Стів любить солянку. Він щаслива людина. Щаслива в тому сенсі, що не розучився радіти навіть солянці... Єдине, чого не любить Стів, точніше, кого не любить, - невиховані дівчата. Бо цей чорношкірий красень насправді дуже чемний. Без іронії: яким би чудовим був світ, якби люди були такими вихованими (читали славнозвісне "Виховання почуттів" Моруа?) і по-справжньому щирими (наче пісні Цезарії Евори)! От на які утопічні думки надихнула нас розмова з хлопцем у шапочці кольору ефіопського прапора.
Стів пише дуже веселу музику, під яку хочеться ...забутися, бажано десь на Ямайці. Не так давно молоді люди з гурту "Чорнобривці" (учасником якого є Стів) сфільмувалися у серіалі "Весела хата", продюсером якого є "народний довгоносик" Віктор Андрієнко. "Нам дуже сподобалася ця робота, - каже Стів, - атмосфера на знімальному майданчику була дружньою та теплою. Ми дізналися для себе багато нового. Адже кожен новий досвід є корисним та цікавим насамперед. Після того, до речі, ми вже встигли відзнятися у фільмі Оксани Байрак "Аврора" разом з Дмітрієм Харатьяном. Загалом ми легко погоджуємося на різні цікаві для нас авантюри".
- Чи думав Ти колись над тим, що музичні прориви можливі за умови, якщо ми так чи інакше повертаємося до своїх джерел? Можливо, до екзотичної вже тепер народної музики, до забутих слів і мотивів?
- Що я можу сказати з цього приводу? Не хочу бути нескромним... Адже на українській естраді ми дуже молода група. Тож я добре розумію, що нам потрібно буде ще багато часу та терпіння. Ми досі не випустили свого першого альбому, до слова. Наразі маємо лише демозапис для радіостанцій. Але продовжуємо працювати, записувати нові пісні. У своєму першому альбомі ми хочемо помістити п'ять українських пісень, але також кілька пісень англійською мовою та афро-ямайською. Ми цілком усвідомлюємо, що мусимо багато працювати, аби випустити продукт, який сподобається українському слухачу. І тоді, можливо, говоритимуть про якийсь прорив...
- Стіве, розкажи, будь ласка, як доля закинула тебе в Україну?
- В Україну ми приїхали насамперед навчатися, отримувати фах. Ніхто собі не думав про те, що ми займатимемося тут творчістю. Мій батько - інженер, брат - архітектор, тож я також вирішив пов'язати своє життя з якоюсь схожою професією. Хоча моя мама дуже хотіла, щоб я став лікарем. Але батько наполіг, аби я все-таки обрав фах будівельника. Згодом я зрозумів, що це дуже непоганий вибір, тож мені подобається моя професія.
Щодо вибору країни, то мені порадив приїхати сюди товариш, який здобував в Україні економічний фах. Та й ціна на навчання в Україні та Росії доволі прийнятна.
- Але ж мова... Ти ж її зовсім не знав! Цей момент не налякав?
- Мені казали, що російську та українську мову можна вивчити. Але, скажу вам чесно, я не думав, що це так важко. Я почав вчити мову, вчив її щодня, запам'ятовував нові слова і згодом міг ліпити їх докупи. І я продовжую вивчати мову. Цей процес не має кінця. Принаймні я не знаю жодного іноземця, який би міг сказати, що він досконало володіє російською чи українською мовою. Щодня я дізнаюся щось нове. Знаєте, дуже часто іноземці соромляться говорити з людьми тією мовою, якою співрозмовник говорить із дитинства. Я не соромлюся, адже всі розуміють, що я не росіянин і не українець.
- Ваша команда називається "Чорнобривці". Водночас у нас є дуже популярна українська однойменна пісня. Не думали заспівати її? Така пісня могла би стати вашою візитівкою, справжнім шлягером...
- Нас уже неодноразово запитували про це. І навіть тоді, коли запрошують на концерти, завжди просять заспівати саме цю пісню. Тож ми вирішили її записати, щоправда, вже в другому альбомі. Щойно вийде перший (плануємо приблизно за два місяці), й одразу візьмемося за запис наступного.
- Стіве, тобі подобаються українські дівчата?
- Хороше запитання (Усміхається. - Авт.). Українські дівчата дуже вродливі, направду гарні, я не бачив таких більше ніде. Але якщо говорити про все інше... Треба добре думати над тим, коли вибираєш собі дівчину, не можна зважати лише на її вроду. Дівчина має бути вихованою. Не можна думати про те, що всі проблеми від того, що у нас різні культури та цінності. Такі речі можна легко адаптувати. Адже невиховані люди є і в Китаї, і в Англії.
- Дуже рідко чоловіки говорять про вихованість жінок, щобільше, вони, здається, над цим особливо не замислюються. Що ти маєш на увазі, коли говориш про невихованість українських дівчат?
- Наприклад, приходжу в гості до свого товариша. Його дівчина лежить на дивані, дивиться телевізор і кричить: "Саша, зроби мені чаю!". Мені такий варіант не підходить... І це за умови, що Сашко прийшов до неї в гості, що він стоїть на порозі. Як таке можливо? Або інша ситуація. Я приходжу в гості до іншого свого товариша. Ми спілкуємося з його дівчиною. Говоримо про різні цікаві й важливі для нас речі. І в якийсь момент я розумію напевне, що вона... хоче зрадити свого хлопця! І вона хоче зрадити його зі мною. Попри те, що вона добре знає - ми з ним друзі.
- То... з українською дівчиною ти, мабуть, не одружишся?
- Ні, я із задоволенням одружуся з українською дівчиною. Думаю, воно так і буде. Принаймні я маю з цього приводу великі амбіції. Якщо, звісно, це входить у плани Господа. Я вже тепер навіть почав вивчати українську мову. Але я би дуже хотів зустріти дівчину, якій буде байдуже, де жити, головне, що зі мною.
- Стіве, яку музику ти слухаєш для душі, так би мовити?
- Я люблю дуже багато різної музики - від джазу до року, але не дуже важкого. Люблю класику, романтичну музику.
- А якщо говорити про українських музикантів?
- Я слухаю Славка Вакарчука, Гайтану, Тіну Кароль, Ані Лорак, Могилевську... Одно слово, різну музику. Я думаю, що в альбомі кожного музиканта можна знайти бодай одну добру пісню.
- Ти дуже життєрадісна людина, постійно усміхаєшся. Не втомлюєшся?..
- Знаєте, більшість людей дуже старанно оберігає свої багатства - квартири, машини. Вони бояться, що хтось їх вкраде чи що. У мене ж нічого немає... І я щасливий! |