BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Репортаж.    Інтерв'ю / Політика.    Соціум.    Обсервації.    Мандрівка.    Арт / Для молоді.    Спорт-Поступ.    Постаті.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
22 грудня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Репортаж  » 

___________________________________________________________________________

По той бік колючого дроту
Ірина РОЖОК
 
Коли потрапляєш сюди вперше, тебе огортає підсвідомий страх. Мурашки бігають по шкірі, коли за тобою зачиняють силу-силенну ґрат і воріт. Приходити сюди на годину-дві -- це одне, а жити тут роками -- зовсім інше. Живуть тут, у Самбірській виховної колонії для неповнолітніх, по інший бік суспільного буття, 208 її вихованців.

Вони різного віку -- від 14 до 23 років (прояв гуманізму, адже раніше тут перебували діти до 18 років, а потім їх відправляли до дорослої колонії, де все значно жорстокіше), в них різний колір очей, різний зріст, різні долі. Але всі вони однаково підстрижені, одягнені в однакові зелені светри, зелені сорочки і зелені штанці.

Вони не можуть бути крадіями

Перше враження -- та ні, це ж звичайні діти, деколи дуже маленькі і худі для свого віку. І вони не можуть бути вбивцями, ґвалтівниками чи крадіями. Вони навіть більше схожі на недогодованих і недоглянутих теперішніх солдатів-новобранців, аніж на злочинців. Навіть ліжка тут застеляють за певний, установлений регламентом час. Підйом -- о сьомій, відбій -- об одинадцятій. Чотири відділення. Кімнатки по чотири ліжка. Заняття і праця. Хіба не армія?

Але перше враження, як стверджує істина, завжди оманливе. Так і в цьому випадку. Протягом усього мого перебування у колонії, мені вперто не хотілося вірити, що ці діти сидять тут не просто так, а за злочин, деколи страшний і зовсім по-дорослому усвідомлений, а інколи вчинений просто з розпачу. Але хто про це судитиме? Суспільство не звикло брати на себе вину...

Миколай у колонії

До колонії ми приїхали напередодні свята Миколая із подарунками. Ні радості на обличчях, ні передсвяткового дитячого гомону в коридорах, такого звичайного для їхніх однолітків по той бік огорожі, тут було не чути. Суцільна тиша і якесь дивне повітря, в якому і справді не вистачає свободи і чогось справжнього, чогось життєво-чуйного. Все тут іде за своїм розпорядком, на все є свої правила. Кожен день схожий на попередній, так само сірий і одноманітний. Лише в неділю вихованці встають на годину пізніше -- о восьмій. І це вже подія, яка хоч якось розділяє тиждень від тижня.

І поводяться вихованці колонії так, як того вимагають правила. На диво ввічливі, організовані, всі вони говорять своїм нечастим гостям "доброго дня", спокійно розповідають про себе, коли їх запитують. Але жодного слова зайвого. Все так, як потрібно, так, як пояснило керівництво.

Начальник Самбірської виховної колонії для неповнолітніх Юрій Капустинський у привітальному слові перед гостями пафосно заявив, що вже протягом двох років у його закладі не застосовують фізичних покарань. Цікаво, чи насправді цей ідеальний порядок і тиша в колонії досягнуті лише силою слова. І чи насправді вона тут така велика -- сила слова? Навряд чи... Проте діти, як і їх доросле керівництво, про покарання також не дуже люблять говорити, бо для довгоязиких тут також є свої покарання.

"Святий Миколай ходить і в нашій установі, але приходить він до тих лише дітей, які є слухняними. І хотів би констатувати перед керівництвом області, що в нашій установі злісних порушників немає. Тому вони фактично жодного разу не перебували в дисциплінарному ізоляторі", -- зазначив Юрій Капустинський.

А далі було багато-багато стандартних слів і привітань, розмови про соціальну потрібність таких дітей, про їх захищеність і сприйняття суспільством, якому насправді абсолютно байдуже до їхніх доль. Проте хто про це говоритиме? Кожен виступ високопосадовців завершувався бурхливими оплесками, такими ж штучними, як тиша і чистота у коридорах колонії.

Вихованці колонії слухняно розважали нас, своїх гостей, співали сумні пісні про волю, про "милу дівчину", державний гімн. "Душу й тіло ми положим за нашу свободу", -- трагічно лунало на святі. І лише цим дітям за ґратами по-справжньому є зрозумілим зміст цієї фрази.

Більшість вихованців колонії перебуває тут не за перший свій злочин. Є серед них і вбивці, і ґвалтівники, але найбільше -- крадіїв (до 80% від загальної кількості дітей).

Діти не дуже охоче розповідають свої не такі вже дитячі історії байдужим дорослим, яким просто за статусом потрібно відвідувати такі заклади або від звичайної цікавості хочеться довідатися чогось гостренького.

Василь (ім'я змінено) зґвалтував маленьку дівчинку. Хлопець каже, що коли чинив це, то не розумів, що діє, каже, що шкодує про те, що зробив, що більше такого не вчинить. Так хочеться вірити цьому худорлявому хлопчині. Але чи не завчені ці фрази ним і чи не втовкмачені вони Василю ременем? Про це важко судити.

Олексій потрапив до Самбірської колонії 5 років тому. Як розповідає сам хлопчина, якому вже 19 років, він є старожилом у цьому закладі. Має вже закінчену середню освіту та декілька професій -- слюсар, фрезерувальник та токар. І дуже пишається цим. Важко повірити, але Олексій відбуває своє покарання за вбивство вітчима, який знущався над матір'ю хлопчика. Одного дня, коли вітчим устромив мамі Олексія викрутку у ногу, хлопчина зарізав його.

Олексій розповів, що за всі ті п'ять років мама жодного разу не приїжджала до нього. Але, як твердить хлопець, на це є свої причини. "До мене ніхто не приходить. Але це правильно. Я цього заслужив. Я раніше робив багато зла, крав часто. Важке дитинство. Нас залишив тато. І зараз я спокутую свою провину", -- зовсім по-дорослому запевняє Олексій. Він також переконує, що перебування в цій колонії багато чому його навчило. "Я своїх дітей виховуватиму зовсім по-іншому, розповідатиму, як тут. Намагатимусь, щоб вони ніколи не дізналися цього на власному досвіді", -- стверджує Олексій.

Майже всі хлопці однаково реагують на запитання про те, як вони сюди потрапили і про що мріють. "Потрапив за крадіжку. Мрію про волю", -- говорять вони абсолютно байдуже, тоді як їхні очі промовляють: "А ви би в цих умовах не мріяли про волю?"

Вихованці Самбірської колонії живуть в очікуванні того дня, коли залишать ці сірі стіни назавжди. Всі вони хором запевняють, що більше не крастимуть, не вбиватимуть, не ґвалтуватимуть. Хочеться вірити.

Начальник управління у справах неповнолітніх Львівської ОДА Володимир Лис:

Здебільшого якщо дитина скоїла правопорушення, то її з першого разу сюди не садять. Вона отримує відтермінування на 2-3 роки. Але переважно діти відчувають безкарність і повторюють свої злочини ще раз. Уся проблема в тому, що у нас, в Україні, немає ювенальної юстиції, тобто немає судів, які би мали займатися лише дитячими справами. В нас досить часто суддя шкодує дитину, а дитина не розуміє, що наступного разу вона вже сюди точно потрапить. Якби була можливість хоч не на довгий час їх сюди скеровувати, хоч на місяць, щоб вони побачили, що це таке, тоді, думаю, дитячих злочинів у нас би поменшало. Близько 70% дітей в цій колонії сидить уже за повторні злочини. Вже близько половини цих дітей, якщо не береться за голову, то потрапляє до дорослої тюрми. А там порядки зовсім інші...

Заступник голови Львівської ОДА Ярослав Пітко

Найголовніше, щоб діти тут не озлобилися, а зрозуміли свої помилки. Зрозуміли, що не зло панує у світі. Щоб вони з цим відчуттям були готові повернутися в повноцінне нормальне життя. Щоб вони зайняли свої місця у школах, в університетах, здобули обрану професію, тобто повернулися до повноцінного життя. А це найголовніше. І умови утримання вихованців, і ставлення є такими, що діти відчувають себе не покинутими суспільством, а вважають себе частиною того суспільства. І щоб вони усвідомили, що таке добре, а що -- погане.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів залишають на марґінесі 
  ·  УГКЦ вітає з Різдвом Христовим 
  ·  Василь Лозинський боїться за власне життя 
Погляд
  ·  Разом їх багато... 
  ·  Росія догралася з газом 
  ·  Бюджет: перезавантаження 
  ·  Різдвяних канікул не буде 
  ·  Ярослава Вовчака хотіли вбити? 
  ·  Карпатам загрожують лавини 
  ·  Вибори стартували офіційно 
  ·  "Піраміду" підставили 
Поступ у Львові
  ·  Автобус врізався у хату 
  ·  В "Батьківщині" знову скандал 
  ·  Боротьба за театр 
Поступ з краю
  ·  Соціальні блага для обранців 
  ·  Андрій ФЕДУР: 
Поступ у світі
  ·  У Чечні – невідоме захворювання 
  ·  Іран оголосив війну західній музиці 
  ·  Відновився суд над Хусейном 
  ·  Нью-йоркські страйкарі заплатять 
  ·  Створено тканину проти пташиного грипу 
Репортаж
  ·  По той бік колючого дроту 
Інтерв'ю / Політика
  ·  Клаус КЛІП: Рішення згори — не найкращі для реґіону 
  ·  Мірослав ГРИТА: За бізнес на візах має відповідати українська влада 
  ·  Олег МАНДЮК: Рейтинги -- речі відносні, головне – порозуміння 
  ·  ЄВРОПАртія 
Соціум
  ·  Сироти на експорт 
  ·  Навіщо платити більше? 
Обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Мандрівка
  ·  Земля, де оселилась Вічність 
Арт / Для молоді
  ·  Неймовірний блиск світла "у вікні" 
  ·  "Майстер і Маргарита" – рекордсмен 
  ·  "Танок на Майдані Конго": найсильніші чоловіки дозволяють собі плакати 
  ·  ГКЧП очима студентів 
  ·  Погляд зі Львова 
  ·  Погляд із Києва 
Спорт-Поступ
  ·  Наслідки ведмежої послуги 
  ·  Кінець російського комплексу 
  ·  Рахман — офіційний чемпіон 
  ·  Шевченка хочуть у МЮ 
  ·  За рекламу на ЧС-2006 – 320 тис. євро 
Постаті
  ·  Рокфеллер 
  ·  Високоморальна людина 
  ·  Нафта 
Пост-Factum
  ·  П'ята республіка генерала де Голля 
  ·  ГОРОСКОП