BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Релакс.    Спорт-Поступ.    Мандрівка.    Канапа.    Соціум.    Стиль.    Для дому.    Точка зору / Постфактум.    КуПол: Новини зі Львова.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:4 23-11-2017 -   Сторінку Львівського військкомату зі списками ухилянтів заблокували у Facebook  
  10:59 23-11-2017 -   В Буську урочисто відкрили два спортивних майданчики  
  10:33 23-11-2017 -   «Львівобленерго» знеструмить частину будинків у п’яти районах Львова  
  10:32 23-11-2017 -   На об’їзній Львова у ДТП потрапили п’ять автомобілів  
  10:23 23-11-2017 -   Під час аварії загинув боєць АТО зі Львівщини  
Україна
  11:3 23-11-2017 -   Українським військовим дозволили носити вуса і бороди  
  10:56 23-11-2017 -   В Україні впало виробництво горілки  
  10:30 23-11-2017 -   У Полтаві побили суддю Ларису Гольник  
  10:29 23-11-2017 -   Зарплата жінок становить лише 80% чоловічої, - Кабмін  
  10:28 23-11-2017 -   Вулицю в Запоріжжі назвали іменем «кіборга», який загинув в Донецьку  
Світ
  11:1 23-11-2017 -   Кріштіану Роналду побив черговий рекорд Ліги чемпіонів  
  10:55 23-11-2017 -   Великобританія вилетіла з п'ятірки найбільших економік світу  
  10:17 23-11-2017 -   У Мінську понівечили пам’ятник Адамові Міцкевичу  
  10:11 23-11-2017 -   У Польщі змінюють правила працевлаштування іноземців  
  14:37 22-11-2017 -   У Росії дитина задихнулася в пральній машині  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Втіха
Марія ЦУКАНОВА
 
 Ганна Семенівна Пахоменко, жінка середніх років, поверталася, з базару додому.

Було влітку, але сонце, прикрите габою хмарок, не загрожувало спекою, а легенький вітерець жартівливо й приємно грався кінцем шарфа та пасмом темного волосся.

Трохи повна, але миловида Ганна Семенівна почувала себе молодою, бадьорою, й такі ж бадьорі та приємні думки кружляли в її голові. Думала про те, що вона добра господиня, що все горить у її спритних руках, що її донька вийшла заміж і незабаром має подарувати їй внука або внучку, що син добре вчиться й колись буде лікарем, що чоловік її -, хороша людина і досвідчений майстер, якого шанують на заводі.

Життя минало в праці тихо, спокійно, і їй було жаль тих, у кого воно склалось інакше.

Ось сьогодні на базарі якась жінка в темній хустині, з великою родимкою на носі, розповідала про своє життя, нескладне й тяжке. Вона скаржилася на чоловіка, який зраджував її, а тепер і зовсім покинув із малою дитиною.

Історія була досить звичайна, але жорстока, й Ганна Семенівна з подякою згадала про свого чоловіка, з яким прожила двадцять п'ять років і від якого не зазнала жодної прикрости,
Весела і задоволена, Ганна Семенівна перекинула думку на смачний обід, який мала приготувати своєму Григорію Васильовичу.

Печеня з зеленим горошком. Він це любить, - майже вголос сказала вона, і з цією думкою зійшла на ґанок і підвела руку до лутки над дверима, місця схованки ключа.

Намацавши ключа, Ганна Семенівна приклала його до замка, щоб одімкнути, аж раптом двері від дотику несподівано й легко відчинилися самі.

Ганна Семенівна занепокоїлась. Якщо це прийшла донька, то чому вона поклала знову ключ на місце схованки, а не лишила його в дверях?

У передпокої неспокій ще дужче охопив її. Двері до кімнати були напіввідчинені, чого Ганна Семенівна ніколи не робила, виходячи. Всім своїм єством господині вона відчула загрозливе порушення ладу.

Швидко відчинивши двері до кімнати, Ганна Семенівна зробила крок вперед і вражено спинилась.

Посеред кімнати, чистенької і затишної, на двох великих валізках сиділа незнайома жінка. Одягнена вона була досить добре, в капелюсі, але її очі, що дивилися десь у бік, і дуже нафарбовані губи здалися Ганні Семенівні неприємними.

Деякий час обидві жінки дивилися мовчки одна на одну. Ганна Семенівна здивовано й запитливо, незнайома скоса, уникаючи погляду.

Нарешті Ганна Семенівна спромоглася спитати:

- Вам... кого?..

Жінка ще дужче скривила оком і гугнявим голосом відказала:

- Я приїхала до чоловіка.

- До... до якого чоловіка? - механічно спитала Ганна Семенівна, відчуваючи, що думки її плутаються й що вона не спроможна будь-що збагнути. А незнайома жінка продовжувала гугнявим, неприємним голосом:

- Це мешкання Григорія Васильовича Пахоменка? Це мій чоловік. Я приїхала до чоловіка.

Відчуваючи, що ноги її потертій і стали слабкими, Ганна Семенівна 6езпорадно сіла на стілець біля дверей. У голові майнуло оповідання жінки з родимкою на носі, на базарі, потім чомусь Ганна Семенівна згадала про обід, який мала приготувати своєму Григорію Васильовичу, й раптом ясно зрозуміла, що ця неприємна жінка - дружина Григорія Васильовича, того Григорія Васильовича, з яким вона прожила двадцять п'ять років, від якого мала дітей і кому була все життя вірною, відданою дружиною. І десь із глибини піднеслась нестерпна, пекуча образа й до болю стисла серце.

Значить, Григорій, якому вона віддала все життя, не тільки не був вірним їй, не тільки тимчасово зрадив її, ні, він насмілився назвати цю жінку дружиною!.. І тепер ця жінка прийшла до її кубельця, яке вона охороняла двадцять п'ять років, у якому зберегла, виплекувала кожний закуточок, кожну ганчірочку, де вона вирощувала своїх дітей, де провела щасливі дні, - прийшла з думкою зайняти її місце. Місце господині. Ні, цього вже було забагато! Ганна Семенівна відчула, що сили її повернулися. Вона підвелась і, схопивши міцною рукою один чемодан, потягла його й жбурнула за двері. Те ж зробила вона і з другим. Потім, вказавши на двері, владно крикнула: - Геть!..

- Жінка не сперечалася. Вона мовчки вийшла в двері й, узявши свої чемодани, пішла на вулицю.

І ось передобідні години, які Ганна Семенівна проводила енергійно й працьовито, потяглися тьмяно, сіро й незвичайно довго.

Образа зростала, переповнюючи груди нестерпним болем. Ганна Семенівна брала рушник, щоб витерти посуд; але відразу, забувши за нього, сідала. Потім знову бралася до роботи, але замість роботи заливалася сльозами. Одного разу підійшла до дзеркала й, побачивши своє постаріле, як їй здалось, обличчя з червоними від сліз очима, гірко закрила його рушником, який тримала в руках.

Старість прийшла несподівано, як і ця непрохана гостя, що назвала себе дружиною Григорія Васильовича. А ще ж сьогодні вранці вона пишалася, що виглядала молодшою за свої роки.
Григорію Васильовичу було за п'ятдесят, та, мабуть, для чоловіків п'ятдесят років ще не пора, за якою йде старість.

І пригадалось Ганні Семенівні перше кохання до синьоокого церковного співака Омеляна, за якого вона так і не пішла заміж.

Григорія Васильовича вона спочатку не кохала, але він, упадаючи за нею, все підсилав сватів. І батьки, вирішивши, що людина тиха, працьовита буде добрим чоловіком, віддали доньку.

Ганна Семенівна звикла й сама полюбила, й ось... Знову сльози стискали горло й образа гадюкою обвивалася навколо серця.

Пригадала народження першої дитини, доньки Катрі, й дурнувате від радощів обличчя Григорія Васильовича, схилене над немовлям. Пригадались ніжність і турбота його під час її хвороби. Адже любив він, любов проглядала в його рухах, поглядах..! Невже можна так легко все забути? Забути роки поділених радощів, турботи, все, з'єднане в єдину течію життя, пов'язане одними думками, бажанням!..

Так гірко минав час. Нарешті годинник відбив чотири години - час, коли Григорій Васильович повертався додому. І майже водночас залунав дзвінок.

Ганна Семенівна витерла очі, поправила волосся і з суворим, закам'янілим лицем, пішла відчиняти двері.

Григорій Васильович увійшов, тримаючи під пахвою новенький мисничок. Ще з порогу, хитро усміхаючись та знімаючи жилавою рукою шапку з лисої голови, він заговорив:

- Чому не відчиняла довго?.. Я з подарунком.

І він простяг Ганні Семенівні новенький блискучий мисничок, про який вона давно мріяла й якому б зраділа в інший .час. Але тепер вона не взяла мисника, а мовчки презирливо й вороже дивилася на чоловіка.

Ніяково подержавши в простягненій руці мисник, Григорій Васильович опустив руку, з непорозумінням і запитливо дивлячись в лице дружини.

- На нове господарство купив - раптом незвичайно їдким голосом сказала Ганна Семенівна. - Воно до речі. Тут до тебе жінка твоя приходила.

Але далі Ганна Семенівна не витримала. З її уст зірвались різкі слова, сповнені гніву, бажання відповісти болем на біль, переповнені нестерпною образою.

Григорій Васильович слухав мовчки, відкривши рота. Обличчя його виявляло непорозуміння й зусилля щось збагнути. Він, нахилившись, поставив до стіни мисник і, випроставшись та витерши хусткою спітнілу лисину, нарешті сказав:

- Що ти верзеш?.. Не доберу...

Ганна Семенівна ледве не пом'якшала, вгледівши його розгубленість, але відразу образа знову схопила за серце, й вона, ще дужче розпалившись, дорікала чоловікові.

- Дітей би посоромився... Подивись на себе, на свою лисину, на горб на спині... Зігнувся від старости, а туди ж... Соромно людям в очі глянути.

Усе, що наболіло їй, всю образу вона хотіла вилити на цю негідну людину, таку непривабливу, зі слідами старости.

Григорій Васильович спочатку слухав, а потім розсердився. Його лице, вкрите зморшками, зробилось роздратованим, сердитим. Він схлипнув і неголосно відказав:

- Сказилась баба...
І мовчки пройшов до кухні вмиватись.

Ганна Семенівна теж замовкла. Вона враз відчула себе слабою, самотньою й дуже нещасною. Повернувшись до кімнати, сіла біля вікна й заплакала.

Вона чула, як Григорій Васильович хукав миючись, потім заторохтів покришкою, видко, подивився, що сьогодні на обід, але обіду не було, й він, сердито загримавши кочергою, ввійшов до кімнати; де сиділа Ганна Семенівна.

- Ти мені толком кажи, - заговорив він, - а не верзи казна-що. Що там трапилось?

Схлипуючи та перериваючись майже після кожного слова, Ганна Семенівна розповіла все.

Григорій Васильович слухав, усміхаючись та лукаво зіщуливши праве око. В деяких місцях оповідання він насмішкувато пхикав. Але раптом якась думка промайнула й він спитав:

- А чемоданів скільки?

- Два, - схлипнула Ганна Семенівна.

- Важкі?

- Важкі... - механічно відповіла Ганна Семенівна.

- Ану подивись, чи в шафі все ціле? - раптом діловито й заклопотано сказав Григорій Васильович.

Ганна Василівна зняла руки з лиця й розгублено подивилась на чоловіка.

- У шафі?..

Потім вона кинулася до відпочивальні, де стояла шафа з одягом. Григорій Васильович пішов за нею. Він побачив, що Ганна Семенівна стоїть перед відчиненою й зовсім порожньою шафою.

- Григорію, - вражено промовила вона, - то це була .злодійка. А я думала...

- Думала... - передражнив Григорій Васильович, - мозок у вас, у баб, короткий, щоб думати. Як же... Сама чемодани винесла. Нате вам. Дозвольте допомогти. А тепер плач. Чого не плачеш?

На обличчі Ганни Семенівни відбилися ніяковість і сум, але вона не заплакала, а тільки зітхнула, глибоко, з полегшенням, як людина, що прокинулася від тяжкого сну.

- Чого його плакати, - обізвалась вона, - наживемо. Я зараз печеню з горошком... - І Ганна Семенівна бадьоро вийшла до кухні.


Довідка

Марія ЦУКАНОВА
Народилася 20.10.1905 року в і Україні. Дівоче прізвище - Скоромна. Вчилася в Харківському інституті музичної культури. 1930-го надрукувала перші оповідання, але особливої участі в літературному процесі не брала, завдяки цьому й вижила. Працювала піаністкою в різних клубах.-її першого чоловіка 1933 року арештували, незабаром він помер у тюрмі. 1942-го виїхала до Львова. Тут на сцені йшла її п'єса "Проліски", львівські часописи опублікували оповідання та повість їхня таємниця ("Вечірня година”, 1943). У 1944 році виїхала до табору переміщених осіб у Німеччині. В 1945-49 pp. жила в Австрії, з 1950-го - в Аргентині, з 1961-го - у США.

Померла наприкінці 1990-х років. Окремими виданнями вийшли її фантастичний роман "На грані двох світів" га збірка оповідань "Бузковий цвіт”.

Оповідання 'Втіха" було опубліковане в журналі "Дозвілля* (1943).


Ведучий сторінки Юрій ВИННИЧУК









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко відмовився від Януковича 
  ·  "Криворіжсталі" більше немає 
  ·  Тимошенко хоче дружити з Ющенком 
  ·  Депутатам залишать недоторканність 
Погляд
  ·  Томенко відповів за БЮТ 
  ·  Сільська освіта: тільки проблеми? 
  ·  Поневіряння погорільців 
  ·  Шухевич за антиконституційні дії Президента 
Поступ у Львові
  ·  Бюджет і проблеми львівських псів 
  ·  "Собор" клонували 
  ·  "Мерседес" покійного Сенчука продадуть 
  ·  Вирішили, що реставрувати 
  ·  Одружуються і взимку 
  ·  Корови опановують нововведення 
  ·  Європа навчатиме львівську молодь 
  ·  На станції Лавочне міг статися вибух? 
  ·  Зимових канікул не продовжать 
  ·  ''Спас'' вирушає у плавання 
Поступ з краю
  ·  Штраф за відмову 
  ·  Відставка уряду - незаконна 
  ·  Туризм з ностальгією 
  ·  Рейтинг України "на гальмі" 
  ·  Заборона на пернатих 
  ·  Кір атакує Закарпаття 
  ·  Щербаня не видадуть 
  ·  Суддів знову не обрали 
Поступ у світі
  ·  Аміт Мор: Україна має почуватися впевнено 
  ·  Спокуса дострокових виборів 
  ·  Боротьба з графіті у Нью-Йорку 
  ·  Бунт у Монголії 
  ·  Чехія шукає газ у Норвегії 
Арт-Поступ
  ·  Це я, Наївна, Супер, Жінка 
  ·  Треба знати українську вдачу 
Релакс
  ·  Вертеп 
Спорт-Поступ
  ·  Богдан ШУСТ: Думаю, "Карпати” виграють Кубок України 
  ·  Переможні мрії орлів Карфагену 
  ·  Троє йдуть далі 
  ·  Ціна перемоги – півчеревика 
Мандрівка
  ·  Площа Святої Софії 
Канапа
  ·  Втіха 
Соціум
  ·  Українська вишивка - стильний атрибут свята 
  ·  Наталя ГОТЬ: 
Стиль
  ·  Стиль це 
  ·  Мобільні новинки 
Для дому
  ·  Шляхетна печеня 
  ·  Узявши музику зі собою 
Точка зору / Постфактум
  ·  Таємні тендери 
  ·  Непричесані думки небайдужого читача 
  ·  КАЛЕНДАР 
КуПол: Новини зі Львова
  ·  Сендак має писати заяву 
  ·  Шухевич обізвав БЮТ 
  ·  Дружина Медведчука у Львові 
  ·  Томенко звинуватив Кінаха 
  ·  Стретович виступатиме в театрі 
  ·  Патроном Тимошенко є Коломойськ 
  ·  Екс-мер Львова став радником Ющ 
  ·  В неділю Тимошенко - у Львові