BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Новини зі Львова.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
15 лютого 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:33 21-11-2017 -   На Личаківському кладовищі вшанували новітніх Героїв України  
  14:57 21-11-2017 -   Поблизу парку «Знесіння» відкрили пам’ятний знак Романові Шухевичу  
  13:37 21-11-2017 -   У Бориславі чоловік зарізав власну дружину  
  13:34 21-11-2017 -   Медиків Львова перевірять на СНІД  
  12:6 21-11-2017 -   На Львівщині зменшилась кількість безробітних  
Україна
  14:21 21-11-2017 -   У МОЗ пояснили хто не отримуватиме безкоштовні медичні послуги  
  14:20 21-11-2017 -   На Одещині скоїли ритуальне вбивство  
  13:36 21-11-2017 -   Ціни на залізничні квитки можуть зрости  
  13:32 21-11-2017 -   В Україні знову подорожчає газ для промисловості  
  11:30 21-11-2017 -   Порошенко звільнив заступника голови Служби зовнішньої розвідки  
Світ
  14:54 21-11-2017 -   У Росії онколог порадив пити пиво через радіоактивне забруднення  
  11:25 21-11-2017 -   У Монако засипають море, щоб вмістити мільйонерів  
  11:10 21-11-2017 -   Став відомий актор, який зіграє Джеймса Бонда  
  11:9 21-11-2017 -   У Німеччині знайшли вкрадені щоденники Джона Леннона  
  10:36 21-11-2017 -   На зйомках загинув оператор, який знімав «Шерлока» і «Гру престолів»  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Іванка Димид-Крип'якевич: Писання ікон для мене є способом життя
Спілкувалася Світлана ОДИНЕЦЬ
 
...Зимовий день. Капличка в Українському католицькому університеті. Біля входу до каплички - ікона "Цар Слави", написана під час Великого посту. Контрастність кольорів, гармонія лінії, нове переосмислення біблійного сюжету... Крізь межу полотна - до звучання нового життя. Щось стишене й напрочуд поважне охоплює душу...

Автором ікони є відома у Львові мисткиня, іконописець Іванка Димид-Крип'якевич. Символічно, що розмова з нею розпочинається серед гурту малюків...

- Пані Іванко, що стало поштовхом для написання цієї ікони?

- Остання ікона "Цар Слави" була написана під час Великого посту. В ці дні для мене, як і для багатьох, відбувається переосмислення життя, ми всі думаємо над покаянням, поверненням до Господа. Саме в ці дні кожному дано шанс згадати про те, що він завжди може повернутися до Бога, заново відшукати його.

Особисто для мене завжди цікавою була тема розп'яття - фінальнe страждання Христа заради нашого спасіння. Я постійно розмірковую і над символічністю моменту, коли Христос свідомо обирає земну смерть, а також над моментом пізнання людиною значення цієї смерті. Відчуваю, що у 37 років переживаю цю тему зовсім по-іншому, ніж відчувала її шістнадцятилітньою дівчинкою.

- Ви творили цю ікону самі?

- Так, але, звичайно, з Божою допомогою. Смішно слухати тих, хто стверджує, що їхній витвір - справа лише їхнього таланту. Тоді, коли малювала, дуже щасливо склалися обставини. У мене було і бажання, і фізична можливість, і матеріал.

- Коли Ви почали писати ікони?

- Малювання ікон збіглося з моїм становленням як християнки, мені тоді було 18-19 років. Спочатку була просто зачарована іконописом. Це був благодатний час, коли відкрилися всі музеї, Церква вийшла з підпілля. Тоді я спілкувалася з багатьма священиками. Пригадую, як один із них докладно і багатогранно пояснив мені, чим відрізняється східна ікона від релігійної картини.

Окрім того, мій внутрішній світ з дитинства формувався у родині, особливо під впливом мого дідуся-священика. Оті літургійні пережиття вирували в мені з дитинства, а потім просто стався якийсь внутрішній сплеск і мені відкрилася таємниця іконопису. Тоді я навчалася в інституті прикладних мистецтв на монументальному живописі. Думаю, Господь просто поступово підводив мене до цього.

- Чим, на Вашу думку, можна пояснити проблеми іконопису в Україні?

- Напевно, більшою мірою, ускладненим діалогом між Церквою та мистецтвом. У Папи Івана Павла ІІ є прекрасні слова про те, що цей діалог ніколи не переривався, просто деколи він є недосконалим з того чи іншого боку.

Ми, українці, маємо такий культурно-мистецький спадок, якого не має жоден інший народ. Лише у Львові є чотири тисячі ікон, величезні скарби Національного музею, зібрані митрополитом Андреєм Шептицьким та Іларіоном Свєнціцьким. Це все є неймовірним дарунком, переданим нам у спадщину. Бо з них можна черпати натхнення ще багато сотень років. Окрім того, в Україні була сформована власна школа, свої іконописні осередки.

Але з іншого боку, маємо прогалину, створену атеїстичною пропагандою. Адже за період атеїзму виросло кілька генерацій людей, які далекі від релігії, усвідомлення її значення. У кращому разі, ікона для них - це просто культурна цінність.

- Це, напевно, і знецінює сучасний іконопис?

- Так, і на превеликий жаль, такі люди є й серед священнослужителів. Вони можуть милуватися якимись кольоровими літографіями, проходячи повз стародавні іконописні шедеври. Якщо священик не відчуває справжнього покликання і здійснення таїнств для нього просто звичайний обряд, тоді діалогу зі справжнім іконописцем у нього може не відбутися. З іншого боку, якщо художник є внутрішньо далеким від Церкви, а іконопис для нього просто ремесло, нічого вартісного він також не створить. Художник повинен духовно дозріти для писання ікони.

- Але, думаю, закінчена професійна освіта в цьому діалозі не є принциповою. Тут важливіший, напевно, духовний зв'язок...

- Цікаво, що сьогодні до іконописної школи при УКУ приходить багато звичайних людей, які хочуть малювати ікони, і серед них є справді талановиті особистості. Отже, спеціальна освіта для занять іконописом і справді не є принциповою, важливіше - жити духовним життям. Якщо Бог займає перше місце у житті людини, то вона шукає обличчя Бога, їй цікаво, як він прийшов на землю у людській подобі.

Чомусь сьогодні більше пишуть про непорозуміння між художником і Церквою, проте є багато позитивних прикладів, зокрема роботи талановитих іконописців, випускників сакрального відділу, цікаво пишуть ікони і монахи. Тому, думаю, цей діалог незабаром відновиться.

Ізольованість не від життя, від світу

- Як Ви починаєте писати?

- Я навіть не знаю, що з'являється спочатку: тема чи бажання писати ікону. Це буває щоразу по-іншому. Зараз у мене є кілька тем нових робіт, яких я ще навіть не розпочала. Але оскільки я світська людина, то не можу відокремитися від щоденного побуту. Писання ікон мусить поєднуватися у мене з моїми щоденними обов'язками.

Частково така можливість є у монахів, хоча вони теж не ізольовані від життя, а радше - від світу, в тому контексті, про який говорив Христос: "Світ не прийняв мене, і вас він не прийме".

У мене був прекрасний вчитель - Євген Лисик, головний художник Оперного театру, який навчав нас, що художник повинен бути аскетом, щоб не відволікатися на дрібниці побуту.

- А як же материнство? Впевнена, що Вам воно не заважає, і все ж частково це також побут...

- Звичайно, материнство змінило мене. До одруження я думала, що стану монахинею і малюватиму ікони у своїй келії, де ніхто мені не заважатиме. Довго зважувалася на шлюб, бо переживала, що буде з моїм талантом після нього. Спілкувалася про це зі своїм майбутнім чоловіком. І таки вирішила вийти заміж. Зараз розумію, що мені дуже пощастило, адже Михайло розуміє, що я не можу не малювати, тому він так організував наше життя, що у мене на це є час. Думаю, це наслідок справжньої подружньої любові, бо тільки вона здатна підсилити розквіт особистості.

Цікаво, що навіть у своїх найсміливіших думках я думала, що матиму двох дітей, але з ми чоловіком маємо чотирьох і є дуже щасливими (Усміхається. - Авт.).

Узагалі народження дитини відкриває для жінки просто незбагнений світ. Дар життя, усвідомлення містерійності і краси цього дару надзвичайно змінює жінку. Пригадую першу хвилину, коли приклала дитину до грудей, - маля кинулось на молоко з такою пожадливістю, і я подумала: як добре було б, якби з такою радістю людина прагнула пізнати Бога...

Україна буде великим народом

- 2003 року Ви отримали премію імені Василя Стуса, і тоді, пригадую, сказали, що ця нагорода змусить Вас пройти величезне випробування на чистоту думок і вчинків. Ви пройшли його?

- Я постійно його проходжу... Людина завжди стоїть перед вибором. Одним із таких випробувань є час, який дуже швидко минає, і я розумію, що багато чого можу не встигнути зробити. Особливо коли дивлюся на ікони і бачу, скільки праці і днів вкладено у прості світлі лінії образу. Хочеться творити більше...

- Хто ще з прозаїків і поетів, окрім Стуса, близький Вам?

- Великим відкриттям для мене була проза Миколи Вінграновського, хоча він більше відомий як поет. А серед поетів дуже люблю Ігоря Калинця, раннього Тичину, Євгена Плужника.

- Пані Іванко, а що для Вас уособлювала Помаранчева революція? І що, на Вашу думку, відбувається в країні зараз?

- Ця революція, без сумніву, дар Святого Духа. Переродження нації відбулося спокійно, у мирний час. Всіх об'єднало, що найдивовижніше, спільне християнське гасло: "За правду!" Особливо гарно цей аспект відображений у книзі "Революція духу".

Те, що діється зараз, мені пояснити важко, бо я не політолог. Розумію лише те, що ідолізація людини, в даному випадку Віктора Ющенка, приписування йому ролі месії, веде на хибний шлях. Бо, попри його світлий образ, він є звичайною людиною з певними недоліками і проблемами. Я глибоко співчуваю йому, тому що оту правду, яку кожен уявляв по-своєму, він змушений реалізувати миттєво. А це неможливо, зважаючи в якому економічному становищі перебувала Україна. Тим паче, що частина його команди від початку працювала проти нього.

- Чим буде Україна в майбутньому?

- Я дуже вірю у слова митрополита Андрея, який на смертному ложі сказав: "Україна буде великим народом". Перед смертю люди говорять пророчі речі. Інша річ - якими втратами ми до цього дійдемо. Нещодавно я з родиною подорожувала Європою і вкотре переконалася, наскільки ми духовно багатий народ. Такого естетичного та інтелектуального багатства годі шукати. Це особливо помітно на тлі тієї глобалізації, яка зараз навалилася на світ, і кожна країна з усіх сил намагається зберегти власну ідентичність, особливість.

- Наскільки грандіозними були наші втрати протягом останнього століття? Якою могла б бути Україна, якби не було масового нищення нашої культури та інтелігенції?

- Звичайно, український генотип було порушено, особливо у тридцятих роках, коли знищили тисячі українських інтелігентів. Безперечно, Україна могла бути іншою, якби протягом віків з лиця землі не зникали цілі міста. Але історія не знає слова "якби". Хтозна, яким поетом міг би бути Василь Стус, якби не сів у тюрму.

Ми народжені зараз, ми щасливі хоча б через те, що пережили Помаранчеву революцію. Адже ті, хто жив ще років тридцять-сорок тому, навіть сподіватися на це не могли. Скільки людей померло без надії, скільки тих, хто так вірив і сподівався, так і не побачило української незалежності.

Я згадую, як мій дідусь протягом всього життя проповідував, що Українська Церква вийде з підпілля. Він говорив це тоді, коли щохвилини на нього чатувала радянська влада. Вісім разів у нього конфіскували його бібліотеку, за ним постійно стежили, але він не жив у напрузі. Він вірив у те, що Церква встане, так ніби всіх цих страхіть режиму і не було. Дідусь помер за півроку до того, як його слова збулися...

Страждання шліфують людину, і націю також. Думаю, вони є даром від Бога. Адже невідомо, що би було, якби Христос народився у палатах і багатстві. Очевидно, не просто так за своїх учнів він обрав звичайних рибалок, коли поруч було багато вчених фарисеїв. Випробування - це якоюсь мірою щастя...









» 
Пристань людських почуттів
Театр "Воскресіння". На сцені відбувається дійство із назвою "Західна пристань"
Любомира РЕМАЖЕВСЬКА
 
Виставу виконано на найвищому рівніНапівтемрява... Силуети повільно сповзають під музику чи то з драбин, чи то зі спеціальних сидінь... Звучить тиха музика... Великі чорні металеві баняки звисають на корабельних канатах. Шестеро людей у лахмітті. Вони зникають. Раптом на сцені з'являються двоє інших людей. На роликах. Вони повільно кружляють, кружляють і зупиняються. Жінка звинувачує чоловіка у тому, що він притягнув її у цю діру. Відразу видно, що вона випещена і доглянута дбайливими руками служниць. Та й претензії вона висуває непомірні: чому ми потрапили сюди, як виберемося і взагалі чому вона має провести ніч не вдома, у теплому ліжечку зі склянкою теплого молока, серед подушок та дорогого вбрання...
Детальніше>>
» 
Формула любові пана Ероса
Катерина КИРИЛОВА
 
Напередодні Дня святого Валентина у Львівському молодіжному театрі імені Леся Курбаса презентували український переклад леґендарного "Бенкету" Платона. Вартість книжки - 25 гривень. Авторка перекладу - віце-ректор Українського католицького університету Уляна Головач.
Детальніше>>
» 
4 мільйони за можливість залишитися живим
Катерина КИРИЛОВА
 
У квітні цього року український глядач матиме можливість переглянути чи не перший фільм жахів від національного виробника. Стрічку "Штольня" відзняли за 40 днів упродовж минулого літа.

Бюджет фільму - 4 мільйони гривень - також знаковий етап у розвитку українського кінематографа, який спростовує горезвісний стереотип щодо суцільної бідосі державної кіногалузі.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Оцінка - незадовільно 
  ·  "РосУкрЕнерго" розсекретять 
  ·  Руслана і футболісти 
  ·  У Турині усі не випадкові 
Погляд
  ·  Власники "Львівсільмашу" - у підпіллі 
  ·  Вибори під загрозою зриву 
  ·  Княгиня Ольга народилась на Львівщині? 
Поступ у Львові
  ·  Від "Південного" вимагають 13,5 мільйона! 
  ·  Ціна прізвища 
  ·  У будинку - потоп 
  ·  Онкохворим допоможуть благодійники? 
  ·  Грип наступає 
  ·  Дім на Головацького, 34 укріплять 
  ·  Сенчука ''замовили'' через бізнес-інтереси? 
Поступ з краю
  ·  Олександр ЧЕРНЕНКО: Зараз сезон фальшивок 
  ·  ООН похвалила Україну 
  ·  НБУ бореться з переказами 
  ·  Флотське протистояння 
  ·  Уряд не керуватиме вручну 
  ·  Дрогобицькій "Оранті" - п'ять тисяч від Семенюк 
  ·  Коломойському дали право на "1+1" 
  ·  У м'ясо-молочному ембарго винні чиновники? 
Поступ у світі
  ·  Білий дім піариться по-чорному 
  ·  Автора! Автора! 
  ·  У парламент - по-діловому 
Арт-Поступ
  ·  Пристань людських почуттів 
  ·  Формула любові пана Ероса 
  ·  4 мільйони за можливість залишитися живим 
  ·  Іванка Димид-Крип'якевич: Писання ікон для мене є способом життя 
Спорт-Поступ
  ·  "Срібло" як найбільша перемога 
  ·  Щасливі шкарпетки, або За результат відповість Чебурашка 
  ·  Коли сам у себе не віриш 
  ·  Невиправдані прогнози, 
  ·  Золотий дубль Тре крунур 
Пост-Factum
  ·  Комп'ютер замість церкви 
  ·  Килим як символ емансипації 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Два Садових на мера Львова 
  ·  Руслана записала гімн 
  ·  БЮТ поповнилася 6 депутатами 
  ·  В Карпатах буде аквапарк 
  ·  40% хліба нелегальні