BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.    Екологічний Поступ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
20 вересня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
  13:13 26-05-2017 -   У Горіховому гаю двоє п’яних чоловіків стріляли зі стартового пістолета  
  11:29 26-05-2017 -   У Трускавці затримали пенсіонера зі зброєю  
Україна
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
  11:23 26-05-2017 -   Парубій підписав закон про мовні квоти для ТБ  
  10:59 26-05-2017 -   СБУ затримала на хабарі заступника начальника управління Генпрокуратури  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ДІАЛОГ

___________________________________________________________________________

Поле співу: весілля Неба і Землі
Сьогодні в театрі ім. Леся Курбаса презентація “Майстерні пісні”
 
Квітка Невіста” і “Вість літа” – два концерти-вистави, що постали внаслідок реалізації спільного проекту театру ім.Курбаса і Центру міжнародних культурних ініціатив за підтримки фонду Відродження. Вони – знак подяки людям, які підтримували виконавців і вірили в них, подяка місту Львову. А ще – особисто Володимиру Кучинському, Кліму й Лесі Українці, – уточнюють акторка й співачка Наталя Половинка та режисер Сергій Ковалевич, представляючи свій проект.


Н.П.: Спів – справа мого життя. Пора уже її являти мирові: Богу і людям. Бо є щемке таке з дитинства знання, що ця земля безперестанку співає. Ми ходимо по ній, а вона звучить. Це дійсно так. Кожен це чує по-різному, але вона весь час промовляє. У момент, коли хтось співає пісню і через нього щось промовляє, – це Земля, вона зв’язує із родом корінням, самим духом. Пісня є тою точкою перетину, формою зв’язку Землі й Неба. Звук живе в тобі з дитинства, як спрага. У мене це було завжди пов’язано з весіллям. Причому не тільки на рівні весільних пісень, а й при самій згадці про весілля. Я не могла зрозуміти, чому? А коли почалася робота над проектом, прийшло усвідомлення, що насправді пісня – весілля Неба і Землі. Вона лицем повернена до людей і пов’язана з Духом. В українські культурі саме в пісні найповніше Дух являє себе на цій землі. У людині та територія, звідки вона співає, – це територія поєднання земного й небесного, край серця, де вже не зовсім ти, а де Бог тобою говорить, де Дух тобою промовляє.

С.К.: Можна навіть сказати, що пісня існує в перспективі життя самої Землі, як духовна категорія самої Землі, бо це живе суще... А “Майстерня пісні” – це насамперед дослідження. Ми існуємо в перехідний момент, вже не будучи в сільській культурі. Тому народна пісня, походженням із сільської культури, мусить шукати собі інших теренів. Форма народної пісні зберігається навіть у техногенній цивілізації. У “Майстерні” дуже важливий момент дослідження, це майже наукова справа, а люди, які її провадять, по суті, є Провідниками. Це гуманістична справа і творча.

Н.П.: Питання про напрям досліджень було чітко поставлене і визвучене попереднім етапом проекту – ірмосах – “Како воспоєм піснь Господню на землі чуждей”. Тобто на тій земля, на якій зараз живем.
Це землі віри-зневіри, бо дуже важко сказати, як живе й існує в людях віра. Ця земля про щось звучить, а ми відчужені. Ми на землі існуємо, як на “чуждій”, “на нашій не своїй землі”. А все-таки : “како воспоєм!” Бо не співати ця земля не може, вона якимсь чином через людей визвучує.
Через які форми сьогодні в цей техногенний час ця земля визвучує себе? До кінця 19 ст. вона існувала як землеробська у проявах сільської культури й народної пісні. А що таке сьогодні народна пісня? На це питання ми повинні знайти відповідь “на живо”, визвучивши це.

С.К.: Тобто ми усвідомлюємо, що це є в тих, хто ці пісні співає. Є ця енергія співати. Треба створити тільки умови, щоб воно звучало. А для того варто прагнути більш гармонійної ситуації, щоб пісня не існувала тільки в концертній формі, а існувала поруч із самим Життям, щоб освячувала його в моментах весілля.

Н.П.: Щоб існувала як концентрація, субстанція самого Життя...

С.К.: Освячуючи кожну його мить. Зараз, коли сам контекст життя змінився, то можливо театр – це та гармонійна територія, де пісня може існувати в сучасному прояві. Інакше в людини не лишиться контексту, в якому б пісня була органічною. Театр може стати соціальним проявом цієї пісні. “Майстерня” намагається зрозуміти умови, за яких пісня безпосередньо в своїй сутності буде існувати.

Н.П.: Тобто вона проглядає, які умови потрібні, щоб пісня просто полилася, – ніби людина не виконує її, а через неї виконується.

С.К.: Задум “Майстерні” полягає не в створенні штуки стандартної форми, хоч пісня й існує у певній формі.

Н.П. :Як кожна ріка має береги.

С.К.: Ця земля найповніше себе здійснює не в літературі й живописі, а саме в пісенній стихії.
Н.П.: Але в культурі вона не розроблена просто, а там, де вона пульсує природно, – там є.

С.К.: Відтак, автентичність розуміємо не в копіюванні.

Н.П.: Автентичність – це зараз, сьогодні, цієї хвилини, як прояв ТЕПЕР. Тому в тій самій пісні в різних куплетах можуть з’являтися і тембри твоєї бабці, і когось невідомого з твого роду, з’являється видимий персонаж, який починає співати. Ти не фіксуєш цього, не плануєш, просто через тебе фактично починає визвучуватись пісня в різних формах. Робота етнолога інакша – вона музейна, бо спрямована на копіювання, фіксацію, збереження певних форм. Але форма – це лише форма. Вона дійсна для певного етапу, зрізу часового. А нині я не можу співати так, як співала моя бабуня, бо вона співала зі свого життя, а я – зі свого. І так кожен.

С.К.: Це певна антропологія, те, що пов’язане з народним. Не можна сказати, що народне те, що було, а сьогодні народного нема. Народне – це певна якість, яка пов’язана з народженням, з родом. Оскільки родові зв’язки дуже послаблені сьогодні, і майже нема родової свідомості, якою вона була в 19 ст., саме народне, те, що породжує, те, що є Земля, – воно існує. Ми є народ. Ми є,за Чуанзи, “таке село, якого ніде нема”, хоч воно нікуди не ділося. Там, де ми вселяємося і веселимося (бо це одна реальність, як і вселенна!), пісня існує, але інакше. Кожна людина вже є певне висловлювання. Вона сама по собі є витвір, якого торкається геній землі, вона бере й співає. Тільки створи умови, щоб її почули. Цей момент зворотного зв’язку дуже важливий. У театрі він може існувати реально!

Н.П.: Тут можна найбільше відкрити лице і серце. Унікальність цього проекту в тому, що ми не мусимо вертатися в минуле для того, щоб заспівати. У жодній формі! Ні у формі подяки, пошани, замилування. Ми просто повинні сьогодні зрозуміти себе: що в нас співає? І дати можливість йому збутися. І все. Оце і є вільна Україна...

С.К.: Бо сама пісня – воля до життя, а не до смерті. Це її головна якість. Як би людині важко не було, але пісня твориться тоді, коли є воля до життя. Навіть у зовсім неможливих ситуаціях, сама пісня є виходом.

Н.П.: Бо той чоловік, який співає, має волю ЖИТИ. Він розповідає: було так і так, полюбив, покинула, чи про війну, чи про козаків, – а у всьому цьому звучить – ЖИТИ. “Я жити хочу. Я люблю...” А де воно в нас: хіба кудись поділося? Ми що, не хочемо жити? Якщо хочемо, то де ця наша воля? Нині ми явимо таке обличчя роботи, а те, що вона буде мінятися, рости, – це точно. Ця перспектива в проекті “Майстерня пісні” закладена внутрішньо.

С.К.: І це важливо для нас – сам цей рух. Я дивлюся на цю роботу в світлі певної художньої ідеології. Сама ідея – це розроблення всієї тієї перспективи. Створити умови для того, хто живе в пісні. Оскільки ця річ насправді вишукана в первісному значенні цього слова, то я хотів, щоб вона була виконана саме таким чином ( у декораціях, костюмах, світлі) й не виглядала сирітсько.
Традиція – це передача знання, а не копіювання, повтор. Це абсолютно жива реальність. Але спочатку треба зберегти якість життя, й ідеологія визначає ієрархічність наших кроків. Важливо повернути якість самої тканини життя, його фактури, яка не є умовною. Тоді є певна звукова голограма, в якій я так чи інакше розставляю акторів. Це внутрішні мізансцени. Від того, з якої точки співається, міняється сам звук. Оскільки ми живемо в полі умовного звуку, підчищеного технікою, то взагалі майже не сприймаємо живий звук. Люди в багатьох випадках не здатні сприймати справжнє, підміняючи його умовним.

Н.П.: Сольна робота “Квітка Невіста” пов’язана з весільним звуком – концерт для голосу й виконавця. Тобто голос не ділиться на духовне, народне, світське, а існує в людині єдиним. Як людина має одне серце. Сольна робота – дослідження: як існує єдине, де в людині існує неподільне.
А в колективній роботі “Вість літа” пісня існує між багатьма людьми, але вона не підминається ні під що. Існує в кожному і у всіх одночасно – у різних формах ( аріях, народних піснях, романсах, примовляннях).

С.К.: Колективна робота – пошук гармонії, пошук існування індивідуального в колективі. Гармонія – це зв’язок і міра. Повертаючись до незалежності, – гармонія є тільки тоді, коли є відстань.
Гармонія – це один і один. Два звуки, точно взяті. Вона є абсолютно об’єктивною реальністю.
Проект – пошук об’єктивної гармонії ТУТ і ТЕПЕР, коли приходить 8 осіб і співає... Чи сприймуть?
Людина живе в натовпі і не може себе відчувати незалежною, вона підсвідомо є залежною від масових проявів натовпу, які, хоч вважаються цінними, насправді цінними не є. Але в мене недовіри до того, що люди не сприймуть, нема ні на йоту. Інколи це їм важко, але потрібно. Бо певна якість голосу усвідомлюється як діалог його й особи.









»  hOMO LUDENS
Граючи “...ігри”
Марта ГАРТЕН
 
Камерна сцена у академіченій ієрархії – явище більш факультативне, аніж магістральне (його просто не трактують як повноцінний театр інших параметрів), але завдяки цьому вона може здобутися на свободу бодай у її рецепції.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Час читати! 
  ·  Діти нерідного батька 
Погляд
  ·  Нові зиґзаги Ющенка 
  ·  Росію інвестори поважають ще менше, ніж Україну 
Поступ у Львові
  ·  Опозиція не зупиняється 
  ·  Тепло – не для всіх 
  ·  Туринська Плащаниця прибуде за тиждень 
  ·  Цукор теж стає пріоритетним 
  ·  Полювання” на комп’ютерні клуби 
  ·  Розпочинається “Спільне випробування” 
Поступ з краю
  ·  Газовий консорціум – збитки для України 
  ·  Дипломатичне свято від опозиції 
  ·  Столиця вчиться розмовляти українською 
  ·  Майор Мельниченко має послідовників 
  ·  Критиків бюджету побільшало 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Паркан проти терору 
  ·  Калінінградський компроміс від Єврокомісії 
  ·  ОРЕС попередила Америку 
  ·  Конгрес підтримав Джорджа Буша 
  ·  Поза законом 16 організацій 
  ·  Взаємозвинувачення: Росія-Грузія 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Поле співу: весілля Неба і Землі 
  ·  Граючи “...ігри” 
Пост-Factum
  ·  Динамо” розчавило “Ньюкасл” 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Програма ІХ Форуму видавців 
Екологічний Поступ
  ·  Новий Розділ та ''Новий Яворів'' - сірчані побратими по нещастю