BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Алюзії.    Львів'яни.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    КуПол: Львівські новини.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
Микола Мартиненко
 
18 січня 2006 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львів'яни  » 

___________________________________________________________________________

Микола Колесса: Це була велика радість, яка настала серед наших людей
Розмовляв Ілько ЛЕМКО
 
Микола КолессаЄ спогади, які залишаються вагомими на все життя, коли ти впевнений, що буде про що розповісти дітям і онукам. Саме такою стала моя зустріч із найповажнішим львів'янином, найстарішим композитором Європи, видатним українським дириґентом, педагогом, Героєм України -- 102-річним Миколою Колессою.

Справді було надзвичайно захопливо чути цікаву і докладну розповідь живого очевидця подій Листопадового здвигу і часів Першої світової війни. Прискіпливий погляд, міцне рукостискання і помаранчевий прапорець на письмовому столі виказували справжнього українського патріота. Микола Філаретович розповів "Поступу" про свої юнацькі роки і головно про те, якою була участь його та його родини у вікопомних листопадових подіях 1918 року.

Перед Першою світовою

1914 року я закінчив чотири класи початкової школи на вулиці Драгоманова, тоді вона називалася Мохнацького. Далі я пішов вчитися до Української академічної гімназії, яка розміщувалася на теперішній вулиці Степана Бандери, а філія була в Народному домі на Театральній, куди я власне і ходив. Українська молодь охоче вчилася і любила своє давнє минуле. Від самого початку в нас викладав історію Іван Крип'якевич. Латини нас навчав професор Чучман, Роздольський викладав українську філологію, були також професор Лушпинський, доктор Балей.

Ми, гімназійні учні, любили спацерувати на Високий Замок і там майже щовечора співали українські народні пісні, а поляки нас слухали. Також ми залюбки гуляли і в Стрийському парку. Ще перед Першою світовою війною вгорі біля штучних руїн замку були у клітках ведмедики, які, вочевидь під час війни, загинули, бо не було їх кому годувати.

У передвоєнному і міжвоєнному часі на площі Ринок вирувала жвава торгівля, чимало людей торгувало навколо Ратуші сиром, маслом, яйцями. Продавці зранку приїжджали фірами, і торгівля тривала до третьої-четвертої години дня.

Коли розпочалася Перша світова війна, багато львівської інтелігенції відпочивало у Карпатах неподалік Яремчі, і ми тоді втікали через Словаччину аж до Відня, де жили чотири роки.

Початок листопадових подій

Листопадовий зрив - це була велика радість, яка настала серед наших людей, коли вперше на Ратуші замайорів синьо-жовтий прапор. Поляки на це реагували по-різному: частина була налаштована вороже, частина лише переживала за те, щоби все було без крові, нехай тут уже буде Україна, але не потрібно проливати крові. Проте без крові не вдалося. Власне поляки добре до цього підготувалися. Вони стріляли по українцях із-за рогу, і це ситуація була прикрою для наших людей. Наші не любили посилати своїх синів до армії, щоби вони вчилися військової професії, і тому нам було важко воювати з польським легіонерами, бо вони були дуже організовані. Українці зосередилися у касарнях Фердинанда на Городоцькій. А на Івана Франка, де тепер збудували новий будинок, був польський Дім офіцерів, а в часі постання теж була наша касарня.

1 листопада 1918 року зі самого ранку о сьомій годині нас, пластунів, повідомили про збір на вулиці Пелчинській (тепер Вітовського) біля Пелчинського ставу на місці сьогоднішнього Парку культури (на цьому ставі після Першої світової війни була платна ковзанка), але я, на жаль, запізнився. Далі я пішов теперішньою вулицею Івана Франка і біля касарні навпроти церкви стояли вояки в австрійських мундурах із синьо-жовтими кокардами на шапках. Зразу промайнула думка: "Наші вже взяли владу в руки!". Далі я попрямував на площу Ринок, бо всі казали, що там має відбутися щось важливе. Підійшовши з вулиці Краківської, я побачив, що на площі зібралося багато людей, здебільшого поляків і євреїв, українців було небагато. Представники української влади сиділи в будинку магістрату і готувалися урядувати у місті. Мене здивувало, що українські вояки, корті стояли на усіх кутах вулиць, прилеглих до площі Ринок, почали розганяти людей. І тут хтось дурний взяв та й стрілив, це був поганий знак, бо далі поляки почали стрілянину. Мабуть, перший постріл зробив український вояк, котрий пильнував вхід на площу від Краківської. Тоді активізувалися польські гімназійні учні, яких потім назвали "орлєнта". Наші також мали своїх "вірлят", але чомусь про них мало говорять.

Запеклі українсько-польські бої

Українські вояки не знали Львова так добре, як поляки (це були здебільшого селянські хлопці), і зле орієнтувалися у місті. Поляки стріляли звідусіль: із-за рогу, з вікон, із пивниць, зі стріхи і потім кудись зникали, так, ніби їх не було, бо вони знали всі ходи і виходи у Львові. Я бачив, як група польських студентів від костелу Ельжбети стріляла вниз до міста вулицею Городоцькою до касарні Фединанда, де були українці. Поляки вибігали вперед, робили постріли і зразу швидко ховалися, потім робили це знову і знову. Вони утворили цілу лінію фронту. Ця лінія йшла вулицею Оссолінських (Стефаника), далі попри університет, тоді ще Галицький сейм, а потім вулицею Городоцькою. Стрілянина була такою, що стіни нагадували обличчя людини, хворої на віспу, так близько влучали кулі одна від одної. Великі бої йшли за Головну пошту, поляки майже цілком зайняли парк Костюшка. Я належав до групи українських гімназійних учнів, які допомагали нашим військовим інформацією про те, де гуртуються поляки, звідки стріляють.

Наші вояки потребували їжі, і українці Львова кинули клич, аби жінки приходили до Народного дому, бо там недалеко на Вірменський вулиці організували кухню, де готували для наших вояків гарячий чай, варили кукурудзяну кашу. Моя мама в тій кухні працювала два дні. Якось вона йшла туди з цілою групою інтелігенції. Вони рухалися від Домініканського костелу вулицею Вірменською. Біля Вірменської церкви хтось вистрілив по цій групі, де йшов у військовім мундурі український письменник і журналіст Тиверій Воробець. Вочевидь, хотіли поцілити в нього, але потрапили в мою маму: куля поцілила ззаду, пройшла два сантиметри від серця і вийшла через груди. Я надійшов і дивлюся: маму несуть на ношах до брами будинку на розі вулиць Вірменської і Краківської, цього будинку зараз нема, він завалився 1923 року. У брамі було повно крові, а від Головної пошти над'їхала вантажна машина, в якій везли поранених українців. Маму накрили коцом і поклали до машини, яка рушила в напрямку вулиці Личаківської, а я побіг за нею, хоча це було небезпечно. На початку Личаківської біля Бернардинського оборонного муру була невеличка казарма, де стояли наші українські військові пости. Вони до мене кричали, щоби я зупинився, і могли стрілити до мене, але я не послухався і біг за машиною далі. Я біг Личаківською вгору до вулиці Гофмана (тепер Чехова) до військового шпиталю, якраз неподалік ми тоді там мешкали на вулиці Голомба (Верхратського).

Розчарування Скоропадським

Я забіг додому, а там якраз повернувся з Києва мій стрийко професор Олександр Колесса, посол до австрійського парламенту, і його парламент делегував до Києва, щоби довідатися, що там діється. А тоді якраз там узяв владу в руки Скоропадський. Стрийко був незадоволений, що я його розбудив, потім я забіг до кабінету батька і кричу: "Маму поранили!". Стрийко з татом зразу побігли до шпиталю, де був вхід із вулиці Боніфратрів (тепер Кравчука). Маму привезли до шпиталю і залишили десь у коридорі. Повз неї, тяжко поранену, проходили і цивільні, і військові, але ніхто на маму не звертав уваги. Там було повно лікарів і поранених із часу Першої світової війни: австрійців, німців, мадярів, поляків, чехів, хорватів, сербів, боснійців. Мій стрийко сказав, що він є Reichsratsabgeordnete, тобто посол до австрійського сейму. Зразу зробився рух, військові лікарі зорієнтувалися, кого мають перед собою. Маму швидко поклали на операційний стіл. Якби не стрийко, то мама могла померти, бо вже думали, що вона вмирає і навіть до неї приходив священик.

Мій стрийко розповідав батькові свої враження про Київ і був налаштований дуже песимістично, бо Скоропадський навіть не знав української мови і з усім своїм оточенням говорив російською. Далі я сам бачив, як офіцери Скоропадського у Львові прогулювалися Академічною, і це нагадувало параду, бо вони виглядали a la запорожці. Жодної допомоги українці в Галичині від придніпрянців не дочекалися.

Українці передчасно залишили Львів

Бої у Львові тривали цілоденно до 20 листопада, а того дня поляки оточили Львів. Тоді багато хто казав, що українці передчасно залишили Львів. Наші вояки вийшли через Личаківську рогачку на Винники. 21 листопада на Михайла, пам'ятаю, хтось дзвонить до нас додому, а я був удома разом із батьком, зі своїми сестрами та служницею. Чоловік у німецькому шоломі з револьвером увійшов до кімнати батька і щось із ним говорив, а ми тим часом дуже пильнували за іншими, бо батько перед тим нас попереджав, щоби ми дивилися за руками, аби нам часом не підкинули якогось револьвера і не звинуватили у тому, що ми озброєні і належимо до військового опору проти поляків. За десять хвилин усі пішли геть.

У ті дні підпалили синагогу прогресистів на площі Старий Ринок, зараз цієї синагоги нема, її зруйнували німці під час Другої світової війни. А в листопаді 1918 року ширилися чутки, що палити цю божницю польському шумовинню допомагало також і жидівське шумовиння. Поляки тоді кричали: "Бий жида!" за те, що ті нібито допомагали українцям. Тоді жиди чинили нерішуче і відкрито не стали на український бік, але були й такі, хто справді допомагав українцям. Пізніше, коли вже поляки зайняли Львів, я сам бачив, як в оточенні своїх друзів ішов молодий високий гарний жидівський хлопець у мундурі і шапці січового стрільця.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Росіяни погрожують стріляти 
  ·  Буде новий корупційний скандал? 
  ·  Пільги для мешканців гір 
  ·  Копія Туринської плащаниці буде у Києві 
Погляд
  ·  Села Львівщини вимирають! 
  ·  Моторошний аборто-геноцид 
Поступ у Львові
  ·  Детектив від Сендака 
  ·  Хворих лікували 
  ·  Василь Ільницький: В'язні повинні десь працювати! 
  ·  "Самопоміч" допомогла погорільцям 
  ·  ''Сільмашівці'' вимагають заміни керуючого санацією 
  ·  БЮТ визначилася з міським списком 
  ·  На Львівщині незаконно зрубали 900 ялинок 
  ·  Сірик "киває" на даішників 
  ·  Музей магістрату відкриють у палаці Бандінеллі 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  Ціна компромісу 
  ·  Литвин виграв у Мельниченка 
  ·  Піратів - до буцегарні на сім років 
  ·  Змінювати бюджет не треба 
  ·  Продаж "Укртелекому" - ніхто нічого не робить 
  ·  Тепер кір і у Києві 
  ·  БЮТ хоче домовлятися 
  ·  "Газпром" керуватиме сам 
  ·  Карлсон заговорить голосом Скрипки 
Поступ у світі
  ·  Новий-старий курс 
  ·  Іранський газ в обхід України 
  ·  Росіяни забираються з Грузії 
  ·  Пташиний грип уже в Ізраїлі 
  ·  Кінець ''безплатної'' горілки 
Арт-Поступ
  ·  С.К.А.Й.: побутовий шедевр 
  ·  Новини шоу-бізу 
Алюзії
  ·  Гейша: коханка чи спільниця 
Львів'яни
  ·  Микола Колесса: Це була велика радість, яка настала серед наших людей 
Спорт-Поступ
  ·  Ананд - злий геній українців 
  ·  Блохін серед найкращих 
  ·  Сюрприз від Ольги 
  ·  Серед лідерів - "темні конячки" 
Пост-Factum
  ·  Автомобіль повернули через 37 років 
  ·  Риба для серця та голови 
  ·  КАЛЕНДАР 
КуПол: Львівські новини
  ·  У Тухлі буде аквапарк 
  ·  Cтретович: я гавкаю 
  ·  До Львова їде Луценко 
  ·  Конституційний Суд - до Львова 
  ·  УПЦ МП проти плащаниці