BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ / Стиль.    Бренд.    Мандрівка.    Для дому.    Телевізії.    Канапа.    Спорт-Поступ.    КуПол: Новини.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
4 лютого 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:54 29-05-2017 -   У Львові через невивезене сміття та навалу щурів перекриватимуть дорогу  
  14:44 29-05-2017 -   Зовсім скоро на Львівщині розпочнеться призов офіцерів запасу  
  14:41 29-05-2017 -   Завтра на Львівщину приїде Володимир Гройсман  
  14:23 29-05-2017 -   У Львові створять сайт для незрячих людей  
  14:21 29-05-2017 -   Проект реконструкції Замарстинівського парку найближчим часом подадуть на експертизу  
Україна
  14:58 29-05-2017 -   Підозрюваних у мукачівській стрілянині відпущено  
  14:52 29-05-2017 -   У Києві затримали педофіла, який роками розбещував дітей співмешканки  
  14:48 29-05-2017 -   Адвокати Януковича хочуть, щоб суд допитав Порошенка  
  14:46 29-05-2017 -   Податківець на Київщині отримав подарунком 2 млн грн від дружини  
  14:42 29-05-2017 -   Україна несе відповідальність за довгі черги на кордоні, - прикордонна служба Польщі  
Світ
  14:51 29-05-2017 -   Генетики Китаю зібралися клонувати Леонардо да Вінчі  
  14:50 29-05-2017 -   Вчені довели можливість розмноження в космосі  
  11:41 29-05-2017 -   У Ворохті 19-річний юнак загинув, зірвавшись з тарзанки  
  11:36 29-05-2017 -   Смерть на фестивалі у Нью-Йорку: через нерозкритий парашут загинув військовий  
  10:17 29-05-2017 -   У Каннах перемогла шведська картина "Квадрат"  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Наречена
Сторінку веде Юрій Винничук
Михайло МОГИЛЯНСЬКИЙ
 
 Кондуктор чомусь не запалював свічок, і в тісному купе ставало темно: темрява, здавалось, виповзала з усіх кутків, навіть вливалась у вікно, через яке, лежачи на канапі, видно було стемніле небо, а з нього вже кліпали ласкаві зорі... Чи то від одноманітного залізного тарахтіння, чи, може, й від настільки ж одноманітних, хоча й приємних теплих мрій, поважчали повіки дівочих очей, і сон вже готувався прийняти дівчину в свої обійми. Але раптом неспокій опанував дівчину, вона нервово підвела голову, а коли зараз же знов опустила її на подушку, сон вже одлетів від очей.


З темного кутка супроти неї горіли блискучі очі, наче прикуті до її очей. Пильний погляд тих гарячих очей дівчина примітила ще удень, коли, балакаючи з випадковою сусідкою, оповідала їй про себе, що тільки оце скінчила останні іспити на жіночих курсах і тепер їде на південь до нареченого і що шлюб має одбутись зараз по її приїзді... Пам'ятала дівчина, що при тому якийсь чудний усміх злегка торкав пухкі, ніжні губи і ховавсь у м'якій русявій бороді. А очі ні на мить не втрачали своєї замисленої мрійної серйозності, і від гарячої пильності їх погляду дівчині ставало ніяково. Щоби збутись тієї ніяковості, в якій не було, одначе, нічого ображаючого, нічого навіть неприємного, дівчина навмисне не дивилась у бік незнайомця, - хоч і вабило щось стріватися з пильним поглядом тих гарячих мрійних очей, та намагалась забутись в балачці з сусідкою.

За півгодини сусідка вийшла з вагона на якійсь станції, і дівчина одна лишилась в купе з незнайомцем. Тепер, коли в темряві не можна було бачити лиця незнайомця, дівчина не могла того лиця собі добре уявити, але наче бачила чудний усміх, що злегка торкав пухкі, ніжні губи і ховався в м'якій русявій бороді. Не почуваючи тепер ніяковості - темрява робила більш сміливою, - вона не могла одвести очей від тих очей, що палали жагучим полум'ям і наскрізь пронизували її. Сон одлетів від якогось неспокою, що хвилями пробіг по всьому її тілу, але потім під гіпнотизуючим поглядом гарячих очей стих неспокій і солодка утома опанувала її всю. Даремне силкувалась дівчина, наче почувши якусь небезпеку, змагатись з властю того гіпнозу. Як потопаючий за соломину, вхопилась вона за згадку про нареченого, думала про шлюб, що швидко мав одбутись, уявляла собі лише нареченого...

Але дивна річ! Згадка про шлюб оддавала чогось холодом, була навіть неприємна, лиця ж нареченого вона не могла собі уявити... З-під його брів виглядали гарячі мрійні очі незнайомця, ніжні, пухкі губи з чудним усміхом не давали уявити, які губи в нареченого... Тривогою здригнуло серце дівчини, і знов хвилі неспокою пробігли по всьому тілу. Але знов мусила скоритись гіпнотизуючому поглядові: набігли нові хвилі і в них потонула тривога, а з нею і згадка про нареченого, і мислі про шлюб...

Солодка втома все більш опановувала всім тілом, не тільки не хтілось вже змагатися з властю гіпнотизуючого погляду, але почуття тієї власті сповняло радістю... І нічого дивного не було вже для дівчини, коли незнайомець підвівся зі своєї канапи, наблизився до неї, тихо взяв її тремтячу руку і почав укривати її гарячими поцілунками. Вона не протестувала, бо незвичайне почуття тепла розлилось по всьому тілі і захопило її, бо мусила скоритись власті гіпнотизуючого погляду...

Десь недалеко стукнули двері і почулись важкі кроки кондуктора, що йшов запалювати свічки. Світло не увільнило дівчини з-під власті гіпнотизуючого погляду, ледве-ледве ворухнулась десь думка про незвичайність події, ворухнулась і зникла без сліду. Ще не стихли кроки кондуктора, як її руку знов узяв незнайомець і знов опалив її шаленими поцілунками. Тепер, у світлі блимаючої свічки, дівчина бачила його гарне, трохи строге обличчя, з якого пристрасть стерла усі фарби, укривши смертельною блідістю. Великі, темні очі горіли скоряючою жагучістю, яка розметала б усі перепони. Але дівчина не ставила ніяких перепон, напівпритомна, вона тільки наче у сні помітила красу його обличчя і без слів віддалась його поцілункам, від яких разом з тілом спалахнула й душа. Могутні хвилі несли її до світлих берегів радості. Вже не тільки руки, а й очі, лоб, шию укривав він поцілунками, душа і тіло її тремтіли, ждучи тієї хвилини, коли його пухкі, ніжні губи торкнуться її жагучих вуст і зіллються з ними в довгім поцілунку, перетворюючи дві істоти в одну, - як раптом розлігся протяжний свист локомотива, поїзд пішов, здержуючи хід, а потім і став на якійсь станції...

Коли поїзд рушив далі, знов застукали двері, пройшов кондуктор, називаючи N - велике губернське місто, до якого лишалось хвилин 15. Незнайомець їхав до N, через 15 хвилин мусив вийти з вагона... Він став перед дівчиною на коліна і цілував її очі і, душу пронизуючи гіпнотизуючим поглядом, як власть маючий казав, що так розлучитись вони не можуть, що вона повинна вийти з ним з вагона, що... Але у дівчини давно вже не було своєї волі, її душу затопили хвилі великої непереможної пасивності, великої радості безмежної покори, її воля цілком належала його волі і скоритися їй було для неї невимовним щастям. Вона не тільки належала йому, вона належала йому, як рабиня...

Через 15 хвилин вони вийшли з вагона в N (додому на село йому треба було їхати ще верстов з 20) - і, взявши критий екіпаж, поїхали в готель. Стояла тепла травнева ніч, накрапав дощик, і пахощі акацій та жасмину від того ще зміцніли й кружили голову. Дівчина тихо сиділа, притулившись у темному куточку екіпажу, а він цілував її руки, пригортав міцно до себе, і від того росла її страшенна утома: все тіло здавалось налитим оловом. Хотілось просити його бути близько, але дати їй хоча на одну мить спочити, вона засне на одну, тільки одну хвилину. Нарешті, дійсно, трохи задрімала, а він усе тихо цілував її руки...

Ледве переставляючи ноги, зійшла вона на другий поверх готелю; ледве діждала, поки номерний послав постелю, вийшов... Але тоді раптом несподівано настала з нею метаморфоза: вихор захоплюючої пристрасті не лишив і сліду недавньої утоми. Досі весь час пасивна, вона почула в собі незвичайну енергію і силу. Дике шаленство блиснуло в досі темних очах. Вона почала не скидати, а зривати з себе одежу, зірвала все, навіть білизну. Незнайомець ледве поспівав за нею. Пропасниця жаги била тіло і душу дівчини, й, наче заплющивши очі, вона пірнула в безодню дикої пристрасті і скажених обіймів. Душа і тіло спалахнули зо всіх боків...

Дві години бушував вихор дикої оргії. Потроху пасивність почала опановувати ним. А її вогонь не вгасав: ніжно цілувала вона йому очі, лоб, щоки, свою жагу силкувалась перелити в нього... Тихесенько торкалась губами до тих куточків його вуст, і знов в ньому займався вогонь. Дике шаленство сповняло тоді всю її істоту, лилось через край непереможним, одно слово, чоловічим невимовним раюванням... Нарешті стомлений оргією він заснув вже тоді, коли ранок віддавна дивився у вікна.

Тоді вона тихо встала і, поспішаючи не менше, мабуть, того, як тоді, коли роздягалась, зібрала всі свої речі й одяглась. Найшла клаптик паперу й олівець і написала: "Прощай на віки вічні. Не шукай мене ніколи. Спасибі"... І хтіла йти. Але оглянулась, підійшла до ліжка, хвилину придивилась до його гарного стомленого обличчя, потім тихо схилилась і без усякої жаги, ніжно поцілувала в уста. Чудний усміх злегка торкнув пухкі, ніжні губи і поповз в м'яку русяву бороду...

Вона вийшла. Був чудовий весняний ранок; сонце тільки-тільки сходило, усміхаючись тому святу землі, що одбулося зо всією розкішшю... Пташиний хор дзвенів славу сонцю і життю... Біля готелю дрімав один звощик. Дівчина розбудила його й звеліла везти себе до вокзалу. Весь час в її серці теж дзвеніла слава сонцю і життю... До поїзда на південь лишалось з півгодини. Дівчина пройшла до телеграфу і дала депешу нареченому - одно слово - "їду", - потім умилась в уборній, усміхнулась сама собі, побачивши своє стомлене, але щасливе лице в дзеркалі, випила склянку кави, а тим часом прийшов поїзд. А як тільки увійшла в купе і лягла на канапу, сон не примушував себе ждати. Заснула, мов пірнула в темну безодню. А во сні чомусь посміхалась...

Минув день, минула й ніч, знов піднялось над землею сонце, усміхаючись чистоті й буйній радості свята відродження життя. Поїзд підходив до маленької станції серед зеленого степу. Біля станції дівчина угледіла старосвітський екіпаж, запряжений чотирма кіньми. На початку перону стояв зовсім ще молодий парубок з букетом білих троянд у руці і пильно дивився на вікна поїзда. Поїзд пробіг повз його, а вагон, в котрому їхала дівчина, здержував хід на другому кінці перону. Ще не зовсім спинився поїзд, як дівчина вискочила на перон. Наречений помітив її і, простягаючи букет білих троянд, йшов до неї. І наречена йшла назустріч свойому нареченому, вся облита скісними ще променями веселого весняного сонця, з ясною усмішкою на обличчі, вся сіяюча, як сонце, чиста й непорочна.

Довідка

Михайло Могилянський народився 4. 12. 1873 р. в Чернігові. Закінчив Чернігівську класичну гімназію та юридичний факультет Петербурзького університету. В 1904 - 1917 рр. працював гласним у Городнянському земстві Чернігівської губернії. У 20-х роках був керівником Комісії для складання Біографічного словника діячів України при Українській академії наук. У середині 30-х років виїхав з Києва й залишив науково-літературну діяльність. Був репресований, а обоє його дітей - відомих письменників Ладю Могилянську та Дмитра Тася - розстріляли. Помер 22. 03. 1942 р. в евакуації в с. Велика Мурта Красноярського краю.

Виступав як новеліст, публіцист, літературний критик, літературознавець і перекладач. У 1910-х роках опублікував низку оповідань у журналах ЛНВ, "Українська хата", в газеті "Рада". Видав збірку "Оповідання" (Петроград, 1916), куди увійшли десять оригінальних творів ("Стріл", "Наречена", "Недоля", "З темних джерел життя", "Коротке побачення", "Згуба", "Сльози", "Ратовниця", "Млості", "Покута") і переклад уривка з роману фінського письменника Й. Линанкоскі "Вогнево-червона квітка". Для новелістики Могилянського, вважає літературознавець Нахлік, характерний поглиблений психологічний аналіз, увага до його найновіших художніх форм.









» 
НИТКА
Сторінку веде Юрій Винничук
Василь СТЕФАНИК
 
У хаті тихо, вікна чорні. Матір Божа ледви освітлена і кужіль. Її чоловік Семен, він як спить, то ще її любить. А коло нього Марія та Василь. А коло неї колиска з Юрком, найменшим. Образи на стінах і велика радість, що вона любить, і її люблять.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Катастрофа у Червоному морі 
  ·  "Газпром" лякає новим трубопроводом 
  ·  Шуфрич обізвав Президента 
  ·  Луганськ просить про допомогу 
Погляд
  ·  Бомжів переселять у витверезник? 
  ·  Коаліція за зачиненими дверима 
  ·  Подарунок для книговидавців 
  ·  Виборчі викрутаси 
Поступ у Львові
  ·  Чи повторить Львів долю Алчевська? 
  ·  Пинзеник за Львів не переживає 
  ·  На кого поставить "Наша Україна"? 
  ·  Людей виганяють з гуртожитку 
  ·  Податківець погорів на хабарі 
  ·  Туринську плащаницю привезуть на Великдень 
  ·  Яйця Януковичу вже не страшні? 
  ·  Продадуть 52 земельні ділянки 
Поступ з краю
  ·  Президент виступить пізніше 
  ·  Газове питання закрили 
  ·  Загарбники судитимуть патріотів? 
  ·  Луценко не хоче бути безправним 
  ·  Лікарі обстежать селян 
Поступ у світі
  ·  Карикатурний скандал 
  ·  Саакашвілі хотіли вбити 
  ·  Сенат продовжив дію "Патріотичного акта" 
  ·  Суд назвав винного у смерті Євдокімова 
Арт-Поступ / Стиль
  ·  Маx BONDоrеnко: Нобелівська премія у спадщину 
  ·  Теплий запах холодної зими 
  ·  Модно: бути чоловіком 
Бренд
  ·  "ПОРШЕ" 
Мандрівка
  ·  Сикстуська - Жовтнева - Дорошенка 
Для дому
  ·  Часникові чари 
Телевізії
  ·  Олександр Гливінський: Футболісти в Україні стали публічнішими 
  ·  Часи змін 
Канапа
  ·  Наречена 
  ·  НИТКА 
Спорт-Поступ
  ·  Вікторія КУТУЗОВА: Україна у США стала відома лише завдяки Помаранчевій революці 
  ·  Олімпійські ігри для українців 
  ·  Кількість Homo videns збільшується 
  ·  Мова тіла та одягу 
  ·  "Візитівку" Олімпіади презентують 8 лютого 
  ·  Кольори Олімпіади 
КуПол: Новини
  ·  Наша Україна підтримала Куйбіду 
  ·  Янукович приїде до Львова 
  ·  ЛОДА вирішувала долю бомжів 
  ·  Посадовці викрали 1,6 млн 
  ·  Задоволено скаргу Тягнибока