BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Тема.    Для чоловіків.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Львівські новини.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
20 січня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Для чоловіків  » 

___________________________________________________________________________

Ми і „Кіно”
МАЙКЛ
 
 Канікули, український Рамадан, зима, завірюха, сніг, мороз і теплі пляцки на столі перед блакитним екраном. Природні катаклізми й народні свята міцно приковують наше майбутнє - покоління, що підростає, - до екранів телевізорів та моніторів комп'ютерів. Воно і під час навчання не надто відірване від нього, а тут узагалі завал.

Реальність і повсякденність проносяться повз їхні очі й вуха, звільняючи місце образам, створених режисерами, художниками, програмістами, але аж ніяк не грою випадку чи нашою гріховною природою. Тому навіть головні, фундаментальні ідеї про чоловічу стать дитина отримує з "ящика" у вигляді рекламних шедеврів, кінофільмів і стрілялок на "машині". Мультфільми, особливо сучасні, - це радше карикатура, а не чудова казка. Ігри - ще страшніше.

Нічого дивного, що паші "квіти життя" мають дещо перекошене уявлення про нас, про чоловіче плем'я. Як реклама кави в тундрі - так одразу чоловіки і білі ведмеді. Як щось прозоре і з крилами - то жінки й діти. Хоча нам, чоловікам, скаржитися на брак уваги з
боку віртуальної реальності не доводиться. Все чесно.

На рекламному небосхилі ми всілякі, а жінки - винятково молоді і жадані. Діти - переважно не старші памперсного періоду життя. Ровесниці Леніна, якщо і з'являються в кадрі, то рідко, приблизно близько до обіду, як правило, з баняками в руках, і нагадують карамельну бабуню з обкладинки консервованого молока "Хатинка на селі", але аж ніяк не реальну, розбиту ревматизмом, склерозом, поліартритом, довгим життям і розчаруваннями жінку. А де поділися сварливі домогосподарки і медсестри, де поважні й серйозні продавці халви і панірувальних сухарів, де потворні та злі торговки з Привокзального, де професійні К...ВИ, врешті-решт?

Можливо, в цьому і полягає глибока правда життя. "Темний бік місяця" можна завжди встигнути побачити. Зрештою, що ці люди можуть і здатні рекламувати, крім політичних клоунів? Навіщо молодим і юним бачити, що буде з ними через тридцять років?
З іншого боку, реклама - це наше дзеркало. Навіть ті чоловіки, кого нудить від рекламних шедеврів, усе одно можуть знайти своє відображення на екрані. Ми всі там. Крім багатих і успішних гуманоїдів із мобільними телефонами та за кермом спортивних кабріолетів і проблематичних тінейджерів, є доволі багато реальних, живих людей і, звичайно, безмежно реалістичних чоловіків.

Ну що з того, що ми не воювали, не сиділи, не вирубували тайги і не повертали ріки на північ?! Ми все одно відчуваємо себе героями відеоролика, просто відкорковуючи зубами пиво, ламаючи сантехніку чи витираючи від бруду якусь частину інтер'єру "Ванішем". Дивишся на все це - і сльози буквально душать. Гордість розпирає нас, красивих, і їх,; невірних. Які ми колоритні!

Дивишся рекламу і бачиш, що у нас усіх є своя невелика історія, особливо коли миготять кадри політичної реклами. Відразу відчуваєш приховану гордість за самого себе. Все, яку людей. І в садочок ходив, і в школі піонером був, і навіть металобрухт носив на халяву в якусь "Метпромбухстат"..Тепер за це хоч гроші дають. Буквально вся біографія в плакатах. Жнива, проводи в армію, якісь люди на подвір'ї грають у доміно. Тепер усе це в зелених кольорах на великих щитах, оскільки все це - ми.

Ми

Вася Циркуль-друг дитинства, диплом "школи комбайнерів", проблематична юність, відкриває пиво зубами і голиться якоюсь допотопною бритвою, куди треба вставляти леза "Нева" із "нержавіючої" сталі -впізнає себе в рекламі дуже відомої горілки. Толік Руберойд - однокурсник, у якого після регулярного вживання спиртних напоїв виникли проблеми з опорно-руховим апаратом - ну справжнісінький герой реклами популярної марки пива. Пиво Толік також п'є, але в компанії фікусау гуртожитку для одиноких чоловіків. Валєра Маковнік
- у минулому керівник лабораторії ВІК на електронному гіганті Львова, світла голова, романтик. Сьогодні - цинік, судинна дистонія, цироз печінки, борги і пес Камаз - переконаний, що реклама національної лотереї списана з нього.

Кіно

Фільмів на екранах не менше, ніж реклами, але яка від цього користь у сенсі просвіти? Свого кіно в Україні немає. Чуже, особливо американське, показує якихось абстрактних "чуваків". "Феррарі", "Форди", костюми від Гуччі, офіси на 101-му поверсі. Копи, репери, гангстери, мільйонери... Чужі нам люди. Нічого духовного.

Європа, Лувр, капучіно, старі квартали Палермо, Сорбонна, "Альфа-Ромео" і такі красиві, чисті вулиці.

Начебто 60 кілометрів по прямій - недалеко, а насправді це інша планета. І взагалі, Захід стривожений: у дослідах зі штучного запліднення (щоправда, ще не людини, а лишень миші) ембріони вперше отримали без допомоги чоловічих статевих клітин. Катастрофа чоловічого племені. Здавалося, це єдиний процес, де ми були незамінні.

Інша річ Росія, особливо російські серіали. Вульгарно і страшно. Любов, квіти та стрілянина. Примітивні й потворні до нудоти сюжети. Проте там показують людей, які їздять такими ж автомобілями і живуть у тих же "хрущовках", що і ми. Та ще й лайливі слова у них ті самі, що й у нас. Діти це дуже тонко відчувають. Ні, ну дуже рішучі мєнти - це ще не найгірший варіант, братва гірше. Але показати сюжет так, аби люди думали, щоб працювали над собою не під час їжі чи макіяжу, здається, нікому не хочеться, а може, й не можеться. Унаслідок цього кіновінегрету чоловік постає як мужній, розумний, перманентне закоханий і неймовірно щедрий, свій у дошку алкоголік, що приміряє на себе захоплений погляд білої гарячки.

Допомагає, звичайно, рок-музика і класика. Але скільки її в нашому телеефірі?! Все заполонила попса. Прогресу в популярній музиці не відбулося? Ці програми роблять наші ровесники. Для наших дітей.

Де вихід?

Так, ми швидко живемо і швидко старіємо-майже в ритмі реклами. Швидше, більше, сильніше. Всього і вся. Надворі XXI сторіччя. Ми встигнемо. А потім? Хто про це думає?

Ми поспішаємо, біжимо, крутимося, заробляємо, здобуваємо, живемо і виживаємо.
Якось, зупинившись, щоб перевести подих, зібрати сили і згадати "для чого?", ми повертаємося коридорами пам'яті. І, згадуючи своє, здивовано помічаємо, що наші діти вже виросли. Стали такими, як ми, - дорослими.

Нахабними і зухвалими. Нас це добиває. "Так не можна!". Самовпевнені, самозакохані і наївні. Нам хочеться їх пожаліти. "Не думай, не переживай, не плач, мине час...". Із вірою в те, що попереду їх чекає велике майбутнє і вони відіграють у ньому не останню роль. Наші діти. Ми також вірили. Римейки з нас самих. Тільки трохи інші. Не копія. Вони знають краще. В них є саталітарне телебачення, інтернет і M7V. А які газети й журнали вони можуть читати! Свобода інформаційного вибору. В нас цього не було. Більше непотрібних знань.

Якось ми зупиняємося, щоб перевести подих і глянути в очі вічності. Поки не пізно і наші діти не перетворилися на рекламні кліше. Потрібно вимкнути телевізор і комп'ютер, спробувати поговорити з ними. Повільно, не здіймаючи галасу і не вибираючи високих пафосних слів, "прокрутити своє кіно", свій життєвий приклад.

Хвороби, втрата рідних, вихідні. Ми розкажемо своїм дітям про нас і наше минуле. Без надриву і пафосу, майже в трансі, природно фільтруючи інформацію. Крок за кроком, краплина за краплиною, слово за словом. Беремо сімейний альбом і намагаємося упізнати себе на чорно-білій фотографії. Невже це ми? Школа. Колгосп. Збирання макулатури. Інститут і День студента. Ми зупиняємося, щоб пригадати, якими були, беремо з полички нашу стару улюблену книжку і читаємо. Ми хочемо повернутися в дитинство. Ми поспішаємо. В минуле. Ми втомилися в теперішньому. Ми його не дуже розуміємо. Хоча в цьому і важко зізнатися.

Якось ми зупиняємося. Нам набридло бігати і крутитися. Ми втомилися, втратили віру й ідеали. У нас закінчились ідеї та багаж знань. Ми морально застаріли. Ми фізично вичерпали себе. Ми втікаємо у майбутнє. До наших дітей. Поки наші діти ще не виросли і ми можемо з ними поговорити. Побачити світ їхніми очима. Маленькі радості стануть ціннішими від великої мети. Діти наших начальників не будуть начальниками наших дітей. Ми на це надіємося.

Можливо, для того й існують Великі дні, щоб ми перестали кудись бігти і зупинилися. Відчули час. Суєта суєт залишилася назовні. Високі непотрібні слова також. Ми відчули, що раніше не уміли відчувати. Зрозуміли те, чого раніше не розуміли. Жити зараз, а не потім. Любити і пробачати зараз, а не потім. Це день, він настав.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хто господар у Криму? 
  ·  Тимошенко судиться з газетою 
  ·  Підрізали старшого лейтенанта 
  ·  Кличко іде в мери 
  ·  Плачкова та Івченка знову звільнили 
Погляд
  ·  Комісія - (не) панацея! 
  ·  На Львівщині газ є 
  ·  Партії під мікроскопом 
  ·  Світ про Україну 
  ·  Світ про Україну 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Ліс у небезпеці 
  ·  Міністерські оглядини 
  ·  Вимушені канікули 
  ·  Ігор БОЛІБРУХ: Не відкладайте техогляд на останній день! 
  ·  У Пустомитах горів цех термічної обробки 
  ·  Шахтарі хворіють на силікоз 
  ·  Іван Стефанишин очолив народників 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  Чом ти не прийшов... 
  ·  НСНУ розбереться з провокаціями 
  ·  Луценко не порушив слова 
  ·  Цифровий підпис запрацював 
  ·  Допомогу - як прожитковий мінімум 
Поступ у світі
  ·  США - головна загроза правам людини 
  ·  Франція погрожує ядерною зброєю 
  ·  Росія рятується від морозів 
  ·  Шарона лікували небезпечними ліками 
  ·  Тисячі американців зникли безвісти 
Арт-Поступ
  ·  Андрій ПІДЛУЖНИИ: Фрагменти чужого життя 
Тема
  ·  Обережно, обмороження! 
  ·  Дороги стали небезпечними 
  ·  Львів не Москва і дороги в нас не ті... 
Для чоловіків
  ·  Ми і „Кіно” 
Спорт-Поступ
  ·  Смерть - не перешкода перемозі 
  ·  На Corus Chess-2006 перший вихідний 
  ·  Галицька бронза "Золотих воріт" 
Пост-Factum
  ·  Що робити з Палацом Республіки 
  ·  Дружба змія та хом'яка 
  ·  КАЛЕНДАР 
КуПол: Львівські новини
  ·  НСНУ фінансує "Пору" 
  ·  Львівський губернатор - морж 
  ·  За щедрівки отримали списки 
  ·  Сани - головний медтранспорт 
  ·  Затра на Львівщині - мінус 23