонни солодощів змітають із прилавків охоплені любовною лихоманкою дами бальзаківського віку. Хто проти?

У класі, в парку, просто "на хаті". Людям, котрі працюють, також щось належить від життя. Наприклад, велике кохання. Хто проти?

Поцілунок на двадцятиградусному морозі - це, як барабани Джона Бонема, сильно і боляче. Але красиво. Who cares ?(Кого це цікавить?).

I just call to say І love you, - і все. Розтопити лід і заповнити зимовий вакуум у стосунках між людьми.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Куди зник Пинзеник? 
  ·  Доля подарувала нам шанс 
  ·  Лозинський здасть усіх! 
  ·  Суд над убивцями Ґонґадзе затягують 
  ·  Створено унікальний мотоцикл 
Погляд
  ·  Людина, яка живе на кладовищі 
  ·  У будинку - потоп 
Поступ у Львові
  ·  Технічний кандидат з технічного університету 
  ·  Цукор у Львові - дефіцит? 
  ·  Бомжі знову на вулиці 
  ·  Скоро буде плюс сім! 
Поступ з краю
  ·  Якщо поляки підведуть... 
  ·  Проблеми через м'ясо 
  ·  Іван БІСЮК: Росія має право висувати свої вимоги до експортерів 
  ·  Для безпритульних - соціальний готель 
Поступ у світі
  ·  Пташиний грип ударив по ЄС 
  ·  Хліба і видовищ! 
  ·  Грузія хоче замінити миротворців на поліцейських 
  ·  Франція: Іран створює атомну бомбу 
  ·  ХАМАС офіційно запросили в Москву 
Арт-Поступ
  ·  Де взяв гроші Остап? 
  ·  ''Мері'' - у пошуках ідеальних жіночих образів 
  ·  Український гімн для європейської спільноти 
Для чоловіків
  ·  Наше обличчя 
Спорт-Поступ
  ·  Бронзовий подарунок від Лілії 
  ·  Подвійна ціна медалі 
  ·  Вирили яму для своїх 
  ·  Стартова інтрига родзинки Ігор 
  ·  Олімпіада для початківців 
Пост-Factum
  ·  Спільна кутя у Вроцлаві 
  ·  Світлина за три мільйони 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  15% Свободи у міськраді 
  ·  Андрій Федур у Львові 
  ·  Куйбіда позеленів 
  ·  Комп'ютений фестиваль у Львові